Узагальнення результатів клініко-анатомічного дослідження.
Патолого-анатомічний діагноз являє собою визначення з допомогою спеціальних патолого-анатомічних термінів перерахованих в певній послідовності прижиттєвих пато-морфологічних змін, виявлених під час розтину трупа тварини. Його складають на основі описової частини протоколу. Діагноз повинен відповідати описаним морфологічним змінам органів і тканин та відображати патологічні процеси спеціальними термінами в причинно-наслідкових послідовних і взаємозв’язків.
Висновки за нозологічним або танатологічним принципом.
Висновок є складним і визначальним пунктом заключної частити протоколу, де зроблений висновок про причини смерті, етіологічних та патологічних взаємозв’язків з’ясованих хвороб та патологічних змін. Висновки роблять на основі патолого-анатомічного діагнозу, анамнестичних, клінічних та епізоотичних даних і результатів лабораторних досліджень.
Для повного висновку необхідно встановити дві причини смерті: визначальну (основну) і безпосередню.
Визначальна – причина смерті є основна (або основні конкуруючі і поєднуючі) хвороба, яка сама по собі або через ускладнення зумовила смерть тварини.
Висновок зроблений за нозологічним принципом з вказаною на визначальну причину смерті називається нозологічним. Наприклад, причина смерті свині чума, ускладнена паратифом. Такий висновок має перш за все більш діагностичне значення, мобілізує лікарів ветеринарної медицини на розробку і проведення комплексу лікувально-профілактичних і протиепізоотичних заходів по попередження хвороби серед тварин і оздоровлення тваринницьких господарств.
|
|
|
Методи і техніка розтину.
Існує три основних методи розтину:
Метод виймання окремих органівполягає в послідовному відділені органів і вивчення їх в ізольованому стані. Переваги: простий і технічно доступний. Недоліки: порушується анатомічно-фізіологічний зв’язок між органами.
Метод виймання повного органо-комплексу– виймаються всі органи з трупа без відділення один від одного з послідуючим дослідженням. Переваги: системне дослідження. Недолік: технічна трудність. Застосовують для розтину трупів з малою довжиною кишечнику.
Метод часткового розчленування органо-комплексу– розсікають нутрощі на 3-4 частини при збереженні внутрішнього зв’язку між органами і видаленими частинами.
Розтин починають з зовнішнього огляду, де встановлюють пізнавальні ознаки, трупні зміни, визначають видимі патологоанатомічні зміни; внутрішній огляд – розтинають природні порожнини і виймають органи.
Забороняється знімати шкіруз трупів тварин, що загинули від сибірки, емкару, злоякісного набряку, брадзоту овець, сказу, сапу, епізоотичного лімфангоїту коней, віспи овець, кіз і свиней, туляремії, чуми ВРХ, верблюдів, свиней, ентеротоксемії овець, ботулізму, меліоїдозу, міксоматозукролів, геморагічної септицемії кролів, губчастоподібної енцефалопатії.
|
|
|
Методи розтину різних видів тварин.
Розтин однокопитних.
Для вилучення органів трупи коней кладуть на правий бік. Відрізають передню і задню ліві кінцівки. У кобили відрізують вим’я, у коней відпрепаровують препуцій і статевий член до його кореня, при цьому намагаються не пошкодити сечостатевий канал. Після цього розрізують по середній лінії черевну стінку від мечоподібного відростка грудної кістки до лобкового зрощення тазових кісток. Потім роблять поперечні розрізи черевної стінки. Визначають положення кишечника, кровонаповнення петель кишок, а також кількість і характер рідини в черевній порожнині, стан серозного покриву, наявність на ньому нашарувань, ворсинчастих розростів, паразитів.
Потім розтинають грудну порожнину. Після визначення положення органів і характеру вмістимого в грудній порожнині роблять мазки і посіви для бактеріологічного дослідження, а потім приступають до видалення органів. Спочатку видаляють селезінку, що лежить зверху на шлунку, потім ліву нирку разом з сечоводами. Після цього видаляють кишечник і шлунок.
|
|
|
Способи видалення кишечнику.
І спосіб. Петлю великої ободової кишки витягують на ліву сторону до відказу. Малу ободову кишку, що лежить зверху і добре помітна по теніям і кармашкам, відкидають на праву сторону, на спину трупа.
До передньої частини малої ободової кишки прикріплена зв’язкою дванадцятипала кишка. На неї накладають дві лігатури і перерізають її між ними. Відділяють від брижі задній відрізок дванадцятипалої кишки, голодну і клубову, звертаючи при цьому на стан брижі і її судин. На кінець клубової кишки накладають лігатури і відрізують її. Таким чином видаляють тонкий відділ кишечника. Потім видаляють малу ободову кишку, перед цим перев’язавши лігатурами передній і задній кінці.
Перш ніж видаляти ободову і сліпу кишки, перевіряють стан інтими черевної частини аорти і передньої брижової артерії, для цього розтинають ножицями поперекову частину аорти. На рівні першого поперекового хребта від неї відходить передня брижова артерія. Браншу ножиць вводять в її просвіт і роблять розріз. У коней у кореня передньої брижової артерії дуже часто знаходять враження стронгілідами, утворення тромбів і аневризмів.
|
|
|
При необхідності видаляють підшлункову залозу, що лежить біля основи сліпої, між правим верхнім коліном великої ободової і початковою частиною малої ободової кишок. Потім, відтягуючи від хребта ободову кишку, перерізають корінь брижі і видаляють разом з органами тазу.
Після кишечника видаляють шлунок разом з дванадцятипалою кишкою.
ІІ спосіб. Він більше використовується в польових умовах і полягає в одночасному видаленні шлунку і всього кишечнику без накладання лігатур і перерізання його відділів. По цьому методу після видалення селезінки, правої нирки, обстеження аорти і передньої брижової артерії так же, як і при першому методі витягується петля великої ободової кишки.
Потім розтинаючий встає біля живота трупа коня, відтягує шлунок, перерізає стравохід при впаданні його в шлунок, у вхідний отвір шлунка вставляє два пальця лівої руки і витягує шлунок на себе, правою рукою підрізає зв’язки між шлунком, печінкою і діафрагмою, перерізає корінь брижової артерії і увесь кишечник разом з шлунком вільно видаляється з черевної порожнини. Органи тазової порожнини видаляються так же, як і при першому способі. Після видалення органів оглядають ще раз серозні покриви грудної і черевної порожнин, при цьому відмічають наявність крововиливів, запалення.
У коней поперечний розпил черепа проходить на 1-2 см вище надбрівних дуг. Два інших розпила починаються від країв поперечного розпила до основи суглобових виростів потиличної кістки, по боковій поверхні великого потиличного отвору. Таким чином черепна коробка розпилюється у вигляді рівнобедреного трикутника, основа, якого розташована над надбрівними дугами, а верхівка спрямована до великого потиличного отвору. Перед проведенням розпилів череп звільняють від шкіри і м’яких тканин. Для зручності фіксації часто відділяють нижню щелепу. За допомогою секційного молотка знімають верхню частину черепа.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 291; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!