НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (НОТ)
АДМІНІСТРАТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Адміністративна система – це управлінська система, яка має наступні характеристики:
§ вся її діяльність розділена на складові, кожна з яких формально закріплена за конкретним підрозділом;
§ кожен керівник наділений формально закріпленою владою, заснованою на принципі ієрархії;
§ наявністю чітких правил, інструкцій та стандартів, що визначають порядок роботи і відповідальність кожного члена організації.
В адміністративній системі управління організація грає домінуючу роль по відношенню до людей, що її утворюють, а єдиною діючою силою, що встановлює та розподіляє владу є закон (стандарти, положення, інструкції та ін.)
Адміністративно-управлінські технології - способи безпосереднього (прямого) оперативного впливу на керований об'єкт. Адміністративно-управлінські технології засновані на повноваженнях, праві керівника, авторитеті влади суб'єкта управління віддавати розпорядження, на принципі обов'язкового і точного їх виконання підлеглими.
Адміністративно-управлінські технології знаходять своє вираження в конкретних рішеннях, прийняття яких управлінським органом, або керівником припускає разом зі здійсненням ними своєї владної функції глибокі знання, повне, достовірне уявлення про стан об'єкта, розуміння наслідків прийнятих рішень і розпоряджень.
Адміністративно-управлінські технології мають своє функціональне призначення, не суперечать економічним і іншим методам управління, доповнюють їх, тому що всякий адміністративний акт (рішення, розпорядження, наказ) має виступати комплексним проявом практичного використання закономірностей розвитку об'єкта управління в сполученні з уміннями керівників користуватися наявними повноваженнями в становленні, функціонуванні і розвитку суб'єкт-об'єктних і суб'єкт-суб'єктних відносин.
|
|
|
Адміністративна система управління є ефективною та максимально раціональною за наступних умов:
· зовнішнє середовище (правова база, політична система, економічна ситуація, конкурентне середовище тощо) статичне;
· від співробітників вимагається чітке слідування інструкціям та розпорядженням керівництва; посадові інструкції чітко визначені, алгоритм робочих операцій відомий та зрозумілий; частка творчої праці прямується до нуля;
· незамінних людей не існує: на ринку праці завжди можна знайти нових співробітників потрібної кваліфікації.
Соціально-адекватний менеджмент визначається як сутнісна характеристика високоефективної моделі управління, яка відповідає наступним критеріям:
§ орієнтація на майбутнє,
|
|
|
§ адаптованість до функціонування у конкретній соціальній системі з максимальним використанням її соціально-економічного і психокультурного потенціалів,
§ спрямованість управлінських впливів в площину самоорганізаційних процесів,
§ відповідність всіх рівнів управління найважливішим ментальним характеристикам соціуму та його регіональним складовим,
§ узгодженість управлінських зусиль за рівнями управління.
Адміністративний менеджмент – це не лише управління в межах адміністративних систем, а також конструювання, реконструювання та деконструювання адміністративних систем (та процесів, що в них протікають).
Використання в діяльності адміністративного менеджера соціальних технологій не звільняє його від таких функцій управління як планування, організація, мотивація, контроль та ін., і, тим більше, не применшує ролі лідерства та творчості в діяльності менеджера.
Соціальні технології роблять наголос на раціональності та ефективності елементів діяльності та виключають з неї елементи, які не тільки можуть перешкодити досягненню суспільних цілей, а і просто не сприяють їх досягненню. Одним з результатів такого підходу до діяльності є раціональне використання ресурсів, а отже – і зменшення ентропії системи адміністративного управління.
|
|
|
Впровадження соціальних технологій в практику адміністративного управління в Україні покликане використати:
§ наявну базу та потенціал наукових розробок вітчизняної науки;
§ інноваційний потенціал молодої української інтелектуальної еліти;
§ наявну бюрократичну систему.
Соціальні технології висвітлюють:
§ місце кожної ланки системи управління,
§ рівні субпідпорядкування між окремими групами,
§ розподіл прав і обов`язків,
§ розподіл повноважень і відповідальності.
НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (НОТ)
SCІENTІFІC MANAGEMENT
Наукова організація праці - спосіб організації праці в організації, заснований на досягненнях науки, технології, техніки і передового досвіду. Наукова організація праці впроваджується з метою підвищення ефективності виробництва.
Початок застосування системи НОТ відноситься до 1910- 1915 р. у США, коли американським інженером Ф.У.Тейлором була запропонована система методів організації і нормування праці, управління виробничими процесами, підбору, розміщення робочої сили, стимулювання праці та ін., спрямована на істотне підвищення інтенсивності, а в остаточному підсумку - продуктивності праці.
|
|
|
Система передбачала облік психофізіологічних особливостей людини при чергуванні праці і відпочинку в трудовому процесі. Система Тейлора стала основою для подальшого вдосконалювання організації праці на науковій основі, особливо в умовах розгортання науково-технічної революції, прискорення відновлення техніко-технологічних способів виробництва.
Сучасна наукова організація праці містить у собі як організаційно-технічні та техніко-економічні, так і психофізіологічні аспекти організації праці і управління. Удосконалювання організації праці і управління персоналом в індустріально розвинених країнах є об'єктом спеціального вивчення численними науково-дослідними установами, державними та консультативними фірмами.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 167; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!