Чому більшість населення Гетьманщини не підтримала перехід гетьмана І. Мазепи на бік Карла ХII?
· Соціальна політика І. Мазепи упродовж попередніх років позбавила його популярності серед населення
· Оскільки угода про україно-шведський союз була таємною, цей крок для переважної більшості українців був несподіваним і незрозумілим
· Швидкі й рішучі дії Петра I, спрямовані на ізоляцію гетьмана після його переходу на бік шведського короля.
Воєнно-політичні акції Петра I проти українців, здійснені після переходу І. Мазепи на бік Карла ХII
· 28 жовтня 1708 р. Маніфест Петра І до українців. Петро I звинувачував Мазепу в зраді царя і України, стверджував, що він продав українців польському королю, щоб повернути православних українців під унію
· Наказ царя О. Меншикову захопити і зруйнувати гетьманську резиденцію Батурин, де знаходилися артилерія, запаси продовольства, гетьманський архів і канцелярія. Населення і вся залога були знищені (6 тис. чоловіків, жінок і дітей), а місто спалене.
· 7 листопада 1708 р. Глухівська грамота Петра I, у якій він гарантував царське прощення і збереження маєтностей за тими представниками козацької старшини, які в місячний термін «одумаються» і залишать Мазепу. Тих, хто цього не зробить, позбавлять маєтків, їхні сім’ї відправлять у заслання, а їх самих покарають смертю
· Петро І наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й 11 листопада 1708 р. ним став Іван Скоропадський.
· 12 листопада 1708 р. у глухівській Свято-Троїцькій церкві, у присутності царя, російських урядовців і козацької старшини, й одночасно у московському Успенському соборі було оголошено анафему (церковне прокляття) на І. Мазепу
|
|
|
· 14 травня 1709 р. російські війська за наказом Петра I зруйнували Запорозьку Січ
27 червня (8 липня) 1709 р.відбулася Полтавська битва.
Армія Петра І нараховувала 42500 чол. та 102 гармати. Шведська армія складалася з 17 000 чол. та 6 гармат.
О 5 год. ранку 27 червня (8 липня) 1709 р. шведська піхота розпочала штурм редутів, але була відкинута московською кавалерією. Вступивши в бій шведська кіннота успішно вела боротьбу з кавалерією противника, але під сильним гарматним вогнем змушена була відступити. За цей час шведська піхота перегрупувалась і розпочала новий штурм редутів, два з яких були здобуті, але знову нищівний вогонь московської артилерії змусив шведів залишити зайняті позиції. Спроба Карла XII обійти редути з півночі також зазнала невдачі. Навальний наступ шведської піхоти був зупинений гарматним вогнем і шведи були змушені відступити в напрямку Будищинського лісу. До 11 години ранку битва закінчилась цілковитою поразкою шведського війська.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер.
|
|
|
6. 5 квітня 1710 р. (через півроку по смерті І.Мазепи) П.Орлика обирають гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва а також турецького султана і шведського короля. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана.
«Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького» («Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis») — документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика — так звана Бендерська конституція, яку вважають першою українською Конституцією, а також однією із перших конституцій у Європі. ЇЇ було прийнято 5 (16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери, нині це територія Молдови). Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією.
В документі чергуються такі назви держави: Військо Запорізьке, Мала Русь и Україна. Київ – столиця. Законодавча влада надавалася Генеральній Раді, що виконувала роль парламенту, до якої входили генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники, полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину. Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді. Генеральний суд – вища судова влада, гетьман не мав права вмішуватися в його роботу. Казною і фінансами завідував Генеральний підскарбій. Гетьман був зобов’язаний захищати населення від надмірних податків і повинностей, допомагати вдовам і сиротам.
|
|
|
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 442; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!