Вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, дослідна педагогічна діяльність
Досвід – філософське поняття, яке виражає безпосередній зв`язок людини з дійсністю і виникає на основі її відображення. Під педагогічним досвідом слід розуміти накопичені в ході педагогічної діяльності способи навчально-виховної роботи. Кожний вчитель намагається в своїй практичній роботі знайти можливо кращі шляхи проведення навчально-виховного процесу. З цією метою він користується різними способами побудови уроку, комбінаціями різноманітних навчальних методів і прийомів, різного роду навчальними посібниками, тощо. Відповідно, кожний вчитель виступає в певній мірі дослідником, експериментатором, який намагається інтуїтивно вдосконалити навчально-виховний процес. Декому це вдається краще, декому гірше. В широкому розумінні слова під передовим педагогічним досвідом розуміють таку практичну роботу, яка дає високий педагогічний результат; у вузькому змісті – це практика, яка містить в собі елементи новизни і оригінальності. Передовий досвід розглядають як творчу розробку нових ідей висунутих педагогічною наукою, практичне втілення цих ідей у різних варіантах. Вивчаючи досвід передових педагогів, порівнюючи його з роботою рядових вчителів, дослідник може відкрити об`єктивні закономірності зв`язку педагогічних явищ. Аналіз, порівняння і узагальнення цих зв`язків дозволяє знайти можливості обґрунтованого вдосконалення навчально-виховного процесу і збагачення педагогічної науки достовірними знаннями. Слід мати на увазі, що експериментальне дослідження є успішним тоді, коли воно ґрунтується на вивченні передового досвіду. Адже вивчення і узагальнення досвіду буде оптимальне в тому випадку, коли воно систематично поєднується з теоретичною роботою, оскільки без теорії вивчення фактів протікає на емпіричному рівні. Узагальнення педагогічного досвіду є основним методом дослідження навчально-виховного процесу. Цінність методу визначається тим, що він дозволяє конкретно проаналізувати наявні факти, комплексно розглянути педагогічне явище і вияснити суттєві взаємозв`язки. Однак узагальнення педагогічного досвіду стає справжнім науковим методом лише в тому випадку, якщо за його допомогою відкривають дещо нове, яке має об`єктивне значення і тому новому дається точна педагогічна характеристика.
|
|
|
Узагальнення практичного досвіду має також велике значення в аспекті зміцнення зв`язків педагогічної теорії з практикою навчання і виховання. Вивчення і узагальнення досвіду часто виступає початковою ланкою в схемі процесу пізнання: живе споглядання – абстрактне мислення – практика. Із практичного досвіду в процесі дослідження робляться нові, важливі для педагогічної науки висновки. При вивченні і узагальненні передового досвіду завжди піднімається питання, яким критерієм оцінити передовий досвід, коли можна назвати його передовим, коли ні. Використання і впровадження передового досвіду повинно завжди супроводжуватись підвищенням ефективності навчально-виховного процесу (тобто повинен підвищитись рівень знань, вмінь і навичок учнів, розвиватись такі якості особистості, як активність, самостійний інтерес до навчання і ін.). Вивчити досвід можна за рахунок спостереження уроків; бесід з вчителями, учнями, директорами; вивчення педагогічної документації; проведення контрольних робіт і тестів; вивчення перевірочних робіт; аналізу культури праці і поведінки учнів; колективної експертної оцінки і ін. При узагальненні передового досвіду потрібно перш за все знайти те нове, в порівнянні з попереднім, що забезпечило педагогічний ефект, і дати йому точну науково-педагогічну характеристику. При використанні методу вивчення і узагальнення передового досвіду в дослідницькій роботі можна виділити наступні етапи: 1) початкове ознайомлення з досвідом вчителя з метою вияснення його передового елемента; 2) розробка конкретних критеріїв і методів для об`єктивної оцінки даного досвіду; 3) перевірка, за допомогою визначених критеріїв і методів, ефективності використання досвіду; 4) теоретичне обґрунтування даного досвіду, тобто визначення об`єктивних зв`язків між педагогічними явищами, які існують у досвіді; 5) вдосконалення досвіду на основі його теоретичного аналізу; 6) експериментальна перевірка вдосконаленого досвіду; 7) порівняння отриманих результатів з попередніми результатами, з точки зору його навчально-виховної ефективності; 8) науково-педагогічна характеристика нового на відміну від звичайного, сформованого досвіду.
