Основні причини виникнення Руїни
Тема 7. Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій половині XVII – XVIII ст.
1. Гетьман І. Виговський, його зовнішня та внутрішня політика. Російсько-українська війна 1658—1659 рр.
2. Руїна. Гетьмани Ю.Хмельницький, П.Тетеря, І.Брюховецький.
3. Гетьман П. Дорошенко, його боротьба за об’єднання України.
4. Гетьманування І. Самойловича. «Вічний мир»
5. Зовнішня та внутрішня політика гетьмана І. Мазепи. Полтавська битва.
6. П. Орлик – гетьман в еміграції. «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького».
7. Гетьмани І. Скоропадський, П. Полуботок, Д. Апостол, К. Розумовський. Остаточна ліквідація гетьманства та Запорозької Січі.
8. Гайдамацькі рухи. Поділи Речі Посполитої.
1.В атмосфері гострих суперечностей та посилення московського тиску Івана Виговського було обрано гетьманом України (Корсунська рада 21 жовтня 1657 р.).
Гетьманування І. Виговського
Зовнішня політика
· Збереження союзницьких відносин з Московською державою
· Підписання мирного трактату зі шведським королем, за яким останній визнавав незалежність Війська Запорозького
· Відновлення союзницьких відносин з Кримським ханством
· Досягнення угоди про перемир’я з Річчю Посполитою
Внутрішня політика
· Проведення лінії на економічне й політичне зміцнення козацької старшини і православної шляхти
· Надавав велику кількість землі у володіння православних монастирів, української шляхти і козацької старшини
|
|
|
· Пасивна економічна блокада Запоріжжя, яке стало осередком опозиції гетьману
Гадяцький договір 1658 р.
Гадяцький договір — україно-польська угода, схвалена 16 вересня 1658 р. на Генеральній (Військовій) раді неподалік міста Гадяч. Автор договору - Юрій Немирич.
· Україна в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств під назвою «Руське князівство» разом з Польським королівством і Великим князівством Литовським входила до «єдиної і неподільної Речі Посполитої» на правах формально рівноправного суб’єкта
· Руське князівство мав очолювати гетьман, який водночас був київським воєводою і першим сенатором
· Влада гетьмана була довічною, а після його смерті стани українського суспільства обирали чотирьох претендентів, з-поміж яких король призначав нового гетьмана
· За польським зразком утворювалися місцеві органи влади, відновлювалися суд і судочинство, адміністративно-територіальний устрій, що існували до 1648 р.
· Руське князівство не мало право на окремі відносини з іншими державами
· Сенаторські посади мали обіймати особи православного віросповідання
· Кількість збройних сил мала становити 30 тис. козаків і 10 тис. найманців
|
|
|
· Відновлювалося велике землеволодіння, кріпацтво, усі повинності й податки селян і міщан, які існували до 1648 р.
· Скасовувалася церковна унія, проголошувалася свобода православного й католицького віросповідань, православному митрополиту і єпископам надавалися місця у сенаті
· Заснування в Україні двох академій, а також шкіл і друкарень без обмежень, «оскільки їх потрібно буде»
· Встановлення свободи друку і слова, навіть у релігійних питаннях
Російсько-українська війна 1658—1659 рр.
Причини війни
· Загострення україно-російських відносин унаслідок відвертого втручання московських воєвод у внутрішньополітичне життя Гетьманщини
· Невдоволення московського уряду діяльністю І. Виговського й прагнення замінити його особою, яку він зможе краще контролювати
Привід до війни
· Виступ антигетьманської опозиції, очолюваний М. Пушкарем і Я. Барабашом, який російська влада вирішила підтримати
Хід війни
В 1658 р. гетьман зіткнувся з потужною опозицією, яка всіляко підтримувалася Москвою. Спочатку йому вдалося розгромити опозиціонерів, на чолі яких стояли полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш. У битві під Полтавою війська гетьмана Виговського завдали поразки бунтівникам, а Мартин Пушкар — загинув. Зрозумівши, що розв'язати міжусобну війну в Україні лише послами та намовляннями не вдасться, Москва вводить до Гетьманщини війська. В середині червня 1658 р. в Україну прибули війська князя Василя Шереметьєва та князя Григорія Ромодановського. У серпні — вересні 1658 року гетьманські війська вирушили на українсько-московське прикордоння. Паралельно з гетьманом воєнні дії проти росіян у Білорусі розпочав полковник Іван Нечай. Офіційно російсько-українську війну було оголошено сторонами одна одній у вересні 1658 року. Військам полковника Нечая вдалося вибити московські гарнізони з міст Білорусі. 18 квітня 1659 року — московське військо на чолі з князем Трубецьким підходить до Конотопа. У Конотопі тоді перебувала найбоєздатніша на Лівобережжі частина гетьманських військ на чолі з Сіверським наказним гетьманом Григорієм Гуляницьким. 21 квітня місто опиняється в повній облозі. Оточенні у Конотопі козаки відмовились здати росіянам місто. Чисельність російського війська під Конотопом становила близько 70 тисяч осіб.
