Переклад як вторинна комунікація.
Авторська концепція художнього твору
У багатьох авторів можна знайти твердження про те, що справжня одиниця перекладу – це текст i що саме цілісність тексту повинна бути насамперед об’єктом перекладу. Однак до німецького лінгвіста Альбрехта Найберта ніхто не ставив перед собою завдання показати, яким чином категорія тексту співвідноситься з перекладацькою проблематикою. Його монографія «Текст та переклад» (1989) є новаторською.
Альбрехт Найберт виходить із того, що глобальна структура тексту складається з декількох макроструктур, які, у свою чергу, містять елементи мікроструктури. У семантичному acпекті мікроструктури є носіями мікропропозицій, з яких формується макропропозиція, що об’єднується в глобальне значення тексту. Однак формування глобального значення тексту не зводиться лише до простого складання мікро- та макропропозицій. Воно здійснюється згідно з трьома основними макроправилами:
- вилучення полягає у викиданні мікропропозицій чи деяких макропропозицій як нерелевантних для глобального змісту тексту. Можливим є також i «нульове вилучення», коли якась мікропропозиція безпосередньо включається до глобального змісту;
- генералізація полягає у збагаченні кількох мікродеталей у більш загальних макропропозиціях;
- конструювання полягає у включенні в макропропозиції таких елементів значення, що експліцитно не відображені в семантичних структурах більш низького рівня, але асоціативно виникають у свідомості комунікантів.
|
|
|
Глобальне значення тексту є чимось більшим якісно та кількісно, ніж сукупний семантичний матеріал, що існує в словах та структурах тексту. Згідно з твердженням А. Найберта, текст повинен мати низку обов’язкових параметрів, які відрізняють його від «нетексту» кооперативністю (прагненням бути зрозумілим), ситуативністю, інформативністю, когерентністю, зв’язністю, відповідністю певному типу текстів. Уci ці текстові категорії потрібно брати до уваги перекладачеві для створення рівноцінного (справжнього) тексту на мові перекладу.
Проаналізувавши існуючі класифікації перекладів, що базуються на типах тексту перекладу, Катерина Райє дійшла висновку, що всі вони не вирізняються послідовністю і не відображають істотних відмінностей у застосованих методах перекладу. Метод перекладу повинен відповідати типу тексту, оскільки його головне завдання – зберегти під час перекладу найбільш суттєве, те, що визначає тип тексту.
Основою типології текстів може бути й функція, яку мова виконує в тексті. Виходячи з класифікації таких функцій, запропонованої Карлом Бюлером, К. Райє вважає, що існують три основні типи текстів. В одному типі текстів на першому місці знаходиться функція опису (повідомлення інформації), у другому типі головна роль відводиться функції вираження (емоційних чи естетичних переживань), а в третьому домінує функція звернення (заклик до дії чи реакції). Перший тип орієнтовано на зміст, другий – на форму, а третій – на звернення. Ці три типи текстів можуть бути доповнені четвертою групою текстів, які можна назвати аудіомедіальними. Мова йде про тексти, зафіксовані на письмі, але надходять адресанту в усній формі, сприймаються на слух.
|
|
|
У перекладі текстів, орієнтованих на зміст: комерційна кореспонденція, повідомлення та коментарі преси, спеціальні тексти гуманітарних, природничих та технічних наук і т. п., потрібно забезпечити інваріантністъ на piвнi плану змісту. При цьому мовне оформлення перекладу повинне цілком відповідати законам мови перекладу, щоб читач зміг отримати інформаційний зміст у звичній мовній формі. З таких вимог повинен виходити критик, оцінюючи переклади цього типу.
При перекладі текстів, орієнтованих на форму (твори художньої літератури) завдання перекладача полягає, в першу чергу, в передачі їхнього естетичного впливу. Такі тексти повідомляють певний зміст, але вони втрачають свій специфічний характер, якщо під час перекладу не зберігається їхня внутрішня та зовнішня форма, що визначається нормами поетики, стилю чи художніми прагненнями автора. Інваріантність плану змісту поступається місцем аналогу форми, що потребує еквівалентності естетичної взаємодії. Тому мовне оформлення перекладу текстів, орієнтованих на форму, детермінується мовою оригіналу.
|
|
|
Тексти, opiєнтовaнi на звернення, не тільки передають зміст у певній мовній формі, а й мають певну мету, певний екстралінгвістичний ефект. Тому при перекладі необхідно насамперед зберегти чітке звернення до слухача чи читача. Проте перекладач може відходити від змісту й форми оригіналу в перекладі інших текстів, щоб досягти бажаного автором ефекту, i під час оцінювання перекладу такі необхідні відхилення не можна розглядати як порушення вимог «відповідності оригіналу».
