Розділ ІІІ. Структура. Повноваження. Принципи діяльності.



    Отже, необхідно створити ще одну повноправну гілку державної влади, четверту за ліком і першу за суттю — наглядову. Орган, що стояв би над законом і опираючись на совість людей, які є совістю нації, здійснював контроль службових норм української бюрократії.

    Найперше, дамо назву — Рада Присяжних України (надалі — РП). Адже за змістом структура нагадує суд присяжних. У своїх рішеннях також апелює не до букви закону, до совісті.

    РП складається з дванадцяти осіб, що обираються всенародно і мають статус — народні присяжні України.

    Термін перебування на посаді — 3 роки.

    Вибори до РП проводяться щорічно.

    За підсумками виборів РП оновлює на третину свій конституційний склад (4 чоловіки).

    Обиратися можна на два терміни поспіль і на три з перервою.

    рішення приймаються консенсусом. У особливих випадках, за поданням Голови — двома третинами голосів від конституційного складу РП.

    Рішення РП не підлягає оскарженню в будь якій українській чи міжнародній інстанції і обов’язкові до виконання.

    наглядові функції РП поширюються на три типи зловживань: економічні (корупція), етичні (неповага до людей), інформаційні (маніпуляція громадською свідомістю). І все. Ніяких копирсань у внутрішньому світі чиновника. Його моральних якостях. Контроль суто за виконанням службових обов’язків. наприклад.

    Якщо начальник має три коханки — його особистий клопіт. Якщо побив жінку — клопіт міліції й прокуратури. Але, якщо люди годинами чекають під кабінетом — це вже службове хамство, що підпадає під санкцію РП.

    Найвищою мірою покарання, яке правомірна виносити РП — звільнення з посади. Нічого більше. РП не просто позбавлена права займатися судочинством — не може навіть подавати позов до суду, хоч би чиновник здійснив кримінальний злочин. більше того, якщо РП опублікує матеріали свого розслідування, на підставі яких звільнений посадовець, їх заборонено залучати до кримінальних справ і судових тяжб щонайменше рік. Такі суворі обмеження необхідні, щоб унеможливити жоден прояв авторитаризму. Аби стратегічна мета із усунення системних хвороб демократичного устрою не зсунулася до „полювання на відьом” та нищення політичних опонентів.

    РП наділена надзвичайними повноваженнями. А саме: звільняє з посади державного службовця будь-якого рангу включаючи Президента України та позбавляє мандата будь-якого народного обранця. При цьому має право не брати до уваги офіційні факти, громадську думку, міжнародні норми пов’язані з принципом призумпції невинуватості. опирається винятково на сумління своїх всенародно обраних присяжних.

    РП призначає та звільняє найвищих посадовців-силовиків: міністра Оборони, міністра Внутрішніх Справ, Голову СБУ, Генерального Прокурора, Голову Верховного Суду, Голову Конституційного Суду, Голову ЦВК. Керує відомствами в межах своїх повноважень Президент, але очільників призначає та звільняє РП.

    РП має одноосібне право займатися проведенням всенародних референдумів. Для цього при РП працює Аналітично-координаційний центр, який вивчає громадську думку і виносить пропозиції щодо питань референдуму, які затверджують, або відхиляють народні присяжні.

    У своїй діяльності РП керується винятково власним сумлінням, однак вона не є владою самочинною. Повноваження як і Президентові чи Народним депутатам, делегує народ. Але повноваження моральні, а не конституційні, що визначені рамками закону.

    Це значить, РП є органом прямого народовладдя. Отже, зобов’язана чути нерв народу. Опиратися на його цілковиту підтримку і допомогу. Іншими словами – сам народ має бути головним наглядачем найнятої ним влади, а РП лише караючим інструментом такого нагляду. Для цього на законодавчому рівні затверджуються чотири системоутворюючих закони, що дозволять кожному громадянину приймати безпосередню участь у нагляді за владою та в змінах законодавства країни.

 

Закон про референдум

Центральна ідея — абсолютна рівність умов між прихильниками та противниками теми, поставленої на всенародне опитування. Ця рівність не лише у однаковій кількісті ефірного часу та газетної площі, але, й у формулюванні питання референдуму. Воно обов’язково узгоджується між опонуючими сторонами. Якщо узгодження досягнути не вдається, в бюлетень вносяться обидва варіанти пропонованих текстів.

