Порядок дослідження трупу і послідовність його розтину.
Підготовка до розтину. Для бактеріологічного дослідження з периферичних судин беруть кров до зняття шкіри для виключення сибірки. Для цього мазки готовлять таким чином: вистригають, очищають і дезінфікують край вуха (на стороні на якій лежить труп), скальпелем надрізають його і роблять мазки відбитки на предметних скельцях, місце надрізу припікають розжареним залізом або забинтовують матеріалом просоченим дезінфікуючою рідиною. В деяких випадках вухо можна відрізати: у кореня його накладають дві лігатури і між ними перерізають вухо і завертають в поліетиленову плівку, упаковують в стерильну посуду і посилають в лабораторію з нарочним. Місце розрізу припікають.
Час розтинувизначається свіжістю трупа і наявністю денного освітлення. Бажано розтинати трупи зразу же після смерті тварини, тому що трупні зміни спотворюються патологоанатомічні зміни. Розтин проводити треба при денному розсіяному освітленні, штучне і пряме сонячне світло змінює тональність фарбування органів.
Порядок розтину. Перед розтином проводять збір анамнестичних даних, тобто розпитують обслуговуючий персонал про ознаки хвороби, обставини смерті і про допомогу, яка була надана тварині. Виясняють чи є в господарстві тварини з подібними ознаками хвороби. При підозрінні на інфекційну хворобу оглядають здорових тварин, потім підозрілих в зараженні, а потім хворих. Оглядають місця утримання, пасовищ і падежу тварин. Одночасно відбирають проби кормових мас, питної води і виділень для хімічних, бактеріологічних та інших досліджень.
|
|
|
Проводячи патолого-анатомічний розтин трупів тварин, лікар-прозектор повинен дотримуватись певної послідовності у виконанні цієї роботи, а саме:
v Реєстрація і збір анамнестичних даних.
v Зовнішній огляд, що включає в себе:
- розпізнавальні ознаки трупа;
- посмертні зміни;
- стан слизових оболонок природних отворів;
- дослідження шкіри та її похідних;
- стан підшкірної клітковини;
- дослідження молочної залози та зовнішніх статевих органів;
- дослідження соматичних (поверхневих) лімфатичних вузлів;
- дослідження скелетних м’язів;
- стан суглобів, кісток, кісткового мозку, сухожилків, зв’язок, сухожильних піхв.
v Внутрішній огляд, що передбачає розріз стінок природних порожнин тіла (грудної, черевної) та послідовне вилучення і дослідження органів ротової порожнини, ділянки шиї, грудної, черевної та тазової порожнин. При потребі (особливо коли захворювання супроводжувались нервовими розладами) досліджують головний мозок з його оболонками, носову порожнину з її придатками.
Розтин черевної, грудної, черепної порожнини і їх дослідження.
|
|
|
Техніка розтину черевної порожнини трупа.
Розтин черевної порожнини проводять декількома методами, залежно від виду тварини, що загинула та методу фіксації трупа. Трупи дрібних тварин та свиней фіксують у спинному положенні, тому черевну порожнину розтинають розрізом по білій лінії від мечовидного відростка до лобкового зрощення і двома боковими розрізами по правому і лівому підребер’ях. Трупи жуйних, великої рогатої худоби та коней фіксують відповідно в лівому та правому боковому положенні і тому черевну порожнину розтинають від мечовидного відростка до лобкового зрощення, на 1-2 пальці вище від білої лінії, щоб наявна у черевній порожнині рідина була збережена. Другий розріз роблять безпосередньо по підребер’ю від мечовидного відростка до хребта. Оглядають стан черевного покриву, наявність на ньому нальоту, паразитів тощо.
Під час обстеження черевної порожнини визначають анатомічне положення органів, характер рідини в черевній порожнині, стан серозного покриву.
Техніка розтину грудної порожнини трупа.
Доступ до органів грудної порожнини проводять наступним чином. У дрібних тварин знімають грудну кістку. Найкраще це робити, перерізуючи реберні хрящі з правої, а потом лівої сторони. Проводити розрізи слід обережно, щоб не розрізати серцеву сорочку і верхівку серця, які кріпляться до тіла грудної кістки. Разом з грудною кісткою відділяють і тканини в ділянці шиї, оглядаючи трахею, стравохід, щитовидну залозу, гортань.
|
|
|
| 414 |
Значно рідше цю операцію виконують сокирою. За відсутності пилки або сокири можна вилучати ребра поодинці, відрізуючи від грудної кістки, роз’єднуючи міжреберні м’язи, а потім зламуючи їх біля хребта. У такому випадку в подальшому працювати слід обережно, щоб гострими осколками ребер не завдати собі травм. Під час огляду грудної порожнини в першу чергу визначають правильність анатомо-топографічного положення органів та характер вмістимого в грудній порожнині.
