Зменшення впливу додаткових факторів на результати експерименту
Оскільки, під час педагогічного експерименту відбір експериментальних і контрольних класів часто затруднений (експеримент поширений, експериментатор не завжди може покинути своє місце, і ін.), то необхідно свідомо усунути або врівноважити додаткові змінні, які можуть спотворити результати експерименту. З цією метою можна використати наступні способи:
1. Елімінування додаткових змінних.Наприклад, в контрольній групі значний вплив на результати експерименту починають створювати два учні, які мають слабку успішність. Ці учні допускаються до участі в експерименті, однак їх результати не враховуються. В іншій групі на результати експерименту створює суттєвий вплив шум, який доноситься з сусіднього приміщення. Для його елімінування намагаються знайти інше приміщення. В третій групі декілька учнів експериментальної групи особливо цікавляться експериментальним предметом (наприклад, фізикою), читають додаткову літературу, беруть участь в роботі відповідного гуртка. Звісно, що ці учні будуть здійснювати значний вплив на результати експерименту і їх результати необхідно елімінувати (виключити).
2. Побудова еквівалентних експериментальних і контрольних класів на основі:
1) попарного порівняння, коли із наявних груп відбирають по визначеним ознакам (наприклад, по рівню знань або здібностей) двох самих кращих учнів і поміщують одного в експериментальну, іншого в контрольну групу. За тими ж ознаками відбирають наступну пару і т. д. Таким чином учні розділяються для проведення експерименту на спеціальні групи, приблизно з рівним середнім рівнем здібностей.
|
|
|
2) середніх оцінок і їх варіювання, коли знаходять середні оцінки і варіації по якому-небудь предмету. Попарно схожі групи, в яких середні арифметичні і стандартні відхилення приблизно однакові, відбирають в якості експериментальних і контрольних класів. Ще більш об`єктивні результати отримують тоді, коли відбирають класи з однаковими показниками на основі попереднього експерименту (контрольних робіт). Якщо немає однакових груп, можна не допустити до експерименту тих учнів, які під час попередньої перевірки дали лишні відхилення.
3. Вирівнювання умов експерименту.При проведенні педагогічного експерименту в експериментальних і контрольних класах повинні бути створені рівноцінні умови. Для створення таких умов є декілька можливостей:
1) вирівнювання додаткових змінних, обумовлених особистістю учня (експеримент перехресних груп). Даний експеримент проводиться в два етапи. На першому етапі одна група є експериментальною, - інша контрольною, на другому етапі (у другому півріччі) – навпаки. Цей прийом використовується, головним чином, для вирівнювання додаткових змінних, обумовлених особистістю учня. При даному способі всі учні і вчителі зможуть займатися як по-новому, так і по-старому, і їх постійні властивості в рівній ступені будуть здійснювати вплив на ті і інші результати. Якщо попередні знання учнів також були відносно рівними, то додаткові фактори, які впливають на експеримент взаємно компенсують один одного, і домінуючим залишається ефективність нового навчального методу. Для отримання об`єктивних даних слід визначити знання учнів на трьох ступенях: до експерименту, після першого етапу, в кінці експерименту. Особливо велика об`єктивність перехресного експерименту, коли він проводиться в одному класі на протязі одного уроку. В цьому випадку весь експериментальний матеріал необхідно представляти учням письмово, так, щоб вчителю не потрібно було давати в експериментальних і контрольних класах різні усні пояснення. Тоді такі фактори, як стан учителя, його майстерність та інші умови вказують однаковий вплив на учнів як експериментальних, так і контрольних груп. Необхідно звернути увагу на ту обставину, що методом перехресних груп не можна досліджувати вплив того чи іншого методу навчання на розвиток учнів (наприклад на розвиток розумових здібностей). В цьому випадку в одному класі потрібно послідовно використовувати однакові методи навчання.
|
|
|
|
|
|
2) Вирівнювання додаткових змінних, обумовлених особистістю вчителя.Одним із головних змінних, при педагогічному експерименті є відношення вчителя до експериментального методу. Один вчитель, наприклад, може бути прихильником нового методу, а інший – ні. Ці обставини звичайно впливають на результати експерименту. Для врівноваження додаткових змінних, обумовлених особистістю вчителя, також використовується перехресний експеримент. В такому випадку при постійності експериментальних і контрольних класів на другому етапі змінюються вчителі. Для запобігання включення додаткових змінних, обумовлених вчителями, необхідно вибрати людей приблизно з однаковими педагогічними здібностями.
