Оформл. результатів наукових досліджень.
Викон. наукової роботи оформл. складанням звіту, зміст і оформл. якого визнач. спеціальним державним стандартом. Матеріал, який відбирається для включення до звіту повинен бути опрацьований і систематизований. Загал. вимогами до звіту по наково-дослідній роботі є чітка структура, логічна послідовн. викладення матеріалу, переконливість аргументації, стислість та точність формулювань. Викладені у звіті результати повині бути підкріплні системою доказів, перевірені експертами, а висновки обгрунтованими і конкретними.
Структура звіту по науково-дослідній роботі:
1) титульний лист - реквізити установи, в якій виконувалися дослідження, ПІБ автора виконавця, реквізити затвердження звіту.
2) Реферат – стисла інформація про виконання науково-дослідної роботи. Вказуються відомості про обсяг звіту, кількість і характер ілюстацій, таблиць, мову, якою він складений, перелік ключових слів, сам текст реферату.
Відомості про кількість ілюстрацій супроводяться вказівками про їх характер:
- схеми, таблиці, фотографії, креслення
Перелік ключових слів характеризує основний зміст звіту. Він включає від 5 до 15 ключових слів, надрукованих в рядок через коми.
Після ключ. слів у рефераті висвітл. суть викон. роботи і методи дослідж., конкретні дані про проведене дослідж. і конкретні висновки про здобуті результати
3) перелік скорочень і символів і спеціальних термінів навод. у звіті у тих випадках, коли вони не є загальноприйн. Їх загал. кількість - понад 20 і кожне з них повтор. в тексті не менше 3-5 разів.
|
|
|
4) Основна частина звіту включає:
а) вступ разом з аналітичнио оглядом стану проблеми дослідження і обгрунтування забраного напрямку в науково дослідній роботі.
б) розділи звіту: методика, зміст і результати виконаної роботи. Завершуються узагальненням результатів дослідження і описом їх можливого застосування. В кінці основної частини є висновок. Він містить оцінку результатів роботи, шляхи і мету їх подальшого дослідж., або мотивуєтсья недоцільність їх продовження. Висновки заверш. узагал. результатів наук. дослідж.
Види наукових публікацій.
Серед наукових видань розрізняють дві групи: 1) науко-во-дослідні; 2) джерелознавчі.
До першої групи наукових видань належать: монографія (науково-книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи кільком авторам); автореферат дисертації (наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня); препринт (наукове видання з матеріалами попереднього характеру, які публі-
куються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути вміщені); тези доповідей, а також матеріали наукової конференції (неперіодичний збірник підсумків конференції, доповідей, рекомендацій та рішень); збірник наукових праць (збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових установах, навчальних закладах та наукових товариствах).
|
|
|
До другої групи наукових видань належать джерелознавчі видання, або доку ментальні наукові видання, які містять пам'ятки культури та історичні документи, що пройшли текстологічне опрацювання, мають коментарі, вступні статті, допоміжні покажчики та інші елементи науково-довідкового
апарату видання.
За обсягом розрізняють два види наукових неперіодичних видань: книга (книжкове видання обсягом понад 48 сторінок); брошура (книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок
Класифікація джерел наукової інформації
Під джерелом інформації розуміється документ, що міститьбудь-які відомості. До документів відносять різного роду ви-дання. Видання — це документ, призначений для поширенняінформації, що міститься в ньому, та пройшов редакційно-ви-давничу обробку, виконаний друкуванням або тисненням, полі-графічно самостійно оформлений, що має вихідні відомості.
|
|
|
Джерелами наук. інф. служать неопублікованід окументи: дисертації, депоновані рукописи, звіти про нау-ково-дослідні роботи й дослідно-конструкторські розробки, наукові переклади, оглядово-аналіт. матеріали. На відмінувід видань ці документи не розраховані на широке й багато-кратне викор., перебувають у вигляді рукописів або тиражуються в невеликій кількості екземплярів засобами ма-шинопису або ЕОМ.
Усі документальні джерела наукової інформації діляться на первинні й вторинні Первинні документи містять вихіднуінформацію, безпосередні результати наукових досліджень (монографії, збірники наукових праць, автореферати дисер-тацій і т. ін.), а вторинні документи є результатом аналітичноїй логічної переробки первинних документів (довідкові, інфо-рмаційні, бібліографічні й інші тому подібні видання).
10. Ділове спілкуваня в процесі НД
Ділове спілкування умовно поділяють на два види. Перший із них має інф. характер, його мета
— отримання інформації. Спілкування може бути одностороннім, коли в отриманні інформації зацікавлена одна сторона, і дво-стороннім, коли в ньому зацікавлені обидва співбесідники.
Другий вид спілкування — дискусійний, під час якого кожна із сторін наполягає на своїй думці. Найефект. є безпосередні контакти.
|
|
|
Поділ ділового спілкування на два види має практичне значення, визначає особливості їх підготовки і проведення.
Запорукою успішного спілкування є компетентність і тактовність працівника, володіння прийомами ведення бесіди, прагнення оперативно й ефективно вирішити чи обговорити питання. Попередня підготовка передбачає передусім визнаення мети спілкування, терміну його проведення (не більше 40—45 хвилин).
При підготовці до інф. спілкув. попередньо формулюють осн. запит., які необх. поставити співбесіднику, складають детал. перелік фактів (даних), що підлягають уточненню та ін. При підготовці до дискусійного спілкув. бажано правильно дібрати аргументи, необх. для захисту своєї думки, викласти їх у логічній послідовн.
Слід пам'ятати, що будь-яка дискусія — це діалог, де виклад співбесідником власних доказів має змінюватись увагою до доказів опонента. Уміння слухати, терпіння, неупередж.ставлення, делікатність забезп. ефективність спілкув.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 369; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!