Філософія буття М. Хайдегера.
Мартін Хайдегер (1889-1979рр.) – німецький філософ, засновник сучасного екзистенціалізму. Задум філософа полягає в тому, щоб зрозуміти історію та історичність людини по-новому і дати їм «онтологічне» тлумачення. Взявши за основу феноменологічний метод Гуссерля, Хайдегер за вихідний момент усього існуючого бере людське існування. Ніщо суттєве, крім людини, не знає про свою скінченність, смертність, і тому тільки їй відома тимчасовість, а з нею і саме буття. Завдання: вивести самосвідомість людини зі способу буття людини, тобто з її скінченності, або з «екзистенції».
Структуру людського буття в його цілісності позначено як «турботу», яка, у свою чергу, становить єдність трьох моментів:
ТУРБОТА
 |  |  |
«Буття-у-світі» «буття-при-внутрішньосвітовому-існуючому»
̶ це внутрішнє,апріорне - це специфічний спосіб ставлення до речей як до су-
визначення людини путників людини у відведеному їй часі.
«Забігання уперед» -
це відмінність людського буття
від будь-якого наявного, предметного
буття
Кожний з трьох моментів «турботи» становить певний «модус» часу: «Буття-у-світі» є модус минулого, «Забігання уперед» - модус майбутнього, «буття-при-внутрішньосвітовому-існуючому» - модус сьогоднішнього. Вони складають феномен «турботи».
|
|
|
Людське буття виступає недійсним і дійсним. Недійсне буття – це перевага моментів сьогоднішнього, його не можна усунути ніякими перетвореннями середовища. Дійсне – виступає як усвідомлення людиною своєї історичності, скінченності і свободи.
Структура психіки за З. Фрейдом.
З. Фрейд (1856-1939) виявив ділянку людської психіки – несвідоме. Людська психіка – структура з трьома головними рівнями: несвідоме,підсвідоме, свідоме. Створена Фрейдом модель особистості виступає як комбінація трьох головних інстанцій. «Воно» (id) – глибинний пласт несвідомих нахилів, основа діяльності індивідів; «Я» (Ego) – сфера свідомого, яке відділилося від «Воно» в процесі еволюції з метою адаптації до зовнішнього середовища, посередник між «Воно» і «зовнішнім світом». «Над-Я» (Super ego) з’являється в момент виникнення людського суспільства, воно, немов би вища істота в людині, вкл. засвоєні індивідом соціально значущі норми і заповіді, соціальні заборони влади, батьків, авторитетів. «Над-Я» обмежує та спрямовує діяльність «Я».
На думку Фрейда, глибинний пласт людської психіки функціонує на основі природних інстинктів з метою одержаня найбільшого задоволення. Основою первісних потягів виступає лібідо (прагнення, бажання, пристрасть). В соціальних прагненнях домінуючу роль відіграють так звані «інстинкт життя» ̶ «ерос» та «інстинкт смерті» - «танатос». Доповненням «лібідо» також виступає агресивне начало – «мортиро».
|
|
|
68. Екзистенціалізм С. К’єркегора.
Серен К’єркегор (1813-1855) – екзистенціалізм виступає як протилежність панлогізмові Гегеля. Екзистенція («існування») – є те, що завжди вислизає від понять. У своєму сходженні до «дійсного існування», до екзистенції, до самої себе людина проходить 3 етапи: естетичний, етичний, релігійний. Принципи естетичного – детермінація існування людини зовнішнім світом, який не залежить від її волі. Людина орієнтована на «насолоду».
Принципом етичного етапу є обов’язок.
Принцип релігійного етапу – страждання.
Філософія повинна «вдивлятися» в людське життя, людські страждання, а філософ – розуміти процес вибору між добром і злом. Слід допомогти людині знайти свою правду, тобто таку істину, заради якої їй хотілося б жити і померти.
69. Ф. Бекон „Новий Органон”.
|
|
|
Ф. Бекон (1561-1626) – у своїй праці „Новий Органон” обґрунтував погляди на мету і призначення науки, розробив основні принципи індуктивного методу дослідження. Афоризм Бекона «Знання – сила» донині є символом науки.
В його творчості виділяють 2 основних напрями: вчення про «ідолів» і критика схоластичного методу пізнання. Головною перепоною на шляху пізнання природи є засміченість свідомості т. з. «ідолами» - спотвореними образами дійсності. 4 ідоли:
1) «ідоли» роду – хибні уявлення про світ, притаманні всьму людському родові, які є результатом обмеженості людського розуму й органів чуттів.
2) «ідоли» печери (особистого світогляду) – людина, як равлик (улитка), бачить світ із панцира, печери.
3) «ідоли» ринку – хибні уявлення про дійсність, пов’язані із груповим світоглядом. Люди в одні й тіж слова вкладають різний зміст, що є наслідком суперечок.
4) «ідоли» театру (теорій) – це різні догми попередніх теорій і філософій, які виникають внаслідок некритичного запозичення їх ідей.
ВЧЕННЯ ПРО МЕТОД. Критикуючи схоластику, головну її проблему вбачає в абстракції. Схоластичній терії протиставляє індуктивний метод. Індукція – з експериментів виводить загальні положення, а потім із загальних положень й принципів – нові експерименти.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 409; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!