Формування естетичної культури учнів. В.О.Сухомлинський про естетичне виховання учнів.

Естетика — наука про прекрасне. Тому естетичне виховання — це сукупність дій вихователя і вихованців у ході їх діяльності, які забезпечують формування естетичної культури особистості. Естетична культура передбачає сформованість у людини есте­тичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий людину світ, зберігати прекрасне. Засвоєння людиною основ естетичної культури сприяє: її ро­зумовому розвитку, більш глибокому розумінню дійсності, розвитку сприймання, уяви, моральному формуванню особистості («есте­тика — сестра етики»); трудовому, фізичному вихованню («краси­ве тіло — здорове тіло»), духовному збагаченню. «Краса — могутній засіб виховання чутливості душі, — писав В.О. Сухомлинський. — Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса — це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримирен­ним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі — вона випрямляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе». Високу оцінку музичному вихованню дав Д. Кабалевський, який вважав, що головним завданням масового музичного виховання є не стільки навчання музиці само по собі, скільки вплив через музику на весь духовний світ учнів, на їх моральність. Тому він підтримував думку про те, що музиці потрібно вчити всіх дітей, як вчать математиці або географії. Рівень естетичної культури школярів визначає зміст діяльнос­ті особистості у вільнийчас. Нарешті, естетична куль­тура особистості є економічним фактором життя суспільства,бо підвищення ефективності ви­робництва, якості продукції певним чином пов'язане з роз­витком естетичних смаків, об­разного мислення. У школі немає предметів, які з першого класу могли б так активно формувати твор­чу особистість, як предмети естетичного циклу. Достатньо грамотно ці питання вирішуються в японських школах. Так, діти в школах засвоюють кольорову сис­тему, обов'язкову для застосування на будь-якому виробництві. Школярі до VII класу повинні розпізнавати 240 кольорів. Всі 240 кольорів мають свої назви і номери, тому знання легко контролю­ються. В Японії, як вказує Б.М. Йєменський, система художнього розвитку кожної людини почала давати великі результати в про­мисловості як за рахунок високої художньої якості обробки пред­метів, так і через здібності робітників усіх рівнів легко схоплюва­ти завдання і найбільш грамотно їх вирішувати. Джерелами естетичного вихованняє природа, краса побуту і оточуючої обстановки, мистецтво, участь людини в різних видах діяльності, національні цінності. Зміст естетичного виховання, орієнтованого на формування естетичної культури школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати прекрасне в природі, в праці, в творах мисте­цтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насоло­джуватися цим прекрасним. Естетичне сприйняттяє початковим моментом у формуванні естетичного ставленнядо дійсності, тобто первісним пізнанням явищ. Виражається воно в загальній спостережливості, в здібності помічати прекрасне і звертати на нього увагу. Що саме сприйма­ється і як — визначається особистісними особливостями школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить світ.

Трудове виховання і професійна орієнтація учнів. Формування економічної культури учнів.

Трудове виховання— це сукупність дій вихователя і вихован­ця, що забезпечують формування готовності до трудової діяльно­сті. Готовністьприпускає: теоретичну підготовку (оволодіння сис­темою знань про працю); практичну підготовку (оволодіння сис­темою як загальнотрудових умінь і навичок, так і спеціальних); формування культури праці, психологічну підготовку (формуван­ня мотивів, потреб, позитивного ставлення до праці). Завданнятрудового вихо­вання: створення умов для розу­міння школярами ролі праці в житті, реальних перспектив її в умовах ринкової економіки; підготовка до самовизна­чення, вибору, адекватного ре­альному життю, своїм потенційним можливостям, шляху в житті; виховання психологічної готовності до праці (позитивної установки на трудову діяльність; уміння швидко адаптуватися до нових умов праці, спілкування у колективі; наполегливість, умін­ня переборювати труднощі; не падати духом з приводу невдач); працелюбності; творчого ставлення до праці;практична підготовка школярів до трудової діяльності, яка припускає оволодіння індивідом конкретними трудовими вміння­ми і навичками; формування культури праці (наукова організація праці, знан­ня і дотримання правил техніки безпеки та ін.); виховання економічної культури. Види трудової діяльності школярів 1. Основний вид трудової діяльності школярів — це їх на­вчальна праця.2. Трудове навчанняє складовою частиною трудового вихован­ня і означає процес навчання і вироблення у школярів умінь і на­вичок виконання тих чи інших трудових дій і операцій, бо праця є таким видом діяльності, в процесі якої: відбувається розумовий розвиток (дозволяє застосовувати набуті знання на практиці, поповнювати новою інформацією, пе­ревіряти її достовірність та ін.); фізичний розвиток особистості; учні набувають конкретного морального досвіду, усвідом­люють моральні норми; засвоюють вироблені віками критерії кра­си людських стосунків, предметів, речей і ін.; учень вступає в різноманітні стосунки, які сприяють розвитку особистості. Вже в початкових класах учні набувають навичок роботи з папе­ром, картоном, пластиліном, природними матеріалами. Вони беруть участь у вирощуванні сільськогосподарських рослин на шкільній ді­лянці, доглядають домашніх тварин, квіти, ремонтують наочні посіб­ники, виготовляють корисні речі, подарунки, іграшки для молодших дітей. Все це сприяє: формуванню працелюбності, умінь і бажання працювати, створювати речі своїми руками, розвитку інтересів, ор­ганізації корисних занять у вільний час. Профінформація.Головна її функція — ознайомлення школя­рів з різними галузями господарства, масовими професіями, з тими вимогами, які ставить конкретна професія, тобто професійна освіта. Щоб мати уявлення про професію, учень повинен знати: історію її виникнення і розвитку (по можливості); місце даної професії серед інших у певній галузі: попит на неї в місті, районі, області, в сільській місцевості, перспективи її розвитку; зміст; технологію, матеріали, з якими пов'язана професія, продукцію; які знання, уміння, навички необхідні робітнику конкрет­ної професії, значення загальноосвітньої підготовки в оволодінні професією;умови роботи, характерні труднощі; вимоги професії до фізичного розвитку, стану здоров'я, па­м'яті, уваги, швидкості реакції та ін. Професійна освіта здійснюється і в процесі вивчення школя­рами основ наук, економічної, трудової підготовки. Професійній інформації сприяє і організація позашкільної і позакласної роботи (екскурсії на підприємства, лекції, бесіди, кон­ференції.

