Життєвий шлях Володимира Мономаха (1053—1125)



1053—1078 Дитячі та юнацькі роки. Своє дитинство і юність провів при дворі батька Всеволода Ярославича в Переяславі-Південному. Постійно очолював батьківську дружину, здійснював далекі походи, придушував повстання в’ятичів, воював проти половців. У 13 років батько направив його князювати в далекий Ростов.

1078—1094 Чернігівський період життя. Після того як Всеволод Ярославич став великим князем київським, Володимир Мономах отримав в уділ Чернігів. Для Чернігівського князівства це був період розквіту, містобудування, храмового будівництва.

У 1080 р. приборкував переяславських торків; боровся з половцями. Лише за князювання Всеволода Володимир провів 12 битв з половцями

1094—1113 Переяславський період життя. Володимир Мономах після смерті батька, хоча за його життя й був фактичним правителем Русі, добровільно поступився київським престолом Святополку Ізяславичу і так само передав Чернігівське князівство своєму старшому братові Олегу Святославичу, оскільки за законами заміщення князівських столів вони мали переважні права, а сам повернувся до Переяслава. Будучи переяславським князем, постійно влаштовував походи проти половців. Був ініціатором спільних походів руських князів у половецькі землі (1103, 1107, 1110, 1111 р.). Набув широкої слави полководця

 

Правління Володимира Мономаха (1113—1125 рр.)

У квітні 1113 р. помер Святополк. Його смерть стала приводом до повстання в Києві. Головною причиною повстання було невдоволення киян спекуляціями сіллю, в яких брав участь сам князь. Утворене віче покликало на престол Володимира Всеволодовича Мономаха. Він відразу видав ряд законів, що обмежували лихварські відсотки, утруднювали перетворення вільних людей у холопів, полегшували становище селян. Було обмежено застосування рабської праці, що сприяло економічному розвитку держави. За часів правління Мономаха було відновлено єдиновладну монархію, що занепала після смерті Ярослава. У Києві було збудовано міст через Дніпро. Силою придушував князівські усобиці. Відновив міжнародний авторитет Київської держави. Написав знамените «Повчання дітям», пронизане турботою про рідну землю, ідеями християнської доброзичливості та любові до ближнього. Під час його правління Русь зміцнила свої міжнародні позиції. Цьому сприяли успішні походи, зближення з Візантією, Скандинавією, Західною Європою шляхом налагодження династичних зв’язків. Так, сам Володимир був одружений з дочкою англійського короля, сестра вийшла заміж за німецького імператора, а донька – за угорського короля.

Політику батька проводив наступник Мономаха, його синМстислав Великий (1125-1132 рр.)За часів його правління Київська Русь зберігала єдність. Він здійснив кілька успішних походів проти половців (1125та1129 рр.).

Правління Мстислава Володимировича (1125—1132 рр.)

Старший син Володимира Мономаха, успадкував київський великокнязівський престол після смерті батька.

Був сильним князем, який примусив визнати свою зверхність і підкорити Мономашичів, Ольговичів, Давидовичів і галицьких Ростиславичів

Підтримував династичні зв’язки через укладання шлюбних союзів з Норвегією, Данією, Візантією та Угорщиною

1127 р.разом з іншими князями переміг полоцьких Всеславичів, а через два роки відправив у заслання до Константинополя всіх живих Всеславичів. Полоцьке князівство Мстислав передав своєму синові Ізяславу. Був останнім єдиновладним правителем Київської Русі.

1132 р. здійснив успішний похід проти литовських племен   

Після смерті Мстислава його наступники не змогли втримати централізованої держави. Київська Русь остаточно розпадається на ряд князівств. Розпочавсяперіод феодальної роздробленості (з 30-х рр. XII ст.).

Отже, правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава являло останній період існування централізованої, могутньої Київської Русі.

Уже після смерті Ярослава Мудрого було започатковано процес політичної децентралізації Русі, який було перервано на короткий час в період правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого (1113 – 1132 рр.). Як наслідок – відбувався поступовий занепад Київської держави, який завершився у 1240 р. загибеллю Києва під ударами монголо-татар.

4.Уже після смерті Ярослава Мудрого було започатковано процес політичної децентралізації Русі, який було перервано на короткий час в період правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого (1113 – 1132 рр.).

