Урахування акцентуацій характеру студента.
З точки зору формування сприятливих взаємовідносин між членами студентської групи, між студентами і викладачами до уваги слід брати теорію акцентуацій особистості (акцентуацій характеру) К. Леонгарда.
Особистості, у яких основні риси мають занадто високий ступінь виразності (крайні варіанти норми), К.Леонгард назвав акцентуйованими. Ці особистості не є патологічними, вони мають як потенційні можливості соціальних позитивних досягнень, так і соціально негативні потенції (наприклад, у них є ризик виникнення психопатій). Деякі "акцентуйовані особистості" можуть постати у негативному світлі, оскільки життєві обставини були несприятливими, але під впливом інших обставин вони могли б досягти неабияких успіхів.
Акцентуації характеру часто (50–80%) зустрічаються у підлітковому та юнацькому віці. Педагогам нерідко доводиться вступати у взаємодію з акцентуйованими особистостями, а тому важливо знати і передбачати специфічні особливості поведінки молодої людини. Викладачам ВНЗ, кураторам студентських груп, слід знати і ураховувати особливості спілкування і поведінки акцентуйованої особистості, окреслені Н.В. Ліфарєвою1 (табл. 14).
Вчені зазначають, що починаючи з 40-х рр. ХХ ст. збільшилась кількість людей, що мають акцентуації, тому науковці спробували виявити і пояснити цей феномен. «У чому причини і звідки витоки цього явища?» – ставилося питання вченими перед різними лекційними аудиторіями протягом трьох років (близько 800 осіб). У судженнях студенти були одностайними: війни ХХ ст., репресії, голод та інші соціальні негаразди (у психологічному розумінні – стреси, страх, тривожність, гальмування емоцій і мислення) призвели до „розширення кордонів” неврівноваженості та інертності людини взагалі, особливо генотипу на нашій території, і передаються спадково.
|
|
|
Таблиця 14
Особливості спілкування і поведінки залежно від типу акцентуації характеру
(за Н.В.Міфарєвою)
| Тип акцентуації | Особливості спілкування і поведінки | Риси, привабливі для співрозмовників | Риси, що відштовхують і спричиняють конфлікт | Ситуації, у яких можливий конфлікт | Діяльність, якій слід віддавати перевагу | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||||
| Гіпертимічний (гіперактивний) | Надмірно піднятий настрій, завжди веселі, говіркі, дуже енергійні, самостійні, прагнуть до лідерства, ризику, авантюр, не реагують на зауваження, ігнорують покарання, втрачають грань дозволеного, відсутня самокритичність. | Енергійність, жага діяльності, ініціативність, відчуття нового, оптимізм | Легковажність, схильність до аморальних учинків, несерйозне ставлення до обов'язків, дратівливість | Протипоказані монотонна діяльність, умови жорсткої дисципліни, обмеження комунікативних контактів | Робота, пов'язана з постійним спілкуванням: організаторська діяльність: маркетолог, служба побуту, організація спортивних та театральних вистав. Необхідно стримано ставитися до необґрунтова-ного оптимізму і переоцінки своїх можливостей гіпертимами | ||||
| Дистимічний | Постійно знижений настрій, смуток, замкнутість, небагатослівність, песимістичність, з товаришами по навчанню не сходяться близько. У конфлікти вступають рідко, частіше є в них пасивною стороною. Цінують тих, хто дружить з ними і схильні їм підпорядковуватися | Серйозність, висока моральність, сумлінність, справедливість | Пасивність, песимізм, смуток, сповільненість мислення, «відрив від колективу» | Ситуації, що потребують бурхливої діяльності, зміна звичного способу життя протипоказані. | Робота, що не потребує широкого кола спілкування: архіваріус, бібліотекар, провізор, інженер ЕОМ. Протипоказані „комунікативні” професії | ||||
| Циклоїдний | Товариськість циклічно змінюється (висока в період підвищеного настрою, і низька в період пригніченості) | У період піднесеного настрою виявляють себе як люди з гіпертимічною акцентуацією, у період спаду – з дистимічною. У період спаду загострено сприймають прикрощі.
