Принципи наукових психологічних досліджень

Стр 1 из 15Следующая ⇒

ЗМІСТ

ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ ПРО НАУКОВЕ ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 3

1. Сутнісні особливості наукового психологічного дослідження. 3

2. Рівні наукового пізнання. 4

3. Принципи наукових психологічних досліджень. 7

4. Типологія і стратегія наукових психологічних досліджень. 10

ТЕМА 2. ПРОЦЕДУРА НАУКОВОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.. 11

1. Постановка проблеми. 11

2. Висування гіпотез. 12

3. Планування дослідження. 13

4. Збір даних. 14

5. Обробка даних. 15

6. Інтерпретація результатів. 18

7. Висновки і включення в систему знань. 20

ТЕМА 3. МЕТОДИ НАУКОВОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.. 21

1. Поняття про методи психологічного дослідження. 21

2. Класифікація методів психологічного дослідження. 21

3. Класифікація емпіричних методів. 23

ТЕМА 4. ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.. 25

1. Загальна характеристика психологічного експерименту. 25

2. Експериментальні змінні 26

3. Властивості психологічного експерименту. 29

4. Експериментальні плани. Фіксація експерименту. 30

5. Експериментальна вибірка. 33

6. Види психологічного експерименту. 35

ТЕМА 5. СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.. 36

1. Загальна характеристика психологічного спостереження. 36

2. Класифікація психологічного спостереження. 38

3. Етапи проведення психологічного спостереження. 39

4. Фіксація результатів психологічного спостереження. 39

5. Фактори, що впливають на результати психологічного спостереження. 40

ТЕМА 6. ВЕРБАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНІ МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 41

1. Загальна характеристика вербально-комунікативних методів. 41

2. Бесіда. 42

3. Опитування. 43

ТЕМА 7. ВИМІРЮВАННЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.. 51

1. Вимірювання у психології 51

2. Математичні основи психологічного вимірювання. 52

3. Процедура психологічного вимірювання. 53

4. Типи вимірювальних шкал, що застосовуються у психології 54

ТЕМА 8. ПСИХОЛОГІЧНЕ ТЕСТУВАННЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 56

1. Сутність психологічного тестування. 56

2. Суб'єктивні тести. 57

3. Об’єктивні тести. 59

4. Проективні тести. 59

ТЕМА 9. ПСИХОСЕМАНТИЧНІ МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.. 62

1. Психосемантика. 62

2. Метод семантичного диференціалу (СД) 62

3. Метод семантичного радикалу (СР) 63

3. Метод (техніка) репертуарних решіток ТРР. 65

ТЕМА 10. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОМОТОРНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 67

1. Соціометрія. 67

2. Референтометрія. 75

3. Психомоторні методи. 78

ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ ПРО
НАУКОВЕ ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Сутнісні особливості наукового психологічного дослідження.

2. Рівні наукового дослідження.

3. Принципи наукових психологічних досліджень.

4. Типологія і стратегія наукових досліджень.

Сутнісні особливості наукового психологічного дослідження

Наукове дослідження	Пізнання, яке базується на певній нормі діяльності – науковому методі.
Науковий метод	Спосіб діяльності дослідника, що передбачає дотримання таких процедур: - маніпулювання певними ознаками ситуації (створення умов, в яких відбувається контрольоване здійснення впливів на досліджуваний об’єкт); - спостереження ефектів цих маніпуляцій у суворо контрольованих умовах (реєстрація та вимірювання реакцій досліджуваного об’єкта на здійснені впливи); - фіксація використаних процедур у такий спосіб, щоб їх могли повторити інші фахівці.
Специфіка наукового психологічного дослідження	1) інваріантність отриманого знання – отриманий дослідником науковий результат в ідеалі не повинен залежати від часу, тобто явище, механізм, закономірність інваріантні відносно часу); 2) об’єктивність – науковий результат не має залежати від особистості дослідника, його мотивів, намірів, інтуїції (хоча наукове психологічне знання необ’єктивне у тому сенсі, що не може існувати без його носіїв – людей, які володіють кваліфікацією та здатні розуміти і знаходити це знання, але воно має об’єктивне джерело – зовнішній по відношенню до суб'єкта пізнання світ).
Вимоги до психолога-дослідника	1) об’єктивність, 2) дотримання етичних норм, 3) дотримання професійних стандартів.
Мова науки	- погоджений спосіб використання певних термінів у специфічному змістовному контексті як символів чи назв певних явищ (термінів); - має відповідати вимогам конкретності та зрозумілості для фахівців з певної галузі знань; - використовує: ü наукові поняття, 1) зміст яких засвоюється при оволодінні надіндивідуальним досвідом (на відміну від повсякденного, життєвого); 2) які задані у певній теоретичній системі, що дозволяє встановлювати їхні взаємозв’язки та додатково пояснювати їхній зміст; ü дефініції понять – визначення, що презентують внутрішню сутність явищ, яка є недоступною безпосередньому чуттєвому сприйманню (тобто не є очевидною); ü оперативні дефініції – визначення понять за допомогою операцій, які використовуються для його дослідження або вимірювання; здійснюються у формі умовного речення.
Оперативні дефініції

