ЧАСТИНА ВОСЬМА ТЕОРІЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА
Розділ 19. ПРАВОВІДНОСИНИ ЯК ФОРМА ІСНУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ
Поняття і ознаки правовідносин. Взаємозв’язок норм права і правовідносин
Правовідносини ‑ це врегульовані нормами права і забезпечувані державою вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв’язку між суб’єктами ‑ правомочними (носіями суб’єктивних прав) і зобов’язаними (носіями обов’язків).
Ознаки правовідносин:
1) є специфічним видом суспільних відносин ‑ складаються між людьми чи колективами як суб’єктами права з приводу соціального блага або забезпечення яких‑небудь інтересів, перебувають у формі соціальних зв’язків ‑ економічних, організаційних, політичних, сімейних тощо. Не може бути правовідносин із тваринами, рослинами, предметами. Відносини з ними є, але не за допомогою права. За негуманне ставлення до собаки людина відповідає не перед собакою, а перед органами, що стоять на сторожі захисту тварин. У давні часи (середньовіччя) суб’єктами права визнавалися тварини і навіть неживі предмети. Наприклад, у Росії в 1593 р. був покараний батогом і засланий до Сибіру церковний дзвін, що «дзвонив» у зв’язку з убивством царевича Дмитра;
2) є ідеологічними відносинами ‑ результатом свідомої діяльності (поведінки) людей. Правовідносини не виникають поза свідомістю людей: норми права не можуть вплинути на людину, її поведінку, поки вони не будуть усвідомлені людьми, не стануть їх правосвідомістю;
|
|
|
3) є вольовими відносинами ‑ у них втілюються воля або всіх їх учасників (договір купівлі‑продажу), або лише одного з учасників (проведення обшуку, оголошення виборів, нагороди, конкурсу);
4) виникають (змінюються, припиняються) на основі норм права‑ у разі настання передбачених нормою юридичних фактів;
5) є юридичною формою конкретного (індивідуалізованого) зв’язку суб'єктів ‑ завжди конкретним є юридичний факт, що породжує правовідносини; конкретним є суб’єкти; їх права і обов’язки; визначеним є об’єкт правовідносин;
6) мають зазвичай двосторонній характер, залежність прав і обов’язків сторін є взаємною ‑ одна сторона (наприклад, кредитор) має суворо визначене суб’єктивне право (право на одержання боргу) (правомочна сторона), на іншу сторону (боржник) покладені відповідні юридичні обов’язки (повернути борг) (зобов’язана сторона). У деяких правовідносинах кожна сторона має і права, і обов’язки (фізичні особи), повноваження і відповідальність (посадові особи). Ступінь конкретизації сторін може бути різною: а) точно визначена зобов’язана сторона; б) точно визначена лише правомочна сторона, а коло зобов’язаних осіб не виявлено; в) точно встановлені обидві сторони;
|
|
|
7) охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу аж до примусу. У більшості випадків суб’єктивні права і юридичні обов’язки здійснюються без застосування примусових заходів. У разі потреби зацікавлена сторона може звернутися до компетентного державного органу, що виносить рішення (акт застосування права) з чітким визначенням прав і обов’язків сторін. Можливість державного примусу створює режим соціальної захищеності, безпеки, законності.
Норма права і правовідносини взаємпов’язані. Відомо, що право може діяти лише тоді, коли визначеним подіям або діям надається характер юридично значущих фактів (актів), що ставлять людей у становище сторін правовідносин, які мають взаємозалежні суб’єктивні права і юридичні обов’язки.
Взаємозв’язок норм права та правовідносин:
1) правовідносини зазвичай виникають (припиняються чи змінюються) і функціонують на основі норм права (повна детермінованість, тобто причинна зумовленість правовідносин нормами права) або допускаються нормами права (часткова детермінованість). В останньому випадку зміст правовідносин визначається незалежними від правових норм «детермінантами», насамперед договором суб’єктів майбутніх правовідносин;
|
|
|
2) правовідносини є формою реалізації норми права, впровадженням її в життя, нормою права в дії. За самим фактом виникнення або невиникнення правових відносин можна робити висновок, чи відповідають правила, запропоновані нормою права, їх інтересам. Якщо норма права суперечить їх домаганням, люди не встановлюватимуть правові відносини відповідно до неї. З установленням правових відносин їх сторонами реалізація права не закінчується, а тільки починається;
3) норма права і правовідносини є неодмінними складовими елементами механізму правового регулювання. їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юридичних явищ, їх взаємодію, а не породження одного юридичного явища іншим;
4) норма права містить у собі модель фактичних відносин та їх форми ‑ правовідносин: гіпотеза вказує на умови виникнення правовідносин, диспозиція ‑ на права й обов’язки, а санкція ‑ на можливі наслідки недодержання норми і правовідносин, що виникають на її підставі.
Правовідносини є об’єктивною формою реалізації прав і обов’язків. Здебільшого через правовідносини (але не винятково через них) здійснюються функції права.
|
|
|
Види правовідносин
Класифікувати правовідносини на види можна за різними критеріями.
