Значення ознак смерті під час патолого-анатомічної діагностики і в судово-ветеринарній експертизі.



Встановити причину смерті тварини – обов’язок лікаря. Це необхідно для підтвердження прижиттєвого діагнозу хвороби, перевірки правильності лікування, вирішення питання про знищення або використання трупа тварин, розробки профілактичних заходів. Особливо важливе значення має встановлення причини смерті при антропозоонозних хворобах (сказ, сибірка), що вкрай необхідне для організації термінових профілактичних заходів, або у випадках наглої (насильницької чи ненасильницької) смерті з метою судово-ветеринарної експертизи.

 

Поміркуйте над питаннями:

Що таке смерть і які її види за причинами?

З яких етапів складається процес смерті?

Які первинні ознаки смерті?

Які вторинні ознаки смерті?

Які третинні ознаки смерті?

Запалення

1.Поняття про запалення, його біологічна суть, етіологія,патогенез.

2.Основні ознаки запалення.

3.Вчення І.І.Мечникова про фагоцитоз.

4.Вплив нейрон-ендогенних чинників на запалення.

5.Значення запалення для організму.

6.Назва і класифікація запалення.

7.Зміни в запальній тканин.

8.Морфологічна характеристика окремих видів запалення:

8.1.Альтеративне запалення.

8.2.Ексудативне запалення.

8.3.Проліферативне запалення.

Поняття про запалення, його біологічна суть, етіологія, патогенез.

Запалення – це складна, переважно місцева захисно-пристосована реакція організму на ушкодження тканин і супроводжується комплексом поетапних змін функціонального і морфологічного характеру (альтерацією, ексудацією і проліферацією) і спрямована на ізоляцію та усунення ушкоджувального агента, а також на відновлення або заміщення відновлюваних тканин.

Запалення належить до типових патологічних процесів, які проявляються здатністю клітинних елементів організму поглинати (фагоцитувати) і перетравлювати чужорідні часточки і мікроби та нейтралізувати їх.

Запалення завжди починається, як місцевий процес, потім поступово втягуються оточуючі тканини, органи анатомічно і функціонально пов’язані один з одним.

Причини: що зумовлюють запальні процеси в дуже різноманітні. Їх класифікують залежно від походження та природи. За походженням поділяють на екзогенні та ендогенні, інфекційні та неінфекційні. За природою поділяють на фізичні (травматичні), хімічні та біологічні;

v до фізичних – ушкоджувальна дія механічних, температурних, електричних, променевих та інших чинників;

v до хімічних – ушкодження тканин неорганічними та органічними речовинами (мінерального, рослинного, тваринного походження) сполуки та лікарські засоби;

v до біологічних – належать вплив бактерій, вірусів, рикетсій, хламідій, грибів, тваринні паразити.

v до ендогенних (автогенних) чинників, що спричиняють запальний процес належать продукти азотистого обміну (сечова кислота та її солі), жовчні кислоти, продукти розпаду секретів і екскрементів, мертві та кальцифіковані тканини, алергени, медіатори, продукти розпаду пухлин, а також їх імунні комплекси.

Запалення називають імунним, що спричинене їх дією. Запалення, що спричинене дією певних видів патогенних мікроорганізмів, які зумовлюють характерні зміни в органах і тканинах і, які виявляють при патолого-бактеріологічних дослідження називають специфічним (туберкулома, аспергілома, актиномікома). Запалення до виникнення якого причетна певна патогенна мікрофлора називають септичним(гнійне запалення спричинюється стафілококами, стрептококами).

Запалення називають асептичним, якщо воно спричинене патогенними чинниками, зв’язок між якими встановити не можна, і не виявляють процесу нагноєння.

На перебіг і прояви запального процесу значною мірою впливає характер, сила і тривалість дії ушкоджувального чинника, а також стан реактивності організму, місце ушкодження. Чинники призводять до порушення цілісності тканин, зумовлюють запалення з дистрофічними змінами та загибель клітинних елементів на значній ділянці.