Рівні наукового пізнання

І. Метатеоретичний рівень

Наукова картина світу

- ідеальна знакова модель досліджуваної реальності, побудована на основі сукупного наукового знання;

- виступає як:

ü форма систематизації наукового знання,

ü дослідницька програма, яка визначає завдання дослідження і вибір засобів їх розв’язання;

- форма втілення – наукова парадигма (від грец. «зразок», «прикоад») – певна сукупність загальноприйнятих у науковому співтоваристві на конкретному етапі ідеалів і норм наукового дослідження;

- наукова парадигма включає:

ü уявлення про реальний світ,

ü уявлення про фундаментальні об’єкти світу,

ü уявлення про загальна закономірності їхньої взаємодії,

ü тлумачення базових понять і категорій.

Норми та ідеали науки

- узагальнена характеристика конкретного типу базових засобів та стандартів наукового пізнання;

- виступають як ідеали і норми:

ü побудови та організації наукового знання,

ü наукового доведення,

ü наукового пояснення та опису;

- форма втілення – методологія науки – система (комплекс, взаємопов'язана сукупність) постулатів і принципів дослідницької діяльності, на які спирається науковець в ході отримання і розробки знань в межах конкретної дисципліни;

- рівні методології науки:

ü загальнонаукова методологія,

ü методологія конкретних галузей науки,

ü окремі наукові теорії;

- головне завдання методології науки – забезпечення евристичної форми пізнання системою суворо вивірених та апробованих постулатів і принципів, на яких, у свою чергу, ґрунтуються методи наукового пізнання.

*Методи наукового пізнання* Сукупність певних правил, прийомів, засобів, норм наукового пізнання	*Класифікація методів наукового пізнання*
	*А. Загальнологічні методи* (використовують на теоретичному й емпіричному рівнях):
	1.	Аналіз	Розділення об’єкта пізнання на складові частини, які досліджуються самостійно відносно цілого.
	2.	Синтез	Поєднання виділених складових об’єкта пізнання в єдине ціле з урахуванням знань, отриманих при аналізі.
	3.	Аналогія	Встановлення подібності в деяких ознаках властивостях і відношеннях між різними об’єктами пізнання.
	4.	Абстрагу-вання	Відволікання подумки від ряду ознак і властивостей об’єкта пізнання, які вважаються несуттєвими для даного дослідження з одночасним виділенням тих ознак і властивостей цього об’єкта, які цікавлять дослідника.
	5.	Узагальнення	Встановлення спільних суттєвих ознак, властивостей і відношень ряду об’єктів пізнання.
	6.	Індукція	Загальний висновок на основі одиничних фактів і посилок.
	7.	Дедукція	Часткові висновки із загальних тверджень.
	8.	Класифікація	Розподіл і поєднання окремих об’єктів пізнання за деякими критеріями.
	9.	Систематизація	Розподіл і поєднання груп об’єктів пізнання за деякими критеріями.
	10.	Моделювання	Дослідження моделі об’єкта реальної дійсності, в якій відтворюються його структура, функції, характеристики.
	*Б. Методи теоретичного дослідження*
	1. Формалізація – вираження змісту знання у знаково-символічному вигляді (формалізованою мовою) з метою більш точного вираження його змісту і смислу, а також з метою виключення неоднозначного розуміння. 2. Аксиоматичний метод – спосіб побудови наукової теорії, коли в її основу покладаються деякі вихідні положення, з яких за допомогою спеціальних правил висновку виходять усі інші положення цієї теорії. 3. Гіпотетико-дедуктивний метод – створення системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, з яких виводять твердження про емпіричні факти (причому такі твердження носять ймовірнісний характер). 4. Сходження від абстрактного до конкретного – рух від окремих загальних абстракцій до їхньої єдності – конкретно-всезагального.
	*В. Методи емпіричного дослідження*
	1.	Спостереження	Цілеспрямоване, планомірне сприйняття об’єкта пізнання з метою виявлення його окремих властивостей і відношень; характерно – дозволяє фіксувати тільки те, що розкриває об’єкт.
	2.	Експеримент	Цілеспрямоване, активне втручання в перебіг досліджуваного процесу, при якому відбувається відповідна зміна об’єкта або його відтворення в певних умовах, що відповідають цілям дослідження; характерно – контрольованість, можливість багаторазового повторення.
	3.	Опис	Фіксування засобами природної або штучної мови результатів спостереження та експерименту.
	4.	Вимірювання	Сукупність пізнавальних операцій (засобів вимірювання), що застосовуються для знаходження числового значення величини характеристик досліджуваного об’єкта в одиницях вимірювання.