Вважають, що зазначені типи текстів будуть нести piзну інформацію, котру розподіляють на три види: когнітивну, естетичну та емоційну. Часто зустрічаються тексти, в яких види інформації змішані. Приклад цьому – реклама, в якій поєднуються когнітивна інформація (назва фірми, продукту, його параметри, ціна), емоційна (гіперболізована позитивна оцінка якості товару) та естетична (гра слів, рима, фразеологія, повтори тощо). Piзнi види інформації icнують і в аудіомедіальних текстах (тексти радіо- та телепередач, тексти музичних творів, сценічні твори i т.п.), якi не можуть обходитися без позамовного (технічного) середовища та 
немовних графічних акустичних та візуальних форм вислову. Серед аудіомедіальних текстів можна виокремити тексти, орієнтовані на зміст (доповіді по радіо, документальні фільми), тексти, орієнтовані на форму (радіонариси, вистави), та тексти, орієнтовані на звернення (комедії, трагедії).
|
|
|
Поняття комунікативного значення тексту розглядає у своїй праці німецький вчений Гертвір. Лінгвіст пропонує розрізняти «мовний текст» як мовне формування, значення якого постає зі значень складових його мовних одиниць, та «мовленнєвий текст», що виникає під час поміщення мовного тексту в конкретний комунікативний стан під час конкретного акту спілкування. Один i той самий мовний текст не може бути використаний у pізниx комунікативних ситуаціях, кожному тексту відповідає багато мовленнєвих текстів, хоча автор тексту може мати на увазі лише один із них, той, що відповідає своїм комунікативним параметрам. Комунікативна значущість мовленнєвого тексту складається зi значення мовного тексту, що є в його основі (лінгвістична частина) та екстралінгвістичної частини. Лінгвістична частина виражена експліцитно, а екстралінгвістична існує в імпліцитній формі та залежить від когнітивних можливостей адресата, які складаються з його сукупних енциклопедичних знань предмета, про які йде мова в акті спілкування, та знань комунікативної ситуації. Саме текст єпредметом перекладу – джерелом перекладацької проблематики.
Переклад, розглянутий як первинна комунікація, виявляє подвійний смисл, що виникає під час розгляду його окремо перекладачем та реципієнтом, і, отже, на цьому етапі виникає потреба диференціювання таких його значень, як переклад-процес, або трансляція (від лат. translatio – перенесення), та переклад-продукт, або транслят. Згідно з теорією інформації трансляція (переклад) є засобом передачі сигналу (змісту, інформації взагалі) певним каналом зв’язку з остаточною його імплантацією у структурі цільової мови. Транспонується зміст повідомлення з урахуванням розбіжностей у засобах його передачі, що зумовлює потребу в подоланні міжкультурної дистанції між вихідною мовою й сприймаючою культурою (cultural distance between languages), а це тягне за собою низку мовно-специфічних модифікацій та адаптаційних процедур з метою узгодження канонів і нормативів обох систем.
Переклад, розглянутий як вторинна комунікація – передача інформації по інформаційному каналу «перекладач – читач метатексту» і залежно від первинної «автор – читач прототексту», постає як акт метакомунікації, наслідком якого є «текст про текст», або метатекст. Метатекст – це перекладений твір опісля закорінення його в іншокультурному середовищі, коли він, репрезентуючи там автора і його культуру, виступає водночас продуктом, засобом і каналом інформаційного зв’язку, а відтак і посередником між обома культурами. Створення метатексту є перехідним етапом на стадії транспонування змісту першотвору в контекст метакультури, своєрідною межею перетину між обома.
