СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ ЯК ВИД СОЦІАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ
В історії людства технологія з'являється раніше, ніж промисловість. Промисловість, з якої частіше всього асоціюється поняття технології, Н.Ф.Тарасенко визначає як історично сформовану форму існування технології. У Древній Греції та Китаї поняттям "техніка" позначалося прагматичне знання, або майстерність. Це вже пізніше "техне" матеріалізувався в метал, дерево та ін., а поняття прагматичного знання, або майстерності, стало позначитися поняттям "технологія".
Термін "технологія" був введений в 1772 р. І. Бекманом. Ще 20-25 років тому поняття "технологія" використовувалося для позначення методів обробки сировини й матеріалів, способів перетворення енергії і інформації, а також для позначення власно знань про техніку, виражених в інструментах і кресленнях, правилах експлуатації механізмів, інженерних проектах. У повсякденній свідомості в індустріальну епоху технологія асоціювалася із промисловою технологією, з її механічною формою.
Дж. Гелбрейт визначив технологію як систематизоване застосування наукового знання для вирішення практичних завдань. В зв’язку з цим технологію в широкому змісті слова цілком правомірно розуміти як цілеспрямоване системне застосування будь-яких видів організованого наукового знання для досягнення різноманітних практичних цілей. І тоді з повною відповідальністю можна говорити не тільки про технології виробництва, а й про технології діяльності установи, технології управління окремими галузями громадського життя й усього суспільства в цілому.
|
|
|
Технологію в її гносеологічних функціях розглядають у контексті пізнавального ставлення людини до світу: як ланку в практичній перевірці істинності знань, теорій, як показник рівня розвитку пізнавальних можливостей людини. Технологія й практика в цілому виступають тими сферами, у яких відбувається продовження пізнання, знання одержують свій щирий зміст. Також технологію можна розглядати як форму виявлення і розвитку суспільної сутності людини, чинника суспільного прогресу, способу розвитку творчих потенцій праці, міри практичного освоєння наукових знань, показника рівня і характеру ставлення суспільства до природи.
Три моделі зв'язку соціологічної науки та практики
Соціотехнічна модель мала широке розповсюдження в період становлення соціології як наукової дисципліни. Для неї були характерні відсутність чи недостатність теоретичних узагальнень, причинне пояснення цілісного явища соціальної практики. В рамках реалізації цієї моделі на початку 70-х років перші соціологічні прикладні підрозділи будувалися з метою отримання за допомогою соціологічних досліджень соціальної інформації про соціальні проблеми, які виникають в діяльності виробничих колективів. Вдалі приклади реалізації дослідницьких проектів в рамках цієї моделі підкріплювали стереотип розгляду соціальних наук в якості життєвих та практичних орієнтирів, що не враховували існування об'єктивних розходжень між реальною дійсністю та теоретичною ідеалізацією.
|
|
|
Соціонічна модель зв'язку соціологічної науки та соціальної практики. Суть цієї моделі полягає в тому, що готові соціологічні висновки та знання використовуються в інших галузях для вирішення конкретних завдань. Таке проникнення пов'язане спільністю закономірностей побудови та функціонування складноорганізованих систем. В цій ситуації прикладні аспекти соціології виходять за її власні межі.
Соціотехнологічна модель. Ця модель базується на єдності пізнавальної та перетворюючої діяльності. Практичний компонент включається як основний метод пізнання та конструювання соціальних систем. Для науки особливого значення набуває принципова можливість її практичного використання. Ця модель особливо чутлива до рівня розвитку фундаментальних розробок і пов'язана з діяльністю, яка забезпечує перетворення фундаментальних знань в проекти, технології та методики практичної роботи.
|
|
|
Сутність поняття «соціальна технологія» полягає в наступних пунктах:
1) Соціальна технологія — це певний спосіб здійснення людської діяльності по досягненню суспільно значимих цілей
2) Сутність даного способу полягає в поопераційному здійсненні діяльності.
3) Операції розробляються попередньо, свідомо і планомірно.
4) Ця розробка проводиться на основі і з використанням наукових знань та передового досвіду.
5) При розробці враховується специфіка галузі, у якій здійснюється діяльність.
6) Соціальна технологія виступає в двох формах: як проект (що містить процедури й операції), і як сама діяльність, побудована відповідно до цього проекту.
7) Соціальна технологія є елементом людської культури і виникає двома шляхами: "виростає" у соціокультурному середовищі еволюційно або будується за його законамии як штучне утворення, головна функція якого сьогодні поєднання науки і практики.
Процедура - система дій (операцій та процедур), виконання яких веде до вирішення поставленого завдання.
Процедура співвідноситься з завданнями. Відповідає на запитання «що виконується?»
|
|
|
Операція – однозначно визначена, логічнонеподільна частина процесу, що передбачає єдність місця, часу та засобів.
Процедури і операції можуть бути виконані послідовно, паралельно або обрані з альтернатив.
Операція співвідноситься з умовами дії, зі знаряддями праці; вона — форма дії. Відповідає на запитання «як саме виконується?»
Технологія абстрагується від змісту процесу, від конкретних дій, необхідних для його розвитку. Зміст технологізації полягає у тому, щоб найдоцільнішим способом упорядкувати процедури та операції, що забезпечують хід цього процесу або класу процесів.
Системоутворюючим принципом технології є зміст діяльності, а не її цільові настанови. Зміст пов'язаний із феноменом цілісності. Тому, осягаючи зміст, людина відкриває нові аспекти дійсності, які не випливають із знання окремих її елементів. Розуміння відрізняється від знання тим, що являє собою усвідомлене знання, операційну дію з ним. Окрім того, для технології важливе суб'єктивне розуміння виконуваних операцій та технології в цілому. Важливо підкреслити, що, усвідомлюючи, суб'єкт відштовхується від своїх цілей діяльності і, окрім того, враховує конкретні особливості усвідомленої ситуації.
Необхідно зазначити, що соціальній технології належить «своє місце» в соціальному управлінні — забезпечення дії всього механізму соціального управління. Інакше кажучи, в ній реалізується переведення об'єктивних законів у механізм соціального управління, тобто «переклад» абстрактної мови науки, що відображає об'єктивні закони розвитку суспільства, на конкретну мову рішень, нормативів, розпоряджень, які регламентують та стимулюють діяльність людей по досягненню поставлених цілей.
Соціальна технологія жодною мірою не применшує управлінської ініціативи і творчості людей, її завдання — надати організації всієї діяльності усвідомленого, науково обґрунтованого характеру.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 195; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!