Психіка людини і безпека життєдіяльності

 Психіка— це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єк­тивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах пси­хічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

 Психічні процеси — це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо).

 Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні пере­живання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депре­сія, стрес).

Психічні властивості — сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність від­повідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.

Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трап­ляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбережен­ня, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причинами, як показує досвід, можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчин­ки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Усім живим істотам притаманна перша сигнальна система — ре­акція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему, таку, як реакція на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє.

 Інстинктивна поведінка — це дії, вчинки, які успадковуються видом «Хомо сапієнс». На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків ін­стинктивної поведінки людини належать ті, які пов 'язані із самозбе­реженням, продовженням роду тощо.

 Поведінка за навичками— це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без нього (спроби і помилки).

 Свідома поведінка— найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.

Розрізняють свідомість конкретної людини і її самосвідомість. Результат першої — це знання конкретної людини про світ, а другої — знання людини про саму себе, свої реальні та потенційні можливості. Індивідуальна свідомість спрямовується як на зовнішній, так і на внутрішній світ. Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особис­тості.

Властивості людини

До властивостей людини як особистості належить все те, що:

• зумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси);

• виявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або предметами навколишнього середовища (особливості поведінки, спілкування, поведінка в конфліктних ситуаціях).

Властивостей людини безліч, та всі вони характеризуються умовами появи, ступенем прояву та можливостями вимірювання. їх можна класифікувати за трьома основними ознаками:

Атрибути людини

 Стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, яка забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості орга­нізмів жіночі і чоловічі особливості.

Вік— поняття, яке характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя. Відлік віку ведеться від народжен­ня до фізичної смерті. Можна виділити чотири підвиди віку: хроноло­гічний, біологічний, соціальний і психологічний.

Психологічний вік тісно пов'язаний з поняттям психологічного часу, а саме з тим, як людина сама оцінює у внутрішньому світі свій вік. Так, молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе старшими, ніж вони є, і так само — інших. Після 40 років спостерігається зворотна тенденція — люди сприймають себе молодшими, ніж вони є. І чим старшими вони стають, тим більше «молодшають», і лише біологічний вік нагадує про справжні роки.

Темперамент — це риса, яка визначає нашу індивідуальність.

Якщо спостерігати за людьми, то можна побачити, що вони відрізняються один від одного своєю поведінкою: по-різному прояв­ляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовніш­нього середовища. Так, одні відзначаються врівноваженістю поведін­ки, діють обмірковано, не показують зовні свої почуття, інші в тих же обставинах нервують, емоційно збуджуються та вибухають вул­каном почуттів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакти з оточенням, життєрадісні, а інші — навпаки, замкнуті та стримані. І це стосується суто зовнішніх про­явів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, працелюб­на, смілива, які її прагнення та інтереси.

У деяких видах діяльності від типу темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік) може залежати не тільки хід виконання, але й кінцевий результат. Деякі види діяльності висувають жорсткі вимоги до темпу та інтенсивності дій, а тому вимагають спеціального добору за цими якостями.

При організації робочих пар враховують, що найбільш ефектив­на робота у парах: холерик — сангвінік; сангвінік — меланхолік; меланхолік — флегматик.

Риси людини

Як уже зазначалося, риси людини — це стійкі особливості пове­дінки, що повторюються в різних ситуаціях. Вони суттєво вплива­ють на життєдіяльність людини і її безпеку.

 Інтелект (глузд, розум, розсудливість) у загальному розумінні — це мислительні здібності людини.

Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти.

До найважливіших характеристик інтелекту належать: глибина, критичність, гнучкість, широта розуму, швидкість, оригінальність, допитливість.

Відповідальність — це поняття, яке відображає об'єктивний, кон­кретно-історичний характер взаємин між особистістю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення висунутих взаємних вимог. Відповідальність визначає ставлення людини до обоє 'язку і до наслідків своєї поведінки.

Характер — це сталі риси особистості, що формуються і прояв­ляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Характер є сукупністю певних рис особистості.