Твір, запозичений за інформаційним каналом засобом перекладу / інтерпретації, починає функціонувати в метакультурі й, пройшовши певні стадії адаптації, стає врешті-решт її культурно-інформаційним забезпеченням. Згідно з теорією полісистем метатекст, проходячи за інформаційним каналом АВТОР-СПОЖИВАЧ, спочатку потрапляє до сфери: 1. Institution (context), де реалізуються всі ті фактори, що притаманні даному творові як факту літератури мови оригіналу, і реалізуються вони через певні інституції культури сприймача –соціокультурні й літературні, письменницькі соціально-критичні, державницькі, освітянські, мас-медіа. 2. Reportoire (code), де метатекст починає виконувати свої культурницькі функції опісля того, як його «канонізовано» елітними колами фахівців метакультури (canonisii par les elites de valeur sophistiquas) як систему, що має певні цінності естетичного й інформаційного характеру. 3. Marche (contact – canal), де його опановують споживачі із різних сфер метакультури – книгосховища, видавництва, кіно-, телестудії, інші інформаційні інституції, а також представники економічних кіл – викладачі, упорядники освітніх програм, літературні салони, клуби, товариства та ін.. 4. Produit message, де отримане інформаційне забезпечення, зміст твору піддано аналізу на предмет його місця у світовій літературі, а його структурно-естетичні особливості розглянуто в метакультурі на відповідність до існуючих реалій, естетичної чи комерційної системи тощо. Завдяки перекладу твір досягає певного резонансу в обох культурах і поза ними й у такий спосіб самостверджується.
Традиційна модель комунікативного процесу «протокультура – автор – творчість – твір – резонанс – метакомунікація – метатекст – метакультура» набуває специфічного характеру, коли до метакомунікації залучено також і резонансну інформацію, що має певне відношення до перекладеного твору, його автора й перекладача, та загальнокультурний контекст. До останнього входить творчий доробок автора оригіналу разом з усією його літературною спадщиною. До порівняльного аналізу складовими частинами входять як інформація, що стосується автора твору, так і довідкова література, повідомлення в мас-медіа чи в літературному часописі, культурологічні розвідки та рецензії, критика й хроніки будь-якого типу, від кінохроніки до екранізації окремих творів чи їх відображення в малярському мистецтві, повідомлення в енциклопедіях та згадування в антологіях чи довідниках. Творчість самого автора та весь інформаційний простір, до якого входить його творчий доробок, має тепер сприйматися як єдиний інформаційний комплекс, розглянутий у широкому історичному контексті двох чи більше культур, що взаємодіють у процесі метакомунікації, а твори, похідні від авторського творчого доробку, стають різновидами міжзнакового перекладу, продуктом метакомунікації різних культур.
Дослідження специфіки мовностилістичної й культурологічної актуалізації твору у власне текстовому перекладі є своєрідним екскурсом до вивчення глибинних процесів механізму перекодування змісту художнього тексту взагалі, в той час як переклад на гіпертекстовому рівні виявляє ті компоненти авторської концепції художнього твору (АКХТ), що виявилися співзвучними досвіду або психології представників культури-сприймача. На відміну від текстів, що мають технологічний зміст, де, як відомо, головним критерієм еквівалентності служить адекватно відтворена первісна семантика, а інваріантом є значення / зміст поняття, транспонованого в метакультуру, у перекладі художнього тексту головним стають, окрім інформативного, ще й художній зміст і культурологічна інформація, а відтак і авторська специфіка бачення й відображення світу, психологізм. Це, у свою чергу, моделює суб’єктивну реакцію перекладача-інтерпретатора, якому доводиться адаптуватися до специфіки психологічного сприйняття первісної реальності автором першотвору, аби проникнути до його інформаційного поля й декодувати зміст, запрограмований у творі даного митця слова.
Отже, переклад, що вперше виник у формі інтелектуальної діяльності як засіб герменевтики / інтерпретації священних текстів, а відтак і Божого послання серед людей, виявився згодом ефективним засобом міжкультурної авторської концепції, що відображає певний історико-культурний феномен у вигляді особистої вербальної художньої концепції. Вперше виявлена в ноосфері ця концепція викликає певний відгук серед національної спільноти, аби згодом поширити той резонанс за межі країни й стимулювати певні метаморфози в культурах суміжних країн і у такий спосіб закласти основу для подальшою резонансу – розвитку експансії національної культури серед глобальної спільноти. Переклад у цьому безперервному еволюційному процесі набуває значення вічного двигуна комунікації, рух якого неможливо осягнути враз і назавжди.
