Морфологічна характеристика окремих видів запалення.
В основі класифікації запалення лежать явища, що супроводжують запальний процес, при переважанні одного явища над іншими розрізняють альтеративне, ексудативне та проліферативне (продуктивне) запалення.
Альтеративне запалення.
Характеризується переважанням пошкодження тканин у вигляді дистрофії, некрозу і атрофії при менш виражених процесах ексудації та проліферації. Найчастіше зустрічається в паренхіматозних органах (печінка, серце, нирках) і скелетній мускулатурі, його ще називають паренхіматозним.
Причини: токсини бактерій, вірусів, грибів і хімічні речовини.
За перебігом: гостре і хронічне.
При гострому: яскраво виражені некротичні і дистрофічні процеси в органах. При цьому виявляють некроз, зернисту і жирову дистрофію, серцевий м’яз набряклий, в’ялий, тьмяний, нерівномірно забарвлений в сіро-жовтий, сіро-червоний колір.
При хронічному: переважають атрофічні процеси, органи збільшені в об’ємі, поверхня бугриста, щільної консистенції, сірого кольору.
Ексудативне запалення.
Виражається судинними змінами, запальною гіперемією, виходом за межі судин рідкої частини крові (плазми) і формених елементів. Проліферативні і альтеративні зміни виражені значно слабше.
| Від складу ексудату поділяють на: ü серозне; ü фібринозне; ü гнійне; ü геморагічне; ü катаральне; ü гнильне; ü змішане. |
|
|
|
v Серозне запалення– характеризується утворенням рідкого серозного ексудату, що містить 2-5% білку і невелику кількість клітинних елементів, який звертається на повітрі. Це водяниста рідина, безкольорова або жовтувата, іноді з червоним відтінком, іноді
ледь помутнілий (опалесцентний ). У серозному ексудаті міститься невелика кількість клітинних елементів – окремі лейкоцити, лімфоцити, десквамовані клітини серозних оболонок, альвеолоцити та ін., а транссудат має вигляд водянистої рідини бідний на білок. Причини: бактерії, віруси, токсини грибів, термічні, хімічні фактори. Залежно від локалізації ексудату розрізняють три форми запалення:
- серозно-запальний набряк;
- серозно-запальну водянку;
- бульозну форму.
ü Серозно-запальний набряк– характеризується накопиченням серозного ексудату між тканинними елементами і в товщі органів. Найчастіше виявляються у пухкій сполучній тканині, підкірній клітковині, між м’язовій тканині та стромі органів. Макроскопічно: органи гіперемійовані, тістуватої консистенції, на розрізі має водянисті інфільтрати навколо переповнених кров’ю судин, з крапковими або плямистими крововиливами, з поверхні розрізу стікає серозна рідина світло-жовтого, а іноді червонуватого кольору.
|
|
|
ü Серозно-запальна водянка – серозні покриви набухлі, тьмяні, гіперемійовані з плямисто-смугастими крововиливами. Залежно від перебігу вона має такі наслідки:
- При гострому перебігу не залишається стійких змін;
- При хронічному можливі утворення спайок і повне заростання відповідної порожнини.
При трупній транссудації серозні покриви блискучі, гладенькі, без крововиливів і тьмяності, у порожнині міститься прозора рідина, кольору червоного виноградного вина.
ü Бульозна форма– характеризується накопиченням серозного ексудату під утворенням пухиря в шкірі чи в слизових оболонках. Макроскопічно: пухирі мають тонку оболонку, наповнені рідиною, а дрібні тонкостінні, множинні пухирці називають – везикулами. 
Причини:механічні, термічні, хімічні, збудники інфекційних хвороб вірусної природи.