Крім того, у деяких питаннях, варіантів відповіді може бути не два, а три: „підтримую”, „не підтримую” та „довіряю фахівцям”. Остання відповідь, у разі набрання найбільшої кількості голосів, вважається мандатом народної довіри, що його одержує влада, для вирішення проблеми винесеної на референдум.  

 

    Закон про реєстр державних службовців.

    Кожному чиновнику, що заступає на державну службу, присвоюється номенклатурний код, який заноситься в Єдиний номенклатурний реєстр (ЄНР). Код в обов’язковому порядку вказується всюди, де фігурує прізвище чиновника: на дверях кабінету, на підписаних документах, у посвідченні водія тощо. Телефонний номер ЄНР одержує загальнодержавний статус і прирівнюється до чотирьох номерів надзвичайної дії — МНС, міліції, швидкої допомоги, газової служби. Таким чином, людина, яку зневажив владоможець, набравши лише три цифри, надсилає телефонну скаргу в ЄНР. Безпристрасний комп’ютер фіксує код чиновника і той автоматично потрапляє в поле зору компетентних органів. Коли фіксацій назбирується критична кількість призначається уточнююча перевірка. Найперше, за номерами телефонів зафіксованих комп’ютером, опитуються скаржники. Паралельно вивчається громадська думка, проводиться розслідування тощо. Висновки подаються в секретаріат РП.

 

    Закон про односторонню відповідальність за корупцію.

     Для учасників корупційної оборудки закон створює діаметрально-полярну комфортність: людину, що дала хабар – захищає, чиновника, що взяв – карає. Причому спонукає постраждалого (хто дав) неодмінно повідомити про злочин. Від того безпосередньо залежить і його захист, і захист справи, яка стала причиною протиправних дій.

    Проект закону.

    Стаття 1.

    У корупційному злочині винною визнається лише одна сторона.

    Визначення сторони, що несе відповідальність за корупційні дії пов’язано з часом подання заяви про порушення: до року і після року з дня скоєння злочину.

    Стаття 2.

    Якщо строк подання заяви не перевищує одного року від дня скоєння злочину, винною визнається сторона, що одержала хабар.

    Сторона, що дала хабар кримінальної, адміністративної чи матеріальної відповідальності не несе.

    Якщо сторона, що дала хабар, добровільно заявила про це, оборудка набирає повноцінної юридичної сили і вважається правозаконною.

    Якщо факти злочину доведено, сторона, що одержала хабар, повертає стороні, що дала хабар, подвійну вартість хабара.

    Стаття 3.

    закон про односторонню відповідальність за корупцію набуває зворотної дії, якщо протягом року сторона, що дала хабар, не повідомила про злочин. А саме:

    Якщо сторона, що одержала хабар добровільно заявила про це, вона звільняється від відповідальності.

    Якщо факт злочину доведено, сторона, що дала хабар, оплачує стороні,що одержала хабар, ще раз вартість хабара.

    Сторона, що дала хабар підпадає під кримінальну відповідальність без обмеження строку давності.

 

    Стаття 4.

    Якщо про корупційну оборудку не повідомив ніхто із учасників злочину, кримінальну відповідальність несуть обидві сторони.

 

    Закон про класифікацію публічної інформації.

    Кожен масмедійний орган зобов’язаний розподіляти інформацію, що через нього проходить, на три категорії: факт, думка, теорія. Таке розподілення дає змогу, ні на крок не відступивши від принципу свободи слова, ввести відповідальність за якість публічних висловлювань. А саме.

    Респондент, як і раніше, виголошує в ефірі все, що вважає за потрібне, але, при цьому, має вказувати категорію своїх повідомлень.

    Якщо це „теорія” — жодної відповідальності і проблем. не враховуючи, звичайно, образ та порушення конституційних норм.

    Якщо „думка” — промовець несе особисту відповідальність за наведені факти. В разі їх невідповідності, опоненти подають скаргу у відповідні органи. Там проводять розслідування і висновки передають у секретаріат РП. А при наявності моментів зневаження Конституції — в прокуратуру.

    Якщо „факт” — відповідальність колективна. редакція газети, політична партія, наукова установа тощо. І покарання відповідне. Аж до закриття газети чи позбавлення партії-обманниці певної кількості депутатських місць у парламенті.