Викладання перекладу
Глобальна наука складається з досягнень різних галузей. Зазвичай велика частина інформації про новини і відкриття в тій чи іншій професійній сфері передається або мовою тієї спільноти, надбанням якої вона є, або однією з міжнародних мов. Знання іноземної мови допомагає фахівцю швидко реагувати на професійні новини, що з’являються, використовувати їх у своїй діяльності, не очікуючи на україномовний варіант, до часу виходу якого інформація може вже втратити актуальність.
Згідно зі статистичними даними щорічно поновлюються 5% теоретичних і 20% професійних доробків. Існує навіть своєрідна одиниця виміру застаріння знань – так званий «період напіврозпаду компетентності». З огляду на це зростає роль знання іноземної мови та уміння здійснювати перекладацьку діяльність. При цьому потрібно враховувати той момент, що повноцінність перекладу – це не лише лінгвістична, а й екстралінгвістична властивість. Вона забезпечується лише при врахуванні таких факторів, як реальна ситуація спілкування, ступінь соціально-культурної спільності адресатів оригіналу й перекладу, комунікативна установка автора оригіналу та її релевантність для перекладу. Звідси випливає необхідність переорієнтувати викладання іноземної мови в контексті культури корелюючих мов. Розвиток цієї концепції навчання передбачає відхід від вузького граматико-дискурсивного методу у бік культурно-орієнтованого.
Переклад як навчальна дисципліна має не лише прикладне значення, а й безпосередній зв’язок ізперекладознавством як наукою про процес та результати відтворення інформації джерел мови оригіналу засобами вираження іншої мови. Переклад, що корелює з предметами гуманітарного та негуманітарного циклів, націлює студентів на осмислення культур мови оригіналу та перекладу, на лінгвальну належність носіїв мови, на збагачення засобами перекладу фонду культури, науки та літератури. На сучасному етапі переклад охоплює багату метамову. Пор.: теорія, практика, методологія перекладу, динаміка принципів, персонал, студії перекладу тощо.
Teopiя i практика перекладу в Україні розвиваються в контексті європейського співробітництва, про що свідчать матеріали міжнародних конференцій з аспектів перекладознавства. Видатні вчені нашої держави, близького і далекого зарубіжжя вирішують проблеми перекладу в багатому спектрі поліаспектності та поліфункціональності. Пор.: «Художній переклад в Україні як чинник формування нації», «Гіпертекст – новий етап розвитку текстоутворення та інформаційних технологій», «Міжкультурна комунікація і запозичення англійської мови кінця XX ст.», «Кроскультурні та перекладознавчі дослідження і перспективи кооперації», «Міжкультурні аспекти перекладу», «До концепції комплексу вправ, орієнтованих на перекладацьку підготовку в підручниках з іноземної мови для студентів старших курсів інститутів та факультетів іноземних мов», «Проблема міжмовної взаємодії в контексті перекладознавства», «Багатомовність перекладача і глобалазація лінгвосфери», «Концепція оригіналу і переклад», «Переклад іронії» тощо. Як свідчить перелік, перекладацька думка сьогодення фокусується на базових текстових категоріях інформації та оцінки у руслі прагматико-комунікативного підходу з орієнтацією на міжмовні та міжкультурні взаємодії мов-кореляторів.
Питання підготовки перекладачів також хвилюють сучасних викладачів. Взаємодія стратегічних і тактичних проблем перекладу віддзеркалюється у навчальному процесі, у поступальному, глибокому озброєнні майбутніх спеціалістів знаннями та навичками. У навчальному процесі викладачі визнають дієвість різних типів і форм перекладу, при цьому особливу увагу фокусують на питаннях аспектного і текстового перекладу. Не зменшуючи значущості поверхневої структуритекстів, вони зосереджуються на глибинній структурі корелюючих комунікативних одиниць різних за жанром текстів оригіналу та перекладу.
Процес навчання – це окремий випадок втручання в роботу мовної / мовленнєвої свідомості індивіда, штучна соціалізація, спосіб інтеграції в нову лінгвокультурну спільність. Унаслідок мовного впливу комунікантів один на одного відбувається перебудова індивідуальної свідомості суб’єкта. Механізм цього впливу розкривається за допомогою різних текстів – письмових, усних, комп’ютерних, які виступають як сфера комунікації.
