Тема 5. Способи ділового спілкування
Тема 5.1. Етико-психологічні основи взаємодії та взаєморозуміння людей у діловому спілкуванні
1. Спільна діяльність та її етична регуляція.
2. Взаєморозуміння та його рівні.
3. Бар’єри на шляху до взаєморозуміння учасників спілкування.
4. Комунікативні труднощі.
Завдання:
1. Вивчити питання щодо можливостей організації ефективної взаємодії людей у діловому спілкуванні.
2. Ознайомитися з етичними нормами, які регламентують взаємодію учасників спілкування та надають їй морального змісту.
3. Проаналізувати, з якими бар’єрами ви стикалися під час спілкування і визначити шляхи їх подолання.
4. Проаналізувати, які труднощі мають місце у вашому спілкуванні. Які можливості їх подолання.
Теоретична довідка
Взаємодія – це систематичні, досить регулярні взаємонаправлені дії партнерів, які мають на меті викликати наперед визначену реакцію. Мета взаємодії досягається лише тоді, коли партнери прагнуть до неї, зорієнтовані на отримання взаємної вигоди, задоволення потреб кожного. Сутність взаємодії зводиться до безпосереднього та опосередкованого впливу учасників спілкування один на одного, який породжує причинну зумовленість їхніх дій і взаємозв’язок. З боку змістовності такий вплив може бути управлінським, ідеологічним, мотиваційним тощо і здійснюватись на різних рівнях психіки: усвідомленому і неусвідомленому. Суб’єкт впливу може виступати в якості організатора, виконавця і навіть дослідника процесу. Ефективність взаємодії залежить від статі, віку, соціального статусу та інших багатьох складових суб’єкта, а головне, від його професійної та психологічної підготовленості до взаємодії.
|
|
|
Процес міжособистісного впливу і взаємодії є багатомірною системою і включає стратегію, тактику, засоби, методи, форми, аргументацію і критерії ефективності. Стратегія – це способи дій суб’єкта щодо досягнення мети взаємодії. Тактика виявляється у способах розв’язання проміжкових завдань взаємодії з допомогою різноманітних прийомів.
Виділяють вербальні і невербальні особливості впливу. Його форми можуть бути мовними (усними, письмовими) і наочними. Система аргументації передбачає як світоглядні доведення, так і відомості конкретного характеру.
Критерії ефективності взаємодії поділяють на стратегічні (наприклад, світоглядні) і тактичні (на рівні досягнення домовленості щодо психофізіологічних, функціональних, паралінгвістичних, вербальних, проксемічних, поведінкових проявів учасників спілкування).
Взаємодія забезпечує спільну діяльність – усвідомлену, організовану активність учасників спілкуванн, котрі цілеспрямовано взаємодіють з метою створення об’єктів матеріальної та духовної культури. Її важливою рисою є спільна мета та передбачення результату, що відповідає загальним інтересам і сприяє реалізації потреб кожного з індивідів, які взаємодіють.
|
|
|
Спільна діяльність людей у процесі ділового спілкування супроводжується обміном думок, почуттів, вчинків. Готовність до взаємодії має в собі такі компоненти: мотиваційний, змістовний, операційний. Результативність спільної діяльності ґрунтується на побудові необхідної поведінки, її етичності, зумовленої культурою спілкування, кодексами, нормами, статутами та іншими регламентуючими складовими.
Взаєморозуміння учасників ділового спілкування залежить від якості сприймання і розуміння, використання механізмів міжособистісного пізнання: ідентифікації (ототожнення себе з іншою людиною), емпатії (розуміння на основі співчуття), рефлексії (усвідомлення суб’єктом того, як він сприймається об’єктом), стереотипізації (віднесення співрозмовника до певного типу людей), каузальної атрибуції (приписування об’єкту певних мотивів і причин, які пояснюють його вчинки та інші особливості). До числа механізмів, що викривлюють уявлення про об’єкт сприйняття та зменшують можливість розуміння відносять: механізм первинності або новизни (впливу першого враження на формування подальшого образа об’єкта), проекції (перенесення на людей власних особливостей), частково – стереотипізації (віднесення людини до відомого типу людей), етноцентризму (побудови образу об’єкта на основі його етнічного способу життя).
|
|
|
Т.К. Чмут і Г.Л. Чайка иокремлюють такі рівні взаєморозуміння, як:
- згода, що виявляється у достатньо взаємоузгоджених оцінках ситуації та правил поведінки кожного учасника спілкування;
- осмислення – стан свідомості, що визначається впевненістю в адекватності своїх уявлень і добору засобів впливу і сприяє координації дій у спільній діяльності на основі встановлення причинно-наслідкових внутрішніх зв’язків (осмисленню сприяють діалог, уміння слухати і аналізувати співрозмовника, висловлюватись зрозуміло);
- співпереживання, що полягає у здатності врахувати стан співрозмовника.