Правове виховання

Правове виховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохо­ронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Мета правового виховання учнів — формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'яз­ків перед суспільством і державою, закріплених у Консти­туції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й викону­вати закріплені в них вимоги, що виражають волю та ін­тереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Найперше завдання правового виховання— озброєн­ня учнів знаннями законів, підвищення їх юридичної обіз­наності, систематичне інформування їх про актуальні пи­тання права.

Друге завдання— формування в учнів правової свідо­мості як сукупності правових уявлень, поглядів, переко­нань і почуттів, що визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній пра­вовій ситуації.

Трете завдання— формування в учнів поваги до дер­жави і права, розуміння необхідності дотримання вимог законів.

П'ятезавдання — формування в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, прагнення взяти посильну участь у боротьбі з цими негативними явищами, вміння протистояти негативним впливам.

Шосте завдання— подолання у правовій свідомості хибних уявлень, що сформувалися під впливом негатив­них явищ, життя.

У процесі правового виховання учні засвоюють і окремі положення трудового права. Адже сьогоднішній школяр завтра стане працівником установи, підприємства, де він стикатиметься з багатьма питаннями, в яких має бути компетентним (умови прийому на роботу, переведення і звільнення з роботи, тривалість робочого дня й часу від­починку, охорона і оплата праці, моральна та матеріаль­на відповідальність тощо).

Ознайомлюючись з питаннями кримінального права, учні повинні чітко уявляти, що таке злочин, відповідаль­ність за підготовку і замір злочину, співучасть у злочині, вік кримінальної відповідальності, необхідна оборона, кримінальне покарання, відбування покарання в місцях позбавлення волі, і усвідомити, що жоден злочин не зали­шається безкарним.

Розкриваючи зміст правового виховання, важливо оз­найомити школярів з Конвенцією про права дитини. Згідно з нею, дитиною вважається кожна людська істота до до­сягнення 18-річного віку.

Реалізація завдань і змісту правового виховання учнів здійснюється передусім у процесі навчання. Вивчення гу­манітарних предметів спрямоване на формування в них високих ідеалів, морально-правових якостей, непримирен­ності до аморальних явищ, правопорушень і злочинності. Правові знання, засвоєні на уроках, поглиблюються і розширюються у позакласній виховній роботі. Вибір форми чи методу виховного впливу залежить від його мети, змісту, вікових та індивідуальних особливостей учнів і можливостей педагогічного колективу школи. Обираючи методи і форми виховної роботи, важливо також урахову­вати, чи популярні вони серед школярів, чи захоплюють їх, чи дають їм задоволення.

У правовиховній роботі школи важливу роль відіграє залучення учнів до посильної діяльності, яка передбачає певний обсяг правових знань, умінь та навичок. Це пере­дусім участь у дитячому самоврядуванні, зокрема в робо­ті комісії з дисципліни і порядку, в загонах юних інспек­торів дорожнього руху, юнацьких добровільних пожежних дружинах, у різних формах природоохоронної роботи.

Залучення школярів до правоохоронної та природо­охоронної діяльності в школі та за її межами слід оціню­вати з погляду проведення профілактичної роботи з уч­нівською молоддю і з погляду набуття нею правового до­свіду, виховання в неї непримиренного ставлення до нега­тивних явищ життя. Виховані в таких умовах школярі активно протидіятимуть цим явищам.