        

    У прийнятті рішень, що є наслідком дії вказаних законів, РП опирається на дорадчу думку трьох новостворених структур: Аналітично-координаційного центру (АКЦЕНТ), відділу інформації чиновницької етики (ВІЧЕ) і Служби охорони свободи слова (СОСС).

 

    Завдання АКЦЕНТу — тримати руку на пульсі. Бути на одній хвилі з народом і відчувати його болі та прагнення. Для цього при АКЦЕНТі створено чотири допоміжних підрозділи.

    Відділ аналітики та прогнозування. Проводить соцопитування. Вивчає громадську думку стосовно поточного моменту. Здійснює системний аналіз стратегічних пріоритетів населення. Прогнозує перспективи та напрямки розвитку. Готує та подає на всенародне обговорення теми щорічних референдумів. Веде перемовини з моральними авторитетами, що могли б обиратися в Народні Присяжні. Готує аналітичні характеристики на цих людей та подає їх в Секретаріат РП.

    Відділ соціальних ініціатив. Збирає та опрацьовує ідеї, що поступають від населення, пов’язані з проведення суспільно-політичних, економічних та культурних реформ.

    Відділ громадських слухань. Організовує теледебати, круглі столи та дискусійні майданчики на яких проводить фахові обговорення нагальних суспільно-політичних, економічних та культурологічних тем.

    Координаційний відділ. Аналізує підготовку та проведення народних волевиявлень.

    Голову АКЦЕНТу призначає РП.

    АКЦЕНТ є допоміжною структурою РП і належить до його прямого підпорядкування.

 

    Поле діяльності ВІЧЕ — зловживання у сфері економіки (корупція) та етики (неповага до людини).

    Керівника структури призначає РП.

    В обов’язки ВІЧЕ входить збір та перевірка скарг, що поступають на сервер ЄНР. Цим займається Бюро комп’ютерної аналітики.

    Бюро розслідувань займається фактами зловживань конкретних чиновників, повідомлення про які поступили у ВІЧЕ у формі окремих заяв.

    Бюро загального аналізу визначає загальний стан справ із дотриманням службових обов’язків у окремих міністерствах, відомствах та країні в цілому. Результати аналізу в обов’язковому порядку оголошуються у Верховній Раді в день відкриття сесії.

    ВІЧЕ не має права передавати матеріали розслідувань в прокуратуру, винятково у секретаріат РП. У зв’язку з цим висновки не зобов’язані опиратися на незаперечні факти, але можуть носити рекомендаційний характер.

    ВІЧЕ є допоміжною структурою РП і підпорядковується їй.

        

    СОСС — силовий орган із надзвичайними повноваженнями, що створений для захисту професійних прав ЗМІ та свободи слова в цілому.

    Голова СОСС призначається РП.

    У своїй діяльності СОСС не підзвітна нікому, навіть Президенту України. Лише СБУ, з санкції РП, може провести перевірку, якщо є ознаки загрози державним інтересам.

    Прямим обов’язком СОСС є захист журналістів та будь-яких інших носіїв суспільно важливої інформації від цензури, морального та матеріального тиску. Тим паче, від загрози їхньому життю та здоров’ю. А також нагляд за достовірністю публічної інформації та за можливими зловживаннями з боку ЗМІ. Для цього в системі СОСС функціонує чотири допоміжні структури.

    Відділ безпеки — проводить розслідування справ про перешкоджання журналістської діяльності.

    Відділ охорони — займається захистом журналістів, яким загрожує фізична розправа.

    Аналітичний відділ — працює з порушниками „Закону про класифікацію публічної інформації”.

    Відділ громадських зв’язків — має справу із скаргами на зловживання чи необ’єктивність ЗМІ.

    Висновки розслідувань СОСС передає у ВІЧЕ та в прокуратуру, якщо справа має ознаки кримінального злочину.

 

    Підсумок. Діяльність Ради Присяжних — системна. Побудована на основі окремих системоутворюючих складових — повноважень і законів. Їх сім.

    1. Надзвичайні повноваження.

    2. Повноваження призначати очільників силових структур.

    3. Повноваження займатися проведенням всенародних референдумів.

    4. Закон про референдум.

    5. Закон про реєстр державних службовців.

    6. Закон про односторонню відповідальність за корупцію. 

    7. Закон про класифікацію публічної інформації.

 


Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!