| Інтереси залежать від циклу настрою. Схильні до розчарування в професії, зміни місця роботи. Оптимальною є діяльність „людина – природа”: агроном, еколог, іхтіолог, лісник тощо. Протипоказана діяльність пов’язана з керівництвом людьми та прийняттям відповідальних рішень
| ||||||
Продовження таблиці 14
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Емотивний (емоційний) | Надмірна чутливість, уразливість, глибоко переживають найменші прикрощі, занадто чутливі до зауважень, невдач, тому в них частіше сумний настрій. Віддають перевагу вузькому колу друзів і близьких, котрих розуміють з півслова. Рідко вступають у конфлікти, відіграють в них пасивну роль | Альтруїзм, співчуття, жалісливі, радіють чужим удачам. Чудові виконавці, з високим почуттям обов'язку | Надзвичайна чутливість, сентиментальність. Можуть провокувати конфлікти з боку невихованих або дратівливих людей | Конфлікти з близькою людиною, смерть або хвороба рідних сприймається трагічно. | Сфера мистецтв, медицина, виховання дітей, догляд за тваринами, рослинами. Протипоказані несправедливість, перебування в оточенні брутальних людей |
| Демонстративний | Виражене прагнення бути в центрі уваги і досягти своїх цілей за будь-яку ціну: сльози, непритомність, хвороби, хвастощі, конфлікти, екстравагантний зовнішній вигляд, незвичайні захоплення, неправда. Легко забувають про свої непорядні вчинки. Поведінка залежить від людини, з якою мають справу. Висока пристосовуваність до оточення | Привітність, завзятість, цілеспрямованість. акторське обдарування, здатність захопити інших, неординарність | Егоїзм, облудність, неприборканість вчинків, хвалькуватість, ухиляння від роботи, схильність «занедужувати» у найвідповідальніші і важкі моменти. Схильність до інтриг, самовпевненості і високих претензій. Провокують конфлікти, при цьому активно захищаються | Ситуації конфлікту, недооцінка заслуг, повалення з «п'єдесталу» викликають істеричні реакції. Схильність до істерії. | Сприятлива робота з постійно мінливими короткочасними контактами: рекламний агент, актор, організатор спортивних змагань тощо. Замкнуте коло спілкування, одноманітна робота пригнічують |
| Збудливий | Підвищена дратівливість, нестри-маність, агресивність, похмурість, «занудливість», але можлива підлесливість, послужливість (як маскування). Схильність до брутальності або мовчазності. Активно і часто конфліктують з однокурсниками чи педагогами. | Поза приступами гніву - сумлінність, акуратність, любов до людей | Дратівливість, запальність, неадекватні вибухи гніву з рукоприкладством, жорстокість; ослаблений контроль потягів (аморальна поведінка, зловживання алкоголем, асоціальні вчинки) | Схильність до конфліктів з незначних приводів, невротичних зривів, психопатії, правопорушень | Рекомендовані: фізична праця, атлетичні види спорту, діяльність у сфері „людина – природа”. Часто змінюють місце роботи. Необхідно розвивати витримку, самоконтроль |
Продовження таблиці 14
|
|
|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Застряваючий | «Застряють» на своїх думках, не можуть забути образ, незговірливість, схильність до затяжних чвар, у конфліктах частіше бувають активною стороною, чітко визначають коло ворогів і друзів. | Прагнення домогтися високих показників у будь-якій справі, прояв високих вимог до себе, жага справедливості, принциповість, стійкі погляди | Уразливість, підозрілість, мстивість, честолюбство, самовпевненість, розвинуте до фанатизму почуття справедливості, впертість | Зачеплене самолюб-ство, несправедлива образа, перешкода до досягнення честолюбних цілей, ситуація ревнощів здатні викликати «манію пересліду-вання” і т.п. | Робота, що дає відчуття незалежності і можливість проявити себе: інженерія, облік і аудит тощо. Необхідно розвивати гнучкість мислення |
| Педантичний | Виражена занудливість у вигляді «пережовування» подробиць, надмірна вимогливість до якості своєї роботи і роботи інших, до дотримання слова, оточуючих зморюють надмірною акуратністю | Сумлінність, акурат-ність, серйозність, надійність у справах і почуттях, рівний настрій. Поважають логіку і раціоналізм, іноді на шкоду почуттям | Формалізм, «занудливість», прагнення перекласти прийняття важливого рішення на інших | Ситуація особистої відповідальності за важливу справу, недооцінка заслуг інших; схильність до нав’язливої поведінки | Професії, не пов'язані з великою відповідальністю, віддають перевагу «паперо-вій роботі», не схильні змінювати місце роботи. Педантичну акцентуацію можна „нормалізувати” заняттями мистецтвом |
