Характеристика П’ятницької церкви (м. Чернігів)
П'ятницька (св. Параскеви) церква в Чернігові — православний храм (УПЦ КП: Чернігівська єпархія), розташований у обласному місті Чернігові, побудована в кінці 12 — на початку 13 ст. на чернігівському посаді біля торгу; чотиристопна, тринавна, одно банна, в загальній масі квадратова.
Від інших церков Чернігова відрізнялася завершеним оздобленням фасаду усіма видами архітектурної орнаментики та композицією склепінь під барабаном.
Була реставрована у 1670 і 1690-х pp. коштом чернігівського полковника В.Дуніна Борковського у стилі українського бароко.
Характеристика стилю Кам’янець – Подільського замку (14 – 17 ст.).
Кам’янець - Подільський замок — замок в місті Кам'янець-Подільський (нині Хмельницької області України). Кам'янець, колишня столиця Подільського воєводства XIV—XVIII в., а далі столиця Подільської губернії (1793—1924 pp.). Відколи засновано Кам'янець — замок разом з містом стає першорядною фортецею русько-литовської держави, а потім польської, коли в половині XV ст. західне Поділля відійшло до Польщі. Річка Смотрич, що коло неї лежить Кам'янець, тече глибоким річищем, що його боки часто виглядають наче сторчові стіни. У тій місцевості, де стоїть Кам'янець, Смотрич своєю течією утворює дивну ключку, мало не кільце: обтікає навкруги високої гори і, не доходячи до свого річища на кілька метрів, повертає і тече далі, щоб увілляти свої води до Дністра.
Характеристика Успенського собору (м. Львів). «Вежа Корнякта».
|
|
|
Ве́жа Корня́кта — пам'ятка архітектури національного значення у Львові (вулиця Підвальна, 9), частина ансамблю Успенської церкви. Виконана у період епохи ренесансу.
Вежа побудована як дзвіниця Успенської церкви, виконувала роль оборонної вежі під час облоги і дозорного пункту пожежної варти. Побудована за проектом архітектора Петра Барбона за участю Павла Римлянина у 1572—1578 роках на засоби львівського купця грецького походження Костянтина Корнякта.
На вежі, ще до завершення будівництва, повісили вилитий на замовлення купця найбільший в ті часи у Галичині дзвін діаметром у два метри, який був названий «Кирилом». З приводу цього дзвона розгорілася суперечка між братством та його сусідами — домініканцями, які неподалік мали свій монастир. Домініканці скаржилися не лише у магістрат, але і до короля, що «Кирило» за своїми розмірами перевищує усі дзвони в Польській державі.
Характеристика Покровського собору (м. Харків), 1689 р.
Собор Покрова Пресвятої Богородиці — парафіяльний православний храм в Харкові, Харківської єпархії Української православної церкви Московського патріархату, в ім'я Покрова Пресвятої Богородиці. Сьогодні він у складі Покровського монастиря.
|
|
|
Собор — є єдиним фрагментом забудови Харківської фортеці XVII ст., який дійшов до наших часів.
Кам'яна будівля Покровського собору була побудована козаками за межами тодішніх кордонів фортеці, поблизу її північної стіни, в 1689-му замість дерев'яної Покровської церкви (відомої ще з 1659 року). У тому ж 1689 у храм освячений митрополитом Авраамом.
Характеристика Успенського собору Києво-Печерської лаври (реконструкція 1999 – 2000 рр.). Стильові та архітектурні характеристики.
В основі собор був шестистопним хрестово купольним одноверхим храмом з трьома назвами, які назовні закінчувалися гранчастими апсидами. Стовпи у прорізі мали форму хреста.
Пропорції ширини до довжини храму (2:3) стали основними для інших храмів княжої доби.
Фасади були розмежовані пласкими пілястрами, з півкруглими вікнами між ними.
У зовнішньому декорі — орнаменти з цегли (меандрові фризи)
Внутрішня центральна частина була оздоблена мозаїками (серед інших — Оранта), решта стін мали фресковий розпис. За Києво-Печерським Патериком, одним з авторів мозаїк мав бути чернець Аліпій Печерський. Після багатьох перебудов ці твори не збереглися.
|
|
|
Дзвіниця Софіївського собору, збудована на кошти І.Мазепи
Дзвіниця Софіївського собору — башто подібна мурована (рідше дерев'яна), переважно культова, споруда зі дзвонами.
Дзвіниця будується окремо від храму або є його частиною.
Вона збудована на кошти Гетьмана Івана Мазепи.
У плані дзвіниці бувають квадратні, прямокутні, круглі та багатогранні з горизонтальними поярусними членуваннями.
Перший ярус дзвіниці — комора або проїзна брама, горішній — для дзвонів (також може бути карильйони, як у Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві). За сучасності нерідко в дзвіницях замість вагових дзвонів встановлюють невеликі металічні жердини, вібрація передзвіну яких посилюється за допомогою електроніки і виводиться назовні через гучномовці.
Зазвичай, дзвони дзвіниці скликають на церковну службу, відзначення певного часу і з нагоди різноманітних подій, як то — церковні свята, зараз також відвідання храму поважними гістьми, ще можуть бити у дзвони на весілля (вінчання), похорони (відспівування).
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 353; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!