Спілкування іноземною мовою вимагає перекладацької інтуїції, своєрідного володіння загальносоціальною і спеціальною лексикою, знання базових зразків поведінки, адекватного їх використання у тій чи іншій ситуації. Для набуття цих навичок цінною є робота з аутентичними текстами, ознайомлення зі стандартними нормами поведінки. Іншомовний мовленнєвий континуум забезпечується за допомогою аудіо- і відеоматеріалів, а також шляхом моделювання комунікативних ситуацій: презентації, конференції, дискусії, подання і захист дослідницьких проектів. Важливим є метод «case-study», який дає можливість використовувати уже наявні лінгвістичні та фахові знання для вирішення подальшої проблеми. Студентам старших курсів для обговорення пропонуються фрагменти текстів, які аналізуються з лінгвістичної, стилістичної і пізнавальної точок зору та з позиції різних ментальних культур, що служить ефективним способом для удосконалення лінгвістичної й професійної підготовки майбутнього перекладача.
Міжкультурна комунікація і переклад.
Явище позитивної ввічливості
Текст як знак певної культури знаходиться в складних відносинах з культурним контекстом минулого, теперішнього і майбутнього. Під час вивчення взаємодії різних текстів вивчаються інтер- та інтракультурні діалоги, особливості їх побудови. Багаторівнева ментальна освіта втілює в собі когнітивні, емоційні, соціальні образи представників певної лінгвокультурної спільності. Оскільки текстовий вплив досягає максимального ефекту за наявності у співбесідників спільного соціального досвіду і професійних знань, то як важливий аспект навчання перекладу виступає формування когнітивної бази у сприймачів нової культури.
Важливу роль у перекладі відіграють нетекстові комунікативні фактори. З одного боку, вони можуть створювати ефект, відомий як гіпноз екзотичності будь-якого чужомовного тексту, що сприймається часом гостріше рідної мови і може здатися поетичнішим, звучнішим і образнішим, ніж є насправді. З іншого боку, нетекстові комунікативні фактори, позавербальна інформація тексту можуть призвести до міжкультурних непорозумінь, серед яких перекладачеві доводиться мати справу з тематичними, мотиваційними, ситуативними, естетичними чинниками.
Шляхи розв’язання міжкультурних непорозумінь, що становлять ключову галузь теорії міжкультурної комунікації, без сумніву, допомагають вирішувати проблемуподолання труднощів у перекладі. Передбачається, що перекладачі орієнтуються в типології міжкультурних непорозумінь, бачать різницю не лише в різноманітних культурно-специфічних смислах, а й у їх відтінках.
Зразки поведінки по-різному осмислюються носіями різних культур. Коли при обговоренні майбутньої кооперації між німецькими і французькими партнерами сторони домовляються підготувати до першої зустрічі KONZEPT (концепцію) можливих сфер співробітництва, нерідко буває так, що німецька сторона приїздить на неї з ретельно опрацьованими, письмово задокументованими поданнями, в той час як французи представляють свій CONCEPT у вигляді первісної основи для сумісного «мозкового штурму». Німецькою мовою подається структурована заготівка, а французькою – систематизація попередніх міркувань.
Текст як форма репрезентації інтеркультурних цінностей, як елемент міжкультурної комунікації виступає посередником між носіями різних культур. Професіонали, які використовують у своїй основній діяльності спеціальну літературу іноземною мовою, найбільш успішні, їх прогресуючий професійний інтерес неминуче перехрещується з майстерністю перекладача і практичним застосуванням навичок реферативного перекладу. Для них іноземна мова реально є засобом підвищення професійної компетенції.
Якщо в тексті порушується культурно-специфічна тема, то в ньому, як правило, домінує йвідповідна лексика, яка потребує значної уваги тлумача. Непорозуміння можуть викликати і стилістичні засоби типу пародії та алюзії. Щоб західний читач зрозумів і адекватно переклав, наприклад, твори такого майстра літературних алюзій, як В. Аксьонов, інтуїції недостатньо, потрібно знати російську літературну класику. Насиченість текстів В. Аксьонова маркерами інтертекстуальності ставить перекладача в залежність від текстів, які були прочитані ним раніше. Кожне слово (кожен знак) тексту виходить за його межі. Будь-яке розуміння є співвіднесенням даного тексту з іншими текстами.
