Оформлення списку використаних джерел.
Список використаних джерел необхідно складати згідно з державним стандартом в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (якщо авторів більш, ніж 3). Бібліографічний опис літературних джерел (монографій, книг та брошур) складається з таких елементів:
– прізвище та ініціали автора, авторів (якщо автора не вказано, то наводяться відомості про осіб, які брали участь у написанні монографії, книги – відповідального редактора, укладача тощо);
– назва друкованої праці;
– місце видання;
– назва видавництва;
– рік видання;
- кількість сторінок.
Слід враховувати, що іншомовні джерела та література не підлягають перекладу, а подаються мовою оригіналу. Матеріали, взяті з Інтернету, повинні також мати повне презентування зі вказівкою на інтернетне джерело і повним шляхом його пошуку.
Посилання. Посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Кількість використаних джерел не повинна бути меншою кількості посилань. Бажано на одній сторінці тексту використовувати по 2 і більше посилань.
Особливу увагу при написанні наукової роботи(проекту) слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформлених посилань.
|
|
|
Посилання на джерела робляться згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, “… давши визначення терміну “репутація”, Р. О. Стефанчук вказує, що воно походить від латинського слова reputatio, яке означає обдумування … [30, c. 17]”.
Відповідний опис у списку використаних джерел:
30. Стефанчук Р. О. Фінанси. — К.: Науковий світ, 2001. — 303 с.
Правила оформлення використаних джерел наведені у додатку № 5.
Приклади оформлення списку використаних джерел наводяться у додатку №6.
ІІ. СТРУКТУРА І ЗМІСТ РОБОТИ
Метою курсової роботи є закріплення та поглиблення теоретичних знань, здобутих у процесі вивчення дисципліни. Курсова робота як важлива форма навчального процесу покликана навчити майбутнього фахівця самостійно узагальнювати й аналізувати інформаційні джерела (монографії, підручники, навчальні посібники, публікації періодичної преси), статистичні і практичні матеріали, що характеризують фінансові процеси на різних рівнях господарювання: у сфері суб´єктів господарської діяльності, державних фінансів, міжнародних фінансів, страхового і фінансового ринку.
Кожному студенту при виборі теми слід враховувати чинні власні напрацювання, а саме: наслідки навчально-дослідницької роботи, тем доповідей на гуртках, конференціях, курсових робіт з фінансових та обліково-економічних дисциплін. Перед написанням курсової роботи слід переконатися у достатній наявності відповідних інформаційних джерел.
|
|
|
Курсова робота виконується за тематикою що запропонована відділенням. Студент може запропонувати власну тему , обов’язково узгодивши її з викладачем.
Необхідною умовою успішного написання курсової роботи є правильна, продумана організація праці студента з виконання даного йому завдання.
Для повного з’ясування мети і змісту курсової роботи потрібно ознайомитися з методичними вказівками, підручниками та додатковою літературою. Студентам рекомендується самостійно підібрати літературу за допомогою бібліотечного каталогу, журнальних і газетних публікацій. Після цього доцільно проконсультуватися з керівником стосовно її використання і послідовності вивчення.
Головним у вивченні й узагальненні літератури є систематизація матеріалу, виділення різноманітних точок зору, вироблення власного судження з даного питання. Цифровий матеріал, точки зору різних авторів слід подавати з посиланням на джерело повідомлення.
|
|
|
Коли буде підібрано потрібний матеріал , систематизовано вихідні дані та виконано всі необхідні розрахунки, починають викладати матеріал і оформляти курсову роботу.
При написанні курсової роботи слід прагнути до стислих і точних формулювань у викладенні кожного питання теми, уникаючи дублювання.
Кожний розділ і підрозділ краще за все завершувати прикінцевими фразами , які узагальнюють зміст написаного. Такі фрази (короткі висновки) з окремих частин роботи полегшують підготовку загальних висновків з проведеного дослідження. Матеріал роботи викладається від третьої особи.
Кожен розділ повинен мати логічне завершення, з стислим підсумком, тобто містити завершальні речення, які узагальнюють зміст розділу.
Наприклад. Аналіз показує .......
Отже ........
Ми вважаємо...........
Таким чином.......
