Гальмуючі фактори консолідації української нації
Цей процес формування української нації проходив важко і своєрідно. Особливістю етнічних процесів в Україні в II пол. XIX ст. було те, що українці жили в різних державах і величезна їх частина опинилась в стороні від прогресивних капіталістичних перетворень. Українці в переважній більшості залишились аграрним народом, ніж індустріальним. А так як йшов процес обезземелення бідноти, то українці поряд з переїздом до міст переселялись на Північний Кавказ, Нижнє Поволжя, Сибір, Далекий Схід Земля від узбережжя Японського і Охотського морів до Забайкалля навіть стала називатися “Зеленою Україною”.
Українська нація формувалася й розвивалася переважно як селянська. За даними перепису 1897 р. 84% населення України, яке було під владою Російської імперії, становили селяни. Із загальної кількості 1.5 млн. робітників України чотири п'ятих були місцевими уроженцями. Проте-в машинобудівній і металургійній промисловості та на шахтах Донбасу і взагалі в містах південного регіону переважали робітники, що прибули сюди з російських губерній. Чиновницько-бюрократичний апарат та інтелігенція теж розмовляли російською мовою. В основному неукраїнською була і буржуазія, в якій визначне місце належало росіянам, євреям та іноземцям. Тому українські міста перетворились в центри російськомовної культури, населення яких, що вважало українську мову своєю рідною, складало меншість. Отже, на кінець ХІХ - початок XX ст. українська нація в сучасному значенні цього слова не склалась, що й обумовило всі наступні події.
|
|
|
Гальмуючими факторами утворення української нації слід вважати не тільки проживання народу в різних країнах і проведення ними колоніальної політики. Близькість російського і українського етносів, що обумовлювало могутній тиск великоросійської етнічної культури на українців і їх русифікацію, також заважали формуванню українського народу в націю.
Контрольні запитання:
1. Що таке етнос, народність?
2. Коли і за яких умов сформувалась українська народність?
3. Які характерні риси нації? Чим вона відрізняється від народності?
4. За яких умов народність формується в націю?
5. Чому український народ в ХІХ ст. не консолідувався в націю?
Тема 12. Активізація суспільно-політичного життя в Україні в другій
Половині ХІХ ст.
Ключові слова: громади, циркуляр, конституція, просвіта,
народництво, агітація, терор, страйк, гурток, марксизм,
партії, організації.
Моденізаційні реформи в Росії стимулювали піднесення суспільно-політичного руху. В другій половині ХІХ ст. представниками цих течій і рухів висунуто широкий спектр альтернатив майбутнього суспільного розвитку та вироблено різноманітні форми та методи досягнення поставленої мети. Характерно, що лейтмотивом програмних документів загальноросійських рухів була, як правило боротьба за соціальне визволення. На противагу цьому український рух основний акцент робив головним чином на національне визволення. Незважаючи на всі негативи, які притаманні гурткам і організаціям різних політичних напрямів, вони все ж відігравали помітну роль у житті суспільства, оскільки були місцем концентрації інтелектуальних сил, центрами осмислення суспільного розвитку, осередками майбутніх масових рухів.
|
|
|
Національно-демократичний рух. Громади. Народництво в Україні. Робітничий рух і початок розповсюдження марксизму. Виникнення політичних організацій і партій.
Література:
1. Борисенко В.Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60 – 90-х роках ХІХ ст.- К., 1980.
2. Волощенко А.К. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70-х – на початку 80-х років ХІХ ст.- К., 1974.
3. Іванова Р.П. Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України.- К., 1971.
|
|
|
4. Катренко А.М. В борьбе за пробуждение народной революции: из истории революцыонно-демократического движения на Украине в 80-х – начале 90-х годов ХІХ в.- К., 1988.
5. Ковальчак Г.І. Економічний розвиток західноукраїнських земель.- К., 1988.
6. Корнійчук Л.Я. Суспільно-економічна думка на Україні в 70-х роках
ХІХ ст.- К., 1971.
