Розділ ІІ. Засадничі положення та їх обгрунтування.
Могло скластися враження, що головною суттю ідеї є створення надпотужного контролюючого органу, аби утвердити соціальну справедливість. Не зовсім так. Контроль — наслідок. Першопричина — створення зародку громади третього Покоління, яка за найвищу суспільну цінність матиме мораль. В історичному плані прихід нового суспільного ладу неминучий. Ось еволюційна послідовність:
— громада першого покоління: теократичне суспільство — керувалося верховенством крові. Суспільної моралі, як такої, не існувало. Вона трималася на звичаях та традиціях;
— громада другого покоління: демократичне суспільство — керується верховенством права. Суспільна мораль регулюється зовнішнім чинником — законом;
— громада третього покоління: новітнє суспільство — керуватиметься верховенством сумління. Суспільна мораль регулюватиметься внутрішнім чинником — совістю. (Див. Частина І).
Сьогодні стоїмо на порозі народження. Новий суспільний лад, звісно, утвердиться не одразу. Розвиватиметься тисячоліттями, як і попередні. Але з’явитися на світ покликаний у наш час. принаймні в Україні, де склалися всі передумови (див. Частина І). Тож найперше дамо йому назву. І обґрунтуємо.
Суспільство Понадправової Абсолютної Справедливості — СПАС.
Базовий зміст у крайніх словах — Суспільство Справедливості. Цим вказується, що основоположним визнається принцип державної справедливості, як найголовнішої форми державотворення та обов’язкової передумови для існування громади третього покоління. І в цьому суттєва відмінність від двох інших форм, що вже існують.
|
|
|
1. З пріоритетом ідеології. Коли породженням усіх бід вважається соціальна нерівність: майнова, станова, національна, релігійна тощо. Справедливість у таких системах взагалі відсутня. Вона розглядається, як умоглядний ідеал, що може постати хіба в далекому майбутньому. Коли свою справу переможно завершить „правомірне насильство”, яке всіх вирівняє. В цьому спорідненість усіх ідеологізованих утворень. Їм здається, варто усунути соціальний перекіс, як приниження поміж людьми, розсмокчеться. Тож і рішення бачиться банально простим. Оскільки пануючий прошарок порушує соціальну справедливість, треба і йому віддячити тією ж монетою. Навмисно завищити права пригноблених і занизити, або й зовсім скасувати гнобителів. В підсумку всіх привести до єдиного стандарту: зробити єдиновірцями, єдинопартійцями тощо.
2. З пріоритетом економіки. Так зване суспільство рівних можливостей. Коли за основу береться бізнес, а принцип справедливості його обслуговує. Створює рівні можливості для розвитку власної справи. При такому підході соціальна справедливість начебто є, але десь там, на задвірках. Не прослідковується її зв’язок з мораллю. Суто доцільність. І взагалі, в економічно орієнтованому суспільстві мораль сприймається, як похідна від економіки. Вважається, якщо людина буде забезпеченою і впевненою в завтрашньому дні, апріорі буде й моральною. Невигідно стане порушувати закон, ризикуючи втратити все.
|
|
|
Базовий принцип Суспільства Справедливості інший. Наріжним каменем цього державного устрою виступає не ідеологія чи економіка, а ефективна система захисту громадянина від влади. Система, що вибудовує направду рівноправні стосунки між маленькою людиною та гігантською державно-бюрократичною машиною. Це стане основою вільного розвитку не лише окремої особи, і всієї української громади. Бо лише за умов, коли влада припинить насаджувати народу свої версії ідеологічних, економічних та законодавчих норм, запанують принципи реального народовладдя. Вперше в світовій історії, людина одержить не декларативні, а реальні права і свободи, які на папері гарантує кожна демократична Конституція.
Термін „Понадправової” вказує на особливість структурної побудови нового ладу, та на принцип діяльності його керівного органу.
|
|
|
Суспільство Справедливості запанує, коли законодавчі приписи стануть обов’язковими для чиновника не лише де-юре, але й де-факто. Значить, має бути створена така система контрою, яка не залишить шансів для зловживань. її належить виділити в окрему гілку влади — наглядову, і наділити надзвичайними повноваженнями: звільняти чиновника будь-якого рангу включно з президентом. Але цього мало. навіть найвищий контроль не матиме змісту, якщо його не відгородити від судових тяжб та прокурорських розслідувань. Бо варто справу перевести у юридичну площину, з її презумпцією невинуватості, як наглядова влада втратить статус найвищої. Об неї можна витирати ноги. Адже рішення легко оскаржити. Були б підстави. А підстави „найчесніший” український суд завжди знайде. Особливо, якщо дуже “попросить” влада. Крім того, щезне чи не найголовніша зброя ефективного контролю — миттєвість покарання. Владоможець, якому винесли вердикт, через апеляції та куплені суди буде відтерміновувати його до безкінечності.
Але з іншого боку, як без юриспруденції? Яким чином злодієві довести, що він злодій і не покарати невинного? Розрубати „гордіїв вузол” можна лише змінивши систему цінностей. Перевівши наглядову владу на вищий рівень: із юридичної площини в моральну. Це значить, дозволити їй у прийнятті рішень опиратися не на закон, а на совість. Але правові норми не мають похитнутися. Навпаки — зміцніти до непорушності. Вони залишаються дієвими для решти суспільства. При тому наглядова влада в жодному разі не втручається в законодавчу сферу. не нависає „над” нею переробляючи за своїм розумінням, а немовби парить „понад” правовим полем, забезпечуючи лише цілковите дотримання Конституції.
|
|
|
Таким чином словосполучення „Суспільство Понадправової Справедливості” у розширеній редакції можна викласти так:
державний устрій із четвертою, наглядовою гілкою влади, яка перебуває в понадправовому полі і, виходячи із власних моральних принципів, слідкує за справедливим відношенням трьох інших гілок влади до народу на основі беззастережного дотримання чинного законодавства.
