Трудовий процес як об’єкт нормування праці (класифікація процесів, структура операції).
Сутність і значення нормування праці. Його функції та принципи. Історія виникнення та розвитку нормування праці.
Нормування праці — це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування у зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.
Нормування праці є важливою ланкою як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним. Будь-які суттєві зміни в технології та організації праці і виробництва повинні супроводжуватися зміною норм праці.
Функції нормування праці:
o формування інформаційної бази для розрахунків основних техніко-економічних показників діяльності підприємства;
o створення об'єктивної основи для вдосконалення організації оплати праці в умовах прискореного НТП;
o визначення трудового вкладу всіх працівників підприємства та частки кожного з них у колективно заробленому фонді оплати праці;
o виявлення резервів живої праці і формування організаційно-технічних заходів, впровадження яких забезпечить їх використання.
Принципами розрахунку норм праці є: комплексність, системність, ефективність, прогресивність, конкретність. Управління нормуванням здійснюється на основі принципів: динамічності, громадського підходу, участі трудящих в нормуванні праці. Принцип комплексності означає, що при встановленні норм праці повинен враховуватися комплекс технічних, організаційних, економічних, психологічних і соціальних факторів. Принцип системності означає, що норми праці повинні встановлюватися з урахуванням кінцевих результатів виробництва і залежності витрат праці на даному робочому місці від витрат виробництва на пов'язаних з ним робочих місцях. Принцип ефективності визначає необхідність встановлення таких норм, при яких у нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягався за мінімальними сумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів. Принцип прогресивності означає, що при розрахунку норм праці необхідно виходити з передових науково-технічних і виробничих досягнень, практично застосовних на даній ділянці виробництва, з метою економії витрат живої і матеріалізованої праці і поліпшення його умов. Принцип конкретності означає, що норми праці повинні встановлюватися в суворій відповідності з параметрами виготовленої продукції, предметів і засобів праці, умовами праці, його складністю, масштабом виробництва та іншими об'єктивними характеристиками конкретного виробничого підрозділу, визначальними при даній точності розрахунків величину необхідних витрат праці. Принцип динамічності випливає з принципу конкретності і означає необхідність зміни норм при істотному для даної точності розрахунків зміну умов, на які вони були розраховані. Принцип загальнодержавного підходу означає, що при нормуванні праці необхідно виходити з спільності принципових положень для всієї країни. Принцип участі трудящих у нормуванні праці означає, що безпосередні виконавці робіт та профспілкові органи повинні приймати участь у встановленні норм та контролі за дотриманням умов, на які норми розраховані. Принцип нормування практично реалізується у процесі наукового обгрунтування норм з урахуванням комплексу технічних, економічних і соціальних чинників.
Формування наукових поглядів з питань нормуванн праці відноситься до початку XX ст. Воно йшло паралельно з формуванням і розвитком загальної ідеї наукового підходу до організації праці та управління. Найбільшими теоретиками "класичних теорій" організації і управління були американські інженери і вчені Ф. Тейлор, Г. Емерсон, французький інженер А. Файоль, німецький соціолог М. Вебер і ін Становлення і розвиток наукової організації праці зазвичай пов'язується з іменами американських дослідників М. Фоллет, Е. Мейо, Ф. Ротлісбергер та ін Вони стверджували, що теорія організації і управління повинен базуватися на досягненнях наукової психології та соціології і що слід відмовитися від формалізації організаційних процесів і жорсткої ієрархії підпорядкованості, характерною для "класичних" теорій управління, враховувати неформальні взаємини.
У нашій країні науковий і практичний інтерес до проблем раціоналізації управління та організації управлінської праці виник у 20-і роки. Тоді ж почалися дослідження загальних проблем і принципів НОП. Раціоналізацією управлінської праці займалися державні органи, науково-дослідні установи, спеціалізовані організації. Наукова організація праці є невід'ємною часткою успішного функціонування підприємства. Зміни техніки і технології виробництва вимагають відповідної зміни або вдосконалення організації праці. Крім того, наука про організацію праці збагачується новими даними, виникає передовий досвід нових організаційних рішень.
Трудовий процес як об’єкт нормування праці (класифікація процесів, структура операції).
Трудовий процес — це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.
Трудові процеси розрізняються за такими ознаками: за характером предмета і продукту праці, за функціями працівників, за мірою механізації праці, за мірою тяжкості і шкідливості умов праці та iн.
За характером предмета і продукту праці розрізняють матеріально енергетичні та інформаційні трудові процеси. Матеріально-енергетичні трудові процеси характерні для робітників, оскільки предметом та продуктом праці для них є матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини тощо) або енергія. Для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців) характерні інформаційні трудові процеси, в яких основним предметом і продуктом праці є інформація.
За функціями трудові процеси класифікуються відповідно до функціонального поділу праці між різними категоріями працівників підприємства залежно від характеру виконуваних ними функцій і участі у виробничому процесі на: а) трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників; б) основні трудові процеси (що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію) і допоміжні (які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних).
За мірою механізації праці трудові процеси поділяються наручні, машинно-ручні, машинні і автоматизовані.
Структурно будь-який трудовий процес складається з технологічних операцій. Технологічна операція — це частина трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці й над одним предметом праці. Операція є основною одиницею поділу праці на підприємстві й характеризується незмінністю робочого місця, предмету праці й виконавця. Зміна хоча б однієї з цих ознак свідчить про завершення однієї операції і початок іншої або про завершення роботи.
В структурі операції для цілей аналізу і нормування праці прийнято виділяти трудові прийоми, дії і рухи.
Трудовий рух — це одноразове переміщення робочих органів людини при виконанні трудової дії (наприклад, "взяти інструмент", "натиснути кнопку" тощо).
Трудова дія — це логічно завершена сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини при незмінних предметах і засоби праці (наприклад, дія "вимкнути персональний комп'ютер" виконується очима і руками людини з одним комп'ютером за допомогою кількох трудових рухів натиснення та кнопки).
Трудовий прийом — це певна сукупність трудових дій і рухів працівника з незмінними предметами і засобами праці, що послідовно виконуються одна за одною і мають конкретне цільове призначення. Прийом — це, як правило, завершена елементарна робота (наприклад, "зробити копію документа" за допомогою розмножувальної техніки).
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 69; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!