Організація експертної оцінки
Експертну оцінку краще за все проводити в такій послідовності.
1. Підготовка керівного документу експертної оцінки. В даному документі повинні бути зафіксовані наступні питання. 1) постановка завдання (наприклад, дається завдання – розробити проект оснащення навчального кабінету фізики загальноосвітньої школи сучасною комп`ютерною технікою); 2) мети експерименту (вдосконалити кабінети фізики); 3) терміни виконання робіт; 4) керівник і склад групи проведення експертної оцінки; 5) матеріальне забезпечення роботи.
2. З`ясування вихідної інформації. По поставленому завданню і меті з`ясовуються дані вихідної інформації, яка пропонується експертам. Вона дозволяє об`єктивізувати відповіді експертів. Такою інформацією повинні бути в приведеному прикладі навчальні плани загальноосвітніх шкіл, навчальні плани по фізиці, інші директивні і методичні рекомендації по обладнанню кабінетів, дидактичні вимоги до сучасного навчального процесу.
3. Формування експертної групи і оцінка компетентності експертів. Наприклад, для вирішення даної проблеми створюється експертна група в складі 20 осіб, в яку повинні увійти: ведучі спеціалісти, наукові співробітники, що працюють в області питань обладнання шкільних приміщень; представники проектних організацій, спеціалісти заводів, які виготовляють комп`ютерне обладнання; методисти, кваліфікаційні і досвідчені спеціалісти по фізиці (вчителі). Для визначення компетентності експертів і рішення репрезентативності експертної групи використовується анкета, в якій відмічаються наступні дані про експерта:
|
|
|
1) стаж роботи в області розглядуваної проблеми;
2) наявність вченої ступені чи звання;
3) опубліковані друковані роботи в області розглядуваної проблеми (монографії, посібники, методичні розробки, навчальні посібники, статті);
4) джерело аргументації по розглядуваній проблемі (теоретичний аналіз, експериментальне дослідження, узагальнення досвіду, власний педагогічний досвід, інтуїтивне уявлення);
5) ступінь знайомства з областю, до якої відносяться розглядувані питання (на рівні авторства книг і методичних рекомендацій, на рівні рецензента, члена комісії і ін.).
Враховувати склад експертної групи можна по-різному, однак в основному враховується компетентність експерта з розглядуваної проблеми (наприклад, стаж роботи в області розглядуваної проблеми до 5 років дає коефіцієнт 0,4; більше 10 років 0,8 і ін.).
4. Підготовка і опитування експертів. Опитування є головним етапом методу експертних оцінок. Виділяють три типи задач, які вирішуються в процесі опитування: якісна або кількісна оцінка заданих об`єктів; побудова нових об`єктів; оцінка нових об`єктів. При колективному опитуванні використовуються наступні основні види опитування: дискусія, анкетування і інтерв`ювання, метод мозкового штурму. При підготовці опитування уточнюється місце і час проведення опитування, кількість і завдання турів опитування, форма проведення опитування, порядок фіксації і збору результатів опитування, необхідні документи. На першому загальному зборі експертів проводиться дискусія експертів і за її допомогою виясняється круг питань, які є найбільш складними і повинні бути включені в таблицю експертних оцінок. Ці та інші питання заносяться в таблицю, яка дається кожному експерту для відповідей. При складанні таблиць потрібно врахувати, що більш загальні питання задаються раніше, ніж більш вузькі, і що задані експерту питання повинні отримати кількісні відповіді. Крім того потрібно забезпечити однозначність розуміння окремих питань і незалежність відповідей експертів при заповненні таблиць.
|
|
|
5. Обробка результатів експертної оцінки. Для підведення підсумків експертизи матеріали індивідуальних експертних оцінок потрібно обробити статистичними методами. За допомогою цих методів знаходять середні показники статистичної сукупності, варіювання значень елементів сукупності, зв`язок між ознаками сукупності і інші необхідні показники. Ці дані представляються на зборах експертів для подальшого обговорення.
|
|
|
6. Аналіз і оформлення результатів експертної оцінки. Результати колективно обґрунтованого обговорення схвалюються і беруться за основу для кінцевого вирішення проблеми. (В нашому прикладі – для створення кінцевого проекту оснащення сучасною комп`ютерною технікою кабінету фізики). Тільки висунуті на базі всесторонньо аргументованого обговорення висновки, пропозиції і рекомендації є науково обґрунтованими і можуть бути використані в науково-дослідних роботах по професійній педагогіці і запроваджені в практику навчального процесу.