7. Рудько М.П. Революційні народники на Україні (70-ті роки ХІХ ст.).- К., 1973.
8. Светленко С.И. Революционно-народническое движение 70-х годов ХІХ в. на Украине в воспоминаниях современников.- Днепропетровск, 1990.
9. Світленко С.І. Народництво в Україні 60-80-х років ХІХ століття. Аналіз публікацій документальних джерел.- Дніпропетровськ, 1995.
10. Шевченко І.І. Із історії соціал-демократичних організацій на Україні: Київський “Союз боротьби за визволення робітничого класу”.- К., 1956.
11. Юрченко О.Т., Демченко М.В. Поширення марксизму і соціал-демократичні організації на Україні.- К., 1983.
12. Яцкевич Є.А. Становище робітничого класу Галичини в період капіталізму (1848-1900).- К., 1958.
12.1. Національно-демократичний рух. Громади
Національно-демократичний рух на Україні в II пол. XIX ст. проходив в умовах жорстоких поліцейських переслідувань царизму і розгулу російського шовінізму. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства студентська молодь Києва і Харкова створювала таємні гуртки, що пропагували необхідність боротьби проти царизму і шовінізму. Вони випускали прокламації рукописні журнали під назвою "Гласність" у Києві і "Вільне слово" у Харкові. Повернувшись з заслання, члени Кирило-Мефодіївського товариства теж розгортають роботу. У 1861 р. ними починає видаватись в Петербурзі український журнал "Основа".
|
|
|
Специфічними осередками національно-визвольного руху на Україні стають напівлегальні чи нелегальні організації демократичної інтелігенції, що дістали назву "Громади". Перша така таємна громада виникла у Києві на рубежі 1860-1861 рр. її ідеологами були В.Б.Антонович(1834-1908 рр.), П.П.Чубинський(1839-1884 рр.), М.П.Драгоманов(1841-1895 рр.). Громади також виникають в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі та інших містах. Вони підтримують зв'язки з журналом "Основа". В 1862 р. Чубинським був написаний вірш "Ще не вмерла Україна", що закликав українців до боротьби за волю і який був з захопленням зустрінутий українською громадськістю. Незабаром до нього М.Вербицьким(1815-1870 рр.) була написана музика. Ця пісня стала всенародною, гімном для борців за визволення українців від російсько-польсько-австрійського гноблення. Поступово громади об'єднувались в єдину загальнодемократичну організацію.
Царизм вживав заходи по придушенню національно-демократичного руху. Поряд з переслідуванням членів громад в 1863 р. міністром внутрішніх справ Валуєвим був виданий циркуляр, яким заборонялось друкування українською мовою шкільних підручників, науково-популярних і навіть релігійних творів. Цю заборону Валуєв "обґрунтовував" тим, що ніби ніякої окремої української мови не було, немає тому, що і бути не може. Ось до якої нісенітниці додумався він. А через 13 років сам цар підписав Емський указ, яким не тільки заборонялось друкування українською мовою книжок, але й ввозити їх з-за кордону. На Україні також заборонили читання лекцій українською мовою, театральні вистави і навіть співати в школах українські пісні.
Проте громади всупереч заборонам в 60-90 рр. ХІХ ст. розгорнули велику культурно-демократичну діяльність. Створене Південо–Західне товариство видавало українські пісні. Громади займались розвитком земського і міського самоврядування, всюди зміцнюючи українство, захищаючи основи національної культури і ідеології. Вони навіть переносили свою діяльність за межі царської Росії. В кінці 1880-х роках виникли гуртки так званих "свідомих українців" що намагались перетворити український культурний рух в політичний, А в 1897 р на основі об'єднання 20 українських громад В.Антонович і О.Кониський заснували Загальну Українську Безпартійну Організацію. Вона відкрила видавництво “Век” і допомагала переслідуваним царизмом революціонерам.
