Розділ 20. БЕЗПОСЕРЕДНЯ РЕАЛІЗАЦІЯ І ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Реалізація норм права, її поняття та основні ознаки
Реалізація норм права ‑ втілення правових норм і принципів у правомірній поведінці суб’єктів права, у їх практичній діяльності. Її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.
Реалізувати норми права, що містяться в приписах законів та інших нормативно‑правових актів, у судових прецедентах, нормативно‑ правових договорах та інших джерелах (формах) права означає добровільно втілити їх у життя ‑ у суспільні відносини, поведінку громадян. Без реалізації (здійснення) право втрачає свій соціальний зміст і призначення. Ш. Монтеск’є писав: «Коли я вирушаю в яку‑небудь країну, я перевіряю не те, чи гарні там закони, а те, як вони здійснюються, оскільки гарні закони зустрічаються скрізь»[58].
Ознаки реалізації норм права:
1) правомірність дій, тобто їх відповідність нормам права (неправомірні дії, вчинення правопорушення не можуть вважатися реалізацією норм права);
2) соціальна корисність дій ‑ їх спрямованість на задоволення приватних і публічних потреб та інтересів суспільства і людини;
3) процедурний характер дій, регламентованість нормами права процесу (стадійності) діяльності суб’єктів права;
4) вольовий характер дій, тобто їх усвідомлення, находження аргументів на користь балансу між суб’єктивними інтересами і нормами; настанова на дії, що відповідають нормам і принципам права;
|
|
|
5) забезпеченість державою процесу і результату реалізації права.
Норми права втілюються в життя відповідно до їх призначення: логічні (класичні) норми діють безпосередньо, спеціалізовані (нетипові) норми (загальнозакріплені, установчі, прогностичні, декларативні, дефінітивні, темпоральні, тощо) ‑ через системні зв’язки з логічними нормами в якості їх помічників у регулюванні суспільних відносин, поведінки людей.
Форми і способи безпосередньої реалізації норм права
Поняття «реалізація права» охоплює кілька форм і способів впливу на поведінку суб’єктів права.
Класифікація форм реалізації норм права за складністю і спрямованістю дій суб’єкта:
• проста, безпосередня (без участі держави) ‑ додержання, виконання, використання;
• складна, опосередкована (за участю держави) ‑ застосування.
Способи безпосередньої реалізації норм права:
•додержання {заборон) ‑ стримування від дій, заборонених
юридичними нормами, суворе додержання встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіля в місті ‑ 60 км за годину). Передбачає пасивну поведінку суб'єкта ‑ незалежно від його бажання;
• виконання {обов’язків) ‑ вчинення активних дій, що наказуються нормами права, в інтересах правомочної сторони, виконання обов'язків (наприклад, своєчасне заповнення і подання до податкової адміністрації декларації про доходи). Передбачає активну поведінку суб’єкта ‑ незалежно від його бажання;
|
|
|
• використання {дозволів) ‑ використання можливостей, наданих правовими нормами, здійснення суб’єктивних прав для задоволення власного інтересу (наприклад, використання права на вищу освіту). Передбачає як активну, так і пасивну поведінку.
Форми реалізації норм права залежно від юридичного забезпечення:
• через загальні правовідносини ‑ реалізація норм права на загальних умовах безпосереднього наділення певних осіб суб’єктивними юридичними правами та обов’язками як учасників правовідносин. Тут не потрібні додаткові юридичні факти, крім наявності суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, що виникають на підставі норми права, загальної для всіх осіб, котрі підпадають під її дію (право громадян на судовий захист);
• через конкретні (індивідуальні) правовідносини ‑ реалізація норм права, що потребує, крім загальних умов наділення певних осіб суб’єктивними юридичними правами й обов’язками як учасників правовідносин, ще й наявності конкретних юридичних фактів, котрі зазвичай мають індивідуалізований характер (конкретні правовідносини договору постачання передбачають, крім наявності суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, ще й додаткового юридичного факту ‑ акту про постачання товару однією стороною іншій на умовах договору).
|
|
|
Форми реалізації норм права залежно від кількості суб’єктів:
• індивідуальна ‑ самостійне здійснення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків без вступу у правовідносини з іншими суб’єктами (особиста участь у виборах);
• колективна ‑ можливість реалізувати суб’єктивні права і юридичні обов’язки лише колективним шляхом (місцевий референдум може бути проведений за вимогою не менше половини народних депутатів від загальної кількості місцевої ради).
Форми реалізації норм права залежно від ступеня активності:
1) активна ‑ суб’єкт права здійснює активні дії. Способами активних дій є використання дозволів (прав) або виконання обов’язків (участь у мітингах і демонстраціях та інші конституційні права);
2) пасивна ‑ суб’єкт права утримується від здійснення певних дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Способом пасивних дій є дотримання заборон, а також використання дозволів (прав). Пасивна форма реалізації норм права властива також для дозвільних норм, що закріплюють фізичні й духовні права і свободи особи (право на життя, честь, гідність, особисту недоторканність, свободу світогляду тощо).
|
|
|
Форми реалізації норм права залежно від порядку реалізації:
1) добровільна ‑ суб’єкт права самостійно і добровільно реалізує норми, що надають йому дозволи (права), покладають на нього обов’язки і заборони (тобто здійснюється трьома способами ‑ дотриманням заборон, виконанням обов’язків і використанням дозволів (прав);
2) примусова ‑ суб’єкт права здійснює покладені на нього обов’язки у примусовому порядку (тобто здійснюється одним способом ‑ виконанням обов’язків, лише частково ‑ дотриманням заборон).
Форми реалізації норм права залежно від визначеності у часі:
1) негайна (взяття під варту злочинця);
2) тривала строкова (обов’язок наймача квартири вносити оплату у визначений термін);
3) тривала безстрокова (обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги).
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 218; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!