Ігри з правилами дітей дошкільного віку (характеристика одного виду гри на вибір).
Ігри з правилами на противагу творчим іноді називають закритими, оскільки можливості дошкільника модифікувати такі ігри обмежені. Більшість з цих ігор розробляється дорослими, які організовують відповідну діяльність дітей.
Рухливі ігридошкільників часто називають "школою довільності". Вони приваблюють дітей своїм динамізмом, можливістю фізичної активності, водночас справляють важливий вплив на розвиток їх психіки й особистості. Рухливі ігри належать до групи ігор за правилами, їх компонентами виступають ігрові дії, певне обладнання (м'яч, обруч, прапорець тощо), ролі й сюжет. З такими іграми дітей знайомлять дорослі. Згодом діти, добре засвоївши правила, за власною ініціативою розігрують їх. Правила становлять важливу умову проведення рухливих ігор, завдяки якій від дитини вимагається відповідна регуляція своєї поведінки. Набуття навичок саморегуляції стає основою для розвитку в дитини довільності як риси її особистості. Наприклад, у грі "Вовк та козенята" потрібно уважно стежити за поведінкою та намірами "вовка", а хто цього не вміє - потрапить у його лапи.
Дидактичні (навчальні) ігридозволяють наблизити процес навчання до вікових особливостей дошкільника. В них тісно переплітаються ігрова та навчальна цілі, поєднується ігрова й пізнавальна мотивація. Дитина переживає інтерес та задоволення у процесі таких ігор. Так, як і навчання, дидактична гра дозволяє збагатити знання дітей та закріпити їх у ході виконання різноманітних ігрових завдань. Ініціатива у таких іграх спочатку належить дорослому, який розробляє правила, забезпечує ігровий матеріал, залучає дітей до гри. Розігрування дидактичних ігор дітьми під керівництвом дорослого виступає водночас як особлива форма взаємодії дорослого й дитини, що має провідне значення у розумовому вихованні дошкільників. Дидактичні ігри виступають, насамперед, "школою розуму", розвиваючи інтелектуальні процеси дошкільників: здатність розрізняти, об'єднувати, групувати, спостерігати тощо.
|
|
|
У дидактичний іграх також присутні сюжет і роль, проте тут вони мають другорядне значення, виступають як необов'язкові компоненти. На перший план виходять дидактична й ігрова задачі, правила, ігрові дії на основі виконання певних розумових операцій (аналізу, синтезу, порівняння, аналогії), результат й дидактично-ігровий матеріал.
Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу, згідно з якою виокремлюють:
1. Ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки (мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал (листя, плоди, насіння). Поширені вони в народній педагогіці, яка, враховуючи потребу дитини у пізнанні предметів, створила сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки та ін.) дидактичні матеріали. Використання сюжетних дидактичних іграшок має багато спільного із сюжетно-рольовими іграми. Безсюжетні іграшки використовують для закріплення знань про властивості та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму).
|
|
|
2. Настільно-друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв'язання таких ігрових завдань: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток-картинок під час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо.
3. Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв'язках.
Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати дітей через ігровий задум.
Іграшка та її значення для всебічного розвитку дітей дошкільного віку.
Іграшка – це спеціальний предмет призначений для гри й іншого життєвого застосування не має. Іграшка обов’язковий супутник дитячих ігор, «матеріальна основа» (А. Макаренко), «життєвий нерв» гри (Є. Аркін), головний компонент. Без неї гра неможлива. Іграшка відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну роль. Іграшка є важливим фактором психічного розвитку дитини дошкільного віку.
|
|
|
Виховна цінність іграшки полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. Традиційні іграшки різних народів здавна використовують з метою естетичного, морального, розумового, фізичного виховання. Під час гри дошкільник розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює соціальний досвід. Іграшка є засобом передавання культурного досвіду народу від покоління до покоління.
Розумовому вихованню дітей особливо сприяють дидактичні (навчальні) іграшки. Використовуючи їх, дошкільники вчаться розпізнавати, розрізняти, називати форму, розмір, колір предметів, ознайомлюються з кількісними співвідношеннями, числом, цифрою, з просторовими поняттями.
Детальнішу класифікацію іграшок, яка ґрунтується на використанні їх в різних видах ігор, запропонувала російський педагог Євгенія Фльоріна. Відповідно до неї усі іграшки можна поділити на такі види:
|
|
|
1) сюжетні, або іграшки-образи (люди, тварини, меблі, транспорт тощо). Вони використовуються у сюжетно-рольових іграх, сприяють розширенню й уточненню уявлень дітей, набуттю ними соціального досвіду. 2) моторно-спортивні і тренувальні іграшки (м’яч, обручі, кеглі, скакалки, серсо, білобоке, бірюльки, пірамідки, мозаїка). 3) творчо-трудові іграшки (напівфабрикати, з яких дитина створює образ і потім грається). До них належать різноманітні будівельні матеріали, конструктори, розбірні моделі, набори дощечок, коліс, фанери. 4) технічні іграшки. Вони ознайомлюють дитину з технікою, формують уявлення про неї, розвивають творчість, винахідливість. Їм властиві умовність, відтворення загальних функцій машин і механізмів, здатність імітувати у грі основні функції предмета. 5) веселі іграшки або іграшки-забавлянки. Вони ґрунтуються на принципі несподіваності і призначені для забави, розваги, відволікання і забезпечення дитини позитивними емоціями. 6) настільно-друковані ігри. Їхнє призначення вирішення різноманітних дидактичних завдань – розвиток кмітливості, винахідливості, уваги, швидкого орієнтування у формі, кольорі, розмірі, логічного мислення. 7) музичні іграшки (барабан, ксилофон, пташки, що співають, брязкальця, цимбали та інші). Розважаючи дітей, вони одночасно розвивають музичний слух, слухове зосередження на предметі, увагу, естетичні смаки;
8) театральні і декоративні іграшки. До них відносяться персонажі тіньового і лялькового театрів, набори для ігор-драматизацій, іграшкові прикраси тощо. Ці іграшки призначені здебільшого для дітей старшого дошкільного віку, збагачують художнє сприймання, розвивають акторські здібності і творчість у театральних іграх.
Особливим видом іграшок є військова іграшка.
До сучасних іграшок висувається низка вимог.
Педагогічні. Основну вимогу до іграшки визначила ще Н. Крупська – іграшка має сприяти розвитку дитини на кожному віковому етапі. Дітям раннього віку потрібні іграшки, які ознайомлюють з довкіллям і допоможуть орієнтуватися в оточуючому світі, будуть стимулювати їхню самостійну діяльність. Старшим дошкільникам необхідні іграшки, які допомагають вивчати оточуючу дійсність, стимулюють колективні ігри.
Іграшка має бути реалістичною. Дитина з першого погляду повинна впізнавати образ, який втілено в іграшці. Іграшка, повинна давати можливість активно діяти з нею, тобто мати ігрову динаміку, бути максимально дійовою, функціональною, оборотною. Як засіб виховання іграшка має бути системною (серії, набори, комплекти іграшок для дітей різного віку). Естетичні вимоги. Іграшка повинна бути привабливою, розвивати естетичний смак. Художня виразність іграшки забезпечується гармонійним поєднанням конструкції, форми, кольору. Психологічні вимоги. Іграшки не повинні негативно впливати на психіку дитини – виводити із емоційної рівноваги, провокувати агресію, викликати залежність.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 1572; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!