4. Про врівноваження додаткових змінних, обумовлених прийомами контролю.При педагогічному експерименті важливо спланувати прийоми контролю. Перш за все важливо, щоб контрольні питання були складені вірно. Вони повинні потребувати знання найбільш суттєвих ознак, представлених у ході експерименту, потрібно складати як прості, так і складні питання, щоб контрольна робота мала необхідну діагностичну цінність. При виборі контрольних питань потрібно мати на увазі також мету експериментального навчання. Питання повинні бути складені таким чином, щоб з їх допомогою можна було визначити досягнення, поставлені метою експерименту. (Якщо, наприклад, метою експерименту було розвиток творчих здібностей учнів, то потрібно дані вміння і перевіряти). Бажано також, щоб результати експерименту перевіряла лише одна людина (експериментатор) на основі строго встановлених критеріїв. При декількох перевіряючих потрібно використовувати контрольні питання (тести), що потребують можливість однакових (однозначних) відповідей, щоб правильність відповідей була безсумнівна. Відповіді описового типу, для забезпечення об`єктивності, повинні перевірити кілька людей.
|
|
|
2.2.5. Метод експертних оцінок
Сутність методу
Щоб отримати кількісні дані про якесь якісне явище, тобто для шкалування якісних явищ, можна використовувати загальнонаукові методи колективної і індивідуальної експертної оцінки. Сутність методу експертних оцінок полягає в проведенні експертами інтуїтивно-логічного аналізу проблеми з кількісним судженням і формальною обробкою результатів. Отримана в результаті обробки узагальнена думка експертів приймається як вирішення проблеми [17, с.9]. Від експертизи даний метод відрізняється двома особливостями: організація проведення всіх етапів експертизи науково обґрунтовані; використання кількісних методів при організації експертизи і при оцінці суджень експертів і їх обробці. Методи експертних оцінок широко використовуються при прогнозуванні розвитку тої чи іншої області науки, при вирішенні управлінських питань в народному господарстві. Хоч елементи методів експертних оцінок використовувались в педагогічних дослідженнях при анкетуванні, проведенні інтерв`ю і ін. досить давно, однак ціленапрямлене і систематичне використання даний метод отримав у педагогіці відносно недавно. В професійній педагогіці використання методів експертних оцінок має великі перспективи при складанні нових планів і програм, оцінці навчальних матеріалів, професійних якостей особистості, прогнозуванні розвитку спеціальності і т. д. На основі експертної оцінки встановлюється ступінь узгодженості думок експертів по досліджуваному питанню і об`єктивність обґрунтування їх висновків. Останнє питання досить важливе з точки зору науковості цього методу. Експертні оцінки не можуть бути голослівними, не аргументованими суб`єктивними думками, а повинні спиратись на існуючі об`єктивні зв`язки між фактами і явищами. Метод експертних оцінок можна використовувати і в тих випадках, коли кількісним, точно вимірювальним явищам потрібно дати якісні оцінки. Типовими таким явищами є проблеми в області професійної педагогіки. Так, наприклад, при оцінці професійних якостей особистості деякі показники можна точно виміряти, деяким явищам можна дати оцінку лише на основі думок спеціалістів. Якщо кількість правильних відповідей можна точно визначити, то інтерес до процесу навчання, можна визначити лише “на око”, і ін. Так як проблеми професійної педагогіки тісно пов`язані з соціальними, науково-технічними, психологічними, фізіологічними і іншими проблемами, важко знайти людину, яка б володіла знаннями у всіх вищеназваних областях наук. Однак методами експертних оцінок, основаними на використанні знань, інтуїції і досвіду кваліфікованих спеціалістів, можна достатньо обґрунтовано узагальнювати різні індивідуальні думки спеціалістів по тих чи інших питаннях. Достовірність колективної експертної оцінки залежить від компетентності і ерудиції експертів, від ступені їх знайомства з тою областю, по якій проводиться експертиза, від стажу і результатів їх роботи в області даної проблеми, від ступеня аргументованості власної думки і об`єктивного відношення до розглядуваної проблеми, а також від кількості експертів.