Взаєморозуміння ґрунтується на пізнанні іншого, виробленні адекватного ставлення, дотриманні моральних норм у взаємодії з ним.
Ефективність взаєморозуміння залежить: від уміння поставити себе на місце іншої людини, здатності співчувати їй, сприйняти її такою, якою вона є, контролювати свої емоції.
|
|
|
Бар’єри на шляху до взаєморозуміння виникають з різних причин. Вони можуть бути викликані індивідуальними особливостями співрозмовників, їх приналежністю до певних професійних, етнічних чи регіональних груп тощо.
Основними причинами виникнення бар’єрів є відмінності в інтелекті, в поглядах, естетичних та емоційних оцінках смаках людей, вікові та відмінності та професійні деформації. Такі відмінності можуть позначатися на поведінці та ставленні співрозмовників, які з боку одного або кожного з них вважатимуться неприємними або неприпустимими. Відповідно можуть виникнути інтелектуальний, моральний, естетичний, мотиваційний тощо бар’єри.
Складність спілкування посилюється у зв’язку з тим, що його учасники стикаються з певними труднощами, спричиненими неадекватною самооцінкою, викривленою оцінкою партнерів зі спілкування та самої комунікативної ситуації, застосуванням неефективних засобів, способів, прийомів спілкування.
Причиною труднощів можуть бути суб’єктивні та об’єктивні чинники. До числа суб’єктивних чинників належить низка особистісних рис, властивостей і якостей: фізичних (тілобудова, стан здоров’я, вік, стать), генетично зумовлених (здібності), психофізіологічних (активність, тривожність, ригідність тощо, котрі зумовлені типом темпераменту), психічних (порушення пам’яті, мислення, мовлення, уяви, неадекватність емоційного реагування, пригнічені психічні стани), соціопсихічних (сором’язливість, відчуженість, егоїзм, нещирість, підозрілість, авторитарність, невпевненість, лінощі, невротизація та ін., що виявляються в характері), соціально-психологічних (недостатньо розвинених умінь щодо адаптації до умов спілкування, побудови ефективних взаємин та взаємодії з окремими людьми чи з групами людей).
Об’єктивними причинами труднощів спілкування є недоліки у вихованні, негативний приклад комунікативної поведінки інших людей, негативний вплив з їх боку, несприятливі умови життєдіяльності (зокрема професійної діяльності) і спілкування (тривала ізоляція або надто інтенсивне спілкування).
Подолати труднощі спілкування можна шляхом самопізнання, пізнання інших людей, вироблення уважного і толерантного ставлення до інших та самоповаги, залучення до спільної діяльності, засвоєння ефективних моделей комунікативної поведінки.
Контрольні питання:
1. Що таке взаємодія?
2. За яких умов досягається мета взаємодії?
3. Які впливи спостерігаються в діловому спілкуванні?
4. Охарактеризуйте особливості стратегії і тактики ділового спілкування.
5. Які є форми взаємодії?
6. Назвіть основні критерії ефективності взаємодії.
7. Що є основою спільної діяльності?
8. Від чого залежить взаєморозуміння учасників ділового спілкування?
9. Назвіть механізми сприйняття людини людиною
10. Які є рівні взаєморозуміння?
11. Від чого залежить ефективність взаєморозуміння.
12. Назвіть основні бар’єри, які виникають під час ділового спілкування.
13. Чим зумовлений моральний бар’єр у діловому спілкуванні?
14. З якими труднощами найчастіше стикаються учасники спілкування? Чим вони спричинені?
15. Який шлях підвищення ефективності спільної діяльності вашої групи ви запропонуєте?
16. Охарактеризуйте роль керівника в організації ефективної взаємодії в організації.
Теми рефератів:
1. Психологічні основи ефективності спільної ділової діяльності.
2. Етичні засади пізнання людини людиною.
3. Емоційні прояви у взаємодії людей та їх етична регуляція.
Література:
1. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком / А.А. Бодалев. – М., 1982.
2. Головаха Е.И. Психология человеческого взаимопонимания / Е.И. Головаха, Н.В. Панина. – К.,2000.
3. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка, М.П. Лукашевич, І.Б. Осечинська. – К., 1999.
4. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций / В.П. Казмиренко. – К., 1993.
5. Линчевский Э.Э. Психологические аспекты взаимопонимания / Э.Э. Линчевский. – Л., 1982.
6. Обозов Н.Н. Психология работы с людьми / Н.Н. Обозов, Г.В. Щекин. – 4-е изд. – К., 1998.
7. Психология и этика делового общения: Учебник / Под ред. В.Н.Лавриненко. – М., 1997.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 465; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!