*ІІ. Теоретичний рівень*
Рівень наукового пізнання, на якому, ґрунтуючись на емпіричній базі. дослідник відображає явища певної предметної галузі в аспекті їхніх внутрішніх та істотних зв’язків, відношень і закономірностей.
*Форми втілення наукового пізнання на теоретичному рівні*
Проблема	Форма наукового пізнання, в якій відображаються - елементи досліджуваної реальності (явища), що наразі не є пізнаними людиною взагалі, - питання чи протиріччя, які виникають, коли відкриття (нове явище) не піддається поясненню в системі наявного наукового знання.
Гіпотеза	Форма наукового знання, яка містить припущення, сформульовані на ґрунті ряду фактів про досліджувану реальність, причому істинне значення цих припущень не визначено і потребує доведення.
Закон	- форма наукового знання, що у вигляді теоретичних тверджень відображає суттєві, необхідні та повторювані зв’язки і відношення елементів досліджуваної реальності.
Теорія	- цілісна, несуперечлива й узагальнена системи знань, що розкриває сутність зв’язку і відношень між елементами досліджуваної реальності; - на основі теорії досягається пояснення та передбачення нових явищ як елементів досліджуваної реальності; - теорія забезпечує розширення знань за межі безпосереднього спостереження.
*ІІІ. Емпіричний рівень*
Рівень наукового пізнання, який реалізується в процесі безпосередньої взаємодії дослідника з певним об’єктом, внаслідок чого цей об’єкт відображається здебільшого в аспекті зовнішніх зв’язків і проявів.
Характерні риси	- частковість і фрагментарність; - ймовірнісний характер; - переважання чуттєвого пізнання (хоча раціональне пізнання задіяне, воно має підпорядкований характер).
Завдання	- збір та первинне узагальнення фактів; - опис емпіричних даних; - систематизація і класифікація емпіричних даних.
Форми втілення	Науковий факт - емпіричний факт – реальна подія, тобто відповідь (реакція) досліджуваного на спеціально створені дослідником експериментальні умови; - теоретичний факт – доведене знання про характеристики і властивості досліджуваного елементу реальності (явища), на основі якого пояснюється і розкривається механізм експериментального факту.

Принципи наукових психологічних досліджень

*Постулати психології* Постулат – положення (судження, твердження), яке приймається в межах будь-якої наукової галузі як істинне в силу його очевидності і тому відіграє в даній галузі роль аксіоми.
1.	Постулат реальності	Існує реальний світ, що є не залежним від його сприйняття й усвідомлення людиною.
2.	Постулат структурності	Реальний світ структурований, його структури реальні й об’єктивні.
3.	Постулат безперервності	Між усіма галузями дійсності існує безперервний зв'язок.
4.	Постулат про свідомість іншої людини	Також як і Я, інші індивіди мають чуттєві враження і свідомість.
5.	Постулат взаємодії	Наші чуттєві органи афіциюються реальним світом (тобто об’єкти реального світу впливають на наші органи чуття, які є здатними на стриміння такого впливу), внаслідок чого реальний світ стає сприйнятим.
6.	Постулат функції мозку	Психіка в усій її проявах і формах є функцією мозку як природного органу.
7.	Постулат об’єктивності	Наукові твердження мають бути об’єктивними, тобто відповідати реальній дійсності. Критерії об’єктивності наукових тверджень: - інтерсуб’єктивна зрозумілість – оскільки наукові твердження передаються іншим, вони мають бути сформульовані на спільній мові; - незалежність від особистості дослідника, його становища, стану його свідомості; - інтерсуб’єктивна перевіряємість – повинна бути можливість перевірки правильності наукових тверджень через відповідні процедури; - незалежність від методу – правильність наукового твердження не має залежити від методу, що використовуються для його перевірки; - неконвенційність – правильність наукового твердження не має ґрунтуватись на довільному акті або конвенції. Кожен із зазначених критеріїв є необхідним, але достатніми вони можуть бути тільки в їхній кон’юнкції.
8.	Постулат еврістичності	Робочі гіпотези мають сприяти дослідженню, а не утруднювати його. Цей постулат виступає як методологічне підґрунтя наукової дослідницької стратегії на основі евристично осмисленої гіпотези (яка розглядає об’єкт як такий, що існує і що його можна спостерігати, властивість як таку, що її можна виміряти, факт як такий, що його можна пояснити).
9.	Постулат пояснювальності	Факти досліджуваної дійсності можуть бути проаналізовані, описані та пояснені через «природні закони».
10.	Постулат економії мислення	Необхідно уникати зайвих гіпотез. Бритва Óккама. «Не слід залучати нові сутності без нагальної необхідності».

