Гіпоксія і її типи, компенсаторні механізми за гіпоксії.
Гіпоксія(кисневе голодування тканин) – типовий патологічний процес, що супроводжується зниженням постачанням тканин киснем або порушення його використання в процесах біологічного окиснення. Виникає в разу патології системи дихання, кровообігу, зміні складу крові, а також вдиханні зміненого повітря. Перші три види гіпоксії супроводжуються гіпоксемією (зниженням вмісту кисню в крові) та гіпокапмією. За патогенезом гіпоксія є: гіпоксична, гемічна, циркуляторна, цитотоксична, що проявляється у вигляді посиніння (ціанозу) видимих слизових оболонок і не пігментованих ділянок шкіри.
v Гіпоксична – при нестачі кисню в навколишньому середовищі, враженні верхніх дихальних шляхів, легень.
v Анемічна (гемічна) – низький вміст гемоглобіну в еритроцитах.
v Застійна (циркуляторна) – при порушенні кровообігу в судинах, при серцевої слабкості, підвищеному вмісті вуглекислоти в крові.
v Тканинна (цитотоксична) – тканини втратили властивість засвоювати кисень, що поступає з кров’ю до них при отруєнні фосфором, ціанідами, які блокують тканинні ферменти.
Організм відповідає на гіпоксію, спричинену низкою регуляторних пристосувальних механізмів. Це насамперед рефлекторне посилення дихання і кровообігу, а в разі тривалого перебігу гіпоксії – збільшення транспорту кисню і зміна тканинного дихання.
Захисно-компенсаторні механізми за гіпоксії проявляються реакціями негайного та віддаленого типу.
|
|
ü Реакція негайного типу проявляється посиленням діяльності серці (тахікардія), системи дихання (тахіпное), збільшується об’єм циркулюючої крові за рахунок викиду її із депо крові, що супроводжується підвищенням кров’яного тиску, поліпшується живлення тканин і забезпечення киснем.
ü Реакція віддаленого типу спрямована на забезпечення життєдіяльності тканин в умовах гіпоксії. Компенсація відбувається за рахунок легеневої вентиляції, підвищенням хвилинного об’єму крові, збільшенням еритроцитів в одиниці об’єму крові, вмісту гемоглобіну в еритроцитах та за рахунок активнішого поглинання кисню з крові тканинами.
Запальні захворювання легень, їх етіологія, класифікація.
Пневмонія– запалення легень, що характеризується заповненням альвеол і між альвеолярної сполучної тканини, порушенням зовнішнього і внутрішнього газообміну, функції різних органів та систем обміну речовин. Це найбільш поширених захворювань молодняку, що має сезонний характер (рання весна, пізня осінь, зима), а в умовах промислового тваринництва протягом усього року. Найбільш поширена класифікація за етіолого-епізоотичним принципом. Її поділяють на три групи:
|
|
- незаразні;
- симптоматичні;
- інфекційні(специфічні).
За етіологією незаразних пневмоній пусковим механізмом є різні чинники, які знижують загальну неспецифічну резистентність молодняку: неповноцінна годівля, порушення гігієни утримання (низька або висока температура, різкі коливання температури, підвищена вологість повітря в приміщеннях, висока концентрація аміаку та сірководню, інших газів), транспортування, перегрупування, зміна приміщень. На цьому фоні етіологічного значення набуває умовно патогенна мікрофлора дихальних шляхів та зниження резистентності організму, вони стають патогенними.
Симптоматичні – це хвороби, при яких пневмонія є лише одним із симптомів захворювання (сальмонельоз, туберкульоз, пастерельоз та деякі гельмінтози).
Інфекційні – належать хламідіоз, плевропневмонія та аденовірусна пневмонія.
218 |
За анатомо-пато-генетичним принципом, що враховує механізм і поширення патологічно процесу:
|
|
ü лобарна - вражається ціла частка легені;
ü лобулярна – окремі часточки;
ü ацинозна – на термінальну бронхіолу;
ü інтерстеціальна – в стромі органу.
За характером розвитку патологічного процесу лобулярні пневмонії поділяють на: катаральну (бронхопневмонію), аспіраційну, ателектичну, гіпостатичну і метастатичну. За перебігом: гостру, під гостру та хронічну.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 541; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!