Розкрити сутність спілкування як основи життєдіяльності людей та їхньої взаємодії

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 76Следующая ⇒

Спілкуючись, люди обмінюються інформацією, узагальненнями, думками, почуттями. Тому спілкування можна охарактеризувати так:

· комунікація, приймання і передання інформації (зрозуміло, що інформацію можна отримати також завдяки спостереженню);

· взаємодія, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями;

· сприймання та розуміння одне одного, тобто пізнання себе та іншого.

Отже, спілкування — це міжособистісна та міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо). Іншими словами, спілкування — це взаємодія двох або більше людей, спрямована на узгодження та об’єднання зусиль з метою налагодження взаємин і досягнення загального результату. Зауважимо, що в англійській мові немає слова “спілкування”, є лише слово Communication, яке тлумачать набагато ширше, ніж “комунікація” в нашій літературі.

До компонентів, що забезпечують високий рівень культури спілкування належать:

· комунікативні установки, які “вмикають” механізми спілкування;

· знання етичних норм спілкування, прийнятних у конкретному суспільстві, та психології спілкування (категорій, закономірностей, механізмів і психології сприймання й розуміння одне одного);

· вміння застосовувати ці знання з урахуванням ситуації, відповідно до норм моралі конкретного суспільства та загальнолюдських цінностей.

До основних типів спілкування належать:

· етикетний (формальний, неглибокий), зумовлений звичаями ставлення до людей: наприклад, пасажири, покупці, випадкові знайомі, які ненароком зустрічаються з приводу виконання певних побутових потреб;

· діловий (сфера трудової або соціальної діяльності, виробництво), де утворюються певні соціальні спільноти з метою виконання функціональних обов’язків: наприклад, співробітники, учні, студенти, інші колективи;

· товариський, що формується на базі ділових стосунків, коли члени колективу сповідують принципи ціннісного визнання один одного, відчувають командну єдність, проявляють співучасть, підтримку, об’єднуються на основі спільної справи чи ідеї;

· дружній, що передбачає глибший рівень духовної єдності, особливу міцність стосунків на основі спільних інтересів, симпатії, а також психологічної сумісності, єдності ціннісних орієнтирів, готовності до безкорисливої підтримки, навіть самопожертви;

· інтимний (сімейно-шлюбні і родинні зв’язки), що передбачає не лише дружбу, але й кохання, високий рівень близькості, відповідальності, турботи за кожного із членів цілої сім’ї чи родини.

До основних сторін спілкування належать:

· «особове» спілкування, що є практичною формою існування самої моральності, розкриває весь набір моральних спонукань: від потреби утверджувати людське в людині, творити добро, давати щастя іншому до споживацького, речового ставлення до іншого;

· «безособове» (функціональне) спілкування регулюється найчастіше етикетом, стандартизуючи поведінку людей у типових ситуаціях.

Роль культури ділового спілкування керівника у створенні ефективної управлінської стратегії

Уміння продуктивно спілкуватися з діловими партнерами, реальними або потенційними, - важлива професійна якість ділової людини, необхідний елемент його розмовної та психологічної культури

Важливим моментом ділового спілкування є вміння одного слухача вислухати співрозмовника. Мистецтво слухати можна висловити трьома тезами:

· жодних абстрактних думок;

· доки ви слухаєте, не можна готувати наступне питання або вигадувати контраргументи;

· потрібно сконцентруватися на суті того, про що йдеться.

Навіть досвідчені в тому чи іншому питанні слухачі, слухаючи відвідувача, можуть припуститися таких помилок:

· лінивство мислення;

· загострення уваги на голих фактах;

· відхід від предмета розмови, що може призвести до втрати логічного стержня;

· велика кількість вразливих місць у мові.

У спілкуванні з співрозмовником, який щось заперечує, опонент повинен уміти дуже тактовно нейтралізувати його зауваження, для чого використати такий інструмент:

· локалізація, відокремлення зауважень на фоні прагнення зрозуміти;

· не суперечити відкрито й грубо, оскільки в цьому випадку розмова може перетворитися на сварку;

· до позиції співрозмовника потрібно виявити повагу, тому що зневажливе і зарозуміле ставлення робить спілкування неможливим;

· визнання правоти слухача (якщо для цього є підстави);

· стриманість у відповідях, тон яких має бути спокійним, ґрунтовним і дружнім, навіть якщо зауваження співрозмовника мають в'їдливий характер;

· контролювати власні емоції (що можливо за допомогою німих або проміжних запитань на зразок: "А як би я вчинив на його місці?");

· окремі види зауважень потрібно повністю ігнорувати.

Основними складовими професіоналізму ділового спілкування є чесність та порядність у ділових відносинах. Обман не гарантує нормального процесу, оскільки створює загрозу і для одного, і для другого співрозмовника. Адже розкритий обман в ділових справах спричиняє серйозні адміністративні й карні санкції.

В етичному плані співрозмовник повинен виявляти терпимість, довір'я, розуміння й бути відвертим зі співрозмовником. Потрібно бути тактовним, особливо до жінок, старих, інвалідів, виявляти до них гуманність і благородство, уважність і запобігливість. Якщо перед вами іноземець, будьте дуже делікатні, бо вам, напевно, мало що відомо про етику ділового спілкування на його батьківщині.

Ділова людина у спілкуванні повинна:

· поважати себе як особистість, з повагою ставитися до всіх відвідувачів;

· усвідомлювати, що професійна репутація понад усе;

· цінувати співпрацю;

· пам'ятати, що розгубленість тільки компрометує ділову людину;

· бути терпимим до недоліків відвідувача.

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 495; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 6 7 8 9 101112 13 14 15 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!