| Тривожний | Знижений фон настрою, побоювання за себе, близьких, боязкість, непевність у собі, крайня нерішучість, полохливість, довго переживають невдачу, сумніваються у своїх діях, рідко вступають у конфлікти. | Дружелюбність, самокритичність, ретельність | Боязкість, внаслідок беззахисності можуть бути мішенню для кепкувань, схильність до „самозанурення”, сумнівів, тривалих розмірковувань | Погрози, залякування, брутальність оточуючих | Не можна бути керівником, приймати відповідальні рішення, тому що будуть нескінченно зважувати, переживати, а рішення прийняти не зможуть. Протипоказані ситуації: страху, погрози покарання, глузувань, несправедливих обвинувачень |
| Екзальтований (лабільний) | Дуже мінливий настрій, емоції яскраво виражені, підвищене відволікання на зовнішні події, балакучість | Альтруїзм, співчуття, художній смак, артистичне обдарування, яскравість почуттів, прихильність до друзів | Надмірна вразливість, патетичність, панікерство, схильність до розпачу, пошуку життєвих насолод, бурхливих розваг | Невдачі, сумні події сприймають трагічно | Рекомендована діяльність у сфері: мистецтв, художніх видів спорту, професії, пов'язані з близькістю до природи |
Продовження таблиці 14
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Екстравертований (конформний) | Висока товариськість, балакучість, дуже несамостійні, прагнуть бути як усі, неорганізовані, віддають перевагу підпорядковуванню. У спілкуванні з друзями й у сім'ї поступаються лідерством іншому | Готовність вислухати «сповідь» іншого, старанність. Легка пристосовуваність до нової роботи | Схильність до чужого впливу, необдуманість вчинків, легковір'я, пристрасть до розваг | Ізоляція, обмеження у спілкуванні | Коли завдання та правила поведінки чітко визначені, можуть мати успіх у діяльності „людина – людина”, ситуації вимушеної самітності, безконтрольність і нерегламентаність життя протипоказані. |
| Інтровертований (шизоїдний, аутистичний) | Мала товариськість, замкнутість, спілкування при необхідності; зануреність у себе: про себе нічого не розповідають, свої переживання не розкривають; підвищена чутливість, схильність до рефлексії. Стримано, холодно ставляться до інших людей, навіть до близьких. Поведінка, логіка часто незрозумілі для оточуючих. Люблять самітність. У конфлікти вступають рідко - при спробі вторгнутися в їхній внутрішній світ. Емоційна холодність і слабка прихильність до близьких | Стриманість, статечність, обдуманість вчинків, наявність твердих переконань, принциповість. Схильність до теоретичних наук, філософських роздумів, колекціонування, шахів, музики, фантастики | Завзяте відстоювання своїх, іноді нереальних, поглядів. На усе мають свою точку зору, що часто різко відрізняється від думки більшості | Нав'язливість, безцеремонність, брутальність оточуючих посилюють замкнутість | Рекомендована робота, що не потребує широкого кола спілкування. Позбавлення «хобі», улюбленої роботи протипоказані |
Ці риси виявляються в різних людей по-різному: в нерішучості, сумнівах, побоюванні нового, нав’язливих станах, неможливості закінчувати розпочату роботу тощо”1. Таким чином, перед викладачем вищої школи об’єктивно постає необхідність ураховувати психологічні риси акцентуйованих особистостей.
Інші прояви індивідуально-психологічних особливостей.
Успішність навчання студента значною мірою залежить від знання і розуміння педагогом особливостей психічної діяльності людини. Зупинимося детально на психологічних концепціях, які допоможуть викладачам оптимально обирати методи навчання і сприяти ефективності навчально-пізнавальної діяльності студентів.
І.П. Павлов, на підставі спостережень за поведінкою людини та згідно з концепцією про дві сигнальні системи дійшов висновку, що в людей, незалежно від чотирьох типів нервової системи (загальних для людей і тварин), є також специфічно людські типи нервової діяльності – художній, мислительний і художньо - мислительний (середній).
Для осіб художнього типу характерним є певне переважання першої сигнальної системи над другою та конкретно-образного мислення над абстрактним. Люди цього типу в процесі розумової діяльності широко користуються чуттєвими образами навколишнього світу. Вони сприймають дійсність у цілому, не подрібнюючи її на частини, тобто для них переважаючою є синтетична (інтегративна) діяльність мозку.
Люди мислительного типу характеризуються переважанням другої сигнальної системи над першою та абстрактно-логічного, словесного мислення над предметно-образним. Вони мають різко виражену здатність до абстрагування від дійсності, що ґрунтується на намаганні аналізувати, подрібнювати її на частини, а потім об’єднувати в цілісну систему.
І.П. Павлов вважав, що представники яскраво виявленого художнього та мислительного типів часто потерпають від неврозів і психозів.
Представники середнього (художньо - мислительного) типу характеризуються приблизно однаковою активністю двох видів мислення (двох сигнальних систем). До цього типу належить більшість людей.