Техніка розтину черепної порожнини.
Голову відокремлюють від тулуба в місці з’єднання її з першим шийним хребцем.
|
|
|
Перед розтином черепної і носової порожнин з черепа зрізають скроневі м’язи (шкіру з голови знімають обов’язково). Голову дрібних тварин для розтину краще укріплювати в лещатах, а у коней відокремлюють нижню щелепу в області щелепного суглоба. Для розтину черепної порожнини роблять один поперечний і два бічних розпили.
У ВРХ роблять ще подовжній розпил черепа по її середній сагітальній лінії. Повністю відпиляна черепна кришка повинна бути трохи рухомою, щоб за допомогою долота і щипців кістко тримачів можна її підняти.
Після зняття черепної кришки оглядають тверду і м’яку мозкові оболонки, а також мозок.
Документація розтину.
Кожен патолого-анатомічний розтин завершується оформленням відповідної документації. Загальною прийнятою формую такого документа є протокол патолого-анатомічного розтину, який є основним лікарським документом про причини смерті тварини. Він складається в період розтину (наслідки дослідження лікар диктує помічнику, який робить записи) або відразу після завершення розтину. За своїм змістом протокол складається із трьох частин: вступної, описової та висновків.
У вступній частині вказують номер протоколу розтину, вид, стать, вік трупа тварини і кому вона належала. Потім зазначають хто, де, коли і в присутності яких осіб проводив розтин. У цій частині детально находяться анамнестичні дані щодо господарства і конкретної тварини: епізоотична ситуація, умови утримання та годівлі, експлуатація, відомості про виникнення хвороби, перебіг та лікування, дата загибелі на інше.
По ходу розтину складають протокол. Записи роблять під диктовку особи, яка проводить розтин.
Протокол розтину складається з двох розділів: описового і заключного.
Описовий розділ протоколу містить фактичний матеріал розтину. Вступна частина описового розділу включає опис обставин розтину: тут зазначають коли, де, ким і в чиїй присутності проведено розтин, клінічні дані про загиблу тварину, зазначають час смерті або вимушеного дорізу.
Описова частина протоколу містить опис трупних і патологоанатомічних змін, виявлених при зовнішньому і внутрішньому огляді трупа, його порожнин, окремих органів. Вона повинна бути ясною, точною і об’єктивною.
У заключній частині протоколу наводяться висновки при виявленні змін. Кожна з виявлених і зафіксованих в описовій частині патологоанатомічних змін повинна отримати визначення, з другого боку, в цьому розділі не дають визначення тих змін про які не йшлося в описовій частині.
Патологоанатомічні діагнози розміщують у порядку номерів, відповідно до тяжкості і взаємозв’язку виявлених змін. Спочатку на першому місці поміщається головне з найдених змін, потім у зростаючому порядку номерів пов’язані з ним зміни.
Висновок може мати категоричний і відносний характер. Категоричне заключення формулюється в тому випадку, якщо після розтину ніяких додаткових досліджень для встановлення причини смерті не вимагається. Відносна форма висновку використовується в разі потреби у додаткових дослідженнях. Заключення можна давати в короткій формі , що встановлює причину смерті, або в розповсюдженому викладенні прозектора про причину смерті, послідовності розвитку, взаємозв’язку і ролі клінічних і патологоанатомічних змін. Таке заключення називається епікризом. Протокол підписує особа, яка робила розтин.
Акт завжди складається комісією з осіб, які входили до її складу. Акт складається з вступної частини, де зазначають коли, де, ким, за чиїм розпорядженням складено акт про подію, що сталася, із стислим її викладом. Зазначають також де, коли і ким проведено розтин трупа загиблої тварини, роблять висновок про причину смерті.
У висновку акта комісія мовби фіксує подію, що сталася і накреслює необхідні заходи.
Підписують акт усі члени комісії.
Поміркуйте над питаннями:
Що таке розтин та його види?
Які вимоги до місця розтину?
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 535; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!