План курсової роботи студент має скласти самостійно і узгодити його з керівником або використовувати орієнтований наведений у V розділі методичних рекомендацій. Назви і зміст окремих питань курсової роботи, а також їх співвідношення визначаються з урахуванням характеру теми роботи.
Основні структурні елементи курсової роботи:
- титульна сторінка, що складаєтьсяз двох аркушів; (додаток № 1)
|
|
|
- завдання на курсову роботу, що видається студенту; (додаток № 3)
- зміст; (додаток № 4)
- вступ;
- основна частина;
- висновки;
- список використаних джерел; (додаток № 6)
- додатки. (додаток № 7)
Загальний обсяг роботи не повинен бути більшим ніж 35 –45 сторінок комп’ютерного тексту формату А 4 (без урахування додатків).
Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи . На ньому мають бути вказані:
– найменування вищого навчального закладу (повна назва);
– повна назва курсової роботи;
– шифр академічної групи та прізвище, ім’я, по батькові студента;
– посада, прізвище, ініціали керівника;
– дата захисту та оцінка;
– рік захисту роботи.
Зміст курсової роботи може займати 1-1,5 сторінки. В ньому записуються назви всіх розділів і підрозділів із зазначенням початкових сторінок. Зміст (план) роботи розташовують, починаючи з нової сторінки. До змісту включають перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті роботи; висновки; список використаних джерел, назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.
Потрібно зауважити, що до плану недоцільно включати більше трьох основних питань, так як при більшій кількості питань може виникнути небезпека слабого розкриття деяких з цих проблем, тобто робота може мати поверхневий, фрагментарний характер і відповідно отримає нижчу оцінку.
Пункти плану повинні бути розташовані в чіткій логічній послідовності, відображати рух пізнання від абстрактного до конкретного, від загального до окремого, деталізованого. Необхідно намагатися зробити так, щоб усі питання плану являли собою єдину структуровано-логічну систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередні. Зауважимо: він може бути оформлений як простий чи розгорнутий план.
Зміст роботи має відображати суть проблеми, її складність та логіку дослідження. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими та зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов'язаними з назвою роботи.
Вступ розташовують на окремій сторінці. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, ступінь її вивчення, визначаються мета та завдання курсової роботи, які вимагають вирішення; об’єкт та предмет дослідження теми; перелік науковців, що досліджували данну тему або характеризуються інші джерела одержання інформації; методи написання курсової роботи, структура та об’єм курсової роботи. Об’єм курсової роботи складається з загального обсягу сторінок курсової роботи, без врахування кількості додатків, та сторінок основного тексту, без врахування сторінок, відведених на список використаних джерел, титульну сторінку та завдання на курсову роботу.
Обсяг— 2—3стор.
Перший розділ розкриває основні теоретичні положення теми курсової роботи. Особлива увага приділяється новітнім теоретичним розробкам. У данному розділі обгрунтовується теоретична база обраної теми, дається огляд літературних джерел, нових напрацювань, іншої інформаціїї пов´язаної з темою. Подається оцінка чинних Законів, постанов, указів та інших офційно-розпорядчих документів, нормативної та довідкової бази за проблемою, яка досліджується. Розкривається своє розуміння цієї бази, необхідність та доцільність окремих документів. Слід пам’ятати, що при посиланнях на інших авторів у кінці текстового фрагмента вказується номер літературного джерела і відповідні сторінки. Наприклад, [12;146]. Обсяг – 16– 18 стор.
Другий розділ.У процессі написання основної частини необхідно відповідно до плану розкрити суть вибраної теми. Обов´язково окремим питанням виділяються проблемні й дискусійні аспекти дослідження. При цьому наводяться цифрові матеріали, дається їх аналіз. До основної частини ставляться такі вимоги:
- системність, послідовність і конкретність викладання матеріалу;
- виділення в тексті окремих абзаців, адже занадто громіздке речення і великі фрагменти не сприяють його розумінню;
- завершенність викладання кожної думки;
- виключення повторень використати лише той, що найповніше характеризує об'єкт дослідження та обґрунтовує власні пропозиції студента. Необхідно розкрити склад, зміст фінансової та статистичної звітності комерційного банку.