Г. Айзенк за психологічними критеріями поділяв всіх індивідів на екстравертів, інтровертів і невротиків. Згідно концепції Айзенка, два фактори – невротизм та екстраверсія-інтроверсія – є основними параметрами особистості людини. Екстраверти добре засвоюють соціальні норми та легко налагоджують контакти з іншими людьми , тоді як інтроверти мають труднощі у пристосуванні до незвичних ситуацій і важко входять до чужого для них світу почуттів інших людей. Екстраверт відкритий для зовнішніх впливів, комунікабельний, а інтроверт, навпаки, «глухий» до всього, що існує поза його власною особистістю, схильний до рефлексії, мовчазний. У невротиків легко виникають депресії, легко знижується емоційна стабільність навіть у звичайних життєвих ситуаціях.
Г. Айзенк намагався знайти зв’язок між психологічними критеріями та властивостями нервової системи, визначеними І.П.Павловим. На його думку, стабільний екстраверт відповідає жвавому типові, нестабільний екстраверт – нестримному, стабільний інтроверт – спокійному, а нестабільний інтроверт – слабкому типові.
Г. Айзенк та його послідовники розробили чимало спеціальних тестів-питальників, які дають змогу визначити темперамент людини, ступінь її екстраверсії-інтроверсії та невротизму.
В «Практикумі» Вам пропонується виконати тест ЕРІ для визначання власних психологічних особливостей та індивідуальних особливостей студентів.
Відкриття функціональної асиметрії головного мозку (Р.Сперрі, 1981 р.), як характеристики розподілу психічних функцій між лівою і правою півкулею, привело до виникнення питання: „Домінування якої з півкуль і у якому виді діяльності більше?”
Лаконічна відповідь на це питання викладена у нижче наведеній таблиці.
Слід нагадати, що особи з домінуючою правою півкулею є лівшами, а з домінуючою лівою півкулею – правшами. Виокремлюють також амбідекстрів - осіб, що однаково добре володіють двома руками, а також переучених ліворуких.
Вважається, що „лівопівкульна” людина гірше розв’язує просторові завдання, менш чутливо сприймає інтонації мови, музичні мелодії. Вона має великий словниковий запас, гарне абстрактне мислення, схильна до класифікації предметів і явищ, у неї переважають позитивні емоції.
Таблиця 15
Спеціалізація півкуль головного мозку у правшів
(П. Грюссер, А. Зелке, Т. Цинда)
| Ліва півкуля | Права півкуля |
| Усна мова Читання Письмо Вербальне мислення Розмір прози і поезії Ритм музики Розрізнення кольорів Класифікація кольорів Рахування Права зона зовнішнього простору Інтерпретація міміки та жестів | Метаморфний зміст мови Гумор і його сприйняття Емоційне забарвлення висловлювань Інтонація усної мови Тембр і гармонія в музиці Просторові поняття та уявлення, Стереоскопія Просторова координація Загальна просторова орієнтація Стереоскопічний зір Геометрія, гра у шахи Сприйняття гештальтів Ліва і права зони Розпізнавання міміки та жестів Упізнавання облич Емоційні реакції |
| Аналітичні процеси | Синтетичні процеси |
У „правопівкульної” людини знижені мовні здібності, вона гірше класифікує, більш охоче використовує міміку і жести, переважаючими є образне мислення і знижений емоційний фон.
У юнаків частіше, ніж у дівчат, домінує права півкуля. Причини і механізми цього явища не визначені. Велике значення мають знання щодо здібностей людини лівші та людини правші. Приведемо найбільш значущі для викладача ВНЗ факти: ліворукість поширена у артистів, художників, рідше – у інженерів. Лівша частіше здійснює помилки в стресових ситуаціях. Відомо, що відсоток лівшів дуже високий серед осіб, які не пройшли медичну комісію при вступі до льотних училищ. Окрім того, серед пілотів, що загинули в авіакатастрофах, було більше ліворуких.
Досліджуючи загальні здібності, В.Н. Дружинін підкреслює, що лівші більш креатині і більш емоційні (як чоловіки, так і жінки), краще адаптуються до зміни кліматичних умов, у них краще виражені художні здібності1. Лівшами були: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Олександр Македонський, Юлій Цезар, Карл Великий, Наполеон, Микола Лєсков, І.П. Павлов, Пуанкаре та багато інших видатних особистостей – кращих представників роду „Homo Sapiens”. Однак слід знати, що серед ліворуких людей частіше зустрічаються особи з неврозами і конституційними психопатіями. Дослідники та вихователі-практики вказують на те, що до традиційного навчання лівші гірше пристосовуються, швидше втомлюються і бувають емоційно неврівноваженими.
Урахування особливостей домінуючої півкулі, що визначає провідний тип мислення (права формує наочно-образне мислення, ліва – абстрактно-логічне), необхідне при індивідуальному підході до навчання. Види навчальної діяльності, що сприяють ефективності навчання чи знижують її, наведено в таблиці 16.