|
|
|
|
|
|
Дослідна педагогічна діяльність виражається в тому, що вчитель перевіряє деякі нові методи і прийоми роботи, свідомо аналізує їх ефективність. Дослідна педагогічна робота стає методом педагогічного дослідження тоді, коли вчитель дотримуючись основних принципів і правил навчально-виховної роботи, здійснюючи її в цілому на підвищеному рівні, вводить нову логіку викладання навчального матеріалу або намагається впровадити новий метод. У зв`язку з цим вчитель перебудовує навчально-виховну роботу з метою досягнення більш цінніших результатів. Як уже відмічалось, кожний вчитель хоче досягнути найкращих результатів у навчальній роботі і з цією метою, часто сам того не усвідомлюючи, намагається урізноманітнити свою роботу, використовує різноманітну структуру шкільного уроку, різноманітні методи прийоми навчання, і ін. Однак з точки зору методології дослідницької роботи дану діяльність назвати дослідною педагогічною не можна. Дослідна педагогічна діяльність стає методом дослідження педагогічних явищ тоді, коли вчитель, дотримуючись всіх основних принципів навчально-виховної роботи, використовує при поданні навчального матеріалу нову логіку навчання або перевіряє новий метод і в зв`язку з цим суттєво реорганізує навчально-виховну роботу з метою досягнення більш цінніших результатів. Дослідна педагогічна робота стає методом педагогічного дослідження при наступних умовах: 1) коли вона поставлена на основі добутих наукою даних у відповідності з теоретично обґрунтованою гіпотезою; 2) коли вона перетворює дійсність, створює нові педагогічні явища; 3) коли вона супроводжується глибоким аналізом і з неї роблять висновки і створюються теоретичні узагальнення. Дослідна педагогічна діяльність виступає проміжною ланкою між вивченням і узагальненням передового досвіду і експериментом. Зазвичай вона використовується в тому випадку, коли необхідно перевірити і апробувати головні ідеї наукової роботи і основні положення гіпотез. Слід наголосити на деяких типових недоліках у використанні названих методів: 1) нерідко використовуються в більшій ступені матеріали (загальновідомі в педагогіці) із літературних джерел, ніж практичний досвід; 2) сутність досвіду не розкривається повністю; внаслідок цього зроблені висновки і рекомендації непереконливі; 3) намагаються аналізувати достатньо широку проблему, внаслідок чого дослідження носить поверхневий характер; 4) робляться висновки і узагальнення, які логічно не витікають із дослідження; в деяких випадках висновки і узагальнення відсутні.
|
|
|
Педагогічне спостереження
В психології під спостереженням розуміють цілеспрямоване й планомірне сприйняття дійсності з наступною систематизацією фактів і формулюванням висновків. Даний метод дослідження застосовується в усіх науках і тому відноситься до універсальних. Достатньо широко спостереження застосовується і в педагогічних дослідженнях (при вимірюванні показників рівня сформованості пізнавальної активності, пізнавального інтересу, пізнавальної самостійності, загальної вихованості та її складових, тощо). В залежності від характеру та умов здійснення виділяють кілька видів спостережень: безпосереднє й опосередковане спостереження; відкрите й приховане; безперервне та дискретне. Безпосереднє спостереження — це спостереження явищ і процесів, що вивчаються, за природних умов їх функціонування. Безпосереднє спостереження може бути організоване по-різному. В одному випадку дослідник бере участь у процесі, що спостерігається: проводить урок, виховну годину. До переваг даного методу можна віднести те, що експериментатор може сам реалізувати розроблену ним методику, що, звичайно, сприяє підвищенню ефективності спостереження. В другому випадку експериментатор виступає в ролі спостерігача досліджуваного процесу: він є присутнім на уроці, виховному заході. Велике значення при цьому має попередня бесіда з учителем, що проводить урок або виховний захід, про мету, завдання і методику спостереження. Слід мати на увазі, що для отримання об`єктивних даних необхідно відвести певний час на взаємну адаптацію дослідника і класу, де буде здійснюватися спостереження. При проведенні опосередкованого спостереження дослідник виступає лише як його організатор, тобто спостереження здійснюється не ним, а спеціальною групою, що працює під його керівництвом. Тому опосередковане спостереження потребує значної підготовчої роботи, ретельного інструктування його учасників. Під відкритим спостереженням розуміють таке спостереження, за умов якого і вчитель, і учні усвідомлюють, що дослідник спостерігає за ними. Цінність даного виду спостереження полягає в тому, що дослідження здійснюється в реальній обстановці навчально-виховного процесу. До його суттєвих недоліків відноситься те, що присутність сторонньої особи призводить до змін у психологічному настрої учнів і учителя, що, природно, викликає і зміни в їх поведінці. Щоб уникнути подібного впливу, в педагогічних дослідженнях інколи використовуються приховані спостереження, що здійснюються за допомогою різних технічних приладів: телевізійних установок, магнітофонів, мікрофонного зв'язку для дистанційного спостереження тощо.
За терміновими характеристиками спостереження поділяються на безперервні й дискретні. Безперервне спостереження здійснюється в тих випадках, коли виникає необхідність у дослідженні явища в динаміці від самого початку й до кінця. Наприклад, спостереження за поведінкою дітей у грі може бути класифіковане як безперервне спостереження, бо гра, як відомо, має чіткі межі: початок і кінець. Однак безперервне спостереження стає неможливим, коли його об`єктом є процес, початок і кінець якого суттєво віддалені один від одного. В даному випадку здійснюють дискретне спостереження. Зокрема, до дискретних відносяться спостереження, які здійснює дослідник при проведенні порівняльного експерименту, що організований за принципом єдиної різниці (у зв`язку з тим, що спостереження у констатуючому і контрольному експериментах виконуються через деякий, іноді досить тривалий проміжок часу).
