Тема 1-2: “Сутність, основні поняття та правові основи безпеці життєдіяльності. ” (4 години)
Питання для розгляду на занятті:
Структура наук про безпеку.
Безпека життєдіяльності як наука і навчальна дисципліна.
Характеристика та аналіз основних понять в безпеці життєдіяльності.
У чому полягає сутність безпеки життєдіяльності?
Джерела небезпеки та їх класифікація.
Небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори.
Небезпечні зони.
Системний аналіз та його застосування у безпеці життєдіяльності.
Система «людина - життєве середовище» та її компоненти.
Людина як компонент системи «людина - життєве середовище».
Рівні системи «людина - життєве середовище».
Загальна характеристика окремих елементів життєвого середовища людини: природного, техногенного та соціального.
Ризиковий баланс та оцінка ризику (розрахунки).
Серйозність небезпек.
Ймовірність небезпек.
Концепція прийнятного (допустимого) ризику.
Управління ризиком (гра).
Якісний аналіз небезпек, його різновиди.
Попередній аналіз небезпек.
Література:
Закон України “ Про цивільну оборону України”, - К. –1993.
Закон України “ Про охорону здоров’я”.
Закон України “ Про охорону праці”.
Закон України “ Про охорону навколишнього середовища”.
Закон України “ Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення”.
Закон України “ Про дорожній рух”.
Закон України “ Про пожежну безпеку.
Положення про цивільну оборону України ,- К.- 1994.
Про концепцію захисту населення. Указ президента України / Офіційний вісник України, №13,- 1999.
|
|
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Видавництво «Каравела», 2005.
Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти. — Львів: ТзОВ «Марка ЛТД», 1997.
План практичного заняття
Тема 4: Безпека людини в системі “Людина – життєве середовище”. Людина як біологічний та соціальний суб”єкт (2 години)
Питання для обговорення:
Людина як біологічний та соціальний суб'єкт.
· Дати поняття сутності понять «життя», «людина», «діяльність», «праця»; біологічні та соціальні ознаки людини;
· будова та характеристики основних аналізаторів у безпеці життєдіяльності;
· розкрити сутність біологічних, соціальних та психологічних аспектів здоров'я людини;
· значення нервової системи для забезпечення здоров'я і безпеки людини;
· визначати сутність поняття «здоров'я»;
· визначати характерні ознаки здоров'я;
Діяльність людини
· сутність праці як цілеспрямованої діяльності людини, в процесі якої вона не тільки задовольняє свої потреби, але і впливає на природу; характеристики середовища життєдіяльності людини; анатомо-фізіологічні властивості, психічні особливості людини; фізіологічні та психічні можливості організму людини при взаємодії з навколишнім середовищем;
|
|
· основні види харчових речовин;
· психічні характеристики людини і значення їх у безпеці життєдіяльності; роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.
· проаналізувати вплив на стан здоров'я людини негативних чинників;
· проаналізувати реакцію організму на вплив негативних факторів і можливості організму адаптуватися до цих факторів;
· що значить - керувати своїм здоров'ям, економно його використовувати протягом усього життя та знаходити заходи для його збереження;
· шляхи уникнення небезпек або зменшення їх дії, збереження свого здоров'я;
· шляхи виявлення впливу небезпек на людину залежно від фізіологічного стану організму людини, психофізіологічних якостей і властивостей.
3. Характерні ознаки діяльності людини:
· мотив як як двигун для задоволення певної потреби;
· взаємодії з навколишнім середовищем як потреба (інші люди, предмети, природа тощо);
· обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у спілкуванні;
· етапи розвитку людини (з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі — працює);
|
|
· що таке досвід та його необхідність;
· вплив умов життя як на рівні оточення (мікросередовище), так і на рівні суспільства (макросередовище);
· цілеусвідомлений і цілеспрямований характер діяльності.
Потреби людини
Характеристика праці людини та її роль в життєвому середовищі
Людина як біологічний та соціальний суб'єкт
Значення терміна «людина» багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.
Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі передусім як суб'єкта пізнання і творчості.
Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.
Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особистості на соціальний стан.
Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. За своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Характерно, що з погляду біології принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.
|
|
Але людина — вища сходинка розвитку живої природи. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні всім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні «Номо заріепс» — «людина розумна».
Людина як біологічний вид має:
• характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки, пристосовані
до праці, тощо);
• високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях
і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;
• свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього
світу, так і своєї особистої природи;
• мислення та мову, які з'явились в результаті трудової суспільної діяльності.
Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності — такий рівень свідомості властивий навіть тваринному світу, — а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними й з іншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття у світі.
Якщо тварина живе в природі, то людина — в соціумі. Соціум — це особливий спосіб життя особливих істот — людей.
Таким чином, ми підходимо до людини з трьома різними вимірюваннями її суті: фізіологічним, психічним і соціальним. Під психічним уявляється внутрішній духовний світ людини — її воля, переживання, пам'ять, характер, темперамент тощо.
Соціальне і біологічне існують у нерозривній єдності. Біологічне, природне, можна спрощено назвати системою, «що живе», а соціальне — «як живе». Але і «що живе» і «як живе» злилися в єдине ціле, в соціальну істоту на ім'я Людина.
Діяльність людини
Діяльність — це специфічний людський спосіб ставлення людини до світу.
Характерні ознаки діяльності людини:
· вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення певної потреби;
· вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем (інші люди, предмети, природа тощо);
· обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у спілкуванні;
· з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі — працює;
· саме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду;
· відчуває вплив умов життя як на рівні оточення (мікросередовище), так і на рівні суспільства (макросередовище);
· діяльність має цілеусвідомлений і цілеспрямований характер.
Таким чином, діяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
Потреби — це необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.
Потреби поділяються на групи:
· фізіологічні і сексуальні (у відтворенні людей, в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);
· екзистенціальні (існування; це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);
· соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти, у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);
· престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві);
· особистісні (у самовираженні, у самореалізації (або самоактуалізації), тобто в діяльному прояві себе як самостійної, оригінальної, творчої особистості;
· духовні (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в самопізнанні, залученні до наук, мистецтв тощо).Перші дві групи потреб є первинними і вродженими, чотири інші — набутими.
Однією зі специфічних форм діяльності є праця. Праця — це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.
Мета життя людини розвивається в різноманітних видах діяльності — в праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою і мистецтвом, в активній суспільній діяльності тощо. При цьому праця — не самоціль, а реальна основа створення об'єктивних умов для того, щоб кожна людина могла проявити себе, розгорнути свої здібності, виявити таланти.
Справжня ціль людського життя — це одержання задоволення від будь-якої діяльності. Але пізнання істини, за Арістотелем, є найпривабливішою з усіх видів діяльності. Пізнавальна діяльність розуму відрізняється значимістю і цінністю заради самої себе. Вона не прагне до будь-якого зовнішнього прояву і вміщує в собі притаманну тільки їй одній насолоду, яка посилює енергію. Саме до такого життя повинна прагнути людина.
Література:
Закон України “ Про охорону праці”.
Башкиров А.А. Ветчинкина К.Т. Нормальная физиология человека, - М. Физ-ра и спорт, 1993.
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Видавництво «Каравела», 2005.
Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти. — Львів: ТзОВ «Марка ЛТД», 1997.
Надзвичайна ситуація,-1997.- №1.
Основы инженерной психологии / Под ред. Б. Ф. Ломова.— М.: Высш. шк., 1997.— 355 с.
Пістун І.П. Безпека життєдіяльності.-Львів, 1996
Школа выживания. Ростов на дону : Феникс,1998
План практичного семінару
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 277; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!