Таблиця 16
Види навчальної діяльності,
що сприяють ефективності навчання чи знижують її1
| Домі-нуюча півкуля | Види навчальної діяльності | |
| що сприяють ефективності навчання | що знижують ефективність навчання | |
| Ліва | Добір інформації з літературних джерел, аналіз отриманих даних; обчис-лення; доведення теорем; проведення експериментів та опрацювання результатів; аналіз розповідей; читання з пошуком помилок; розв’язання задач | Вільне обговорення; групове підведення підсумків; слухання відповідей однокурсників; |
| Права | Проведення опитування, інтерв’ювання; формулювання теорем; «мозковий штурм»; передбачення і визначення значимості явищ; тест з „відкритими” запитаннями | Очікування контрольного заходу; пояснення. |
Для того, щоб перевірити, яка з півкуль головного мозку домінує в людині, потрібно скласти долоні рук у „замок”. Якщо зверху буде великий палець лівої руки – домінує права півкуля, і навпаки.
При організації навчально-пізнавальної діяльності необхідно також ураховувати теорію модальності сприйняття та обробки інформації.
Модальність (від лат. modus - спосіб) – одна з основних властивостей відчуттів, їх якісна характеристика (колір – у зорі, тон і тембр – у слухові, запах – у нюхові тощо). Модальні характеристики відчуттів, на відміну від інших характеристик (просторових, часових, інтенсивнісних), відображають властивості об’єктивної реальності в специфічно закодованій формі (довжина світлової хвилі відображається як колір, частота звукової хвилі – як тон і т.ін.).
Оскільки модальність є якісно-значеннєвою характеристикою суб’єктивного відношення особистості до оточуючого світу, то залежно від особливостей сприйняття й обробки інформації людей можна поділити на три групи, що обов’язково має бути враховано викладачем у організації та в ході навчального процесу. Цими групами є: „візуали”, „аудіали”, „кінестики” (табл.17).
Таблиця 17
Психологічні особливості студентів, з різною модальністю
сприйняття та обробки інформації1
| Здебільшого „візуал” | Здебільшого „аудіал” | Здебільшого „кінестик” |
| 1 | 2 | 3 |
| Обачний, спокійний | Полюбляє розмовляти, дискутувати | Добре розвинені інтуїтивні відчуття, слабко орієнтується в деталях. Залучає інших в проекти, ігри. |
| Добре запам’ято-вує візуальну інформацію | Пам’ятає те, що обго-ворював, реагує на словесні інструкції. Із | Навчається в процесі діяльності, добре запам’ятовує рухи, дії. |
Продовження таблиці 17
| 1 | 2 | 3 |
| (картинки, мапи, схеми) погано – словесні інструкції. | письмовими робота-ми справляється гірше, ніж з усними відповідями. | |
| Не відволікається на шум, бачить слова „очима мозку” | Любить музику. Відволікається навіть на шепіт | Багато жестикулює |
| Сильний, успішний, швидко читає | Легко засвоює мови. Хороший імітатор (артист) | Добре працює з інструкціями і маніпулює інструментами. |
| У книзі звертає увагу на ілюстра-ції, опис природи | У книзі звертає увагу на діалоги | Любить книги з чітким і захоплюючим сюжетом |
Гендерні особливості студентів.
Проблема урахування гендерних особливостей молодих людей в навчально виховному процесі є досить актуальною. На її значення звертали увагу ще в Давній Греції: «Чи є в державі щось краще за можливість гідним чином віддати належне як жінкам, так і чоловікам? Певна річ, немає» (Платон). Наразі дослідження Ш.Берна, Н.С.Лещука, А.А.Логінова, В.П.Симонова, В.Н.Дружиніна, І.С.Конора та інших вчених орієнтують викладача вищої школи на урахування відмінностей між юнаками та дівчатами за п’яти основними критеріями:
§ Відмінності на генетичному рівні. Встановлено, що у юнаків-правшів домінує права півкуля кори головного мозку, а у дівчат краще розвинена ліва. У зв’язку з цим юнакам притаманна нестандартність мислення та переважає оперативна пам’ять. Дівчата ж мають кращу довготривалу пам’ять та типовим для них є більш консервативне мислення. Чоловіча стать є носієм мінливості, а жіноча – спадковості. За гіпотезою В.М.Дружиніна пояснення цього явища – еволюційне: виникнення в процесі природного відбору в стадії антропогенезу спеціалізації нервової системи чоловіків і жінок як пристосування до жорстко визначених життєвих функцій (чоловіки – мандрівники і мисливці, жінки – домогосподарки і берегині сім`ї, виховательки дітей).
§ Відмінності на фізичному рівні, які мають вияв, наприклад, у чоловічому та жіночому типах руки і, зокрема, позначаються на розвитку моторики. Так, наприклад, дівчата однаково добре розрізняють предмети на дотик і правою і лівою рукою, тоді як юнаки успішніше виконують ці завдання правою рукою.