Види правовідносин за функціями права:
• регулятивні ‑ виникають із фактів правомірної поведінки суб'єкта, тобто такої поведінки, яка відповідає нормам права (більшість цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин). Як правило, вони можливі за наявності норм права і юридичного факту, а також можуть виникати за відсутності норм права на основі договору між сторонами (здійснення угод, подання заяви про зарахування зайво сплачених сум податку та ін.) чи на підставі події, тобто обставини, що відбувається незалежно від волі суб’єкта[55];
• охоронні ‑ виникають із фактів конфліктної поведінки суб’єкта (без вчинення правопорушень) у випадках спорів про право, спрямовані на запобігання правопорушенням, подолання правових спорів, забезпечення правопорядку в суспільстві, застосування запобіжних заходів примусу (цивільні, трудові, сімейні й інші правовідносини);
• захисні ‑ виникають із фактів неправомірної поведінки суб'єкта; спрямовані на залучення до відповідальності осіб, що вчинили правопорушення, відновлення порушених прав та інтересів, застосування примусових заходів, передбачених у санкціях норм заборонного характеру (кримінально‑ правові, адміністративно‑правові, цивільно‑правові). Захисні кримінально‑правові правовідносини виникають між державою і злочинцем як реакція держави на злочини, на захист конкретної потерпілої сторони і непрямий захист суспільства від таких злочинів, а також на захист злочинця від неправомірних діянь з боку зацікавлених родичів і друзів потерпілої сторони; реалізуються з набуттям обвинувальним вироком законної сили. Захисні адміністративно‑правові правовідносини виникають із неправомірних дій, що порушують норми адміністративного права; реалізуються застосуванням до винного відповідних заходів юридичної відповідальності, передбачених адміністративною нормою, чим захищаються порушені права потерпілої сторони, а також надають правопорушникові додаткові процесуальні засоби для його захисту в межах адміністративного процесу. Захисні цивільно‑правові правовідносини забезпечують захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів потерпілих, а також покладання цивільно‑правової відповідальності на правопорушників.
Охоронні і захисні правовідносини не тотожні, однак суб’єкти права можуть бути одночасно учасниками і охоронних, і захисних правовідносин, оскільки об’єкти, будучи охоронними, обов’язково потребують захисту й навпаки.
Види правовідносин за характером обов'язку: 1) активні ‑ обов’язок здійснити певні дії на користь іншої сторони; 2) пасивні ‑ обов’язок утриматися від небажаних для іншої сторони дій; 3) змішані ‑ складні правовідносини, в яких поєднуються правовідносини пасивного й активного типу.
Види правовідносин за поділом прав і обов‘язків між суб'єктами:
1) односторонні ‑ кожна зі сторін має або права, або обов’язки (договір дарування, договір позики);
2) двосторонні ‑ кожна зі сторін має як права, так і обов’язки (договір купівлі‑продажу);
3) багатосторонні ‑ кожна із трьох і більше сторін має права й обов’язки стосовно одна одної (цивільно‑правова угода, в якій, крім двох основних сторін, діє третя сторона ‑ посередник).
Види правовідносин за ступенем визначеності суб'єктів: 1) абсолютні ‑ визначена лише одна сторона ‑ носій суб’єктивного права, а всі інші (суспільство і кожний суб’єкт права) зобов’язані утримуватися від порушення його законних прав та інтересів (відносини власності ‑ точно визначений власник, всі інші зобов’язані не заважати йому здійснювати свої права); 2) відносні ‑ точно визначені права й обов’язки всіх учасників, як управомочних, так і правозобов’язаних. (покупець і продавець; працівник і роботодавець тощо).
Види правовідносин за галузями права: конституційно‑правові (відносини громадянства); адміністративно‑правові (відносини, пов’язані зі стягуванням і сплатою податку); цивільно‑правові (купівлі‑ продажу речі або цінних паперів); трудові (відносини за трудовим договором); міжнародно‑правові (між державами) та ін.
Види правовідносин за субординацією в правовому регулюванні: 1) матеріальні ‑ виникають на основі норм матеріального права: адміністративно‑правові, цивільно‑правові, кримінально‑правові та ін.; 2) процесуальні ‑ виникають на основі норм процесуального права і є похідними від норм матеріального права: адміністративно‑ процесуальні, цивільно‑процесуальні, кримінально‑процесуальні, господарсько‑процесуальні та ін.[56].
Види правовідносин за волевиявленням сторін: договірні (переважають у сфері приватного права); управлінські (діють у публічно‑правовій сфері); комплексні (поєднують начала публічного і приватного права).
Види правовідносин за суб'єктами: між суб’єктами федерації (у федеративній державі); між громадянами держави; між громадянином і державою; між юридичною особою ‑ суб’єктом приватного права і державним органом; між державними органами; між органом держави і службовими особами, у межах яких вони зобов’язані виконувати розпорядження керівника певного органу, та ін.
Види правовідносин за строком дії: короткотривалі, довготривалі
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 239; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!