Методи моделювання
Методом моделювання називається такий загальнонауковий метод дослідження, при якому вивчається не сам об`єкт пізнання, а його зображення у вигляді так званої моделі, однак результат дослідження переноситься з моделі на об`єкт. Моделювання як метод пізнання використовується тоді, коли безпосереднє дослідження оригіналу неможливе або естетично не рекомендоване. Під моделлю потрібно розуміти об`єкт, який відповідає іншому об`єкту (оригіналу), замінює його при пізнанні і дає про нього або про його частини інформацію. Моделі зазвичай бувають у вигляді малюнків, креслень, схем, таблиць, матриць, символів або описуються у вигляді тексту. В модель включають важливі з точки зору пізнання риси і виключають несуттєві. Моделі в широкому розумінні повинні відображати будь-що із об`єктів реального світу, що підлягає вивченню. Моделі, які використовуються в науці, поділяються на дві групи. До першої групи відносяться всі матеріальні предметні моделі, які імітують структуру або функції об`єкта й безпосередньо сприймаються органами відчуття. До другої групи належать обчислювальні моделі, які існують як відображення об`єктів, що не можуть бути безпосередньо сприйняті за допомогою органів відчуттів. Їх поділяють на наочно-образні і логіко-символічні. Наочно-образні моделі бувають у вигляді слів, схем, креслень або просторових конструкцій. Логіко-символічні (знакові) моделі будуються як логічні і математичні обрахунки, в них особливості реальних явищ представлені символами, і тому їх називають математичними моделями.
|
|
|
Найбільш абстрактними є логіко-символічні моделі. Ці моделі цінні з точки зору полегшення шляхів пізнання, так як їх подальше перетворення і наступна конкретизація дозволяє пізнати невідоме, поглибити знання уже невідомого і дати на основі цих знань практичне рішення. Модель є засобом пізнання, основана на аналогії. Однак аналогія не тотожність. Розбіжність між моделлю і оригіналом спостерігається головним чином в тому, що модель, яка відображає структуру оригіналу, спрощує його, відволікаючись від несуттєвого. Тому модель служить узагальненим відображенням явища, однак аж ніяк не тотожна йому. Модель є результат абстрактного узагальнення практичного досвіду, а не безпосереднім результатом експерименту. Кожний характеризуючий явище фактор повинен отримати в моделі чітке визначення, яке повинне бути стабільним на протязі всього міркування. Іноді стверджують, що педагогічні поняття занадто неточно визначені для того, щоб використовувати моделювання. З іншого боку педагогічні явища нібито занадто невизначені і розмиті, одне явище можна описати за допомогою кількох різних моделей. Однак саме за допомогою кількох відмінних одна від одної моделей можна вияснити, якого вигляду обмеження потрібні і які поняття слід чіткіше відрізняти. На наш погляд, моделювання є методом теоретичного дослідження, за допомогою якого можливо узагальнено підходити до вирішення багатьох педагогічних проблем. В професійній педагогіці зустрічається багато складних і комплексних явищ, пряме вивчення яких неможливе. Тому для вияснення педагогічних закономірностей між цими явищами слід використовувати більш доступні для дослідників моделі явищ. Як уже відмічалось вище, в педагогічних дослідженнях все більше використовується системний аналіз, який органічно поєднується з моделюванням.
Слід відмітити, що метод математичного моделювання використовувався в психології уже в другій половині ХХ століття, а в педагогіці – на початку ХХ століття. Були використані: модель логарифмічної функції для опису зв`язку між силою подразника і інтенсивністю відчуттів, модель “кривої забування” і моделі кількісної залежності між числом вправ (чи повторень) і об`ємом (чи якістю) засвоєння знань і навичок. В наший час знайдено методи, які дозволяють пов`язувати між собою системи понять математики і інших наук і пояснювати на їх основі достатньо складні явища. Так, наприклад, теорія матриць і графів є засобом, з допомогою якого можна дуже ефективно аналізувати структуру навчального матеріалу, отримати хороший огляд про взаємні зв`язки соціальних явищ. Якщо теорія матриць розглядає комплексні явища в чистому вигляді, то теорію рівнянь можна успішно використати при дослідженні динаміки явищ. Якщо розглядувані процеси неперервні, тоді рівняння, особливо диференціальні, найкращий засіб формування цих зв`язків. Диференціальні рівняння дозволяють добре описувати також кібернетичний зворотній зв`язок навчального процесу. Комбінуючи теорію матриць і диференціальні рівняння, можна конструювати моделі таких систем, які одночасно є і комплексними і динамічними.
Наприклад, процес підвищення кваліфікації можна представити у вигляді дискретної функції, так як практично він протікає у вигляді стрибків (присвоєння категорії). Категорія вчителя на початку навчального року позначається і +1 або і + 2. При цьому можна побудувати модель, де у вертикальному стовпці будуть категорії на початок року (початковий стан), а в горизонтальному рядку – категорії в кінці року чи п`яти років (нова категорія) [18, с.184]. Швидкість підвищення кваліфікації (V ) для даної сукупності вчителів школи може бути позначена: 
Експериментуючи на моделях, можна досліджувати і узагальнювати явища достатньо високого ступеня абстрактності. При цьому для аналізу фактів, які в даний момент не можна охарактеризувати точними даними, висовують гіпотези або припущення. Моделі дозволяють зробити на основі відношень математичних моделей такі дедуктивні висновки, які без них були б неможливі. В певних умовах дані висновки можуть бути емпірично контрольовані. Відповідно, за допомогою моделей можна із гіпотез вивести опорні точки для судження про достовірність цих гіпотез.
