Формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.



1. Створення легіону УСС. Перспективи його розвитку.

2. Участь УСС у боях з російською армією.

3. Бойовий шлях УСС після революції в Росії.

4. Військові старшини УСС .

  Січові стрільці—військові регулярні частини, сформовані на західноукраїнських землях на початку Першої світової війни у складі австро-угорської армії. Ядро Січових стрільців склали активісти довоєнного січового, сокільського і пластового рухів.

  У серпні 1914 р. Головна Українська Рада ( ГУР) створила Центральну Бойову Раду, яка звернулась до уряду Австро-Угорщини з проханням дозволити сформувати з числа добровольців, які не підлягали мобілізації, легіон Українських Січових Стрільців (УСС).

Галицькі політики вбачали в УСС зародок майбутньої української армії. Австрійський уряд, з одного боку був зацікавлений у створенні додаткової військової одиниці. А з іншого - турбували плани українських політиків.

   Добровільно в український підрозділ записалися у серпні 1914 р. майже 28 тис. молодих галичан. Серед них було чимало представників інтелігенції, студентів. Австрійський уряд дозволив сформувати український легіон УСС у складі 2.5 тис. вояків. Але озброєні вони були лише легкою зброєю застарілих зразків, артилерійська підтримка була відсутня. 4 вересня 1914 р. легіон УСС відбув до Мукачевого. Його поділили на 10 сотень, зведених у два курені і один півкурінь, якими командували В. Волошин та Г. Коссак. Загальне керівництво здійснював М. Галущинський. Восени 1914 р. - навесні 1915 р. стрільці воювали в Карпатах.

  Протягом березня - квітня 1915 р. Січові стрільці вели запеклі бої за гору Маківка, що була ключовим пунктом австрійської оборони. Гору стрільці зуміли втримати, хоча вона декілька разів переходила з рук в руки. Стрільці показали себе однією з найбільш боєздатних частий австрійської армії.

У травні 1915 р. австро-німецька армія прорвала російський фронт під Горлицями і опинилися на берегах р. Золота Липа; від липня до пізньої осені 1915 р. вони брали активну участь у бойових операціях між річками Серет і Стрипа. Ослаблений боями стрілецький полк (утворений у 1915 p.). відвели у тил. Там його забезпечили новим озброєнням і поліпшеним постачанням.

   Улітку 1916 р. російська армія під командуванням генерала О. Брусилова здійснила прорив. Полк УСС відійшов під Бережани і закріпився в районі гори Лисоні. Він нараховував у той час 47 старшин і 1685 стрільців. Як це вже не раз було, австрійське командування прикрило Січовими стрільцями найбільш важливу ділянку - залізничний і мурований шлях Підгайці - Бережани. З 12 серпня стрільці вели бої з передовими частинами російської армії. Лисоня переходила кілька разів із рук в руки. У бою полягли десятки старшин і стрільців полку. Багато вояків було захоплено в полон. 29 вересня російські війська втретє розпочали штурм лінії оборони австрійців у районі гори Лисоні. Бій тривав три дні. Оточені ворогом, галицькі стрільці трималися стійко, але переважаючі сили росіян зламати їх опір. Лише мала частина полку УСС пробилася до Бережан. Боєздатними залишилися всього 150 стрільців і 16 старшин. Загинуло майже 700 бійців.

Біля тисячі стрільців, що потрапили у російський полон, буди відправлені у полон для військовополонених. Восени 1916 р, залишки полку УСС були відведені для поповнення і відпочинку на Волинь. Там січовики організували 46 початкових шкіл, у яких самі вчителювали.

Вояки УСС мали свою бібліотеку, стрілецький хор під керівництвом талановитого композитора Михайла Гайворонського. Мали вони і пресову квартиру, де плідно працювали Антін Лотоцький, Лев Лепкий, Андрій Баб'юк та інші талановиті письменники, журналісти, мінні.

На фронт стрільці повернулися лише 17 лютого191 7 p. і тут дізналися про революційні події у Наддніпрянській Україні. На початку липня 1917 р. було відновлено шість полків УСС під командуванням Мирона Тарнавського. Вони вступили у бій на Бережанщині, два дні штурмували містечко Козову і оволоділи ним. Після укладення Берестейського мирного договору між Центральною Радою і країнами Четверного союзу в 1918 р. полк Січових стрільців

у складі австрійських військ вступив на територію України, брав участь у боях із радянськими військами. У жовтні того ж року вони були виведені в Західну Україну. У Галичині формування Січових Стрільців стали головною військовою підпорою уряду ЗУНР.

Січові Стрільці, які під час Першої світової війни потрапили до російського полону і перебували в Україні, стали основою Першого куреня Січових Стрільців, який служив УЦР та урядові УHP (перший командир Г. Лисенко).       Від січня 1918 р. незмінним командиром формувань Січових Стрільців був Євген Коновалець, начальником штабу — Андрій Мельник. Після приходу до влади гетьмана П. Скоропадського Січові Стрільці відмовилися перейти на службу до нього і були розформовані. У серпні 1918 р. відтворені у вигляді окремого загону, який став ударною силою Директорії у повстанні проти гетьмана. Тоді чисельність Січових Стрільців зросла до розмірів корпусу, який брав участь у боях з радянськими та польськими військами.

  Після поразки ЗУНР та УНР багато січовиків було ув'язнено польською владою, інші емігрували. Із середовища січовиків вийшло немало західноукраїнських політиків, письменників, журналістів.


Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 1029; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!