Існує декілька підходів до класифікації характеру людини за її ставленням до певних аспектів діяльності:

- до праці — працелюбство, старанність, відповідальність, ініціативність, настійливість, схильність до творчості або протилежні —
пасивність, безвідповідальність, лінощі тощо;

- до інших людей, колективу, суспільства — товариськість, чуйність, уважність, колективізм і замкненість, презирство, індивідуалізм;

 - до самого себе — самоповага, гордість, самокритичність, са­молюбство, самовпевненість, егоїзм;

 - до речей — акуратність, бережливість, щедрість, неохайність, недбалість, скупість.

Отже, ланцюги дій (поведінка) та звичок формують характер, а той, своєю чергою, визначає результативність і ефективність життє­діяльності людини та її безпеки.

Якості людини

 Якості людини — це ті її властивості, які виявляються по-різно­му залежно від умов, ситуацій.

Здібності — це психофізіологічні властивості людини, які реалізу­ють функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: від­чуття, сприйняття, пан 'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага). Розрізняють загальні та спеціальні здібності.

Задатки розвиваються у процесі виховання, навчання та практичної діяльності. До задатків належать психологічні процеси, ступінь їх прояву. Однією з особливостей психологічного процесу є відчуття.

 Відчуття— це основа знань людини про навколишній світ, це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній дії їх на її органи чуття.

Відчуття має рефлекторний характер, фізіологічною основою якого є нервовий процес, що стимулюється дією того чи іншого подраз­ника на адекватний аналізатор. Відображення дійсності розуміють як сприйняття.

 Сприйняття — це відображення у свідомості людини предметів як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття.

За допомогою сприйняття людина спроможна своєчасно вияви­ти небезпечну ситуацію і адекватно реагувати на неї. Особливе зна­чення мають такі особливості сприйняття, як пороги зору та слуху, час реагування на небезпеки, надійність сприйняття в умовах дефі­циту часу, сприйняття простору тощо.

 

Пам'ять — одна з найважливіших функцій людського мозку.

Пам'ять - це здатність людини фіксувати, зберігати і відтво­рювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички). Людська нам 'ять утримує два види інформації: генетичну (видову) та набуту (прижиттєву).

Набута нам 'ять зберігає інформацію, яку людина засвоює в про­цесі життя, від народження до смерті. Вона реалізується в умовних рефлексах. Розрізняють такі види набутої пам'яті: рухову, образну, емоційну й символічну (словесну та логічну).

Набута пам'ять поділяється за формами підрозділяється на миттєву, коротко­часну, проміжну і довготривалу.

Пам'ять погіршується з віком. До 20-25 років пам'ять покращується і до 30-40 років зали­шається на тому ж рівні. Потім здатність запам'ятовувати й згадува­ти поступово йде на спад. Професійна пам'ять зберігається і в по­хилому віці.

Мислення — це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.

 Увага — це спрямованість та зосередженість у свідомості на об'єк­тах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуаль­ної та рухової активності. За всіх обставин управління увагою — це передумова ефективної життєдіяльності та безпеки людини.

Емоційні якості людини

Емоції— це психічні процеси, які відображають особисту значу­щість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльнос­ті людини у формі переживання.

Прояв емоційного життя людини відбувається у таких станах, як афекти, власне емоції, почуття, настрій і стрес.

Афект — це найсильніша емоційна реакція. Афект повністю за­хоплює людину і підкоряє її думки і рухи. Він завжди ситуаційний, інтенсивний і відносно короткий. Афект постає як наслідок якогось сильного потрясіння. В афекті змінюється увага: знижується мож­ливість переключення, забувається все, що відбувалося до події, яка викликала афектну реакцію (стан ейфорії після звільнення від не­безпеки, ступор при повідомленні про смерть).

Почуття — стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення.

Настрій — найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або несприйняття людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту.

Стрес — це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби, до втечі.

Кілька прикладів негативних емоцій: лють, страх, переляк, горе тощо.

Позитивні емоції: натхнення, ентузіазм; людина безстрашна, якщо має вичерпні відомості про те, як вийти з небезпечного становища; почуття торжества, тріумфу виникає тільки у того, хто подолав ве­ликі перешкоди на шляху до мети; успіх підбадьорює, породжує почуття впевненості в своїх силах.

---

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 480; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!