Порівняно з Російською в Західній Україні в 1860-х роках склались відносно сприятливіші умови для розвитку українства. Австрія встановила конституційний режим, політичні права одержали і українці. Вони могли вибирати депутатів загальноімперського парламенту і крайового сейму, видавати журнали, газети та ін. У Львові в 1868 р. було утворене культурно-просвітницьке товариство "Просвіта", що відіграло значну роль в розвитку самосвідомості українського народу. Просвіта організувала 816 читалень. В 1873 р. у Львові виникло літературне товариство ім.Шевченка, яке видавало журнали та книжки. На його базі в 1892 р. було засновано Наукове товариство ім.Шевченка (НТШ) яке мало мету об'єднати діяльність усіх вчених України і видавало наукові збірники. М.С.Грушевський в НТШ очолював історико-філософську секцію. Завдяки його і І.Я.Франка клопотанням у Львові було створено Всеукраїнський культурний центр.
12.2. Народництво в Україні
В 1860-1890 рр. на Україні поряд з національним розгортався і революційно-демократичний, а потім і робітничий рух. Найбільш відомим революційно-демократичним рухом було народництво, який започаткувала революційне настроєна молодь. Метою народників було повалення царизму шляхом селянського повстання і встановлення соціалістичного ладу в країні на базі існуючої селянської общини. Йдучи "в народ", революційна молодь намагалась за якихось 2-3 роки підняти селян і здійснити "соціальний переворот". І хоч народники проявили величезний ентузіазм, проте їх дії потерпіли поразку, бо вони йшли хибним шляхом.
Великого розголосу в 1876-1877 рр. набула "Чигиринська справа". Київські народники (Стефанович, Бохановський і Дейч) прагнули використати заворушення селян в Чигиринському повіті. Спираючись на наївний монархізм селянства, вони підробили і розповсюджували від імені царя грамоту, який ніби-то закликав селян збиратись в "таємні дружини" і скинути поміщицьке ярмо. Змова була розкрита, поліція схопила організаторів. Всього вона арештувала близько 1000 осіб.
Народницький рух пройшов ряд етапів - від створення таємних організацій для ведення агітації на селі і до проведення політичного терору. Але після вбивства царя Олександра ІІ в 1881 р., що призвело до масових арештів, він ввійшов в період кризи і став занепадати.
12.3. Робітничий рух і початок розповсюдження марксизму
Поряд з народництвом на Україні в 1870-х роках розгортається робітничий рух. Важка виснажлива праця по 12-14 годин на добу, грабіжницька політика штрафів., тяжке життя робітників призводило до виникнення страйкового руху Перший страйк робітників України відбувся в 1869 р. на Грудецькому цукровому заводі. В 1870 р. бастували будівельники Харківського залізничного вокзалу, а в 1871 р. робітники Миколаївського порту, в 1874 р, - шахтарі Юзівки, в 1875 р - ливарники Одеси. В 1870-х роках на Україні відбулось ЗО страйків, а за 1885-1895 рр. - понад 80. Царизм всіляко душив робітничий рух.
Робітники разом зі студентами починають створювати таємні гуртки. В 1870-х рр. студенти Одеського університету організували на ряді підприємств робітничі гуртки, які Є.Заславський і В.Обнорський об'єднали в 1875 р. в єдину організацію "Південно-російський союз робітників". Союз керував страйками і встановив зв'язки з робітниками підприємств Миколаєва, Херсона, Харкова та інших міст України.
12.4. Виникнення політичних організацій і партій
3 виникненням робітничого руху створились передумови для розповсюдження марксизму. На Україні з'являються твори К.Маркса і Ф.Енгельса, перекладені на російську мову. Одним з перших на Україні став викладати економічне вчення Маркса та популяризувати основні положення його вчення доцент Київського університету М.І.ЗІбер (1844-1888 рр.) З кінця 1880 р. виникають перші марксистські гуртки в ряді промислових центрів України, в тому числі і в Катеринославі. В 1890-х рр. в Катеринославі вже розгортається широка робота по розповсюдженню марксизму серед робітників. Активно пропагували марксизм в Катеринославі П.Точиський, Г.Ліндов, О.Винокуров, І.Лалаянц, І.Бабушкін, ГПетровський, К.Петрусевич та ін. В кінці 1897 р. катеринославські марксистські гуртки були об'єднані в "Союз боротьби за визволення робітничого класу". В березні 1898 р. в Мінську зібрались представники соціал-демократичних організацій на І з'їзд, що прийняв рішення про створення РСДРП.