Роздробленість і занепад Київської Русі були зумовлені рядом причин:

· По-перше, поява приватної власності на землю і швидкий соціально-економічний розвиток окраїн держави привів до росту їх економічної могутності, що збільшило прагнення місцевих правителів до самостійності та незалежності від центру.

· По-друге, велика територія Київської Русі та відсутність зручних шляхів сполучення й спільного ринку сприяли послабленню зв'язків між різними частинами держави.

· По-третє, об'єднання в єдиній державі різних народів, яке трималося на сильній владі київського князя, з послабленням останньої дало тріщину, що посилило відцентрові течії.

· По-четверте, відсутність чіткої системи престлонаслідування: невирішеність питання успадкування київського великокнязівського престолу (молодший брат князя чи старший син). Це призводило до княжих міжусобиць.

· По-п’яте, постійні набіги кочових орд половців і торків.

· Посилення боярства, яке ставило місцеві інтереси вище загальнодержавних

· Розвиток і піднесення удільних князівств і земель, що спричиняло виникнення місцевого сепаратизму і загострення міжкнязівських взаємин

· Зміна торговельної кон’юнктури, унаслідок чого Київ утратив роль центру торгівлі, а Західна Європа стала безпосередньо торгувати з Близьким Сходом

 

Із занепадом Києва, який часто руйнувався через постійні міжусобиці, з'явилися нові центри, які стали конкурентами Києва – це Галицько-Волинське і Володимиро-Суздальське князівства. Навколо них проходило формування відповідно українського і російського народів.

Наступні часи стали періодом, коли господарі Київського престолу постійно мінялися. Боротьба йшла між Ярославичами, Мономаховичами, Ольговичами та ін. Але на кінець XII ст. тенденція міняється. Якщо раніше князі вели боротьбу між собою за те, щоб сісти на київський престол, то тепер вони концентрують зусилля на зміцненні політичної могутності своїх володінь. Київ вони свідомо тримають в стані занепаду, ліквідовуючи, таким чином, конкурента своїм удільним князівствам. Це засвідчило зруйнування Києва (1169 р.) володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським, який захопивши місто не залишився там правити, а повернувся назад, пограбувавши Київ. Це небувале спустошення завдало нищівного удару по політичному значенню Києва. Збільшується кількість князівств. Так, якщо в сер. ХІІ ст. їх було 15, то на поч. ХІІІ – 50.

Період політичної роздробленості Русі не можна оцінити однозначно. З одного боку він привів до послаблення і розпаду могутньої Київської держави, до занепаду самого Києва. З другого – це був період економічного і політичного піднесення окраїнних регіонів Київської Русі, що було без сумніву позитивним моментом.

 


Персоналії

1.  2.  3.  4.  

5.   6.   7.  8.  9.  10.  11.  12.

 

1. Князь Олег

2-3. Княгиня Ольга

4-5. Князь Святослав

6-7. Князь Володимир Великий

8. Князь Святополк

9-10. Князь Ярослав Мудрий

11-12. Князь Володимир Мономах.


Події

1.  2.  3.   

4.  5.

 

  1. 882 р. – вбивство Олегом Аскольда і Діра
  2. 945 р. – Ігор збирає полюддя у древлян
  3. 957 р. – хрещення княгині Ольги
  4. 971 р. – зустріч князя Святослава з візантійським імператором Іоанном Цимісхієм
  5. 988 р. – хрещення киян.

Пам’ятки Київської Русі

 

1.  2.    

3.  4.  

5.  

  1. Софіївський собор у Києві. (Перша половина XI ст.)
  2. Золоті ворота у Києві.
  3. Спасо-Преображенський собор в Чернігові (1036 р.)
  4. Успенський собор Києво-Печерської лаври (1073-1078 рр.)
  5. Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря в Києві (1108 – 1113 рр.)

6.  7.  8.  9.  9.  10.     13.    

  1. П’ятницька церква в Чернігові (кін. XII – поч. XIII ст.)
  2. Вишгородська ікона Божої Матері
  3. Свенська ікона Богородиці з Антонієм і Феодосієм Печерським
  4. Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя із Софійського собору (Перша половина XI ст.)
  5. Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія (1056 – 1057 рр.)
  6. Родина князя Святослава Ярославовича. Мініатюра з «Ізборника» (1073 р.)

 


Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 1229; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!