Завдання і запитання для самоконтролю
1. Розкрийте зміст поняття “система освіти”.
2. Охарактеризуйте типи освітніх закладів, які функціонують в Україні.
3. У чому полягають особливості університетської освіти?
4. Визначте провідні завдання вищих навчальних закладів визначені Законом України “Про вищу освіту”.
5. Навіть освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні в структурі вищої освіти. Дайте їм характеристику в світлі модернізації системи освіти.
6. Охарактеризуйте основні напрями і завдання модернізації вищої освіти України. Чим викликана необхідність змін?
Індивідуальні творчі завдання
1. Підготуйте наукові доповіді на теми:
- Сучасні моделі освіти в розвинених країнах світу.
- Тенденції модернізації системи освіти в Україні.
2. Підготуйте есе на тему: «Незалежне тестування випускників
школи: за і проти».
4. Ознайомтесь зі змістом Міжнародних освітніх програм і проектів, які реалізуються в Україні (Вища школа, 2007. - №4. – С. 88-109. Прокоментуйте можливості та умови їх впливу на розвиток університетської освіти в нашій країні.
5. Складіть тези статті Марії Ящейко «Демократизація освіти як тенденція її розвитку у ХХІ столітті // Вища освіта України. – 2006. - №4. – С. 34-40.
Як, на Вашу думку, можна вирішити освітні проблеми, окреслені автором?
Міні – модуль 1.4 Вища освіта України і Болонський процес
... Європа – це не тільки євро,
банки і економіка: вона повинна
|
|
|
стати також і «Європою знань».
Отже, необхідно будувати і посилювати
інтелектуальну, культурну, соціальну й технічну
базу нашого континенту. Особливо це стосується
університетів, що продовжують відігравати переломну роль у такому розвитку.
Сорбоннська декларація про гармонізацію
архітектури європейської системи вищої освіти.
25 травня 1998 р., м. Париж
Шляхи модернізації вищої школи України в контексті Болонських угод
Прагнення до європейської інтеграції суттєво впливає на всі сфери життєдіяльності Української держави, включаючи і вищу освіту. Наразі Україна чітко окреслила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, активно здійснює модернізацію освітньої системи у контексті вимог Болонських угод, наполегливо працює над приєднанням до Болонського процесу. Слід ураховувати основні цілі Болонського процесу:
- побудова європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;
- посилення міжнародної конкурентоспроможності національних систем, і в цілому європейської системи вищої освіти;
- досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;
|
|
|
- формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;
- підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей;
- змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, фінанси та престиж.
Стояти осторонь від цього процесу Україна не може, тому необхідно прогнозувати процес трансформації національної системи освіти, оптимально поєднуючи накопичений зарубіжний та вітчизняний досвід. Цей процес має будуватися на наступних засадах:
1. Побудова оновленої системи освіти – повинна стати національною ідеєю, зміст якої полягає у збереженні і примноженні давніх освітніх традицій українців. З цієї точки зору необхідно ураховувати аргументи, які висловлюють корифеї української науки та відомі педагоги-практики. Так, на думку професора Кузьмінського А.І., ректора Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького: “Нашій постколоніальній науці слід уважніше осягати власну спадщину, а не відшукувати десь там – у далеких світах – те, що давно вже відоме і чомусь забуте тут. Урешті-решт, без критичного переосмислення власних інтелектуальних ресурсів ніяке поквапливе намагання наздогнати сучасну педагогічну науку країн Європи і Америки не може сприяти розвитку своєї і духом, і буквою – новітньої системи освіти”1. На підсумковій колегії Міністерства науки і освіти (21 березня 2008 р., м. Київ) було констатовано, що руйнація того, до чого Європа тільки готується вкрай недоречна. Поспішне, а не поступове входження в Болонський процес також не є виправданим”2.
|
|
|
2. Оновлена система вищої освіти покликана виховувати громадянина держави Україна, всебічно розвинену особистість, для якої потреби у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави.
3. Розвиток національної системи вищої освіти має підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас важливо враховувати при цьому не менш важливі чинники – соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально-психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти України, пов’язана насамперед з розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень.
|
|
|
4. Розвиток вищої освіти України слід розглядати у контексті тенденцій розвитку і досвіду світових освітніх систем, у т.ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України у відповідність до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти і наповнити його новітніми технологіями; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Необхідна гармонізація освітнього простору України через створення архітектури вищої освіти, яка узгоджується з європейським і світовим освітнім простором та сприяє її інтеграції.
Заплановано, що принципи Болонської декларації у повному обсязі мають бути реалізовані в системі вищої освіти України до 2010 року.
Актуальними завданнями вищої школи на цей період постають:
1. Завершення переходу до динамічної двоступеневої підготовки фахівців.
2. Упровадження системи, академічних кредитів, аналогічній EСTS (від англ. – Europian Credit Transfer System – Європейська система перезарахування кредитів – залікових одиниць трудомісткості).
3. Упровадження в навчальний процес кредитно – модульної і модульно – рейтингової технологій навчання.
