Порядок успадкування князівської влади, запропонований у заповіті Ярослава Мудрого

· 1068 р. у Києві відбулося повстання проти Ярославичів. Проголошення Всеслава Полоцького великим князем київським. 1069 р. Ізяслав за підтримки польського короля Болеслава II повернув київський престол

· 1072 р. Затвердження на з’їзді у Вишгороді нової збірки законів «Правда Ярославичів», пристосованої до нових умов (наявність приватної власності на землю).

· 1073 р. Загострення суперечок між Ярославичами переростає у відвертий конфлікт: Святослав, підмовивши Всеволода, здійснив воєнний похід на Київ і вигнав звідти Ізяслава

Правління Святослава Ярославича 1073—1076 рр.

Верховна влада зосередилася в руках Святослава.

· Залишив за собою крім київського великокнязівського стола Чернігівське князівство, а в інших містах посадив своїх синів і племінників

· У короткий термін домігся визнання всіма князями, а також здобув підтримку київських бояр і духівництва

Правління Ізяслава Ярославича 1076—1078 рр.

Останнє правління Ізяслава в Києві. Повернув владу за підтримки поляків. Спирався на допомогу Всеволода Ярославича, який віддав Ізяславу Київ, а сам отримав Чернігівське князівство

· Позбавив влади синів Святослава й об’єднав під своєю владою всю Русь. Скривджені Святославові сини спричинили нову хвилю усобиць

· Олег Святославич вигнав із Чернігова Всеволода. Ізяслав наддав допомогу братові. У вирішальній битві біля села Нежатина Нива 3 жовтня 1078 р. брати перемогли Олега Святославича, але Ізяслав загинув.

Правління Всеволода Ярославича 1078—1093 рр.

Останній із синів Ярослава Мудрого. Ніхто не заперечував його прав на великокнязівський престол. Проте найбільше турбот Всеволоду завдали племінники, що вимагали від київського князя уділів

· Затвердившись у Києві, віддав Чернігів своєму синові Володимиру

· Виявив себе слабким великим князем. Воювати не любив і доручив цю справу своєму синові, щойно йому виповнилося 12—13 років

· Реальна влада Всеволода поширювалася лише на частину держави. Турівська, Муромська, Волинська, Тмутараканська землі йому не підкорялися

· Був освіченою людиною, знав п’ять іноземних мов, проводив багато часу за читанням книжок та бесідами із вченими людьми

· Суперечки, що виникали між князями, улагоджував дипломатичним шляхом, інколи зіштовхуючи князів один з одним

 Правління Святополка II Ізяславича 1093—1113 рр.

Найстарший з онуків Ярослава Мудрого. За давніми законами заміщення князівських столів мав переважні права на великокнязівський престол

· У складних умовах постійних набігів половців не зміг об’єднати сили всіх руських земель і не виявив себе вмілим державним діячем і полководцем

· За його правління набули поширення князівські з’їзди (снеми), які намагалися вирішити загальнодержавні питання. Зокрема, припинити усобиці та організувати відсіч половцям

· Разом із Володимиром Мономахом став ініціатором скасування порядку престолонаслідування, запровадженого Ярославом Мудрим, та уведення спадкового володіння князівствами

· Брав участь у походах проти половців у 1103 і 1111 рр. Проте їх організатором був Володимир Мономах

· Був нещирим, пожадливим, оточив себе лихварями, не мав популярності серед народу. У внутрішній політиці не гребував інтригами, що спричиняло нові спалахи усобиць

Князівські з’їзди (снеми)

Любецький, 1097 р. Ухвалення рішення про припинення усобиць, які послаблювали державу і робили її беззахисною для половців. Князі проголосили принцип спадкового володіння князівствами та землями і зобов’язувались не нападати на землі один одного, а всі спірні питання розв’язувати на князівських з’їздах.

Витичівський, 1100 р. Укладення миру, який завершив війну князів, що розпочалася внаслідок осліплення теребовльського князя Василька Ростиславича

Золотчівський, 1101 р. Обговорення питання спільних дій усіх князів проти нападів половців

Долобський, 1103 р. Обговорення заходів, спрямованих проти половецької загрози. За наполяганням Володимира Мономаха київський князь Святополк Ізяславич погодився на війну з половцями

Мы поможем в написании ваших работ!