Різновиди методу
1. Метод комісії.Полягає в тому, що на базі сукупності індивідуальних думок експертів намагаються знайти саму об`єктивну, обґрунтовану думку для вирішення якогось питання. Оскільки експерти працюють спільно, то вони можуть в даному випадку безпосередньо обмінюватися один з одним думками. При методі комісії кожний експерт захищає свою думку, однак повинен бути готовим, при необхідності змінити її. Слід мати на увазі, що при даному методі на кінцевий варіант можуть вплинути особисті відносини між експертами, авторитет, небажання відмовитися від своїх поглядів і ін. При викладенні своїх поглядів експерт повинен аргументувати і мотивувати свою позицію, навести докази та проілюструвати їх прикладами, висунути свої пропозиції по обговорюваній темі.
2. Метод мозкового штурму (або метод колективної генеральної ідеї).При цьому методі кінцеве рішення приймається не на основі суми індивідуальних поглядів експертів, а на основі їх групового мислення. За допомогою цього методу намагаються отримати нові ідеї, оцінити нові гіпотези про розвиток досліджуваного явища. Сутність методу мозкового штурму полягає у вирішенні двох задач: творчого генерування нових ідей; аналізу і оцінки запропонованої ідеї. Для вирішення цих завдань утворюються дві групи експертів. В першій групі – генераторів ідей – від 4 до 15 людей. За декілька днів до початку сесії їм надається інформація про досліджувану проблему. В процесі роботи цієї групи критика будь-якої оцінки проголошених ідей не допускається. Під час засідання експертів їх думки та ідеї повинні підхоплюватися, розвиватися, комбінуватись; учасники засідання повинні “розкачувати” один одного, результатом чого повинна бути лавина ідей [17, с.51]. На наступному етапі роботи друга група – аналітиків критично розглядають висловлені на першому етапі ідеї та думки і відбирає найбільш цінні з них. Таке розділення етапів експертизи дозволяє поглибити аналіз, підсилити критику і зробити її більш об`єктивною. Головні недоліки даного методу – спонтанність і стихійність генерації ідей і велика витрата часу.
3. Метод Делфі.Полягає в послідовному анкетуванні експертів і виявленні переважаючогосудження спеціалістів по конкретному питанню. Характерним для методу Делфі є відсутність контактів експертів і колективних обговорень, багаторівневе опитування експертів, обмін анонімною інформацією експертів і обґрунтованість їх відповідей. На першому етапі за допомогою ранжування явищу дається кількісна оцінка. Потім експертам даються для аналізу обґрунтовані анонімні висновки інших експертів по даному питанню і дозволяється по бажанню доповнити свою початкову анкету. В другому турі отримані відомості і крайні думки експертів і аргументації повідомляються експертам і проводиться третій тур опитування. В ході його експерти знову переглядають свої відповіді і аргументують нове рішення. Зазвичай після цього туру опитування відповіді експертів не змінюються, і опитування можна припинити. Недоліками методу Делфі потрібно рахувати великі затрати часу для його проведення і повне виключення прямого обміну думками між експертами. Для усунення цих недоліків розроблені різноманітні доповнення методу Делфі.
4. Метод евристичного прогнозування.Відрізняється від попередніх методів чітким теоретичним обґрунтуванням, виясненням компетентності експертів і алгоритмом обробки отриманої інформації.
5. Метод узагальнення незалежних характеристик.Полягає в тому, що про спостережуване явище дають незалежні оцінки різні люди. Під узагальненням характеристик тут розуміється не їх сумування для знаходження середніх характеристик, а детальний аналіз і синтез різних характеристик, під час якого відкидається все несуттєве, випадкове і суперечливе. Даний метод вважається одним із самих ефективних при вивченні особистості в навчальному процесі. Метод узагальнення незалежних характеристик можна успішно використати також при вивченні особистості в різних видах діяльності: в навчальній, суспільній, спортивній діяльності, в побуті, і ін. В такому випадку дослідник повинен узагальнити відомості, отримані від вчителів, майстрів, вихователів, лікарів, керівників фізичною підготовкою, учнів.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 237; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!