Проблема розвитку інтелекту і креативності в період студентства.
Період студентства, коли провідною є активна навчально-пізнавальна діяльність, – найсприятливіший період для формування багатьох психічних функцій і розвитку інтелекту молодої людини. Спираючись на результати психологічних досліджень, проаналізуємо що таке інтелект, яка його структура, від чого залежить рівень його розвитку. Відомий радянський психолог С.Л. Рубінштейн розглядав інтелект людини, як „розумну поведінку”. С.У. Гончаренко пропонує визначення інтелекту (від лат. intellectus – пізнання, розуміння, розум), як розумових здібностей людини: здатність орієнтуватися у навколишньому середовищі, адекватно його відображати і перетворювати, мислити, навчатися, пізнавати світ і переймати соціальний досвід; спроможність розв’язувати завдання, приймати рішення, розумно діяти, передбачати1.
В цілому, на думку Ж. Піаже, інтелект знаходить вияв в універсальній адаптивності, у досягненні „рівноваги” індивіда з середовищем.
Ядро інтелекту складає здібність людини виокремити в ситуації суттєві властивості і привести свою поведінку у відповідності до них. У цьому розумінні в структурі інтелекту окреслюють два компоненти: інтелект як здібність пізнавати оточуючий світ і як засіб регуляції поведінки на основі окремих знань. Інтелект – одне з найбільш складних і багаторівневих утворень психіки особистості (мал. 21)2.
Мал. 21 Структура інтелекту
|
|
|
Як видно з мал. 21, структура інтелекту містить систему пізнавальних процесів, за допомогою яких людина пізнає оточуючий світ. Прийом і опрацювання інформації відбувається наступним чином: подразники діють на органи чуття, в результаті чого виникають нервові імпульси, які по нервових шляхах потрапляють до головного мозку, опрацьовуються там і створюють окремі відчуття, а потім цілісний образ предмета, який співставляється з еталонами пам’яті. У результаті цього співставлення відбувається впізнавання предмета, а потім при мисленнєвому співставленні актуальної інформації і попереднього досвіду засобами мисленнєвої діяльності відбувається осмислення, розуміння інформації і створення поняття. Увага повинна спрямовуватися на прийом і розуміння цієї інформації. Зазначимо, що термін „поняття” походить від давнього слов’янського „паяти”, що означає „взяти”, „ зловити”, тобто визначити найбільш суттєве в предметах і явищах. Отже, цим підкреслюється необхідність активного самостійного мислення студента. І якщо в уявленнях відбиваються одиничні зовнішні властивості, ознаки предметів і явищ, що вивчаються, то в поняттях розкривається їх глибинна сутність, внутрішні причини і наслідки.
|
|
|
Деякі дослідники вважають інтелектом людини її здібності до опрацювання і трансформації інформації. Більш оптимальною є точка зору, яка полягає у тому, що до структури інтелекту слід віднести здібності критично оцінювати ситуацію, приймати рішення, регулювати поведінку і здійснювати самооцінку та самоконтроль. Інтелект особливо важливий в нестандартних ситуаціях як показник сприйняття і осмислення людиною нових знань. В психології існує поняття загального інтелекту і двох його під- структур: вербального і невербального (дослідження академіка М.К.Тутушкіної). Під загальним інтелектом розуміють складне інтегральне утворення, певний синтез властивостей психіки, який у сукупності забезпечує успішність будь-якої діяльності. Рівень розвитку загального інтелекту часто вимірюється показником ІQ (коефіцієнтом інтелектуальності), який дозволяє співставити рівень інтелектуальних можливостей індивіда з середніми показниками його вікової і професійної групи (табл. 12).
Вербальний інтелект – інтегральне утворення, функціонування якого здійснюється в словесно - логічній формі з опорою здебільшого на знання. Вербальний інтелект характеризує здібність до мисленнєвого аналізу і синтезу, до вирішення вербальних задач, до визначення понять, доведення, виявлення схожості і відмінностей тощо.
|
|
|
Таблиця 12
Класифікація IQ – показників за Векслером1
| IQ – показник | Рівень інтелектуального розвитку | Відсоток виявлення |
| 130 і вище | Дуже високий інтелект | 2,2 |
| 120 – 129 | Високий інтелект | 6,7 |
| 110 – 119 | „Гарна норма” | 16,1 |
| 90 – 109 | Середній рівень | 50 |
| 80 – 89 | Знижена норма | 16,1 |
| 70 – 79 | Граничний рівень | 6,7 |
| 69 і нижче | Розумовий дефект | 2,2 |
Невербальний інтелект – інтегральне утворення, функціонування якого спирається на розвиток наочно-дієвого мислення з опорою на зорові образи і просторове уявлення. Для характеристики невербального інтелекту Д.Векслер запропонував еквівалентний термін „інтелект дії”.
На структуру інтелекту впливає низка чинників: вік, рівень і якість освіти, специфіка професійної діяльності та індивідуальні особливості особистості. Так, профіль інтелекту студентів технічних факультетів університетів зазвичай зміщений в сторону невербального інтелекту і дещо знижений по вербальному; у студентів гуманітарного профілю більш розвинутий вербальний і дещо знижений невербальний інтелект. У той же час дослідження інтелекту інженерів показали, що найкращих успіхів у роботі досягли ті з них, котрі мали розвинутий невербальний і вербальний інтелект. Отже, слід зробити висновок, що для формування особистості сучасного творчого фахівця важливим є всебічний розвиток інтелекту, а не тільки вузька спеціалізація.
|
|
|
Поряд з інтелектом в англо-американський психології в середині 50-х років минулого століття виокремилося і набуло широкого вжитку поняття «креативність». Поштовхом до залучення цього поняття для характеристики пізнавальної діяльності людини стали дані відносно відсутності зв’язку між результатами традиційних тестів інтелекту і успішністю вирішення проблемних ситуацій. Креативністю стали називати здібність, яка характеризує властивість індивіда створювати нове знання, тобто здібність до творчості: „Креативність (лат. creatio – створення, творення) – здібність, яка характеризує властивість індивіда створювати нові поняття і формувати нові навички, тобто здібність до творчості. Поняття креативності вивчається незалежно від інтелекту і пов’язується з творчими досягненнями особистості”1.