Інформаційна лакуна, яка виникає в процесі текстової комунікації, заповнюється на основі соціально-культурного досвіду індивіда. Чим більший у студентів обсяг знань соціально-історичного і культурного контекстів іншомовної спільності, тим вищий ступінь заповнення лакун.
Окрім вияву специфічних національно-мовних картин світу, міжкультурна комунікація характеризується цілим рядом особливостей, що роблять її відмітною від монокультурної комунікації. Ці чинники мають лінгвістичний та екстралінгвістичний характер. До них відносять реалії – назви об’єктів і процесів, характерних для життя певної лінгвокультурної спільноти:
1) традиції, звичаї, обряди, свята:
e. g. Halloween (both in the UK and the USA)
Thanksgiving Day (in the USA)
Bonfire Night (in the UK only)
Speech Day (at schools)
Good Friday –Страсна П'ятниця
Palm Sunday – Вербна Неділя;
2) назви історичних та архітектурних пам’яток, площ, вулиць, фірм, періодичних видань, міфічних персонажів та імена національних героїв і діячів:
e. g. Westminster, Mansion House, White House, Downing Street, Whitehall, St. Nicholas, Santa, Georgie Porgie, Jack Horner (from "Nursery Rhymes"), Дід Мороз і Снігуронька;
3) побутова культура, пов’язана з національними традиціями, мовним етикетом:
e. g. Not at all
Don't mention it (BE)
You are welcome
Any time (AE)
Mind the step (BE)
Watch your step (AE);
4) повсякденні назви об’єктів, рис поведінки, звички, рухи, жести, міміка:
e. g. типово англійське поняття "privacy".
Потрібно розрізняти і національно-варіантні особливості у називанні різних об’єктів:
| BE | notice board card index noughts and crosses fog lamp Sod’s Law press stud | AE | bulletin board card catalog tick-tack-toe fog light Murphy's Law snap fastener |
5) культурна специфіка у мові, особливо у фразеології, висловах, прислів'ях, порівняннях:
e.g. I don’t think I’ll go there.
Old Glory (одна з назв американського прапора поряд із «Stars and Stripes»).
В умовах міжкультурної комунікації реалії можуть створювати перешкоди через певні «лакуни» (міжкультурну асиметрію), що особливо чітко виявляється в певних дискурсах і заслуговує на подальше вивчення.
Будь-який переклад є процесом інтерпретації чи вторинного породження тексту / дискурсу у різних галузях людської діяльності. У цьому плані важливими факторами є жанрово-стилістичні, комунікативно-прагматичні особливості тексту, проекція авторського тексту на іншу культуру, особистісні фактори щодо автора тексту, його світоглядне і творче кредо у контексті культури, що сприймається, та власне професійні якості перекладача.
Окремо взятий акт перекладу завжди не позбавлений суб’єктивно-індивідуальних рис і є частковим випадком реалізації перекладацької компетенції (сюди входять володіння мовами, творчі здібності, обсяг соціокультурологічної обізнаності). Перекладачі є представниками однієї національно-лінгвокультурної спільноти і, відповідно, повинні мати певну когнітивну базу, тобто певним чином структуровану сукупність необхідних обов’язкових знань як своєї, так і іншої національно-культурної спільноти, адже ними володіють носії цих мов, і ці сукупності виливаються в специфічний національно-культурний менталітет. У кожному акті комунікації перекладач фактично є посередником у діалозі культур.
Перекладацька компетентність – це лінгвістична, семантична, інтерпретативна, текстова, міжкультурна компетентність.