Об`єктами спостереження в педагогічних дослідженнях можуть бути дії учнів або навчальних груп у навчальному процесі, виконання контрольних робіт, зміна поведінки учнів, дії вчителя, методи навчання і учіння та інші педагогічні явища. Спостереження в педагогічних дослідженнях має дві основні функції: 1) забезпечити теоретичне дослідження емпіричної інформації; 2) перевірити адекватність та істинність теорії в практиці. Для забезпечення науковості педагогічного спостереження необхідно виходити із наступних вимог. 1. Спостереження повинне мати визначену мету. Чим вужча і точніша мета спостереження, тим легше реєструвати результати спостереження і робити достовірні висновки. В педагогічних дослідженнях, нажаль, досить часто проводяться “спостереження взагалі” (наприклад, загальне спостереження уроків) або спостереження “на всякий випадок”, щоб пізніше вирішити, як і де використати отримані результати. 2. Спостереження повинне проходити по наперед виробленому плані. В плані деталізуються окремі питання, за допомогою яких хочуть отримати потрібні відомості. Якщо, наприклад, спостерігач вивчає діяльність вчителя або учнів, то він наперед складає детальний опитник про те, що його цікавить в даній діяльності. Під час спостереження детально реєструє всю інформацію, яка відноситься до поставлених питань. 3. Кількість досліджуваних ознак повинна бути мінімальною, і вони повинні бути чітко визначені. Чим точніше і детальніше зафіксовані питання про досліджувані ознаки і чим ясніше сформульовані критерії оцінок цих ознак, тим більшу наукову цінність мають отримані відомості. Якщо питання нечіткі і досліджувані ознаки неможливо виміряти точно, то аналізувати та інтерпретувати результати значно складніше. 4. Явища необхідно спостерігати в реальних природних умовах. Якщо, наприклад, об`єктом дослідження виступає самостійна робота учнів на уроці, то рекомендується вибирати другий, третій або четвертий уроки, так як на останніх уроках дає про себе знати втома, а під час першого уроку – існує деяка сонливість і в зв`язку з цим пасивна участь в навчальній роботі. Небажано спостерігати уроки в кінці навчальної чверті –в найбільш напружену пору навчального процесу, коли починають проявлятися ознаки перевтоми учнів. Спостереження уроків у різних класах слід проводити по можливості в однакових умовах (розміщення уроку в розкладі і ін.). 5. Відомості, отримані шляхом різних спостережень, повинні бути порівнюваними. Особливо важливо при проведенні спостереження використовувати однакові критерії для оцінки досліджуваних явищ. Недопустимо, наприклад, щоб в одному з класів відповіді учнів фіксувались по трьохбальній системі (+ повна відповідь, 0 неповна відповідь, - невірна відповідь). А в іншому класі – за п`ятибальною системою (5 – відмінна, 4 – добра відповідь, і т. д.). 6. Повторення спостереження слід проводити через рівні проміжки часу. Якщо, наприклад, досліджується розвиток експериментальних вмінь учнів, то спостереження приходиться проводити кожну чверть чи півріччя. Неправильно поступає дослідник, перевіряючи засвоєння навичок студентів на першому курсі через кожну навчальну неділю, а на другому – через місяць. 7. Спостерігач повинен знати, які помилки можливі при спостереженні і попереджати їх. Неточні і неправильні спостереження виникають з самих різних причин. Відхилення (аберація) між даними, які відповідають дійсності, і даними, отриманими шляхом спостережень, називаються похибками спостереження. Ці похибки можна поділити на методологічні і реєстраційні. Методологічними є, в першу чергу, репрезентативні похибки, які виникають тоді, коли на основі спостереження окремих явищ чи ознак, виділених із загального комплексу, робляться висновки про весь комплекс в цілому. Тут похибка свідчить про те, що кількість виділених ознак із загального комплексу спостереження обрахована неправильно або невдало вибрані окремі елементи. Реєстраційні похибки залежать перш за все від особистості спостерігача. Вчений, чи педагог, який досліджує навчальний процес, повинен бути досить спостережливим, володіти хорошою пам`яттю і мати досвід. Крім того, потрібна достатня теоретична підготовка для осмислення спостережуваних явищ, а також чітко встановлена програма проведення спостереження.
Зазвичай, в проведенні педагогічного спостереження виділяються наступні етапи: 1) вибір об`єкта, постановка мети і завдань спостереження; 2) отримання дозволу на проведення спостереження; 3) складання плану спостереження; 4) підготовка документів і обладнання спостереження (інструкції, протоколи, апаратура); 5) збір даних спостереження (записи, протоколи, таблиці і ін.); 6) оформлення результатів спостереження; 7) аналіз результатів спостереження; 8) теоретичні і практичні висновки спостереження.
Педагогічний експеримент
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 400; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!