§ Відмінності на когнітивному рівні. Психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що у юнаків домінує якісний підхід до вивчення навчального матеріалу, вони більш схильні до абстрактного мислення, творчості та самостійності. У чоловічої статі превалює системний підхід, уміння узагальнювати на раціональній основі. Дівчатам притаманна чіткість аналізу, а також конкретність мислення. Вони більш схильні діяти за алгоритмом, Використовуючи аналітичний підхід, чоловіки значно краще ніж жінки виконують просторові тести, тести оцінювання математичних здібностей.
За даними Дж. Стенлі1 перевага чоловіків над жінками за рівнем розвитку математичних здібностей має співвідношення 2:1. Дівчата, які успішно завершили математичні студії, в 3 рази рідше ніж юнаки, висловлюють бажання працювати у цій галузі. Факти свідчать, що з математично обдарованих школярів, дівчата вдвічі рідше обирають професію математика, ніж юнаки. Виявлено, що при розв’язуванні математичних задач дівчата більш тривожніші. Вони приписують успіхи і невдачі зовнішнім чинникам, тоді як юнаки – власним здібностям. Відомо також, що до 7 років дівчатка випереджують хлопчаків в інтелектуальному розвитку, однак, як правило, в 20-30 років середні показники ІQ жінок і чоловіків не відрізняються. Однак дисперсія значень ІQ у чоловіків значно вища: серед них більша кількість, як обдарованих, так і розумово відсталих осіб. Що ж стосується креативності, то за даними Дж. Гілфорда, Е.Д. Торренса та інших дослідників, за легкістю генерування ідей, оригінальністю, гнучкістю мислення – суттєвих відмінностей між чоловіками та жінками не виявлено.
§ Відмінності на психологічному рівні. У юнаків більш швидка реакція на дії оточуючого середовища, вони важче переносять стрес. Емоційні „вибухи” чоловіків згасають уповільнено, тому вони можуть швидко потрапляти в стан афекту. Самохарактеристика чоловіків більш об’єктивна, адже вони спираються на аналіз реальних подій і явищ. У дівчат адаптація до оточення відбувається засобами емоційних переживань. Вони легше переносять емоційний стрес, більш покладаються на інтуїцію. Їм притаманні швидкі зміни настрою. Самооцінка суб’єктивна, бо відбувається наголос на почуття, переживання, мрії та конфлікти.
§ Відмінності на рівні комунікації. Юнаки схильні до діалогу, дискусій, водночас більш домінантні у спілкуванні. Для дівчат характерним є ширший словниковий запас, увага як до змісту сказаного, так і до його емоційного забарвлення (не тільки „що” сказано, але і „як”, „яким тоном”). Дівчата раніше оволодівають читанням. Перцептивні і комунікативні здібності у жінок краще розвинені, і ця різниця між чоловіками і жінками зберігається до старості.
Типологізація студентів та її урахування в навчально-виховному процесі.
Вивчаючи проблеми індивідуалізації навчання у вищій школі, дослідники (С. Солодуха, В. Лісовський, М. Фіцула, І. Козубовська та інші) запропонували декілька типологій студентства: залежно від ставлення до навчальних дисциплін, відношення до професійної мотивації, відношення до навчання, залежно від рівня сформованості політичної культури та ін.
У практиці навчання можна використати типологізацію студентів, запропоновану колективом дослідників, який очолює академік М.К.Тутушкіна. В основу типологізації покладена успішність студентів за циклами предметів: суспільні науки, загальнотеоретичні предмети, спеціальні дисципліни і практика. Для кожної типологічної групи ученими був складений комплексний психологічний портрет, який містить характеристики розвитку інтелекту, рис характеру, спрямованості особистості, самооцінки та взаємовідносин у студентській групі.
Так, „Універсали” (близько 8% студентів) мають достатньо високий рівень невербального інтелекту, гарний загальний розвиток, високу швидкість перебігу мисленнєвих процесів. Студенти цього типу досить легко засвоюють всі предмети, чому сприяє різнобічність їх розвитку, високий рівень самоорганізації і самоконтролю. Вчаться на „4”і „5”, мають розвинену творчу увагу і водночас тривожні, неспокійні, фрустровані, що викликається їх ваганнями щодо вибору професії. Особливо це стосується студентів, які мали бажання навчатись в класичних університетах, а з певних причин вступили до галузевих, що не задовольняє їх пізнавальних потреб. „Універсали” зазвичай тяжіють до управлінської, науково-педагогічної та науково-дослідної діяльності. У студентській групі мають високий статус емоційного, організаційного, інформаційного лідера.