При так званому дедуктивному моделюванні дослідник відштовхується від якоїсь гіпотези про деякий, наперед постульований набір загальних визначень (які формулюють кількісними відношеннями, що можливі між розглядуваними змінними), і від деякого набору умов, які визначають правила відбору тих чи інших із можливих відношень в різноманітних ситуаціях. Пізніше підбирається із наявних в математиці або спеціально конструюється якась формула, яка представляє структуру такої системи. Інтерпретована у відповідних змістових термінах, вона розглядається як модель досліджуваного виду навчання чи поведінки. З допомогою таких моделей в професійній педагогіці можливо давати абстрактну схему деяких дій в якихось певних ситуаціях. Вони дозволяють відшуковувати знайденим емпіричним шляхом фактам певне місце в запропонованій теоретичній системі. На основі аналізу самих моделей можна робити нові теоретичні і практичні висновки про досліджуване явище.
Метод моделювання є незамінним засобом і при прогнозуванні різних явищ, де неможливо точно аналізувати всі обставини чи проводити спостереження і вимірювання. Неповним вихідним даним тоді даються оцінки досвідченими експертами. В результаті колективних обговорень і доповнень професійних знань експертів можна сформулювати достатньо точні оцінки досліджуваного явища, на базі яких можна сконструювати достатньо відповідну дійсності модель явища.
За допомогою моделей можна встановлювати і описувати компоненти розглядуваного об`єкта і взаємозв`язок між ними, давати відомості про керування об`єктом і прогнозувати його розвиток. Тим самим моделі можуть характеризувати різні процеси, структури і зв`язки. Ці моделі завжди спеціалізовані і складаються з ряду атрибутів, взаємозв`язок між якими для досліджуваного явища признається постійною. Модель в чомусь схематизує явище дійсності, відволікає від конкретних її властивостей. Тому вона завжди використовується для опису лише окремих сторін конкретних явищ при визначених умовах.
В педагогіці моделі можуть виступати як засіб наукового дослідження, як предмети дослідження і як засоби діяльності. В педагогічній науці все більше використовується математичне і кібернетичне моделювання для пояснення сутності процесу навчання. Види даних моделювань розширюються у зв`язку з використанням в науці дослідницької і обчислювальної техніки. Якщо моделі в педагогіці використовуються як засоби навчання, вони являються для учнів предметом дослідження. Такими моделями є моделі різних машин, механізмів, макети і ін. Моделі, які є засобом навчання використовуються часто і як засоби діяльності учнів. (Якщо у них формуються, наприклад, способи розв`язування технічних задач, ми маємо страву з особливим видом моделювання.)
Однак в педагогічних дослідженнях не потрібно перебільшувати роль моделювання, а особливо роль математичного моделювання. Хоч в емпіричних дослідженнях зараз дуже модно використовувати термін “модель” і кожне систематичне представлення рахують моделлю, не завжди і всюди для пояснення педагогічних явищ доцільно конструювати різного виду моделі. Побудовану модель слід рахувати вдалою, якщо з її допомогою можна пояснити факти, які розкриваються експериментальним шляхом; або вона дозволяє передбачити існування ще не відкритих фактів і дати привід для цілеспрямованих пошуків. Моделі, які використовуються в педагогіці для опису процесу навчання, відображають лише найпростішу, максимально схематизовану структуру навчання. Невелике збільшення кількості враховуваних факторів в даному процесі або введення нелінійних залежностей робить модель надзвичайно складною, яка важко піддається математичному дослідженню і практичному використанню.
Метод математичного моделювання в педагогічних дослідженнях можна застосовувати лише в тому випадку, якщо дослідник ретельно перевірить:
1) чи зберігаються в моделі ті сторони і особливості процесу, які виступають предметом дослідження;
2) чи збережені під час нагромадження фактичного матеріалу ті умови, які забезпечують можливість застосування даного методу до аналізу цих даних;
3) чи не відбулося при конструюванні моделі поширення висновків за область її значимості і контрольованості.
Конструювання моделей – це творча і здебільшого досить складна робота, виконання якої протікає в декілька етапів. В педагогічних дослідженнях побудова моделей не повинна бути самоціллю, моделі повинні сприяти ходу розкриття якоїсь наукової проблеми. Їх побудова і використання повинна бути комплексно пов`язана з іншими методами дослідження педагогічних явищ.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 299; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!