К. Маркс. “До критиці політекономії” (Передмова).
Існують два - матеріалістичний та ідеалістичний - підходи до розуміння суспільства та його історії. Про це чітко говориться в праці Н.Маркса -До критики політекономії. Передмова /твори,т.13 стор.6-7/. Ідеалістичний підхід - вважати першопричиною розвитку суспільства дух, ідею, свідомість /наприклад, вчення що соціальний поступ, як результат розвитку абсолютної ідеї /. Матеріалістичний підхід - це визнавати, що суспільство розвивається в першу чергу на базі матеріальних чинників, зокрема виробництва. К.Маркс розглядає наявність у суспільстві двох факторів - матеріального та ідеального. Матеріальні фактори займають провідне місце, вони виражаються в наявності виробничих відносин, які в своїй сукупності складають економічний базис суспільства. Ідеальні фактори є відбитком матеріальних факторів і складають в своїй сукупності надбудову. Таким чином, К.Маркс ввів в історіографію принцип матеріалістичного розуміння історії /на відміну від ідеалістичного принципу/, суть якого зводиться до того, що не суспільна свідомість визначає суспільне буття, а, навпаки, суспільне буття визначає суспільну свідомість. Цей принцип є виразом розв'язання основного питання філософії в його першій частині /по відношенню до аналізу суспільної реальності в матеріалісти тому підході, і цим принципом ми повинні керуватись в своїй науковій та практичній роботі. З цього принципу зовсім не випливає, що буття повинно "поглинати" всю свідомість, всю духовну культуру. Навпаки, ми повинні виходити з того, що суспільна свідомість, яка має відносно самостійний характер, може і повинна активно впливати на розвиток суспільного буття. Ніякого "економічного детермінізму" не повинно бути, але пріоритет економіки над суспільним знанням /наприклад, політикою/ треба визнавати. Визначимося в суті основних категорій в соціальній філософії. Суспільне буття - це категорія, що виражає всі сторони і види матеріального життя людини /матеріальне виробництво, побут, сім’я, відпочинок тощо /. Суспільна свідомість - це духовне життя людини, це відображення суспільного буття в свідомості людини. Між цими категоріями існує нерозривний зв'язок, в якому повинно передувати буття /тобто економічна сторона /. Який характер має буття /тобто виробничі відносини/, такий характер має і суспільство, його побут, державна система тощо. Щоб вийти з кризи, слід перш за все вдосконалювати економічну систему, здійснювати приватизацію власності, налагоджувати фінансово-кредитну систему тощо.
|
|
|
Е. Фромм. “Адольф Гітлер: клінічний випадок некрофілії”.
Е. Фромм у своїй роботі «Адольф Гітлер: клінічний випадок некрофілії» дає психоаналітичну
|
|
|
характеристику фашизму як проекції некрофильский бажань. За Фроммом, некрофілія не вичерпується рамками індивідуальних станів: некрофильский характер в масовому індустріальному суспільстві закладений іманентно. У відомому сенсі фашизм не що інше, як поєднання некрофілії із сучасним технологічним потенціалом. Пристрасть до неживих предметів в поєднанні з утилітарним, механічним ставленням до живих людей – масовий симптом некрофілії, вважає Фромм. Він пише: «Некрофіл сприймає реально тільки минуле, але не справжнє і не майбутнє. У його житті панує те, що було (тобто те, чого вже немає, що померло): установи, закони, власність, традиції, володіння. Коротше кажучи, речі панують над людиною; "мати" панує над "бути", володіння – над буттям, мертве – над живим. В особистісному, філософському і політичній свідомості некрофіла зберігається святе повагу до минулого, ніщо нове не має цінності, а різкі зміни сприймаються як злочин проти "природного, природного" ходу речей »[4].
Іноді в політичній публіцистиці термін «некрофілія» використовується для характеристики загостреного уваги певних політичних сил і діячів до темних і трагічних сторінок історії. У «некрофілії» часто звинувачували президента України В.А. Ющенко. У зв'язку з вводиться Ющенко культом Голодомору та «героїв Крут» висловлювалося переконання, що в ряду сучасних українських політиків виявляється некрофіліческая психопатія, супроводжуваної схильністю до садомазохізму, оскільки створити цілісний світогляд і політичну ідеологію, засновану на духовно-психологічному потязі до всього мертвого, вмираючому і страждаючому, можуть тільки люди, у яких некрофілія вбудована в структуру свідомості [5].
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 304; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!