За асептичних умов серозний ексудат розсмоктується, міхурець зменшується в об’ємі, зморщується а в запальній ділянці тканини регенерують.
v Фібринозне запалення– характеризується утворенням ексудату, багатого на фібриноген, який після виходу із судин звертається і перетворюється у фібрин, внаслідок чого ексудат ущільнюється. Крім білку фібриногену в ексудаті міститься серозна рідина, лейкоцити, лімфоцити і пошкоджені місцеві клітини. Ексудат локалізується на серозних і слизових оболонках і паренхіматозних органах. Розрізняють два види запалення крупозне і дифтиретичне. Залежно від ступеня і глибини некрозу тканин ексудат може утворюватись на вільній поверхні тканини і в серозних порожнинах, або в самій тканині.
|
|
|
v Крупозне запалення виникає і розвивається в серозних оболонках (плеврит, перикардит, перитоніт), на слизових оболонках особливо дихальних шляхів (трахеїд, бронхіт) та в легенях(фібринозна пневмонія). Причини: збудники інфекційних хвороб (пастерельоз, пневмококи, віруси, бактерії сальмонельозної групи). Ознаки: фібрин, що звернувся осідає на поверхнях у вигляді ниточок фібрину, які легко знімаються, оголюються, оголюючи набряклу, гіперемійовану тьмяну оболонку органа. Фібрин може мати вигляд сірувато-жовтих плівок різної товщини і у вигляді висівкоподібного нальоту. Слизова оболонка потовщена, набрякла. Серозна оболонка потовщена і горбкувата. В легенях накопичується в альвеолах фібринозний ексудат, при цьому вони мають щільну консистенцію і мармуровий малюнок.
|
|
|
v Дифтиретичне запалення– фібринозний ексудат просочує тканини і відкладається між клітинними елементами органів і викликає некроз клітин. Зустрічається на слизових оболонках. Причини: сальмонельоз, чума свиней, отруєння сулемою, враження дифузні або вогнищеві. Ознаки: слизові оболонки і їх шари потовщені, сухуваті на дотик, сіро-жовтого або брудно-сірого кольору, щільної консистенції. Фібрин накопичується у вигляді висівкоподібного нальоту. При відторгненні цих накладань утворюються дефекти (виразки) різної величини. При вогнищевому враженні на слизовій оболонці кишечнику «бутони» – хронічний перебіг чуми.
v Гнійне запаленняхарактеризується утворенням гнійного ексудату, в якому переважають нейтрофільні лейкоцити (гній). Гнійний ексудат складається з гнійних тілець і гнійної сироватки. Гнійні тільця – це формені елементи (живі і загиблі нейтрофіли, макрофаги, лімфоцити та різноманітні елементи тканин в стані некрозу). Гнійна сироватка – складається з плазми крові і рідкої частини тканин, які піддалися розпаду.
Розрізняють гній доброякісний і злоякісний. Залежно від співвідношення у ньому гнійних тілець і гнійної сироватки.
Доброякісний – густий, сметаноподібної консистенції, містить велику кількість гнійних тілець і не значну кількість гнійної сироватки, це говорить про високу резистентність організму.
Злоякісний – має вигляд мутної водянистої рідини жовто-зеленого кольору, містить невелику кількість лейкоцитів, а гнійної сироватки більше, це говорить про низьку резистентність організму.
Причини: гноєтворними мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, менінгококи, збудники бруцельозу, сапу і деякі паразити).
Локалізується запалення в любих тканинах і органах на слизових і серозних оболонках. Проявляється в трьох формах: абсцес, флегмона і емпієма, пустола.
Абсцес– це новоутворена порожнина, що заповнена гноєм. Розвивається на місці розплавлення тканин протеолітичними ферментами лейкоцитів. Гнійник, що утворився відмежовується від оточуючих тканин грануляційною тканиною (біогенної оболонки), яка з часом перетворюється в волокнисту сполучну тканину. Формуючись гній абсцесу може проникати між тканинні простори, кровоносні і лімфатичні судини, внаслідок чого утворюється септикопієміяз утворенням гнійних метастазів. Розмір абсцесу буває від булавкової головки до голови людини.
Закінчення абсцесів: неблагополучне, наступає генералізація інфекції з розвитком сепсису і метастазів; самовільний прорив, який призводить до звільнення гною, спадання порожнини і заростанням сполучною тканиною, інкапсуляція, навколо абсцесу утворюється сполучнотканинна капсула, гній в якій згущується, перетворюється в сиркову масу, яка просочується солями вапна.
Різновидності абсцесу:
- фурункул – гнійне запалення волосяних цибулин;
- карбункул – гнійне запалення суміжно розташованих волосяних піхв;
- пустула – накопичення гною під епідермісом.
