Тенденції розвитку інноваційного управління.
Чим складніше і масштабніше управління, тим глибше йде в ньому поділ праці, тим більше з’являється нових функцій управління. В той самий час, поява нових функцій управління обумовлює посилення ролі інтегруючої функції – керівництва. На сучасному етапі розвитку теорії управління набуває дедалі більшого значення інноваційна управлінська діяльність або інноваційний менеджмент, суть якого полягає у створенні та впровадженні науково-технічних новацій з урахуванням екологічних інтересів суспільства.
Що представляють собою наукові основи управління?
Наукові основи управління – це система наукових знань, що складає теоретичну базу практики управління. Вся система наукових основ управлянні складається з 3-х частин: методичні основи наукового управління, конкретні управлінські науки, теорія управління.
Методичні основи наукового управління.
Методичні основи наукового управління – відповідні розділи суспільних наук і науки, що вивчають загальні організаційно – технічні закони, властиві різним видам управління (кібернетика, теорія систем), а також право, психологія, соціологія та ін.. Зазначимо, що методичні основи наукового управління були б неосяжними, якби в їхній склад включалися самі згадані науки чи хоча б їхні розділи, але мова йде тільки про заключні висновки і рекомендації, що безпосередньо відносяться до управління.
|
|
|
Конкретні управлінські науки.
Конкретні управлінські науки про елементи, функції і аспекти управління – це теорія планування, облікові дисципліни, управління науково – технічним прогресом,управління дослідженнями і розробками, управління зовнішньоекономічними зв’язками, управління містом. Ряд конкретних наук про управління вивчають окремі його елементи: наукова організація управлінської праці, автоматизовані системи управління, діловодство та ін. Система конкретних наук про управління постійно розвивається і доповнюється.
Теорія управління.
Чим більше з’являється конкретних управлінських наук, чим більше різноманітність матеріалу методологічних і теоретичних основ, тим гостріше необхідність підходу до управління як до єдиного цілого. Цим визначається потреба в науці, присвяченій проблемам управління як цілого. Такою наукою є теорія управління. Теорія управління покликана дати знання, що дозволяють науково керувати і сформувати навички вмілої управлінської діяльності.
Категорія «Принцип».
Категорія «принцип» означає: основне правило, ідея, якою керуються, основна вимога. Принцип визначений об’єктивними закономірностями управління, він відбиває найбільш загальні,найбільш стійкі риси в прояві цих закономірностей. Принцип визначає спосіб діяльності. Відповідно до характеру закономірностей, властивих управлінню, виділяються загальні принципи, дія яких поширюється на усі компоненти системи управління і принципи, що відносяться тільки до окремих частин системи управління.
|
|
|
Загальний принцип управління.
Це найбільш обов’язкове з усіх правил і норм управління. У процесі управління дотримання загальних принципів є необхідною, а не абсолютно достатньою умовою успішного управляння, тому що необхідно враховувати безліч інших факторів. Найчастіше правильність ухвалення рішення залежить також від локальних і приватних умов у кожній конкретній ситуації. Але ігнорування загальних принципів обов’язково приведе до серйозних помилок і прорахунків керівника. Найважливішим із загальних принципів можна вважати принцип економічного підходу, що вимагає безупинного росту ефективності виробництва, орієнтації на науково – технічний прогрес, на ріст продуктивної праці, її якісних показників та економії ресурсів.
Конкретні принципи.
Полягають у тому, що необхідно вивчати конкретні процеси управління, зіставляти їх з відповідними законами, аналізувати їх дію у конкретних обставинах і готувати висновки та пропозиції для практичного використання.
Веосяжні принципи.
Об'єднання нових і старих ідей про методи управління
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 169; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!