Юридичні особи як суб’єкти (учасники) правовідносин
Юридична особа ‑ організація, створена шляхом об’єднання осіб і (або) майна, зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена загальною цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка має право здобувати і здійснювати майнові й особисті немайнові права, виконувати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному чи третейському суді. За законодавством України юридичною особою може бути також товариство, створене однією особою.
Ознаки юридичної особи:
1) організаційна єдність і автономія, тобто чітка внутрішня структура, наявність органів управління і відповідних підрозділів для виконання завдань і функцій, закріплених статутом, установчим договором або положенням; самостійний баланс ‑ кошторис витрат, статутний фонд і банківський рахунок;
2) майнова відокремленість, тобто має майно, яке відокремлене від майна її учасників і засновників; володіння цим майном на праві власності, господарського відання або оперативного управління. Важливим є не факт наявності майна як такого, а сам принцип функціонування організації за розпорядженням, користуванням і володінням ним;
3) наявність самостійної майнової відповідальності за своїми обов’язками, що нерозривно пов’язано з майновою відокремленістю. Наприклад, стягнення кредиторів звертаються на відособлене майно організації;
4) участь у цивільному обігу від свого імені, набуття і здійснення від свого імені майнових та особистих немайнових прав, несення обов’язків (цивільна дієздатність);
|
|
|
5) процесуальна правосуб’єктність ‑ здатність бути позивачем і відповідачем у‑суді (звертатися з позовом до громадян, інших осіб, відповідати за боргами у разі зворотного позову) (процесуальна дієздатність)',
6) легалізація діяльності ‑ зареєстрованість у встановленому законом порядку (у сфері підприємницької діяльності легалізацією є момент видачі ліцензії на спеціально визначені види діяльності).
Правосуб’єктність юридичної особи настає з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація означає легалізацію підготовлених установчих документів і реквізитів (статут, кругла печатка, штампи, найменування та ін.) та одержання свідоцтва про державну реєстрацію ‑ документа установленого зразка, що засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної або фізичної особи. Виключення з державного реєстру означає ліквідацію юридичної особи і, отже, втрату її правосуб’єктності.
Правосуб'єктність юридичної особи є спеціальною: вона здійснює лише ті дії, котрі зафіксовані в установчих документах.
|
|
|
Види юридичних осіб залежно від порядку створення:
• юридичні особи приватного права ‑ створюються на підставі установчих документів (статут, затверджений учасниками, або установчий договір між учасниками);
• юридичні особи публічного права ‑ створюються за рішенням державного органу (розпорядчим актом президента країни, вищого органу державної виконавчої влади, органу державної влади на місцях або органу місцевого самоврядування).
Види юридичних осіб залежно від держави:
• державні‑створюються для виконання функцій держави; мають публічні цілі і не прагнуть до одержання прибутку як статутного завдання; можуть займатися і підприємницькою діяльністю, але лише тією мірою, яка служить досягненню цілей, заради яких вони створені і відповідають їм; фінансуються головним чином коштом держбюджету; функціонують на підставі принципу: «заборонено все, окрім прямо дозволеного законом»;
•недержавні ‑ створюються у сфері господарства, політики, освіти, культури (громадські організації, профспілки, політичні партії, релігійні організації, приватні підприємства, господарські об’єднання та ін.); мають на меті досягнення цілей та інтересів своїх членів; фінансуються, як правило, своїм коштом; діють відповідно до статутних документів, зареєстрованих у встановленому законом порядку; функціонують на підставі принципу «дозволено все, окрім прямо забороненого законом». Недержавні юридичні особи можна поділити на комерційні (мають на меті отримання прибутку) і некомерційні (не мають на меті отримання прибутку).
|
|
|
Об’єкти правовідносин
Об’єкти правовідносин ‑ матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб’єктивні права і юридичні обов’язки.
Розрізняють такі види об'єктів правовідносин:
1) матеріальні блага: а) предмети природи в їх природженому стані (земля, надра, водні ресурси та ін.); б) штучно створені предмети в процесі трудової діяльності ‑ речі рухомі і нерухомі (засоби виробництва, майно, предмети споживання тощо); в) цінності ‑ гроші, акції, векселі, облігації, цінні документи (диплом, атестат). Купівля‑продаж продуктів, промислових товарів, міна, дарування, спадкування ‑ це лише деякі правовідносини, де об’єктом є предмети матеріального світу;
2) особисті нематеріальні блага‑життя, здоров’я, честь, гідність, ділова репутація, ім’я (назва), освіта, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості та ін. Наприклад, між учнем і керівництвом школи виникають правовідносини, їх об’єктом є не атестат, а освіта. Об’єктом правовідносин між громадянином, що придбав путівку до санаторію, і адміністрацією санаторію є здоров’я громадянина; об’єктом правовідносин у будинку відпочинку є відпочинок власника путівки тощо;
|
|
|
3) продукти (результати) духовної та інтелектуальної творчості ‑ твори мистецтва, літератури, науки, техніки, живопису, кіно, інформація, комп’ютерні програми та інші результати інтелектуальної діяльності, що захищаються законом (наприклад, Законом України «Про авторське право і суміжні права»). З їх приводу виникають правовідносини у суб’єктів права ‑ громадян, які відвідують музеї, виставки, бібліотеки, поетичні вечори, а також купують книги, комп’ютерні програми тощо. Тут у суб’єкта інтерес до об’єкта духовний, інтелектуальний;
4) послуги виробничого і невиробничого характеру ‑ виконання роботи, зумовленої договором або контрактом, наприклад, доставка вантажу до місця призначення за договором перевезення; виконання пісні на святковому концерті; адміністративні послуги ‑ у сфері управління та ін.;
5) загальносоціальні цінності і блага ‑ екологічна безпека, громадський порядок тощо.
Об’єкти правовідносин ‑ це те, заради чого вони виникають. Якщо об’єкт права ‑ суспільні відносини, що можуть бути предметом регулювання і вимагають такого регулювання, то об’єкт правовідносин ‑ конкретніше ‑ це частинка суспільних відносин, елемент (одиниця загального), з приводу якого взаємодіють суб’єкти, те, на що спрямовані суб’єктивні юридичні права і обов’язки осіб. Одне й те ж благо може бути об’єктом різних відносин. Людина не може бути об’єктом правовідносин.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 191; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!