Флегмона– це розлите гнійне запалення, при якому гнійний ексудат розповсюджується дифузно між клітинними і тканинними елементами. Зустрічається в підшкірній і між м’язовій клітковині і стромі органів. Тканини без чіткої межі, тістуватої або щільної консистенції, синюшно-червоного кольору, з поверхні розрізу стікає мутна гнійна рідина. При флегмонозному запаленні можуть утворюватись абсцеси (абсцедуюча флегмона) або розсмоктуватись. Залежно від локалізації флегмона є:
- підшкірна;
- підслизова;
- між м’язова;
- флегмона стегна, шиї, вінчика та ін. анатомічних ділянок.
При неблагополучному перебігу – важка інтоксикація, запалення лімфосудин і лімфовузлів.
Емпієма– гнійне запалення серозних порожнин і накопичення в них гною. Спостерігають в порожнинах суглобів, плевральній, черевній, серцевій сумці, нирковій мисці, матках, гайморових пазухах.
Причини: травми і внесення гноєрідної мікрофлори в ту чи іншу порожнину, прорив абсцесів.
Ознаки: серозні покриви набряклі, тьмяні, гіперемійовані, з крововиливами.
v Геморагічне запалення- характеризується утворенням ексудату з переважанням в
ньому еритроцитів. Причини:спричиняються високо патогенними збудниками інфекційних хвороб (сибірка, чума, пастерельоз, бешиха, класична чума свиней) сильно діючими хімічними речовинами (арсен, сурма) діями токсинів рослинного і тваринного походження (токсини грибів). Найчастіше зустрічається при гострому перебігу. Ознаки:тканини просякнуті ексудатом багатим еритроцитами, при цьому має значення і локалізація процесу, накопичується в природних порожнинах кров’янистий ексудат, легені темно-червоного кольору, щільної консистенції, з поверхні розрізу стікає кров’яниста рідина. Слизова оболонка трахеї, бронхів має темно-червоний колір. Шматочки легень тонуть у воді. Слизові оболонки набряклі, яскраво-червоні, з крововиливами. Під епідермісом утворюються пухирі з кров’янистою рідиною – чорна віспа. Це найбільш важча форма запалення. При геморагічному запалені шкіри (сибірковий карбункул) ділянки темно-червоного кольору, на розрізі з поверхні виділяється кров’янистий ексудат.
v Катаральне запаленнярозвивається тільки на слизових оболонках, які здатні продукувати слиз і супроводжується утворенням ексудату до якого примішується десквамовані клітини покривного епітелію. Причини: бактерії, віруси, гельмінти, найпростіші, алергени та сильнодіючі хімічні речовини, отруйні речовини ендогенного і екзогенного походження, фізичні (термічні) фактори та ін.. За перебігом: гостре і хронічне.
При гострому тривалість 2-3 тижні, проходить без наслідків, починається з серозного, переходить в слизовий, а потім в гнійний катар.
Хронічний перебіг триває місяцями і роками, проявляється періодами загострення і затухання.
Від складу ексудату катар буває:
v Серозний катар характеризується утворенням рідкого злегка мутного ексудату, слизові оболонки набряклі, тьмяні, гіперемійовані та склоподібні, іноді дрібні крововиливи.
v Слизовий катар утворюється надмірна кількість слизу, який утворюється бокалоподібними клітинами і покривного епітелію, слизові оболонки почервонілі, тьмяна, набряклі, покриті великою кількістю слизу, під слизом крововиливи плямисто-смугасті.
v Гнійний катар характеризується утворенням гнійно-подібного ексудату. Оболонки набряклі, темно-червоного кольору, з крововиливами, інколи з ерозією.
v Десквамативний катар – найважча форма катарального запалення, при якому виражена слизова дистрофія і злущення епітелію з поверхні оболонок. Оголені ділянки тьмяні, набряклі, гіперемійовані з плямисто-смугастими крововиливами і покриті густою мутною слизовою масою.
v Геморагічний катар – характеризується накопиченням на поверхні слизової оболонки, та просякнення її, кров’янистим ексудатом.
При хронічному перебігу ексудативні процеси затухають, в слизовій оболонці
розростається сполучна тканина, що призводить до гіпертрофії чи атрофії.
