Синтаксис фахових та наукових текстів
Поняття про синтаксис, його одиниці. Типи словосполучень
Основні ознаки речення.
Порядок слів у реченні. Логічний наголос.
Узгодження підмета й присудка.
Синтаксичні особливості офіційно-ділового та наукового стилю.
Основні правила української пунктуації.
Поняття про синтаксис, його одиниці.
Типи словосполучень
Синтаксис - розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень.
Словосполученням називається смислово-граматичне об’єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв’язку: науковий стиль, встановити термін, виконати своєчасно.
До складу словосполучень завжди входять головне і залежне слово. Головнимє те слово, від якого ставиться питання, а залежне відповідає на питання: укласти (що ?) угоду; студент (який ?) старанний, кмітливий; виконати (як ?) бездоганно; увійти (куди ?) до аудиторії.
Словосполучення не ототожнюється ні з словом, ні з реченням.
Словосполучення відрізняється від слова тим, що воно, по-перше, складається із двох або більше самостійних повнозначних слів, а по-друге, на відміну від слова, словосполучення називає не тільки предмет або дію, а й ознаку предмета або ознаку дії. Отже, словосполучення дає конкретизуючи назву явища.
Словосполучення відрізняється також від речення. Речення є одиницею спілкування, словосполучення такого значення не має. Реченнями ми про щось повідомляємо, запитуємо, спонукаємо до дії, і це передається відповідною інтонацією. Словосполученням таке інтонаційне оформлення не властиве. Вони виступають складовими частинами речень, будівельним матеріалом їх.
|
|
|
Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, розрізняються такі типи словосполучень:
а) іменникові (підручник старости, журнал групи; сторінка з посібника, папка для паперів);
б) прикметникові (червоний від сорому, неспокійний через знервованість, здоровий від природи);
в) числівникові ( два заліки, п’ять іспитів; з двадцяти семи дисциплін);
г) займенникові (ми з вами, хтось із них, дехто з вас);
д) дієслівні (вивчив тему, продемонстрував із задоволенням);
е) прислівникові (втричі швидше, дуже добре, далеко від своїх).
Синтаксично вільні словосполучення характеризуються тим, що кожен їх компонент виступає як окремий член речення.
Синтаксично нечленовані словосполучення становлять собою граматичну єдність, яка виконує роль одного члена речення (четверо дівчат, рій думок).
Не кожне поєднання двох і більше слів є словосполученням. Не є словосполученнями складені форми слів (буду опрацьовувати, більш знайомий, найбільш підготовлений, буду студентом, стане відомим).
|
|
|
Не є словосполученням граматична основа речення – підмет і присудок, бо вони не знаходяться між собою у підрядному зв’язку (Студенти навчаються. Відділ працює.) Не перебувають у підрядному зв’язку слова, з’єднані за допомогою сполучників сурядності (словники і довідники, адекватний або рівноцінний, бартер чи обмін товарами). Іноді за значенням словосполучення можуть бути синонімічними, хоч мають різну граматичну будову: Шевченкові твори – твори Шевченка.
Будівельним матеріалом для речень є слова і словосполучення. Вони поєднуються між собою таким чином, що становлять єдине граматичне і смислове ціле, тобто виражають якусь думку.
Отже, речення – граматично й інтонаційно оформлена за законами даної мови синтаксична одиниця мови, яка складається з одного або кількох слів і є засобом формування, вираження і повідомлення думки.Наприклад: На факультет економіки підприємства цього року прийнято 120 студентів. Заняття будуть розпочинатися о 8 годині 15 хвилин. Не рекомендується виходити з аудиторії під час занять. Забороняється голосно розмовляти.
Основні ознаки речення
1. Предикативність (лат. praedicativus – висловлювання) – співвіднесення змісту речення з реальною дійсністю.
|
|
|
2. Модальність (лат. modus – спосіб) – оцінка повідомлюваного з погляду його реальності чи нереальності.
3. Змістова й інтонаційна завершеність (лат. intono – голосно вимовляю) залежить від мети висловлювання, інтонація відображає думку мовця та емоційно-вольове ставлення його до змісту висловлення.
4. Наявність головних членів – підмет і присудок або головний член односкладного речення = граматична основа (предикативний центр) речення
Таким чином, речення має закінчену інтонацію і служить одиницею спілкування. У словосполученнях може бути лише підрядний зв’язок між словами, а в реченні – і підрядний, і сурядний зв’язки.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 262; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!