„Теоретики” (близько 20%) – студенти з добре розвиненим вербальним інтелектом. Особливо розвинене логічне мислення, дещо гірше конструктивне. У „теоретиків” гарні успіхи у засвоєні теоретичних дисциплін і є труднощі в оволодінні прикладними. „Теоретики” - практичні, добросовісні люди, впевнені у собі, водночас мають внутрішні конфлікти, пов’язані з сумнівами у правильності професійного вибору. Вони незадоволені навчанням у ВНЗ, особливо вивченням спеціальних дисциплін, адже їх інтереси скоріше знаходяться у царині гуманітарних і теоретичних наук. За соціометричним статусом „теоретики” зазвичай належать до „відчужених”, що пояснюється їх невисокою думкою про здібності інших студентів, власною завищеною самооцінкою, низьким рівнем адаптованості. Студенти цієї типологічної групи своє майбутнє пов’язують з науково-педагогічною і науково-дослідною діяльністю. Вони потребують активних методів навчання, які б дозволяли їм виявити творчий потенціал.
„Спеціалісти” (22%) мають краще розвинений невербальний інтелект, що є позитивним чинником для студентів аграрних і технічних ВНЗ. Для „спеціалістів” типовими рисами є реалістичність, практичність, сміливість, наполегливість. Ці студенти задоволені вивченням теоретичних предметів і висувають підвищені вимоги до викладання спеціальних і прикладних дисциплін. „Спеціалісти” найчастіше стають формальними лідерами. Найважливішими складовими успішності професіоналізації вважають професійну спрямованість навчання і активність навчально-пізнавальної діяльності. Студенти цієї типологічної групи відрізняються конформізмом, значно завищеною самооцінкою. „Спеціалісти” мріють про конструкторську та технологічну діяльність.
„Практики” (40%) за профілем інтелекту схожі зі спеціалістами, але у перших нижчий загальний рівень розвитку всіх його властивостей. „Практики” відрізняються самовпевненістю, середнім рівнем тривожності. Вони висувають досить високі вимоги до викладання спеціальних дисциплін, але в цілому задоволені навчанням у ВНЗ. Мають добрі та відмінні оцінки за виробничу практику. Студенти-„практики” мають досить високий соціометрич-ний статус, відносини зі студентською групою стабільно позитивні. Подібно „спеціалістам” „практики” найбільш важливими вважають професійну спрямованість навчання, комунікабельності та суб’єктивним цінностям відводять другорядне значення. Представники цієї групи відрізняються соціальною і емоційною зрілістю, впевненістю у собі. Майбутнє пов’язують з управлінською діяльністю у середній управлінській ланці.
„Слабкі” студенти (10%) володіють специфічними особистіс-ними рисами: самовпевненістю, незалежністю, занурені в себе та власні бажання, емоційно стабільні, особистісна тривожність невисока. До викладання усіх дисциплін особливих вимог не висувають. Навчаються в основному на ”3”. „Слабкі” студенти для характеристики самооцінки вибирають нейтральні самооцінки, тому складається враження що вони не схильні до самоаналізу та рефлексії. Над майбутнім працевлаштування багато не роздумують, розраховуючи на щасливий випадок. Зі студентською групою знаходяться у відносинах „відчуженості”.
Отже, „теоретики” і „слабкі” потребують особливої уваги та індивідуального підходу з метою формування у них професійної мотивації.
З огляду на ставлення студентів до отриманої професії та взаємовідносин зі студентською групою В. Лісовський виокремлює наступні типологічні групи студентів:
1. «Гармонійний». Обирає свою спеціальність усвідомлено. Сумлінно навчається, бере активну участь у науковій і громадській роботі. Розкутий, вихований, товариський. Сфера інтересів охоплює літературу, живопис, спорт. Чесний, порядний. Має авторитет у студентському колективі як надійний товариш, завжди готовий допомогти іншим і робить це з неприхованим задоволенням.
2. «Професіонал». Обирає спеціальність за покликанням, наполегливий у навчанні, однак не цікавиться науково-дослідною роботою. Бере активну участь у всіх студентських заходах, сумлінно виконує доручення. У колективі його поважають, але знають, що головним для нього є успішне навчання (навряд чи погодиться піти з лекції «за компанію»).
3. «Академік». Обрав спеціальність усвідомлено. Вчиться виключно на «відмінно». Орієнтований на навчання в аспірантурі, тому багато часу віддає науково-дослідній роботі, часом на шкоду іншим заняттям. До прохань про допомогу чи пропозицій «а чи не піти нам усім разом з наступної пари» швидше за все залишиться байдужим.