|
|
|
Конотопська битва (27 червня — 29 червня (7 липня — 9 липня) 1659 року) — битва між військами гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди на чолі з Мухамедом-Ґіреєм IV з одного боку і московським військом з іншого.
|
|
|
Рано вранці 29 червня 1659 року невеликий загін Виговського атакував табір Пожарського і після короткої сутички почав відступати, вдаючи втечу. Війська Пожарського, відчуваючи легку здобич, залишили табір і почали його переслідувати. Коли московські війська вступили в село Соснівку, козаки всією армією розпочали контрнаступ на Пожарського. Побачивши пастку, Пожарський спробував відступити, але тяжка московська кіннота та артилерія загрузли у вогкому ґрунті біля річки. В цей час з флангу вдарили татари — московська армія опинилася в оточенні; почалася різанина. Впродовж решти 29 червня були знищені майже всі 30 000 війська Пожарського, а сам він був захоплений у полонразом з князями Львовим, Ляпуновим, Бутурліними, Скуратовим, Куракіним та іншими. Полонених за звичаєм віддали татарам, які майже всіх немилосердно вирізали. Поставши зв'язаним перед ханом, Пожарський, за переказами літописців, плюнув йому в обличчя та обматюкав. За це татари миттєво відтяли йому голову і відіслали її з полоненим до табору Трубецького. Сам Трубецькой, почувши про розгром Пожарського, відкликав Ромодановського з облоги Конотопа та пізно ввечері почав відступ з України. Побачивши розвиток подій, Григорій Гуляницький вийшов з Конотопа і вдарив по армії Трубецького, що відступала, захопивши багато артилерії; сам Трубецькой ледве не загинув, був двічі поранений і втратив окрім частини артилерії ще бойові знамена, скарбницю й майже увесь обоз. Покінчивши із залишками військ Пожарського, козаки й татари продовжували переслідувати ворога у його відступі ще протягом трьох днів аж до московського кордону. Звістка про розгром російського війська під Конотопом та можливість подальшого наступу й загроза нападу татар на московські міста, відповідно до записів у журналі шведського дипломата Мюллера, викликала у Москві паніку. Втрати Трубецького становили близько 40 тис. чол. російського війська, було захоплено в полон близько 15 тис. Проте хвилювання царя, що Виговський з ханом піде далі на Москву, виявилися передчасними. Тільки-но Виговському вдалося захопити Ромни, Лохвицю та декілька інших українських міст, які утримували його супротивники, як прийшла звістка з Криму, що козаки Івана Сірка напали на татарські поселення, і це примусило хана з ордою залишити Виговського та вертатися в Крим. Громадянська війна спалахнула з новою силою. Хоч Гадяцький договір з поляками був вигідний для України, ідея союзу з поляками не знайшла підтримки серед більшості козацтва та народних мас.
Війни на два фронти, та ще громадянської, Виговський не витримав і, не бажаючи подальшого кровопролиття, після однієї з Чорних рад, що відбулася 11 вересня 1659 р. в містечку Германівка, склав булаву. На його місце обрали Юрія Хмельницького.
2. Поняття «Руїна» вперше було вжито істориком М. Костомаровим. Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою.
Основні причини виникнення Руїни
· відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті
· глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики
· егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих
· Охоплення значної частини народних мас, і насамперед козацтва, бунтівними настроями і небажанням підпорядковуватися будь-якій владі
· Активне втручання у внутрішні справи і пряма агресія стосовно Гетьманщини з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 722; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!