Ліцензійний договір (1109-1111ЦК)
За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає
другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права
інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за
взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого
закону.
За загальною характеристикою він є: двостроннім та відплатним.
Сфера застосування ліцензійного договору - поширюється як на об’єкти авторського права, так і на об’єкти права промислової власності.
Істотні умови ліцензійного договору визначаються у ч.3 ст. 1109 ЦК, відповідно до якої до них належать:
1) вид ліцензії. Разом з тим, у ч. 4 ст. 1109 ЦК закріплено презумпцію невиключної ліцензії, якщо їх вид не зазначено у договорі.
2) сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором);
3) розмір, порядок і строки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності;
4) інші умови, включені до договору за домовленістю сторін.
Територія дії –не є істотною умовою і якщо сторони не визначили територію, на яку поширюються права інтелектуальної власності, нею вважається територія України.
Строк –не є істотною умовою:
1)якщо він передбачений договором, то не може перевищувати строк чинності виключного майнового права на об’єкт права ІВ.
2)Якщо він не передбачений договором, то договір вважається укладеним до спливу стоку чинності виключного майнового права на об’єкт ІВ,але не більше ніж
на п'ять років. В такому випадку договір вважається пролонгованим на невизначений час, якщо жодна зі сторін не повідомлять письмово іншу про відмову від договору за 6 місяців до закінчення 5-річного строку.
|
|
|
3.Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності(ст.1113 ЦК)передбачає, що одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
За загальною характеристкою він є: двостроннім та відплатним.
Основні відмінності договору про передачу прав від ліцензійного договору:
-На відміну від ліцензійного договору, цей договір передбачає відчуження всіх або частини виключних майнових прав інтелектуальної власності особою, якій такі права належать, іншій особі. А в ліцензійному договорі ліцензіар, крім випадків виключної ліцензії, зберігає право використовувати відповідний об’єкт, в тому числі у сфері, обмеженій дією ліцензії.
-Ліцензійний договір має строковий характер. Договір про передання виключних прав передбачає безповоротне передання (відчуження) виключних майнових прав ІВ.
|
|
|
Цей договір не поширюється на майнові права на такі об’єкти права ІВ:
1) наукові відкриття;
2) географічне зазначення;
3) комерційне найменування (лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права 6належать – ч.2 ст. 490 ЦК).
Предметом цього договору є передання виключних майнових прав на певний об’єкт права інтелектуальної власності (як частина цих прав, так і всі права у повному складі).
4. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності (Ст. 1112 ЦК)передбачає, що дна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права ІВ відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.
За загальною характеристкою він є: двостороннім; консенсуальним; відплатним.
Основні відмінності від ліцензійного договору:
1)На відміну від ліцензійного договору, на момент укладення цього договору відповідного об’єкта права інтелектуальної власності ще не існує (його створення є одним із обов’язків творця).
2)На відміну від ліцензійного договору однією із сторін цього договору (особою, яка виконує замовлення) може бути лише фізична особа, тобто, творець твору.
|
|
|
Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника.
При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.
Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності не може містити умов, що обмежують право творця цього об’єкта на створення інших об’єктів. Такі умови є нікчемними.
Такий вид договору, хоча і передбачений ЦК, але на практиці використовується рідко. Адже, якщо Ви замовник, який сенс Вам платити гроші за розробку і лише користуватися об’єктом права інтелектуальної власності.
Як правило, при замовленні створення об’єкта права інтелектуальної власності використовується договір про створення і передачу майнових прав на об’єкт права ІВ.
Цей вид договору прямо не передбачений Цивільним кодексом України, але, як відомо, згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони можуть укласти договір, не передбачений актами цивільного законодавства, але який відповідає загальним принципам законодавства. За цим договором розробник створює комп'ютерну програму і передає майнові авторські права на неї;
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 218; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!