4. «Громадський активіст». Йому притаманна яскраво виражена схильність до суспільно-корисної діяльності, що, як правило, негативно позначається на навчальній і науковій діяльності. Впевнений, що професію обрав правильно. Цікавиться літературою і мистецтвом, організатор у сфері дозвілля. Схильний підкорятися потягам натовпу. Істотну допомогу товаришам надати не здатний.
5. «Аматор мистецтв». Вчиться, як правило, добре, однак науковою роботою не цікавиться. Його інтереси спрямовані переважно до сфери літератури і мистецтва. Має розвинений естетичний смак, широкий кругозір, ерудований. Заради читання нових романів модних авторів готовий піти не з однієї, а з усіх пар одразу.
6. «Старанний». Обрав спеціальність не цілком усвідомлено. Вчиться сумлінно, докладаючи максимум зусиль, хоча не має особливих здібностей. Нетовариський, не цікавиться мистецтвом, але любить бувати в кіно, на естрадних концертах і дискотеках. Може пропустити заняття без поважних причин.
7. «Середняк ». Вчиться «як вийде», не докладаючи жодних зусиль, пишається цим. Його наміри: «Отримаю диплом і буду працювати не гірше за інших». Обрав професію, не замислюючись. Однак переконаний, що раз вступив до ВНЗ, то потрібно закінчити навчання. Намагається вчитися добре, але не отримує від цього задоволення. Завжди радий піти з лекцій. Що стосується взаємодопомоги, то сподівається на неї сам.
8. «Розчарований». Студент, як правило, здібний, але не має інтересу до обраної спеціальності. Однак знає, що мусить закінчити навчальний заклад. Пропускає заняття. Прагне утвердитися в хобі, мистецтві, спорті.
9. «Ледар». Вчиться слабко, не докладаючи жодних зусиль. Цілком задоволений собою. Про своє професійне покликання всерйоз не замислюється, у науково-дослідній і суспільній роботі участі не бере. Однокурсники ставляться до нього як до «баласту». Іноді може злукавити, пристосуватися. Коло інтересів зосереджене переважно у сфері дозвілля. Часто є ініціатором «масових втеч» з занять.
10. «Творчий». Такому студентові притаманний творчий підхід до будь-якої справи: навчання, громадської, та науково-дослідної роботи, дозвілля. Однак заняття, які потребують посидючості, акуратності, виконавської дисципліни, його не захоплюють. Тому, як правило, вчиться «нерівно», поділяючи предмети на «цікаві» й «нудні». З легкістю втікає із занять, допомогти іншим зазвичай нездатний. Завжди має власну думку, ігнорує авторитети.
11. «Богемний». Як правило, успішно вчиться на так званих престижних факультетах. Прагне до лідерства. До інших студентів ставиться зневажливо. «Про все» чув, хоча знання його поверхневі. У сфері мистецтва цікавиться тільки «модними» течіями. Його думка завжди відмінна від думки «сірої маси». Тому на підбурення піти із занять, як правило, не піддається. Оскільки є членом невеликої соціальної групи, то поводиться, як належить у цій групі, а не так, як усі інші.
Таким чином, слід зазначити, що постійне вивчення індивідуально-психологічних особливостей та типології студентів є необхідною складовою ефективної побудови навчального-виховного процесу у ВНЗ з урахуванням тих соціально-психологічних змін, яких зазнає студентський колектив і його члени. Треба розуміти, що тільки за допомогою викладачів студент зможе стати суб’єктом діяльності, в основі якої лежить самоствердження, самовиховання, самовдосконалення. Тому в умовах демократизації суспільства і вищого навчального закладу, як його соціального інституту, більш доцільною є суб’єкт-суб’єктна взаємодія в системі „викладач - студент”; прояви якої повинні знаходити вияв у:
· розвитку творчого потенціалу студентів на основі взаємо-збагачуваного співробітництва;
· прагненні до самореалізації суб’єктів (викладач, студент) навчального процесу;
· допомозі студенту у його професійному становленні;
· удосконаленні педагогічного процесу в руслі особистісно-орієнтованого навчання.
Вище було проаналізовано можливості урахування в процесі навчання особливостей темпераменту, характеру та інших проявів індивідуально - психологічних особливостей студентів. Слід зазначити, що на протязі багатьох років теоретики педагогіки і викладачі – практики, спрямовуючи свої зусилля на поліпшення результативності навчально – пізнавальної діяльності студентів, перш за все урахували рівень їх знань та умінь, рівень інтелектуального розвитку особистості. Експериментальні дослідження останніх років (А.О.Реан, В.А.Якунін та інші) примушують по іншому поглянути на проблему співвідношення інтелектуального та мотиваційних чинників, акцептуючи особливу увагу на вивченні і урахуванні останніх.
Завдання для самостійної роботи
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 952; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!