*Принципи психологічних досліджень*
*1. Загальні наукові принципи психології*
Науковий принцип – положення (судження, твердження), в яких розкриваються певні правила розгляду і тлумачення предмету науки і вимоги до елементів теорій даної науки, тобто виступають як базис наукових теорій. Функції щодо усього масиву істинних висловів певної галузі наукового знання: 1) інтегруюча; 2) синтезуюча; 3) організуюча.
1.	Принцип детермінізму	Існує всезагальна причинна зумовленість психіки об’єктивним світом.
2.	Принцип єдності свідомості, особистості, діяльності	- свідомість (як вища інтегральна форма психічного відображення), особистість (як свідома людина), діяльність (як форма взаємодії людини зі світом, в якій вона досягає свідомо поставленої мети) існують, виявляються і формуються не у своїй тотожності, а у триєдності, яка визначається діалектикою їхніх причинно-наслідкових зв’язків; - тобто: ü свідомість – особистісна і діяльнісна, ü особистість – свідома і діяльнісна, ü діяльність – свідома й особистісна.
3.	Принцип рефлекторної обумовленості психіки	- усі психічні явища є результатом безпосереднього чи опосередкованого психічного відображення, фізіологічними механізмами якого є функції головного мозку; - зміст цього відображення детермінований об’єктивним світом.
4.	Принцип соціально-історичної обумовленості психіки	Ряд форм психічного відображення властивих людини, і насамперед її свідомість, соціально детерміновані, хоча і розвивають на основі біологічних передумов.
5.	Принцип розвитку	Розвиток психіки здійснюється як поступове і стрибкоподібне ускладнення як у процесуальному, так у змістовому аспектах.
6.	Принцип ієрархії	Усі психічні явища мають розглядатись як сходинки, включені в ієрархічну драбину, де нижні сходини субординовані вищими (підпорядковані та керовані), а вищі до них не зводяться, але включають їх у зміненому вигляді і спираються на них.
7.	Принцип системності	Усі психічні явища є елементами психіки як системи (тобто деякої цілісності, що знаходиться у певному зв’язку і взаємодії елементів).
8.	Принцип особистісного підходу	Індивідуальний підхід до людини полягає у підході до неї як до особистості, тобто з розумінням її як відображуваної системи, що визначає усі інші психічні явища.

*2. Спеціальні принципи експериментальної психології*
1.	Принцип репрезен-тативності об’єкта дослідження	Для забезпечення можливості поширення експериментальних результатів на великі групи людей вибірка досліджуваних має відображати суттєві особливості відповідної генеральної сукупності.
2.	Принцип валідності	- від англ. validity – дійсний, такий, що має силу; - забезпечення обґрунтованості ступеня співвіднесеності експериментальних процедур як з базовими теоретичними поняттями, предметом дослідження, так і з експериментальними даними, отриманими іншими дослідниками; - це дає можливість вважати отримані експериментальні результати і висновки достовірними.
3.	Принцип надійності отриманих даних	- або принцип внутрішньої валідності експериментальних даних (за Р. Готтсданкером); - мають бути організовані такі експериментальні умови, які забезпечують точність виміру психічних явищ таким чином, щоб згодом можна було узагальнити і поширити їх на інших людей.
4.	Інваріантності результату дослідження	- обумовлює відносно стійкий зв'язок між експериментальним впливом і певною відповіддю (реакцією об’єкта дослідження); - задає принципову відтворюваність результатів дослідження.
5.	Принцип ізоморфізму	- обумовлює існування співвідношення між зовнішньою (предметно-практичною) і внутрішньою (психічною) діяльністю; - дозволяє отримати інформацію: ü об’єктивну про зовнішні фактори, ü об’єктивну про внутрішні (суб'єктивні) фактори – властивості психіки суб'єкта.
6.	Принцип єдності теорії, експерименту і практики	Стверджує необхідність забезпечення тісного зв’язку між: ü практикою (яка визначає проблеми психології), ü методами дослідження (які визначають спосіб організації експериментального дослідження), ü теорією (яка розвивається на базі накопичених у прикладних експериментальних дослідженнях даних, що є для неї одночасно і джерелом інформації, і способом перевірки її істинності).
7.	Принцип проектування	Обумовлює активне моделювання і відтворення форм психіки в особливих умовах.

Дата добавления: 2018-09-20; просмотров: 641; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!