Державні органи як первинні елементи державного апарату
Державні органи ‑ структурно відокремлені колективи державних службовців (один службовець), які відповідно до посади наділені юридично визначеною державно‑владною компетенцією та необхідними засобами для виконання управлінських функцій і завдань держави. У літературі трапляються терміни: «державний орган» і «орган державної влади». Це взаємозамінні поняття, розглянуті в різних зрізах. У першому випадку акцентується увага на структурній організації держави, у другому ‑ на сутності влади (владовідносинах), що яскравіше виявляється у вищих ешелонах його структурної організації.
Структура державних органів:
• апарат, що безпосередньо виконує управлінські завдання і функції держави ‑ має державно‑владні повноваження, які виконує відповідно до юридично визначеної компетенції (наприклад, центральний апарат Міністерства економіки України має кілька департаментів, що займаються управлінням у межах своєї компетенції);
• допоміжний апарат ‑ не має державно‑владних повноважень, а лише забезпечує виконання державним органом своїх повноважень (наприклад, допоміжний апарат глави місцевої державної адміністрації ‑ це його секретаріат).
Ознаки державних органів:
1) є первинними елементами державного апарату і створюються для здійснення функцій і завдань держави на конкретній ділянці управління суспільством;
2) є структурно відокремленими колективами державних службовців (одного службовця), що утворюються за рішенням уповноважених органів держави чи за безпосередньої участі народу (наприклад, вибори до парламенту);
|
|
|
3) мають державно‑владні повноваження, що дає їм змогу виконувати юридично обов’язкові дії: а) видавати нормативні й індивідуальні акти; б) здійснювати контроль за точним і неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами; в) забезпечувати і захищати ці вимоги від порушень вжиттям заходів виховання, переконання, стимулювання, державного примусу в разі потреби;
4) є внутрішньо організованими колективами службовців, які перебувають в особливих правовідносинах з тими державними органами, де вони працюють, та і з іншими органами: обсяг повноважень і порядок їх використання встановлюються законами, а також підзаконними актами, і конкретизуються в посадових інструкціях, штатних розкладах та ін.;
5) взаємодіють між собою у процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом «дозволено лише те, що прямо передбачено законом»;
6) мають необхідну матеріальну базу ‑ казенне майно, що перебуває в їх оперативному управлінні; свій рахунок у банку; джерело їх фінансування ‑ державний бюджет;
|
|
|
7) мають організаційні структури (за видами окремих служб і за чисельним складом), територіальні масштаби діяльності, системи службової підзвітності і службову дисципліну.
Види органів держави за черговістю їх утворення:
• первинні ‑ утворюються в результаті народного голосування (виборів); в Україні ‑ Верховна Рада, Президент;
• вторинні ‑ утворюються первинними органами, похідні від них і підзвітні їм. Так, персональний склад Ради національної безпеки і оборони України, на чолі якої стоїть Президент України, формує саме Президент. До складу Ради за посадою входять Прем’єр‑міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.
Види органів держави за способом утворення: виборні (представницькі органи); призначувані (органи прокуратури, виконавчо‑розпорядчі органи); успадковані (спадкоємний монарх).
За часом функціонування повноважень: постійні ‑ створюються без обмеження строку дії; тимчасові ‑ створюються для досягнення короткострокових цілей.
За територіальною сферою діяльності: загальні ‑ поширюють свою владу на всю територію країни: а) вищі (президент, парламент, уряд); б) центральні (галузеві міністерства, комітети); регіональні ‑ поширюють свою владу на територію регіонів у державах федеративних (суб’єктів федерації ‑ РФ) та унітарних (областей ‑ Україна); місцеві ‑ діють в адміністративно‑територіальних одиницях (в Україні ‑ районні державні адміністрації).
|
|
|
За обсягом компетенції: органи загальної компетенції (парламент, уряд, ради та ін.) ‑ вирішують питання загального профілю; органи спеціальної компетенції (міністерства, відомства, управління, відділи виконкомів та ін.) ‑ вирішують питання галузевого значення.
За формою здійснення компетенції: колегіальні ‑ Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконкоми рад, суди вищої інстанції; єдиноначальні ‑ Президент, генеральний прокурор.
За правовими формами здійснення функцій держави: нормотворчі; правозастосовні; правоохоронні; контрольно‑наглядові; інтерпретаційні; установчі.
За функціональним призначенням (за принципом «поділу влади»): законодавчі, виконавчі, судові.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 152; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!