4. Забезпечення дієвих внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю за якістю вищої освіти.
Нові моделі організації навчального процесу в національній вищій школі.
Обрані Україною шляхи модернізації вищої освіти аналогічні загальноєвропейським підходам. Кредитно-модульну систему організації навчального процесу (КМСОНП) – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на використанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів), розглядають як засіб підвищення мобільності студентів під час переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмою післядипломної освіти.
За основу пропонується прийняти ECTS- систему, розроблену європейською комісією, що дозволяє особистості ефективно діяти в межах концепції "навчання упродовж усього життя". ECTS передбачає покласти в основу обліку трудомісткості навчальної роботи студента кредити, які накопичуються (акумулюються) протягом усього терміну навчання студента і можуть бути перезарахованими в іншому навчальному закладі. Згідно з додатком 1 Конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про визнання кваліфікації з вищою освітою « кредит – точно документована мінімальна умовна одиниця вимірювання «вартості» будь – якої зі складових навчальної програми, виконаної студентом під час навчання».
Заліковий кредит – завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсового проектування тощо) навчання студента, що підлягає обов’язковому оцінюванню та зарахуванню.
Залікові кредитимістять модулі декількох видів навчальної діяльності студентів (аудиторну, самостійну та індивідуальну роботу).
Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (ОПП), що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи).
Змістовий модуль – це система навчальних елементів навчальної дисципліни, поєднаних за ознакою змісту та за допомогою відповідних методів навчання.
Кожен ВНЗ розробляє власну кредитно-модульну систему, що є внутрішньою. Присвоєння студенту академічного ступеня відбувається після того, як він/вона накопичив /ла певну кількість кредитів. Проміжок часу, упродовж якого допускається процес акумулювання, є довільним, але з певними обмеженнями.
Переваги акумуляційної кредитної системи полягають у:
- гнучкості, бо кожен студент самостійно вибирає шляхи накопичення заданої кількості кредитів;
- можливості ефективної реалізації принципу індивідуалізації навчання;
- підвищення ефективності навчання з забезпеченням оптимізації витрат;
- самооптимізації процесу навчання.
Тимчасовим положенням про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців (Наказ Міністерства освіти і науки України № 48 від 23.01.2004 р.) визначені принципи упровадження кредитно – модульної системи в навчальний процес вищої школи, а саме:
· Порівняльної трудомісткості кредитів, яка полягає в досягненні кожним студентом встановлених ECTS норм, що забезпечують академічну мобільність студентів, державне та міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання студентом індивідуального навчального плану.
· Кредитності – суть її полягає у декомпозиції змісту освіти та навчання на відносно єдині і самостійні за навчальним навантаженням студентів частки, які забезпечують:
– на рівні індивідуального навчального плану – набір (акумулювання) заданої трудомісткості кількості кредитів, які відповідають розрахунковій нормі виконання студентом навчального навантаження в умовах кредитно – модульної організації навчального процесу;
– на рівні вивчення навчальної дисципліни – набір (акумуляція) заданої для даної дисципліни кількості кредитів, що включають у себе виконання необхідних видів діяльності, передбачених програмою вивчення навчальної дисципліни.
· Модульності – визначає підхід до організації оволодіння студентом змістовими модулями і проявляється через специфічну для модульного навчання організацію методів і прийомів навчально – виховних заходів, основним змістом яких є активна, самостійна творча пізнавальна діяльність студента.
· Методичного консультування – полягає в науковому та інформаційно – методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього процесу.
· Організаційної динамічності – сутність її знаходить вияв у забезпеченні можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці.
· Гнучкості та партнерства – виявляється у побудові системи освіти таким чином, щоб зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента.
· Пріоритетності змістової та організаційної самостійності і зворотного зв’язку – полягає у створенні умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів.
· Науковості та прогностичності – полягає у побудові (встановленні) стійких зв’язків змісту освіти з сучасними науковими досягненнями і дослідженнями.
· Технологічності та інноваційності –її сутність постає у використанні ефективних педагогічних та інформаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню до єдиного світового інформаційного і освітнього простору.
· Усвідомленої перспективи – полягає в забезпеченні умов для глибокого розуміння студентом цілей освіти та професійної підготовки, а також можливості їх успішного досягнення.
· Діагностичності – що забезпечує можливість оцінювання рівня досягнення та ефективності сформульованих і реалізованих цілей освіти й професійної підготовки випускників ВНЗ.
З метою контролю за якістю академічних досягнень студентів з використанням встановлених стандартів транснаціональної освіти запроваджується обов’язкове переведення оцінок національної школи до шкали ECTS (табл.2).
