Затрати робочого часу як об’єкт нормування праці (класифікація затрат, структура нормованого и ненормованого робочого часу).
У будь-якому трудовому процесі робочий час виконавця з позицій нормування праці можна класифікувати на:нормований робочий час;ненормований робочий час.
Нормований робочий час – це робочий час продуктивної роботи, необхідний для виконання норми праці в науково-обґрунтованих умовах на робочому місці протягом робочого дня. Структура нормованого робочого часу: підготовчо-заключний час, оперативний час, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і особисті потреби, час нормованих (регламентованих) перерв.
Підготовчо-заключний час – час підготовки працівника й засобів виробництва до виконання виробничого завдання й на його закінчення. Підготовчо-заключний час визначається:на операцію, деталь – індивідуальне виробництво;на партію деталей – серійне виробництво;на зміну – масове виробництво.
Оперативний робочий час – час виконання заданої роботи. Найголовніша центральна частина нормованого робочого часу. Чим вища питома вага оперативного робочого часу, тим вищий рівень виконання норми праці. Він поділяється на основний й допоміжний.
Основний робочий час – час, що витрачається на кількісну і якісну зміну предмету праці, його положення в просторі (розмірів, форми, структури, властивостей, стану й взаєморозташування окремих його частин), час безпосереднього виготовлення основної продукції. Для токаря – оброблення деталі у верстаті, для машиніста гірничих виїмкових машин – виймання вугілля, для швачки – зшивання деталей виробу, для водія – управління автомобілем під час перевезення вантажів.
Допоміжний час – робочий час, що витрачається виконавцем на створення умов для виробництва основної продукції, без витрат якого вона не може бути вироблена.
Час виконання виробничого завдання складається з часу підготовчо-завершальної роботи, часу оперативної роботи та часу, необхідного для обслуговування робочого місця.
Підготовчо-завершальний час – це час, затрачений на підготовку до виконання завдання та його завершення. Він охоплює час, необхідний для отримання інструменту та необхідних пристроїв, технічної документації, проведення інструктажу щодо виконання роботи, установлення інструментів та пристроїв перед початком роботи та знімання і передачу на зберігання після її закінчення.
Оперативний час – це виконання основної роботи з перетворення предмету праці у виріб та допоміжної роботи з забезпечення виконання основної роботи.
Час обслуговування робочого місця – це час на організацію робочого місця, догляд за ним для підтримання засобів праці в робочому стані. Відповідно до цього він поділяється на час технічного обслуговування й час організаційного обслуговування.
Час технічного обслуговування – це час на налагодження і підтримання устаткування, інструменту в робочому стані під час виконання конкретного завдання.
Час організаційного обслуговування – це час для підтримування робочого місця в працездатному стані, порядку й чистоти й не пов'язане з виконанням конкретного завдання.
Час нормованих (регламентованих) перерв – спричинений потребами відновлення робочої сили й ходом виробничого процесу. До них належить час відпочинку й особистих потреб, перерви, зумовлені технологією й організацією виробництва.
Час на відпочинок і особисті потреби – залежить від конкретної ситуації, особливостей виробництва, складу робітників і умов праці. Є умовами відтворення робочої сили в самому процесі праці.
Час на відпочинок – час на відновлення витраченої в процесі праці розумової, нервової, фізичної енергії, попередження надмірної стомлюваності й підтримання нормальної працездатності. Залежить у % від оперативного часу: при вийманні вугілля мехкомплексом від групи середніх швидкостей подачі комбайна – до XV– 12, XVI – 16, XVII – 22.
Час на особисті потреби – час на особисту гігієну й природні потреби.
Час перерв, зумовлених технологією й організацією виробництва – неусувні перерви, зумовлені досягнутим рівнем техніки, технології й організації виробництва й праці (перерви на ведення підривних робіт при проведенні гірничих виробок, в бутових штреках, нішах, просіках на те, щоб нагріта деталь охолола до певної температури, планових ремонтах устаткування).
Ненормований робочий час – це час ненормованої роботи й час ненормованих перерв.
Час ненормованої роботи – не забезпечує приросту продукції або поліпшення її якості й включає час непродуктивної роботи й час сторонньої роботи.
Час непродуктивної роботи – той, що спричиняється порушеннями нормального ходу виробничого процесу, прийнятою технологією.
Час сторонньої роботи – виконання роботи, що не належить до трудового процесу, до цієї професії, зумовлені порушеннями організації праці (пошук матеріалів, інструментів, пристосувань, виконання підсобних робіт, виготовлення продукції для особистого споживання й на замовлення сторонніх людей).
Час ненормованих перерв – перерви з технічних причин, перерви з організаційних причин, перерви через порушення трудової дисципліни.
Час нерегламентованих перерв з технічних причин – втрати робочого часу через технічні неполадки машин і устаткування (відмова машин і устаткування, неякісні матеріали, відсутність електроенергії, газу, води).
Час нерегламентованих перерв з організаційних причин – втрати робочого часу через порушення організації виробництва й праці, неузгодженість спільних робіт окремих виробничих ланок або управлінських рішень (перебої з подачею вагонеток, лісних матеріалів, сировини, палива, транспорту, очікування налагодження устаткування, приймання готової продукції). Вони мають випадковий характер, але втрат підприємцям і працівникам завдають відчутних.
Час нерегламентованих перерв через порушення трудової дисципліни – втрати робочого часу з вини працівника (запізнення на роботу, з обідньої перерви, передчасний вихід на обідню перерву, з роботи, самовільна відсутність на робочому місці, сторонні розмови, інтенсивність праці нижча науково обґрунтованої, прогули).
1.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 113; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!