Князювання Святослава (964—972 рр.)
Особливості політики
- 964 року на Київський престол сів син Ольги Святослав (964 - 972 рр.).Увійшов в історію як князь – воїн.
- Перш, ніж йти на ворога попереджав його посланням «Йду на Ви».
- Залишався язичником протягом усього життя.
- 964 р. підкорив племена в'ятичів (на р. Оці).
- 964 – 966 рр. розгромив Волзьку Булгарію; завдав поразки Хозарському каганату й оволодів його містом Саркел; поширив свій вплив на Північний Кавказ, підкоривши племена ясів і касогів
- У 968 р., на чолі 60 тис. війська, Святослав на прохання візантійського імператор Никифора Фоки рушив на дунайську Болгарію. Він здобув болгарські міста (80 населених пунктів) і зупинився в Переяславці, куди збирався перенести столицю своєї держави. Але через напад печенігів на Київ змушений був повернутися.
- 968 р. Святослав розгромив Хазарський каганат і зруйнував головні хазарські міста Саркелта їхню столицюІтіль. Спричинив занепад Хазарського каганату.
- 969 р. – помирає княгиня Ольга. Перш, ніж вирушити в новий похід, Святослав здійснив адміністративну реформу, посадивши своїх синів намісниками в Києві (Ярополка), стольному граді деревлян Овручі (Олега) та Новгороді (Володимира)
- У 969-971 р. новий похід проти болгар. На стороні Болгарії виступила Візантія. Святослав, перемігши візантійську армію, знищив Тракію і через Андріанополь рушив на Константинополь.
- 970 р. – битва під Адріанаполем (Аркадіополем)
|
|
|
- У квітні 971 р. візантійський імператор Іоанн Цимісхій розпочинає похід проти Святослава. Святослав потрапляє в облогу у м. Доростолі. 21 липня 971 р. відбулася битва, у якій загинуло 16 тис. воїнів. Завершилася війна підписанням договору, за яким Святослав зрікся впливу на Болгарію і Крим.
- Навесні 972року Святослав, повертаючись з походу, попав у засідку поблизу дніпровських порогів і був вбитий печенігами (хан Куря).
2. Політика князя Володимира (980—1015 рр.)
Внутрішня
Володимир (тогочасне прізвисько – Хоромник), спираючись на свою дружину, що складалася із варяг та новгородців, переміг у боротьбі за київський престол свого брата Ярополка і у 980 р. став київським князем.
Головною метою внутрішньої політики князя стало зміцнення центральної київської влади. Саме цій меті були підпорядковані реформи Володимира:
· Адміністративна реформа (замість племінного було запроваджено новий, територіальний поділ, у результаті якого від влади були усунені місцеві князівські династії, а на їхнє місце поставлені княжі посадники. Серед останніх був дядько Володимира Добриня, який став намісником у Новгороді. Пізніше роль намісників князь доручив своїм синам, яких мав 12).
|
|
|
· Судова реформа, в рамках якої запровадив нове зведення законів усного звичаєвого права, назване літописцем «Уставом земляним». Також після прийняття християнства здійснив поділ суду на єпископський (релігійний) і світський.
· Військова реформа, в результаті якої замість військових формувань окремих княжінь було утворене єдине княже військо. При цьому з провідних ролей в дружині було усунено варязьких найманців і замінено їх слов’янами. Було запроваджено феодальну організацію війська (отримання землі (кормлєніє) за службу).
· Грошова реформа, яка поклала початок карбуванню власної золотої і срібної монети (золотників і срібляків).
· Релігійна реформа. Близько 980 р. спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни, переконавшись, що стара віра віджила у 988 р. Володимир примусово запроваджує християнство і знищує ідолів. На місці колишніх капищ будівництво християнських храмів. Стара язичницька релігія з її розлогим пантеоном не відповідала вимогам суспільства.
· Велику увагу Володимир приділив розбудові Києва, щоб утвердити його значення як столиці. Його територія була розширена і захищена новими валами з кам'яними вежами, збудовано кам’яні княжі палати. У Києві постійно проводилися ярмарки, княжі бенкети. Було побудовано міську фортецю площею у 10 гектарів навколо центральної частини Києва, гори, відомої як «місто Володимира». Було зведено церкви св. Василя і церкви Богородиці (Десятинної).
|
|
|
· Приєднав східнослов’янські племінні князівства білих хорватів і дулібів, в’ятичів, радимичів
· Вів боротьбу з кочовиками-печенігами, що нападали на південні кордони держави. Створив величезну за розмахом систему укріплень із валів, фортець та укріплених міст уздовж річок Стугна, Сула, Десна, Трубіж та Остер, відому під назвою «змієві вали»
Зовнішня політика
· Вів боротьбу з Польщею за червенські міста (Волинь, Червень, Белз, Перемишль). У 981р. Володимир здійснив похід на захід і зайняв Перемишль, Червень та інші пограничні міста. У 983р. він приєднав землі литовського племені ятвягів. Важливим опорним пунктом стало засноване ним місто Володимир (Волинський). Утвердження в Галичині давало доступ до великих запасів солі, які були надзвичайно важливим товаром для торгівлі.
· Другим напрямком зовнішньої політики стали відносини зі східними сусідами, зокрема Волзькою Болгарією. У 985 р. Володимир разом з Добринею здійснив похід на Волгу, який завершився укладенням миру і договору приязні.
|
|
|
· Активізував відносини з Візантією, створюючи протидію її зусиллям перетворити Київську Русь на залежну державу
· Установив дипломатичні відносини з Чехією, Угорщиною та Польщею, уклавши з ними договори про «мир та любов»
· Обмінявся посольствами з Німеччиною, установив відносини з Римом
· Започаткував «шлюбну дипломатію» руських князів, одружуючи своїх дітей з представниками королівських династій європейських країн: Святополк був одружений з донькою польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав — з донькою шведського короля Олафа Інгінгердою, одна донька була дружиною польського короля, друга — угорського, третя — чеського.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 493; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!