Норми праці (види норм, функції норм ,чинники, що впливають на величину норми).
Норма праці - це норматив праці, скоректований на місцеві умови. Норми праці можуть бути класифіковані за такими ознаками:
1) за періодом дії - разові, тимчасові, сезонні, тривалі;
2) за сферою поширення - міжгалузеві, галузеві, районні, місцеві;
3) за призначенням - норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості.
Норми праці повинні відповідати природно-економічним та організаційно-технологічним умовам виконання трудових процесів, а також забезпечувати рівномірну напруженість норм при їх виконанні в аналогічних умовах незалежно від географічного положення.
Досягнення зазначеної мети можливе за умов дотримання правил нормування праці, найбільш важливими з яких е:
– вивчення й аналіз природно-економічних умов та стану організації трудових процесів на підприємстві;
– узагальнення й аналіз передового досвіду організації праці на підприємстві та за його межами;
– урахування передових досягнень науки й техніки;
– охоплення нормуванням усіх категорій робітників;
– виробнича перевірка норм, систематичний аналіз їх виконання та поновлення.
Сутність комплексного обґрунтування норм витрат праці полягає в одноразовому аналізі найбільш значущих чинників, включаючи соціально-психологічні, що найбільшою мірою впливають на величину витрат праці. Тим часом діючі методики недостатньо розкривають практичні аспекти реалізації технічних і організаційних чинників; ще меншою мірою вони відображають вплив психофізіологічних (витрати розумової і фізичної енергії, ступінь стомленості та ін.) й економічних (ступінь використання устаткування, фонду робочого часу, матеріалів тощо) чинників обґрунтування трудових витрат.
Вимоги до якості норм праці нині свідчать про необхідність їх комплексного обґрунтування. Для практичної реалізації принципів такого обґрунтування трудових витрат необхідно знати характер взаємозв'язків чинників і ступінь їх впливу, встановлювати їх у процесі розрахунку норм праці. Методологією передбачається поетапне обґрунтування норм трудових витрат; технічне, організаційне, психологічне і фізіологічне, соціально-правове й економічне. За такого підходу кожна група розглядається, насамперед, самостійно, без обліку взаємодії в процесі нормування праці. Щоб забезпечити органічний зв'язок чинників та їх характеристик, варто виходити з необхідності обґрунтування вибору найкращого варіанта норм праці щодо конкретно розв'язуваного виробничо-господарського завдання
Методи нормування праці та обґрунтування норм затрат праці.
У практиці нормування праці застосовують такі методи: сумарний (дослідно-статистичний), розрахунково-аналітичний, мікроелементний.
За допомогою аналітичного методу установлюються технічно-обґрунтовані та оптимальні норми праці, які є прогресивними. На основі сумарного (дослідно-статистичного) методу встановлюються дослідно-статистичні норми, які широко застосовуються на практиці у зв’язку з простотою розрахунку.
Сутністю сумарного (дослідно-статистичного) методу є те, що норма встановлюється в цілому на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.
При аналітичному (розрахунково-аналітичному) методі операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний. Він є основним методом для масового і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.
Аналітичний метод має два різновиди:
1) технічний розрахунок норми за нормативами складових елементів норми часу залежно від режимів роботи устаткування, організації обслуговування та виробничих можливостей робочого місця, застосування найкращих, найефективніших методів організації та способів праці.
Розрахунки можуть бути: за мікроелементними нормативами; за диференційованими нормативами; за укрупненими нормативами.
2) технічний розрахунок норми на основі досліджень витрат робочого часу та режимів роботи устаткування у реальних витратах часу та експериментальних режимів роботи устаткування, на засадах чого проектуються раціональні трудовий і виробничий процеси; отримані норми порівнюються з нормативними матеріалами.
Сумарний (досвідно-статистичний) метод має декілька різновидів встановлення норми: на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше; на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи; за досвідом особи у встановленні норм праці; за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.
Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручні прийоми окремих трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які вирізняються характером і методом виконання роботи, схемою організації робочого місця і трудовими навичками робітника. За допомогою цієї системи можна встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів операції.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 95; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!