Обсяг – 10 – 15 стор.
У висновках підсумовуються основні результати дослідження щодо виконання поставлених завдань та доведення певних цілей. Узагальнюючи висновки мають містити висновки окремих розділів, підрозділів і охоплювати зміст всієї роботи. Обсяг — 3—4 стор.
У кінці курсової роботи наводиться список використаних нормативних документів і літературних джерелСписок літератури - необхідний елемент довідкового апарату будь-якоїдрукованої праці (опублікованої чи неопублікованої): монографії, дисертації, дипломної або курсової роботи, статті.
Список включає цитовану, згадувану та вивчену автором літературу. Зміст списку визначається автором роботи. Особлива увага приділяється
відображенню літератури останніх 3-5років, як показник інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.
При оформленні бібліографічного списку доцільно його назвати «Список використаних джерел». (додаток №6)
Список відображає всі види документів незалежно від форми (способу) їх представлення та носія (друковані матеріали, географічні карти, електронні носії, інформація віддаленого доступу тощо).
При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел:
алфавітна; хронологічна; систематична;
нумераційна (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи). Найчастіше використовується алфавітна розстановка, тобто в алфавіті
прізвищ авторів і заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох. При хронологічній розстановці всі джерела розташовуються за роками публікацій, а в межах одного року - за алфавітом авторів або назв. Хронологічний принцип дозволяє показати історію вивчення досліджуваного питання (теми). Іноді використовують зворотно-хронологічнерозташування джерел, коли автор головну увагу приділяє сучасному становленню теми, щовивчається.
При систематичній розстановці літератури бібліографічні описи групуються за галузями знань, окремими темами в їх логічному підпорядкуванні або за главами, розділами роботи, а в середині кожного розділу - за алфавітом чи в хронологічному порядку.
Досить часто застосовується розстановка літератури в порядку першого згадування в тексті роботи (нумераційна). Але, в такому списку важко проаналізувати охоплення теми, відповідність вказаних публікацій посиланням на них. Список, складений таким чином, не повний, тому що включає тільки згадану та цитовану літературу.
Бібліографічний опис документа - це бібліографічні відомості про документ, які наведені за чіткими правилами, певним наповненням і порядком дотримування належних зон та елементів, призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).
Правила складання бібліографічного опису регламентуються державним стандартом «ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації,бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».
Опис складається з елементів, які поділяються на обов'язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов'язкові чи обов'язкові та факультативні елементи. Обов'язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. їх наводять у будь-якомуописі.
В залежності від об'єкту опису, розрізняють монографічний, зведений та аналітичний бібліографічний опис:
монографічний - опис на окремо виданий документ (книга, брошура, географічна карта тощо); 
зведений - на групу документів (багатотомне видання, серійні видання,
Приклад оформлення бібліографічного опису джерел, який наводять у курсовій роботі приведено в додатку із зазначенням прізвища та ініціалів автора, повної назви роботи, місця видання, назви видавництва, року видання, кількості сторінок. При використанні статей з періодичної преси вказують прізвище та ініціали автора, назву статті, назву видання, рік видання, номер журналу і сторінку, на якій уміщена публікація (якщо публікація в газеті, то назву газети, рікі дату її виходу).В роботі має бути використано 15-20 джерел.
Посилання на певні публікаціїї у тексті здійснюються шляхом наведення в дужках номера джерела у списку літератури і конкретних сторінок. Цитати і статистичні дані, наведені у тексті роботи, повинні мати посилання на першоджерела.
Додаткирозміщують після списку використаної літератури. (Додаток № 7)формуються за умов необхідності. До них включається допоміжний матеріал, який потрібний для більш повного сприйняття виконаної роботи (таблиці допоміжних цифрових данних, протоколи і акти впроваджень, випробувань, проміжні розрахунки, інструкції і методики, іллюстрації допоміжного характеру, первинні документи, що розроблені і запропоновані автором до впровадження тощо)обов’язково має бути баланс об’єкта, що досліджується, фінансовий план, а також всі скопійовані нетипові та рекомендовані форми документів, розрахунки, графіки, схеми й інший допоміжний матеріал.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 633; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!