НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ. ВИМОГИ ДО ЇЇ ЗМІСТУ
Обробка матеріалу в цілому є процесом написання курсової роботи в чорновому варіанті. Інакше кажучи, – це її складання, тобто систематизація і зіставлення різних частин зібраного матеріалу, що приводить до з'ясування логіки всієї роботи, встановлення смислового зв’язку між окремими розділами плану.
Всю підготовлену інформацію можна накопичувати в робочих записах, в окремих теках по кожному питанню роботи чи іншим способом (рукописним або на електронних носіях), який би дозволив забезпечити простоту поповнення зібраного матеріалу та зручність зіставлення всієї сукупної інформації. Виписки і запис роботи в чорновому варіанті зручно вести на окремих листах, що дає можливість «розрізати» їх і вносити необхідні зміни.
При написанні курсової роботи бажано використовувати комп'ютер. Зібрану інформацію можна одразу ввести в комп'ютер в текстовому редакторі Microsoft Word. Надалі наявну інформацію можна обробляти, систематизувати, редагувати, розмножувати суто в електронному вигляді, що значно підвищує ефективність виконання курсової роботи.
Відповідно до плану роботи слід визначити межі кожного питання, в якому доцільно спочатку систематизувати категорії і поняття, визначити їх логічний ряд. Далі із зібраного матеріалу виділяють виписки з різними підходами , а потім їх аналізують, підкріплюють аргументами і прикладами, формують власну позицію, роблять необхідні висновки.
|
|
|
На цьому етапі уточнюється матеріал, відбувається його фільтрація. Відкидається другорядна або така, що не стосується теми дослідження, інформація. Студентам досить часто складно самостійно відокремити яку-небудь інформацію і окреслити межі дослідження, тому на даному етапі необхідно порадитися з науковим керівником.
Курсова робота повинна складатися зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та, за необхідності, додатків.
У вступі розкривається значення обраної теми для державно-правової практики, її актуальність. Вказуються мотиви обрання даної теми, ступінь її розробленості в працях різних учених. Необхідним атрибутом вступу мають бути мета та завдання курсової роботи, об’єкт і предмет дослідження.
Мета роботи становить собою той кінцевий результат, на досягнення якого спрямоване дослідження. Мета повинна узгоджуватися з назвою курсової роботи й визначати її очікувані результати. Мета дослідження реалізується через конкретні завдання, які ставить автор. Завдання формулюються у формі переліку певних дій: «проаналізувати ...», «вивчити ...», «з'ясувати...» тощо.
Об'єкт дослідження – це явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження – це теоретичне відтворення суттєвих зв'язків і відношень, які підлягають безпосередньому вивченню у роботі. Як правило, предмет дослідження фактично співпадає з темою роботи. Об'єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. Так, наприклад, для курсової роботи на тему «Форма державного устрою» об’єктом будуть виступати суспільні відносини щодо організації і здійснення державної влади, предметом – територіальний розподіл влади в державі, порядок поділу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між ними і державою в цілому.
|
|
|
Не обов‘язковою, однак бажаною складовою вступу є характеристика методів, які використовувалися у процесі дослідження. При цьому слід вказувати, для чого використовувався кожен із вказаних методів. Наприклад, «за допомогою історичного методу було здійснено дослідження еволюції взаємовідносин громадянського суспільства і держави». Завершати вступ необхідно описом структури і обсягу роботи.
Орієнтовний обсяг вступу – 2-3 сторінки.
В основній частині роботи логічно послідовно розкриваються поставлені питання. Перш за все, необхідно враховувати особливості теорії держави і права як методологічної дисципліни. У першому розділі, як правило, особлива увага звертається на поняття і категорії, які розглядаються в темі, що досліджується. Потрібно дотримуватися логіки викладу матеріалу, використовуючи основні прийоми – від загального до конкретного або від конкретного до загального.
|
|
|
У основній частині роботи показується розуміння суті обраної тематики, знання використовуваних джерел, уміння зіставляти думи різних авторів. Важливе не механічне групування окремих позицій або їх бездоказова критика, а прагнення до того, щоб головні моменти були підкріплені теоретичними положеннями, фактами і прикладами практичної діяльності. При досконалому володінні матеріалом зазвичай не виникає зайвої необхідності частого цитування авторів, зникає фрагментарність викладу.
Оскільки курсова робота є результатом самостійного вивчення студентами обраної теми, вона не допускає компілювання, повинна відображати авторське мислення, містити необхідні власні узагальнення і висновки. Кожен розділ роботи має бути завершеним, містити підсумки викладеного у ньому матеріалу.
У висновках автор підбиває підсумок зробленої роботи, виділяє ключові або такі, що викликали інтерес, аспекти проблеми. Доцільно розпочинати висновки зі слів «виконання курсової роботи дало змогу дійти до наступних висновків…», «результатом проведеного дослідження стали наступні положення…» тощо. Далі слід викладати найбільш суттєві результати роботи, що можуть стосуватися визначення базових категорій, характеристики досліджуваних правових явищ і процесів, теоретичні пропозиції та рекомендації практичної спрямованості, що відображають цінність роботи. Обсяг висновків – 2-4 сторінки.
|
|
|
Студентам слід звернути увагу – до написання вступу й висновків можна приступати лише за наявності готової основної частини роботи, оскільки ці елементи роботи мають відображати процес і результати уже проведеного дослідження.
