ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _19/_23__
1. Головним героєм повісті Ольги Кобилянської є земля. І це можна зрозуміти вже з назви твору. Земля володіє людиною від її народження аж до смерті. Земля була найдорожчим скарбом для селян. Ольга Кобилянська наділяє землю рисами живої істоти, майстерно зображує її в різні пори року, у різному вигляді.Ця велика любов до землі облагороджує душу селянина, дає йому гордість за свою працю. Чесна і працьовита людина без землі була ні-чим. Михайло довго не міг сказати батькам про своє кохання до Анни, бо ця вродлива, чесна та працьовита дівчина була лише бідною най-мичкою, яка і грудочки своєї землі не мала.Отже, як бачимо, особисте щастя селян також залежало від землі. Батько попере-див Саву, що залишить його без землі, якщо той не кине своєї коханої Рахіри. Ольга Кобилянська не єдина в українській літературі зверталася до теми влади землі над людиною. письменниця наповнила свою розповідь таким болем, що читаючи повість, спостерігаючи за трагічним життям героїв, не можна втримати сліз.
2. Сюжет цієї п'єси М. Куліша нескладний: новітній міщанин, службовець одного з управлінь Донвугілля соромиться свого “мужицького” прізвища, яке , на його переконання, заважає успішному просуванню по щаблях кар’єри, і тому вирішує замінити його на російське Мазєнін. Навколо цієї ситуації зосереджується дія твору, в якому чимало філологічних “досліджень”, зіставлень двох мов — української і російської. Приміром, з діалогу двох подруг, Улі та Рипи, дізнаємося, що Мокій колись порівняв гарні очі подруги сестри з двома вечірніми озерцями в степу. Проте Уля, відзначаючи поетичність такого виразу, мріє про шлюб з людиною, яка щоліта возила б її відпочивати до Криму. Перед нами — дві життєві позиції, поезія і проза життя. Це перші експозиційні штрихи до стосунків Мокія та Улі, які й надалі розвиватимуться під знаком “укрмови”. Молодий Мазайло переконує дівчину, що, оскільки у неї і прізвище українське, й індекси, тобто антропологічні дані, українські, й очі, рот, стан — все чисто українське”, їй конче необхідно оволодіти рідною мовою. І наполегливий хлопець домагається свого. Міщаночка Уля, яка, соромлячись прізвища Розсоха, називає себе Розсохиною, стає ревним оборонцем української мови (варто зазначити обігрування прізвищ як вдалий комедійний засіб драматурга).
|
|
|
3. РАДІСТЬ (О.Теліга)
Ой, не знаю, що то за причина —
Переходжу обережно вулицю,
І весь час до мене радість тулиться,
Як безжурний вітрогон-xлопчина.
До міського руху ми не звикли,
А хлопчина рветься, як метелиця,
Ніби поле перед нами стелиться,
Ніби зникли авта й мотоцикли.
І сама я на ногах не встою,
Пролітаю між людьми похмурими,
Козачка вдаряю попід мурами —
Бо хлопчина не дає спокою!
|
|
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _25/29__
Перші літературні спроби Стефаника припадають на роки навчання в гімназії; 1897 в чернівецькій газеті «Праця» надруковано кілька його новел з життя покутського села («Виводили з села», «Лист», «Побожна», «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Сама-саміська»), у 1899, теж у Чернівцях, з'явилася перша збірка прози Стефаника «Синя книжечкаПодібну високу оцінку дістали й наступні збірки новел Стефаника: «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905).На перші роки 20 століття твори Стефаника були вже відомі в перекладах польською, німецькою, російською, італійською . з 1901 у творчості Стефаника залягла довготривала перерва. У 1916 Стефаник повертається до літературної творчості (новели «Дитяча пригода» і «Марія»), яка триває до 1933. Усього за другий період він написав 23 новели і кілька автобіографічних спогадів. Частина новел увійшла в останню збірку «Земля» (1926), а решта його доробку, друкованого по журналах, з'явилася в ювілейному виданні «Твори» (1933). Герої новел Стефаника — селяни, яких нужда жене за океан шукати кращої долі («Камінний хрест»); ті, що з розпуки пропивають останнє («Лесева фамілія», «У корчмі»), щоб іти в найми («Синя книжечка»), проводжають, як на смерть, рекрутів («Виводили з села»), які часом у війську й накладали на себе руку («Стратився»); Гриць Летючий з новели «Новина», який у розпачі не бачить іншого виходу, як утопити в річці своїх дітей; Особливості стилю Стефаника походять також з його негативного ставлення до літературних штучностей, композиційних штампів, клішованих мотивацій і взагалі штучної будови сюжету та його облітературення. нове за другого періоду творчості з'являється лише в тематиці: лихоліття першої світової війни («Дитяча пригода», «Вона — земля», «Пістунка» та ін.) й у висліді її пробудження національної свідомості («Марія») та катастрофічна поразка боротьби українського народу до державної самостійності («Сини»); також помітне повернення до лірично-автобіографічних образків, з яких він починав свою творчість.
|
|
|
Сила мистецького образу і неповторні своєрідності стилю забезпечили популярність Стефанику, яка непослабно триває й досі. великі заслуги Стефаника перед українським мистецьким словом, його новаторські здобутки, радянський уряд з пропагандивною метою призначив йому в 1928 персональну пенсію, від якої, однак, Стефаник у 1933 відмовився, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції. Внаслідок чого його в УРСР аж до 1939 перестали згадувати.
|
|
|
2.Створена вперше в Україні з ініціативи Міністерства культури і туризму України Колекція кінематографічної спадщини Олександра Довженка на відеоносіях у цифровому форматі DVD складається з 10 інтерактивних дисків, на яких представлені фільми митця: "Прощай, Америко!", "Вася- реформатор", "Звенигора", "Арсенал", "Земля", "Україна в огні", "Іван", "Аероград", "Мічурін", "Щорс", "Повість полум'яних літ", "Золоті ворота", "Загибель богів", "Поема про море", "Ягідка кохання", "Сумка дипкур'єра", "Визволення", "Битва за нашу радянську Україну...", "Перемога на Правобережній Україні", а також документальний фільм-роздум про трагічну творчу долю великого кіномитця "Олександр Довженко. Роздуми після життя". Фільми подано в оригінальному виконанні після ретельної технологічної реставрації та оновлення зображення і фонограм. Крім цього видання в світі ніхто не проводив настільки грунтовної реставрації творів Довженка, тож саме цей 10-ти дисковий комплект є найкращим за якістю виданням на сьогоднішній день.Перший в творчому доробку Довженка, загублений фільм "Вася-реформатор" подано в сценарному виконанні. Три фільми, три відомих у світі шедеври Довженка - "Звенигора", "Арсенал", "Земля" - представлені у колекції у двох варіантах: суто німому, тобто такими, якими вони вийшли з монтажного стола майстра, і у редакціях (із звуковим супроводом), зроблених у 70-ті роки.Особливе місце в творчості Довженка міг би зайняти фільм "Україна в огні" - болісна правда про трагічну долю українського народу у перші роки Великої Вітчизняної війни. Але довести кіноповість до екранного втілення Довженкові не судилося. Кіноповість "Україна в огні" не подобалася Сталіну. Нищівна критика Сталіна на засіданні Політбюро 30 січня 1944 року перетворила життя Довженка майже до останнього дня на суцільну трагедію.Кіноповість "Україна в огні" подається разом зі стенограмою виступу Й. Сталіна.
Виклик
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться полем туман.
Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, —
Анi шелесне в гаю.
Сплять вороги твої, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання — за грiх?
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 156; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!