В Галичині в 1890 р. утворюється "Русько-українська радикальна партія" (РУРП), яка прагнула в своїй діяльності поєднати теоретичні засади соціалізму з захистом соціальних та національних інтересів українців. В 1896 р. виникає партія клерикального спрямування "Русько-український союз". В 1899 р у Львові утворюється "Українська націонал-демократична партія" (УНДП) - наймасовіша і найвпливовіша партія в українському таборі Галичини, яка боролась за самостійність України.
Контрольні запитання:
1. Яку роль в пробудженні національної свідомості відіграли громади і “Просвіта”?
2. Як розвивався народницький рух?
3. Які цілі переслідували суспільно-політичні організації і національні рухи?
4. Охарактеризуйте шовіністичну політику царизму.
Тема 13. Україна на початку ХХ століття
Ключові слова: монополія, концентрація, синдикат, банк,
фінансовий капітал, економічна криза, більшовики, меншовики,
революція, дума, хутір, відруб, легіон, січовий стрілець, війна,
репресії, профспілки.
На початку ХХ ст. в Україні сталися суттєві соціально-політичні зміни. Вони були закономірним наслідком глибинних зрушень в економічному і політичному житті, що охопили Європейський континент. Політична демократія з розгалуженою мережею політичних партій ліберального, консервативного та соціалістичного напрямів, парламентська боротьба, масова політична преса, численні рухи (робітничий, профспілковий, кооперативний, жіночий, молодіжний) визначали обличчя нового століття. Складнішим й напруженішими ставали міжнародні відносини. У політичному лексиконі Європи з’явився термін “українське питання”. Воно стало одним з найгостріших серед міждержавних і внутрішніх протиріч великих держав. Все це актуалізувало політичні завдання українського національно-визвольного руху, вимагало нових теоретичних й організаційних рішень. Виникли і розгорнули активну діяльність політичні партії, масові громадські організації, кооперативи. Дискусії серед української еліти щодо вибору між культурно-просвітницькою та політичною діяльністю перейшли на обговорення стратегії і тактики здобуття автономії, політичної самостійності, соціальних та політичних прав для народу.
Соціально-економічний і політичний розвиток України на початку ХХ століття. Революція 1905-1907 рр. в Україні. Столипінська аграрна реформа та її наслідки. Участь України у першій світовій війні.
Література:
Бойко О.Д. Історія України: Посібник.-К., 2001.
Головченко В. Від “Самостійної України” до союзу визволення України: нариси з історії соціал-демократії початку ХХ століття.- Харків, 1996.
Гошовська В.А. Становлення української соціал-демократичної думки кінця ХІХ – початку ХХ століття.- Харків, 1997.
Євселевський Л.І., Фарина С.Я. “Просвіта” в Наддніпрянській Україні. Історичний нарис.- Київ, 1993.
Женщины-террористки в России.- М., 1997.
Кармазіна М.С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ – початок ХХ століття).- Київ, 1998.
Крижановська О.О. Таємні організації в Україні (масонський рух у XVIII – на початку ХХ ст.).- К., 1998.
Первая мировая война. Пролог ХХ века. Сборник статей.- М., 1998.
Романцов В.М. Український етнос на одвічних землях та за їхніми межами (XVIII – XX століття).- К., 1997.
Стельмах С. Історична думка в Україні ХІХ – початку ХХ століття.- К., 1997.
Сухий О. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ – початку ХХ ст.- Львів, 1997.
Українські політичні партії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Програмові та довідкові матеріали.- К., 1993.
Ярмыш А. Наблюдать неотступно. Административно-полицейский аппарат царизма и органы политического сыска в Украине в конце ХІХ – начале ХХ века.- К., 1992.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 442; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!