Існує, як мінімум, три основних підходи до проблем взаємозв’язку креативності та інтелекту.
1. Інтелектуальна обдарованість виступає в якості необхідної, але недостатньої умови креативності. Головне значення в детермінації творчої поведінки мають – мотивація, цінності, особистісні риси (А.Танненбаум, А. Олох, Д.Б. Богоявленська, А. Маслоу та інші).
2. Креативність (творча здібність) є самостійним чинником, незалежним від інтелекту, або між ними існує незначна кореляція (Дж. Гілфорд, К. Тейлор, Г. Грубер та ін.).
Згідно концепції „інтелектуального порогу” Е. Торренса2, якщо IQ нижче 115-120, та інтелект і креативність створюють єдиний фактор, при IQ > 120, творча здібність постає незалежною величиною (див. схему 7). Іншими словами, немає креативів з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю.
Дослідження Торренса добре узгоджуються з даними Д.Перкінса, згідно яких кожній професії відповідає нижній допустимий рівень розвитку інтелекту. Особи, які мають IQ нижче цього рівня, не можуть оволодіти конкретною професією. Якщо IQ вищий цього рівня, то прямої залежності між інтелектом і рівнем досягнень немає (схема 7).
3. Високий рівень розвитку інтелекту зумовлює високий рівень творчих здібностей і навпаки (Д. Векслер, Р. Уайсберг, Г. Айзенк, Р. Стенберг та ін.).
Схема 7
Розвиток креативності та інтелекту
На наш погляд, отримані дані можуть бути використані викладачами вищої школи з метою урахування особливостей студентів з різними рівнями інтелекту і творчих здібностей (табл. 13).
Нарешті проаналізуємо взаємозв’язок успішності навчання, креативності та інтелекту. На успішність навчання впливає, як загальний інтелект так і рівень розвитку пізнавального інтересу, а також інші психічні властивості особистості і мотивація, що буде висвітлено більш детально в міні-модулі. 4.3.
Так, за даними К.М.Гуревич, кореляція між успішністю навчання і рівнями загального і вербального інтелектів коливаються в межах від 0,19 до 0,601.
Таблиця 13
Особливості особистості з різними рівнями інтелекту і творчих здібностей (Воллах і Коган)
| І н т е л е к т | |||
| Високий | Низький | ||
| Творчі здібності
| Низькі | § Прагнення успіхів у навчанні; § Невдачі сприймаються вкрай негативно (страх перед навчанням); § Не подобається висловлюватись публічно та ризикувати; § Знижена комунікативність; § Мало близьких друзів; § Потребують зовнішньої оцінки своїх дій. | § Зовнішньо добре адаптовані і задоволені своїм статусом; § Тримаються в „середняках”; § Мають адекватну самооцінку; § Низький рівень здібностей компенсується розвитком соціальних якостей, комунікабельністю або деякою пасивністю. |
| Високі | § Впевнені в своїх силах; § Енергія спрямована на досягнення успіхів у навчанні; § Високий самоконтроль; § Внутрішня свобода; § Адекватна самооцінка; § Ініціативність; § Інтерес до всього нового, незвичайного; § Добре адаптуються до оточення, зберігаючи незалежність поглядів і дій. | Важко пристосовуються до умов традиційної системи навчання; Мають незвичайне хобі; Тривожні, побоюються зовнішньої оцінки; Часто страждають від „ком-плексу неповноцінності”; Неохоче виконують типові завдання; Важко концентрують увагу; Прагнуть знаходитись у середовищі, де можуть виявити свої здібності. | |
Ця залежність нагадує зв’язок між інтелектом і креативністю в моделі Торренса: інтелект є підґрунтям креативності, інтелектуал може не бути творчою людиною, але людина з низьким IQ ніколи не буде креативом. І хотілося б звернути особливу увагу викладачів на існуючий в педагогічній практиці соціально-педагогічний стереотип: „Особистість „ідеального учня” протилежна за своїми характеристиками – особистості творчій. В центрі структури психічних якостей, які визначають успішність у навчанні в школі та ВНЗ, не інтелект, а особистісні риси: ретельність, старанність, дисциплінованість, самоконтроль, відсутність критичності, довіра до авторитетів”.
Водночас, фахівці в галузі психології творчості (Дж. Гілфорд та його співробітники) виокремили інтелектуальні здібності особистості, які характеризують креативність:
§ здібності до виявлення і окреслення нових проблем;
§ здібності до генерування великої кількості ідей;
§ гнучкість мислення як здатність продумувати різноманітні за змістом справи, та швидко переключати думки з однієї ідеї на іншу;
§ Оригінальність мислення – здібність відповідати на подразник нестандартно;
§ здібність удосконалювати об’єкт, доповнюючи його деталями;
§ здібність вирішувати проблеми (тобто здібність до аналізу та синтезу)1.
Р. Стернберг „теорією інвестування” доповнює цей перелік наступними здібностями:
§ йти на розумний ризик;
§ долати перепони;
§ толерантністю до умов невизначеності;
§ готовністю протистояти традиційним поглядам.
Сподіваємось, що при організації навчально-пізнавальної, навчально-дослідної та науково-дослідної роботи студентів, викладачі будуть ураховувати риси „творчої особистості”.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 199; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!