Термін „Абсолютної” визначає владні повноваження. Це вказує, що у своїх діях наглядова влада нікому не підзвітна. Як абсолютна монархія. Жодний конституційний припис не може в чомусь обмежити її чи вплинути на рішення. Лише совість. Якщо б було по іншому, і хоч одна сфера діяльності регулювалася законодавством, то й назва була б іншою — „Суспільство Понадправової Конституційної Справедливості”. В даному випадку говоримо про Абсолютну. І це закономірно. Бо повноваження совісті або абсолютні, або ніякі.
Перше засадниче положення СПАСу:
Контролюючий орган, що об’єднує моральних лідерів, найперше покликаний розвивати колективну совість.
Колективна совість це далеко не те саме, що й індивідуальна. підтверджень безліч. Коли високоморальні достойники, наприклад отці церкви, щиро відстоюють відверто несправедливе рішення, вигідне їхній конфесії. Про політиків і говорити зайве. Стосунки між соціальними утвореннями споконвіку конкурентні. Навіть існує позитивний політичний термін — національний егоїзм. Лише, коли м’язи приблизно однакові, спостерігається якась подоба справедливих відносин. Але до совісті не доходить. Вона уділ індивідуальних напрацювань. Природно, що в царині колективної моралі — неорана нива. Але це базова платформа для розвитку Громади Третього Покоління. Тож вкрай необхідно, щоб розпочалися зрушення в цьому напрямку . Тому наглядова влада вимальовується, як початкова школа колективної совісті. Люди, що входитимуть до її органів, навчатимуться співвідносити власне сумління із собі подібним, аби розвивати його до сумління соціального. А дякуючи щорічній виборчій системі та прискореній ротації, навчання ляже на потік. Моральні лідери, що кілька років віддадуть служінню в органах наглядової влади, із розумінням нової, колективної совісті, вливатимуться в соціум і методом гомеопатії поступово змінюватимуть його.
Друге засадниче положення СПАСу:
Найменший зовнішній контроль, що ґрунтується на критеріях совісті, починається з диктатури самоконтролю.
беручи до уваги сказане вище, стає зрозумілим: основне завдання кожного, хто входитиме до складу контролюючого органу – самоконтроль. Адже маючи найвищу владу, людину тягне впливати на події. особливо завідомо помилкові. І не обов’язково з корисливою метою. Навіть з найсвятіших побуджень — це неприпустимо. Зміни повинен робити народ, а не орган. Хоча б і дуже поважний. В тому безцінний досвід. Бо якщо люди оберуть недолугу владу чи політичну систему, помилку відчують на власній шкірі. І власним же розумом виправлятимуть. Так напрацьовується колективна мудрість. Безкровним, еволюційним шляхом формується громадянське суспільство. Але якщо політичні гопники викручують руки і чорними піартехнологіями та адмінресурсом насаджують те, що народ уже дозрів змінити — еволюції не вийде. Тоді бунт. Не допустити його і покликана наглядова влада. Бо зупинити кривавий розвиток подій може лише справедливість. Та, що тримає на короткому повідку високопоставлених „слуг народу”, але починається з диктатури самоконтролю. Найвищої проби. Коли людина готова життя покласти за абсолютно непотребну владу, яка її особисто гнобила, лише тому, що такий вибір народу. Вибір, у якому цей же народ уже завтра розчарується. Але це буде завтра. А сьогодні має домінувати його воля. І нікому не вільно її порушити.
Власне, в такій самозреченій безпристрасності і полягає діяльність наглядової влади. Ніяких ініціатив, ніяких пропозицій — суто контроль. Бо найменше намагання щось підправити переведе її із стану нагляду в стан боротьби. Перетворить у неофіційно правлячу партію. А значить, безкомпромісна справедливість, що є базовою умовою нового суспільного ладу, помре в зародку. Принаймні, для тієї частини населення, що має іншу думку. Тому наглядова влада приречена бути безпристрасною. Тож і обиратися мають найморальніші. Люди з винятковим рівнем самоконтролю. Для кого важливим буде не стільки покарати чи помилувати, як не перевищити повноважень. І не дозволити іншим.
Третє засадниче положення СПАСу:
головне, викорінювати передумови зловживання, а не карати порушників.
Друге засадниче положення опосередковано визначає і принцип діяльності усієї наглядової влади — система стримування. не покарання, а стримування. Надзвичайні повноваження створять для властьімущих небезпеку миттєвого і безапеляційного звільнення. Це протвережує. Надефективно лікує від спокуси зловживань. І, що особливо важливо, постійно тримає в тонусі. Таким чином, якщо неможливо достукатися до совісті чиновника (справа сугубо індивідуальна) — до інстинктів самозбереження можна. Це і є викоріненням передумов. Тим паче, що завдання доступне всім. Адже воно не вимагає від урядовця підвищення професійних якостей. Цим хай морочиться його начальство. наглядову владу цікавитимуть три речі: щоб не крав, не брехав і не зневажав народ. Погодьмося, особливих талантів для цього не потрібно. Звідси і стратегічна мета реформи: міняти не людей чи партії, а систему.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 288; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!