Обов’язковим структурним елементом роботи є список використаних джерел, що оформляється у відповідності до бібліографічних вимог. За необхідності до структури роботи включаються також додатки, що містять статистичну інформацію, схеми, діаграми, графіки тощо, на які є посилання в основній частині роботи.
МОВА І СТИЛЬ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Мові і стилю курсової роботи слід приділити серйозну увагу, оскільки мовностилістична культура дозволяє зробити висновок про загальну культуру автора і вміння опрацьовувати навчально-методичний та науковий матеріал. Текст курсової роботи повинен відповідати основним вимогам до наукової мови та наукового стилю викладення.
Найбільш характерною особливістю письмового наукового мовлення є формально-логічний спосіб викладення матеріалу, що відображається в системі мовних засобів. Науковим текстам притаманна змістовна завершеність і цілісність. Важливим засобом передачі логічних взаємозв’язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, які вказують на послідовність розвитку думки (перш за все; спочатку; пізніше; по-перше; по-друге тощо), причинно-наслідкові відношення (отже; таким чином; завдяки цьому; внаслідок цього; до того ж; крім того; відповідно до цього; згідно з цим), суперечливі відношення (проте; однак; між тим; в той же час), перехід від однієї думки до іншої (звернемося до; розглянемо тепер; зупинимося на; перш ніж перейти до), підсумок, висновки (отже; таким чином; у підсумку зазначимо; наведене дає підстави зробити висновок).
Засобами зв’язку можуть виступати також займенники, прийменники і дієприкметники (цей, такий, названі, вказані, зазначені, викладене тощо).
Не завжди такі й подібні їм слова та словосполучення прикрашають мову, проте сприяють логічності, акцентують на аргументах, показують рух думки автора, вибудовують структуру курсової роботи.
На рівні тексту в цілому основною ознакою наукового мовлення є цілеспрямованість і прагматична установка. Емоційні мовні елементи (епітети, метафори тощо) не відіграють у науковому тексті особливої ролі і вживаються скоріше як виняток для ілюстрації певних положень.
До наукового тексту включаються лише точні відомості й факти. Це зумовлює і точність та чіткість їх словесного оформлення, а отже, використання спеціальної термінології. Завдяки спеціальним термінам досягається можливість у короткій, стислій формі давати розгорнуті визначення і характеристики фактів, процесів, явищ.
Слід твердо пам’ятати, що науковий термін – це не просто слово, а вираз сутності відповідного явища. Отже, слід уважно обирати наукові терміни і визначення. Не можна довільно змішувати в одному тексті різну термінологію, пам’ятаючи, що кожна наука і навчальна дисципліна має власну, лише їм притаманну, термінологічну систему.
Не слід вживати замість прийнятих у науці термінів професійну лексику, тобто слова і вирази, поширені в певному професійному середовищі. Професіоналізми – це не позначення наукових понять, а умовні, диференційовані найменування реалій, свого роду жаргон спеціалістів певної галузі, заснований на їх побутових уявленнях про наукове поняття. Наприклад, слово «фігурант» для позначення підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного в кримінальному процесі.
Фразеологія наукової прози також дуже специфічна. Вона покликана, з одного боку, виражати логічні зв’язки між частинами висловлювання (наприклад, такі стійкі словосполучення, як “на підставі викладеного”, “як показує аналіз” тощо), з іншого, – позначати певні поняття, будучи, по суті, термінами (конституційне право, презумпція невинуватості, обставини, що виключають притягнення до відповідальності тощо).
Основна риса наукового стилю – це об’єктивність викладу. Обов’язковою умовою об’єктивності є вказівка на джерела інформації, на те, ким висловлена та чи інша думка або наукове положення. В тексті це реалізується за рахунок таких ввідних слів і виразів, як «на думку», «за відомостями, що наводяться», «у працях», «за даними» тощо.
Стиль письмового наукового мовлення – це безособовий монолог. Виклад зазвичай ведеться від третьої особи і зосереджений на змісті й логічній послідовності, а не на суб’єкті. Форма займенників першої особи вживається рідко, а форма другої особи однини не вживається взагалі.
Якостями, що визначають культуру викладення наукового або навчального матеріалу є точність, ясність, чіткість і стислість. Не слід використовувати в роботі канцеляризми, перевантажувати її іноземними словами, вживати слова неточно, всупереч їх значенню. При виникненні сумнівів у значеннях слів, які зустрічаються в тих чи інших джерелах, необхідно звертатися до тлумачного словника або енциклопедії. Матеріал повинен викладатися доступно й дохідливо. Слід уникати багатослів’я, непотрібних повторів, зайвої деталізації, слів і словосполучень, що не несуть ніякого змістовного навантаження, не допускати тавтологій.
Курсова робота виконується українською мовою. За погодженням з викладачем за наявності особливих обставин робота може бути виконана також російською мовою.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 179; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!