Роль медіакритики в захисті гуманістичної культури
Вітчизняна медіакритика відзначає тривожну тенденцію витіснення з медійного змісту творів, які залучають аудиторію до високої гуманістичної культури, кращим зразкам інтелектуальної і художньої творчості, що розвиває естетичні смаки і духовний світ людей. Під впливом ринкових чинників телебачення, періодика, радіо й Інтернет все більш широко використовуються з метою розповсюдження шаблонізованої і дегуманізованої масової культури. Культурний примітив, банальність стають домінуючим нормативним елементом медійного змісту. Під приводом підстроювання під потреби і смаки аудиторії ЗМІ постійно тиражують кітч і різноманітні прояви так званої низової культури (блатний шансон, побутовий анекдот тощо).
До числа ознак сучасної деградації медійного змісту належить і тенденція, яка виражається у непропорційному збільшенні частки суто розважальний елементів – майже до їх повного превалювання. Засилля беззмістовної розважальності провокує у аудиторії споживацький «сон розуму» і лінощі почуттів. Превалювання розважальних публікацій у медійному змісті викликає у аудиторії стан втечі від дійсності. Увага громадян перемикається з реально існуючих гострих соціальних проблем, які вимагають невідкладного розв’язання, на ілюзорний світ розваг і заспокоєння.
Критики ЗМІ неодноразово піднімали проблему деградації культурно-просвітницького компонента медійного змісту – зокрема, витіснення з телеефіру просвітницьких програм і передач на теми культури при одночасному широкому розповсюдженні антинаукових програм і передач.
|
|
|
Медіакритика і мовна культура ЗМІ
Мові ЗМІ у наші дні властиве зближення норм літературного і розмовного мовлення, інтенсивне проникнення іноземних слів, жаргонізмів та іншої ненормативної лексики. Певною мірою ці процеси відображають рухливість мовних норм, що свідчить про розвиток мови, про об’єктивні процеси його пристосування до реалій життя, що швидко змінюються. Однак у сучасній медійній практиці виявляються тривожні тенденції, які свідчать про зниження мовної культури преси, про нехтування мовною нормою, що доходить до спроб її руйнування. Гостра конкурентна боротьба за увагу аудиторії постійно підштовхує ЗМІ до пошуків додаткових ресурсів підвищення експресивності медійних текстів. І нерідко ці ресурси виявляються за межами нормативної лексики.
У силу особливостей сприйняття, властивих сучасній масовій аудиторії, грубі відхилення від мовленнєвих норм, які трапляються в медійних текстах, нерідко слугують зразками для наслідування. Однак розмивання мовних норм відбувається не тільки в журналістському компоненті медійного змісту, але здійснюється також через рекламу і художній компонент: телесеріали і фільми, а також різноманітні розважальні телевізійні і радійні передачі.
|
|
|
Недостатньою є й увага української медіакритики до проблем, пов’язаних з використанням «мови ненависті» в ЗМІ. Під «мовою ненависті» або «мовою ворожнечі» (від англ. «hate speech») розуміються дискримінаційні, негативістські висловлювання, визначення, епітети стосовно до етносу, раси, віри, переконань, які апелюють до конфліктності і різницям між національностями або релігіями і – у своїй крайній формі – пропагують ворожнечу і розбрат.
Роль медіакритики у підтриманні здорового психологічного і морального клімату в суспільстві
Одним із актуальних завдань критики ЗМІ постає захист інформаційного середовища, що сприяє суспільному добробуту, збереженню психічного і морального здоров’я людей.
У ході конкурентної боротьби за увагу аудиторії ЗМІ виявляють прагнення до відображення драматично насичених подій і сюжетів (конфліктів, небезпек і загроз, скандалів, злочинів, епідемій, катастроф тощо), які сприймаються публікою як різке відхилення від нормального плину життя. При такому підході новини піддаються селекції за ознакою драматичності і викладаються переважно у вигляді драматичних історій, побудованих на конфлікті, конфронтації, боротьбі. Цілеспрямована селекція новин і сюжетів, які містять елемент сенсаційності, гострої конфліктності, різкого відхилення від норми, призводить до посилення ефекту драматизму, до превалювання у медійному змісті інформаційних матеріалів негативного характеру («поганих новин», «чорнухи»). Розширене, деталізоване відображення у ЗМІ насилля і жорстокості у найрізноманітніших формах також створює потужний заряд драматизму і негативізації медійного змісту.
|
|
|
Постійна увага ЗМІ до відображення конфліктів і анормальної поведінки, катастроф і криміналу, насилля та його жертв, з детальним відтворенням подробиць жорстоких насильницьких актів провокує погіршення загального психологічного клімату в суспільстві, появу стресів і невротичних станів у споживачів інформації. Коли репортери прагнуть вразити уяву глядача жорсткостями нашого життя, вони досягають зворотного результату. Звиклий до регулярних доз такої жорстокості глядач стає нечутливим до їх показу, і з кожним разом дози повинні бути ще більшими, а подробиці все більш страшними.
|
|
|
Одночасно прогресує і загроза психічному здоров’ю споживачів масової інформації, зростає ймовірність втрати ними адекватної орієнтації у дійсності. Тотальне насилля на екрані призводить до різкого збільшення рівня базової тривожності людини в реальному житті, до появи в людей різного роду фобій.