Катар є:
- атрофічний;
- гіпертрофічний.
При атрофічному слизові оболонки витончені, щільні, сірого кольору.
При гіпертрофічному слизова оболонка стінки органу потовщена, щільна, зібрана в складки, сірого кольору.
v Гнильне запалення– являє собою ускладнений один із видів ексудативного запалення гнильним розпадом тканин. Іноді називають – гангренозним. Макроскопічногнильне запалення характеризується великими некротичними ділянками з гангренозним (іхорозним) розпадом тканин та іхорозної маси у просвіті порожнистого органу. Ділянки брудно-бурі або сіро-зелені і має смердючій запах.
Тканини що розпалися просякнуті іхорозною рідиною або з пухирцями газу,
зокрема при анаеробній інфекції.
Закінчення благополучне проявляється мимовільним відпаданням (мутиляцією) мертвих мас або їх відділенням (секвестрацією).
v Змішане запалення– при якому до одного виду ексудату примішується другий. Наприклад, до серозного фібринозний або гнійний, то тоді його називають серозно-фібринозне і серозно-гнійне.
Проліферативне запалення.
Характеризується розрощенням клітинних елементів з самого початку запального процесу, а ексудативні і альтеративні явища виражені слабше. Розростаються переважно сполучнотканинні клітини, що утворюють строму в органі, а паренхіматозні елементи піддаються атрофії і дистрофії, інколи некрозу. Так як розмноження клітин проходить довготривало тобто хронічно.
В залежності від величини враження розрізняють:
ü дифузне (розлите) запалення;
ü гранулематозне (вогнищеве)запалення.
При дифузному проліферативному запаленні в процес втягуються великі ділянки органу, в основному строма (інтерстицій) це запалення називають інтерстеціальне. Причини:слабкі хронічні подразники, що поступають в органи з кров’ю або лімфою кормові токсини (гнилі, бродячі, кислі корма), збудники хронічних інфекційних хвороб (бруцельоз, актиномікоз та інші), збудники інвазійних хвороб (гельмінти, найпростіші паразити). І вони викликають подразнення адвентицію судин і сполучнотканинні прошарки органів, що і призводить до розростання строми. Внаслідок чого порушений крово-, лімфообіг порушує живлення органу. Безпосередня дія токсинів на паренхіматозні і нервові елементи органу викликають атрофію, дистрофію. Ознаки: орган збільшений в об’ємі, блідий, щільний, ріжеться з трудом ножем. На розрізі виражено розростання строми у вигляді потовщених прошарків волокнистої сполучної тканини. З часом настає рубцеве стягування новоутвореної сполучної тканини, орган зменшений в об’ємі, поверхня стає зморшкуватою і бугристою.
Гранулематозне запалення характеризується вогнищевим враженням. Причини: збудники хронічних інфекцій, що викликають утворення так званих інфекційних гранульом (туберкульозних, сапних, бруцельозних, сальмонельозних, актиномікозних вузликів), збудники інвазійних хвороб (трихінели, стронгиліди та ін.). На місці проникнення збудника розвиваються дистрофічні і некротичні зміни, атрофія паренхіми і розлад крово-, лімфообігу.
Тканинні елементи утворюють навколо місця враження пояс із юних клітинних елементів різного складу. Навколо туберкульозного фокуса утворюється пояс із епітеліоїдних і багатоядерних гігантських клітин, які володіють високими фагоцитарними властивостями, а також зона лімфоїдних клітин, які виконують антитоксичні функції. Навколо паразитарних вогнищ накопичуються еозинофільні лейкоцити. Проліферативна зона інколи буває значно більшою ніж вогнище некрозу.
При благополучному перебігу процесу відбувається розсмоктування продуктів розпаду або заростання ділянки пошкодження, зникає без сліду або утворюється сполучнотканинний рубець. В деяких випадках змертвіла маса просочується солями вапна або навколо неї розвивається сполучнотканинна капсула.
При загостренні розвивається прогресуючий процес і проліферативна зона розрушується, запалення набуває альтеративного або ексудативного характеру.
Поміркуйте над питаннями:
В чому суть за палення?
Які причини запалення?
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 579; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!