Патогенез:

Розвиток запалення проявляється в певній закономірності і насамперед етапністю розвитку. В розвитку запалення розрізняють три основних взаємопов’язаних явища, які переплітаються між собою: альтерація, судинна реакція та ексудація і проліферація – розмноження клітинних елементів. Запалення завжди починається з пошкодження тканин (клітин), тобто альтерації у вигляді дистрофії, некрозу, атрофії.

Під дією етіологічного чинника в клітинах відбувається ряд структурних і обмінних змін і виникають внаслідок дії ферментів, які розщеплюють речовини, що входять до складу клітин, при цьому утворюють біологічно активні речовини (гістамін, гепарин). Ці речовини діють на кровоносні судини, тканини і викликають в них глибокі порушення і пошкодження, внаслідок яких порушується периферичний кровообіг, посилюється реакція судинно-звужуючих нервів і гладеньких м’язових клітин артеріол і призводить до короткочасного звуження судин. Після спазму наступає розширення судин внаслідок паралічу судинно-звужуючих нервів і подразнення судинно-розширювачів, що сприяє посиленому притоку до вогнища крові і розвитку артеріальної гіперемії, посилення обміну речовин, кровонаповнення і підвищенням місцевої температури, і кров’яного тиску.

З часом швидкість крові зменшується і артеріальна гіперемія переходить в венозну. Судини втрачають тонус внаслідок паралічу нервово-м’язового апарату. Крупні судини розширюються, а дрібні звужуються під дією оточуючої набряклої тканини. При артеріальній гіперемії формені елементи кров’яного русла знаходяться в центрі судини, а при венозній – лейкоцити займають крайовий стан. При венозній гіперемії розвиваються процеси: ексудації і еміграції лейкоцитів, яка розвивається внаслідок підвищення гідростатичного тиску в судині; збільшення проникливості судинної стінки; підвищення онкотичного і осмотичного тиску. Лейкоцити емігрують внаслідок підвищеної проникності стінки судин, сповільнення кровотоку і ексудація.

При еміграції лейкоцити проходять такі стадії: пристінний стан, вихід за межі судин, рух лейкоцитів в запальну тканину. Першими емігрують нейтрофільні лейкоцити, потім моноцити і лімфоцити.

Лейкоцити, що емігрували, знезаражують патогенні збудники і їх продукти життєдіяльності, розсмоктують змертвілі маси, велика частина їх гине, виділяється велика кількість протеолітичних і лі політичних, і других ферментів. Розпад білків, жирів і вуглеводів проходить по без кисневому (анаеробному способу), утворюючи велику кількість молочної, піровиноградної та інших кислот. Розщеплення білків проходить неповне; жирів – накопичуються недоокислені продукти, жирні кислоти, гліцерин, кетонові тіла (ацетон, ацетооцтова і бета-оксимасляна кислота), менше утворюється води і вуглекислоти.

Недоокислені продукти змінюють нейтральне середовище в кисле (ацидоз).

 

Основні ознаки запалення.

Вивчаючи запалення, римський лікар А. Цельс описав чотири його ознаки:

Почервоніння (rubor) – зумовлюється порушенням гемодинаміки (розширення і повнокров’я артеріол, венул, капілярів, уповільнення кровотоку і т.д.).

Припухання (tumor) – зумовлено скупченням в тканині ексудату і утворенням інфільтрату.

Підвищення температури (calor) – спостерігається тільки на зовнішніх покривах тканин, температура підвищується підвищеним припливом артеріальної крові і значним посиленням обміну речовин та теплоутворенням.

Біль (dolor) – внаслідок подразнення ексудатом чутливих нервових волокон і закінчень, які здавлюються набряклою і запальною тканиною і в результаті дії продуктів обміну.

Порушення функції (functio laesa) – описав К. Гален, характеризується зниженням або втратою функціональної здатності тканин.

Ці ознаки запалення спостерігаються тільки при запаленні зовнішніх органів і тканин (шкіра, слизові оболонки) і не визначають основні процеси запальної реакції.

 


Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 502; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!