 

Розумове виховання

Важливим складником всебічного розвитку особистості є розумове виховання.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культу­ри розумової праці.

Мета розумового виховання — забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду. Його зміст — система фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Освічена людина повинна во­лодіти основами наук, техніки, мистецтва і культури. Ці знання мають бути систематизовані, постійно поповнюва­тися.

У процесі розумового виховання школяр повинен нав­читися мислити.

Мислення — процес опосередкованого и узагальненого пізнан­ня предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властиво­стях, зв'язках і відносинах.

Існують такі види мислення: діалектичне— вміння ба­чити в явищі суперечності, тенденції розвитку, зародження нових; логічне— встановлення узагальнених зв'язків між новими знаннями і раніше засвоєним матеріалом, приведення їх у певну систему; абстрактне— абстрагуван­ня від неістотних, другорядних ознак, виділення загаль­них та істотних і на цій основі формування абстрактних понять; узагальнююче— знаходження загальних принци­пів і способів дій, що поширюються на певну низку явищ; категоріальне— вміння об'єднувати поняття в класи і групи на підставі певних істотних ознак подібності; тео­ретичне— здатність до засвоєння знань високого рівня узагальнення, розуміння наукових засад і принципів роз­витку тих чи тих галузей знань, виявлення залежності та закономірності існуючих між явищами зв'язків; індуктив­не— рух думки від окремого до загального, від фактів до узагальнень, висновків; дедуктивне—рух думки від за­гального до окремого; алгоритмічне— неухильне дотри­мання інструкції, яка вказує строгу послідовність дій, що забезпечує отримання результату; технічне— розуміння наукових засад і загальних принципів виробничих проце­сів; репродуктивне— актуалізація засвоєних знань для розв'язання завдань відомого типу або виконання дій у знайомих умовах; продуктивне— самостійне вирішення людиною нових завдань на основі набутих знань, а також із використанням нових даних, способів і засобів, необхід­них для їх вирішення; системне— здатність виявляти зв'язки між науками, розуміти загальнонаукові закони, по­кладені в основу їх розвитку, мати загальні уявлення про закономірності розвитку природи і суспільства.

Учня необхідно навчити всіх цих видів мислення. Ово­лодіти ними він може лише за умови освоєння таких мис-лительних операцій, як: аналіз — мислене розчленуван­ня цілого на частини або мислене виділення окремих йо­го частин; синтез — мислене поєднання частин предметів або окремих його сторін, їх ознак, властивостей; порівнян­ня — встановлення подібності або відмінності між предме­тами і явищами за однією кількома ознаками, виділени­ми в певній послідовності; класифікація (систематизація) — поділ предметів або явищ за групами залежно від по­дібності чи відмінностей між ними.

Успіх навчальної діяльності учнів, їх розумовий розви­ток значною мірою залежать і від рівня сформованості в них таких навчальних умінь.

Уміння читати.Характеризується виразністю, інтона­цією, темпом, урахуванням жанру тексту і залежить від уміння учня охопити зором текст, який він читає. Слід до­магатися, щоб учні усвідомлювали прочитаний текст.

Уміння слухати.Передбачає вміння зосередитися на змісті розповіді, пояснення, лекції чи запитань учителя, відповідей на запитання учнів. Слухання має супроводжу­ватись аналізом, умінням прорецензувати й оцінити про­слухане повідомлення.

Уміння усно формулювати і викладати свої думки.Йдеться про відповіді на запитання, переказування змісту прочитаного чи почутого, словесний опис картини, прила­ду, спостережуваного об'єкта, вміння поставити запитання до розповіді вчителя, прочитаного тексту та ін.

Уміння писати.Передбачає оволодіння технікою пись­ма та писемною мовою і полягає в умінні правильно спи­сувати з дошки, з книжки, описувати побачене, писати під диктовку, написати твір на задану або на вільну тему, ре­ферат, законспектувати прочитане тощо.

Уміння працювати з книжкою.Це передусім уміння підібрати необхідну літературу за бібліографією, визначи­ти її загальний зміст, використовувати різні форми запису прочитаного, вміння користуватися довідковою літерату­рою, словниками, періодикою.

Спеціальні уміння.Охоплюють уміння читати ноти, технічні креслення, карти, обчислювальні вміння з мате­матики, вміння слухати музику, уміння записувати чис­ла, формули, нотні знаки, користуватися словником під час вивчення іноземних мов та ін.

Уміння культури розумової праці.До цих умінь відно­сять, зокрема, вміння дотримуватися раціонального режи­му розумової праці, виконувати навчальні завдання аку­ратно, утримувати в належному порядку своє робоче міс­це.

---

Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 423; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!