Вітчизняна медіакритика недостатньо уваги приділяє зарубіжному досвіду обмеження публічної демонстрації насильницьких екранних видовищ. Наприклад, застосування системи регулювання показу фільмів та інших аудіовізуальних матеріалів на основі їх класифікації за віковими категоріями.
Суттєвою частиною зусиль критиків ЗМІ могла б стати ініціація систематичних соціологічних, психологічних, психіатричних і педагогічних експертиз медійного змісту, аналіз і публікація їх результатів з метою формування адекватної громадської думки, мобілізації громадян проти деструктивного медійного впливу. Сьогодні формується новий науковий напрямок – медіапсихологія, запроваджується спеціальний курс «Журналістика і психіатрія». Досить своєчасною є постановка питання про формування психологічної культури журналістської діяльності.
Без врахування думок психологів і психіатрів неминучим є виникнення і повторення ситуацій, коли ЗМІ здійснюють потужний травмуючий вплив на психіку аудиторії. Не тільки екстремальні події (катастрофи, вбивства, теракти тощо), але й їх медійне відображення здатні викликати в людей серйозні психічні травми. Під психічною травмою розуміється переживання, що виходить за рамки нормального звичного досвіду й обумовлене подією, яке у більшості людей викликає страх, жах, безпомічність. При цьому важливою є не тільки об’єктивна небезпека і тяжкість події, але й їх суб’єктивне сприйняття й оцінка (наприклад, події вересня 2001 р. у США).
Свого часу хвилю критики викликало телешоу «За склом». Його творців осуджували за демонстративне нехтування людською гідністю учасників передачі і глядачів, елементарними нормами моралі. Деякі критики виступили з фактичним виправданням шоу, розглядаючи його появу в телеефірі як перемогу демократії і свободи. Так один із критиків розцінював телепрограми, які ґрунтуються на використанні психологічного ефекту «піддивляння», як прояв природного перегляду моральних цінностей в сучасному суспільстві, який веде до переходу непристойності у сферу публічності.
Потужна кампанія у пресі фактично перетворила критиків у невільних винуватців повороту значної частини населення до підтримки ідеї цензури ЗМІ. Як показує історичний досвід, уведення цензури, який здійснюється під приводом захисту моралі, є приреченою на провал спробою боротися із симптомами соціальних хвороб, у той час як необхідно вести боротьбу головним чином з їх першопричинами.
Більш плідними були б зусилля критиків, спрямовані на формування у масової аудиторії тривалого і стійкого імунітету до соціально неповноцінних програм. Такий імунітет («цензура здорового глузду») здатен зруйнувати сподівання на високий рейтинг низькопробних скандальних шоу, відтак і плани їх подальшого створення.
Критики ЗМІ зобов’язанні розкривати перед аудиторією не тільки комерційне підґрунтя і малопривабливі лаштунки високорейтингових телепередач, але й соціально-моральні наслідки їх демонстрації. Необхідним видається ретельний психологічний, культурологічний і соціологічний аналіз медійних творів – продуктів розважальної масової культури (на кшталт телешоу «За склом», «Останній герой», «Слабка ланка», «Вікна» тощо) для виявлення вбудованих у їхній зміст соціально неповноцінних ідей, культурних і поведінкових стереотипів. Ці телепрограми закріплюють у масовій свідомості уявлення про принципову неможливість удосконалення начебто низької людської природи, про зведеність мотивацій усіх учинків людей до впливу найпростіших інстинктів, про моральну допустимість і соціальну легітимність застосування аморальних методів (наклепу, брехні, цькування, залаштункових змов) для придушення й усунення людей, які стали на заваді успіху.
Медіакритика не може бути панацеєю від цинізму і моральної неперебірливості деяких ЗМІ. Ці явища, які мають глибокі соціальні корені не тільки в ЗМІ, але й загалом в сучасній українській дійсності, знаходять самовиправдання в культурній і духовно-моральній обмеженості значної частини українців. Але саме тому критики не мають морального права відмовлятися від виховання масової аудиторії – від завдання складного, тривалого, часто невдячного, оскільки прагнення до його виконання нерідко розходиться з комерційними орієнтирами ЗМІ.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 773; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!