Таблиця 2
Оцінка рівня знань студентів
| За шкалою ECTS | За шкалою навчального закладу | За національною шкалою |
| A | 90 – 100 | 5 (відмінно) |
| B | 82 – 89 | 4 (добре) |
| C | 75 – 81 | 4 (добре) |
| D | 68 – 74 | 3 (задовільно) |
| E | 60 – 67 | 3 (задовільно) |
| Fx | 35 - 59 | 2 (незадовільно) з можливістю повторного складання |
| F | 1 – 34 | 2 (незадовільно) з обов’яз-ковим повторним курсом |
Національні гарантії якості освіти повинні містити:
- визначення відповідальності органів управління освітою та навчальних закладів за якість освіти;
- оцінку програм ВНЗ, яка поєднує внутрішній контроль (ректорський контроль) та зовнішню перевірку (Державна інспекція, експертні ради, ДАК та ін.), а також публікацію результатів контролю;
- систему акредитації, сертифікації або подібні процедури;
- залучення до моніторингу якості освіти міжнародних організацій, міжнародне співробітництво та створення спілок, що опікуються перевіркою якості вищої освіти.
У цьому напрямі слід подбати про залучення студентства, органів студентського самоврядування до конструктивної участі в реалізації принципів Болонської конвенції в цілому та до контролю якості освіти у конкретному вищому навчальному закладі зокрема.
Визначення змістових модулів з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання академічних досягнень студента мають стати основою створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, дослідників та менеджерів освіти з метою взаємного збагачення науковими надбаннями та європейським досвідом. Тому навчальний процес у сучасному ВНЗ повинен бути спрямованим на реалізацію змісту вищої освіти на підставі державних стандартів і кваліфікаційних вимог до фахівців з урахуванням інваріантів, які надають студенту можливості продовжити освіту у закордонному вищому навчальному закладі, або отримати відповідну кваліфікацію за кордоном на основі певного закінченого циклу освіти в українському вищому навчальному закладі. Детальне висвітлення змісту та особливостей реалізації кредитно-модульної технології навчання буде здійснено в модулі 3 «Технології та методи навчання у вищій школі».
Одним із важливих положень Болонських угод є орієнтація вищих навчальних закладів на такий рівень знань, умінь і навичок випускників, які б забезпечили його конкуренто-спроможність на європейському ринку праці. Для забезпечення визнання кваліфікацій цей процес повинен бути спрощеним, що може підтверджуватися додатком до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО. У рамках Болонського процесу запропоновано видавати такий додаток усім студентам, які закінчують університет після 2005 року. Міжнародний диплом єдиного для Європи зразка повинен визнаватися всіма роботодавцями Європи. У сукупності запропоновані Болонською угодою заходи сприятимуть забезпеченню привабливості європейської системи освіти, залученню до навчання в європейських університетах студентів з інших регіонів світу.
Входження системи вищої освіти України в європейський освітній простір передбачає її побудову з урахуванням принципів, які мають за основу університетську хартію, прийняту в Болоньї (Magna Charta Universitatum, 1998 р.), зокрема:
1. Автономія у поєднанні з відповідальністю.
Вищі навчальні заклади повинні мати право формувати свою стратегію, визначати власні пріоритети у навчанні та проведенні наукових досліджень, витрачати ресурси, профілювати свої програми, встановлювати власні критерії для прийому викладачів і студентів.
Університети потребують необхідної організаційної свободи, чітких та сприятливих умов регулювання і достатнього фінансування. Конкуренція, яка повинна мати місце, не може бути зведена до комерції.
2. Освіта як відповідальність перед суспільством.
Пешочергового значення набуває відповідальність ВНЗ за якість освіти і підготовки фахівців.
Зона європейської вищої освіти і українська вища школа, як її структурний елемент, повинні будуватися на європейських традиціях відповідальності системи освіти перед суспільством; на широкому і відкритому доступі як до двоступеневого так і післяступеневого навчання; на освіті для розвитку особистості та навчанні протягом усього життя; на громадянськості та принципах соціальної доцільності освіти.
3. Вища освіта, ґрунтована на наукових дослідженнях.
Цей принцип спирається на тезу, згідно якої наукові дослідження є рушійною силою вищої освіти. Тому створення Зони європейської вищої освіти має відбуватися одночасно зі створенням Зони європейських наукових досліджень.
4. Організація диверсифікації.
Диверсифікація (лат. diversus - різний і facere - робити) – полягає у широкій різноманітності навчальних закладів, навчальних програм і органів управління освітою. Традиційно європейська вища школа характеризується різноманітністю мов, національних освітніх систем, типів вищих навчальних закладів, орієнтацією профілів підготовки і навчальних планів. Водночас її ефективність залежить від здатності оптимально організовувати це різноманіття з отриманням позитивних результатів. Завданням Болонських угод є не уніфікація європейських вищих навчальних закладів, а забезпечення змін і полегшення умов для координації та зближення (конвергенції) освітніх систем з урахуванням національних і європейських особливостей.
Реформування національної системи вищої освіти України згідно зазначених вище напрямків сприятиме її наближенню до європейських стандартів.
Якість процесів оновлення, які відбуваються в сучасних українських ВНЗ, дають підстави для впевненості у можливості подальшого примноження інтелектуального багатства нації і забезпечення успішності соціально-економічного розвитку української держави.
Завдання для самостійної роботи
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 151; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!