Знання про суспільство і культуру народу, мова якого вивчається, є надзвичайно важливими для загальної культури сучасної людини. Характерні риси європейського суспільства та його мови і культури можуть бути пов’язані:
1) з повсякденним життям, наприклад: їжа та напої, години прийняття їжі, поведінка за столом; робота (розклад, перерви, відпустки, звичаї, традиції); дозвілля (вільний час, заняття різними видами мистецтва, спорту, активне і пасивне дозвілля, засоби зв’язку і масової інформації тощо);
2) з умовами життя, наприклад: житлові умови в місті й селі; рівні життя (регіональні, соціально-групові й етнічні варіанти); соціальний захист і забезпечення населення, охорона здоров’я;
3) з міжособистісними відносинами й стосунками в сім’ї й суспільстві: соціальна структура та взаємовідносини між класами; сімейна структура та взаємовідносини в сім’ї; статеві стосунки; стосунки між поколіннями; трудові взаємовідносини; стосунки з поліцією, офіційними органами і т. д., взаємовідносини між політичними та релігійно-конфесійними групами;
4) із цінностями, поглядами та ідеалами, поведінкою за такими параметрами: суспільний клас; суспільно-професійні групи (ремісники та робітники, службовці, університетські й кадрові працівники у різних установах); майно (прибутки та спадщина); соціальне забезпечення; установи; історія (основні події й факти); традиції та зміни в них; національні культури; меншості (етнічні, релігійні); національна самобутність; політика; мистецтво (музика, образотворче мистецтво, театр, народна музика і пісня, танці і т. д.); ремісництво й ручна праця
(в’язання, вишивання, ткацтво, плетіння гачком, плетіння кошиків, деревообробка); релігія; спорт; гумор; хобі (фотографія, садівництво, харчування, колекціонування і тощо);
5) з мовою тіла: знання правил пристойної поведінки, загальноприйнятих жестів, які входять до соціокультурної компетенції;
6) з етикетно-ритуальною поведінкою: правила поведінки та хорошого тону, пов’язані з бесідою, одягом, пунктуальністю під час візитів, подарунками, напоями та їжею і т. ін.; поведінка, пов’язана з релігійною практикою і ритуалами; поведінка аудиторії та глядача на концерті, виставі, виставці, у музеї, на зборах, конференціях, презентаціях, на балах, вечірках, дискотеках, у кафе та ресторані й т. д.
В основі міжкультурної свідомості лежать усвідомлення регіональних та соціальних відмінностей цих двох світів. Соціолінгвістичний компонент входить до лінгвістичного аспекту соціокультурної компетенції. Маркери соціальних стосунків дуже відрізняються у різних мовах та культурах, вони залежать від таких чинників, як соціальний та віковий статус співрозмовників, близькість стосунків, регістр мовлення тощо. Наприклад, вживання та вибір форми привітання під час зустрічі (Good morning! Good afternoon! Good evening! Hello! Hi! Morning!); вживання та вибір форми привітання під час знайомства (How do you do? Hi! Hello! Glad to see you! Delighted!); вживання та вибір форми звертання: офіційна (My Lord! Your Grace! Your Majesty!), формальна (Ladies and Gentlemen! Sir, Madam, Miss, Mr. Fox, Mrs. Fox, Ms. Fox, Dr. Philips, Professor Higgins, Lord Justice), неформальна (John! Peter! Ann! Susan! Young man! Young lady!), фамільярна, інтимна (look here, dear; my dear; darling; my love, my life honey, my dear fellow), авторитарна (лише прізвище, e.g. I say, Smith), агресивна (Johnson, You (there)! Listen you!); вживання та вибір вигуків (You stupid idiot! You know, Tom, you are...!); вживання та вибір форм при висловленні співчуття, жалю (I am so sorry to hear that. It's a pity.); вживання та вибір форм при висловленні згоди чи незгоди (I agree with you. I couldn’t agree more); вживання та вибір форм при висловленні захоплення чи скарги (What a pleasure! How marvelous! What a shame! How awful! I'd like to see the manager, please. Perhaps you could... There seems to be a mistake in my bill); вживання та вибір форм під час прощання (Good-bye! Bye! See you later! See you soon! See you! Take care! Look after yourself!)
Соціолінгвістична компетенція передбачає також знання правил ввічливості та вміння їх дотримуватися. Позитивна ввічливість передбачає такі вміння: виявити інтерес до стану здоров’я, стану справ (How are you today? How’s life? How are you getting on?); співчувати й співпереживати (I'm sorry to hear that... Let's hope for the best); висловити вдячність, захоплення, захват (I'm so glad you were able to come. Thank you for your kindness. It's so nice of you. It's the best.... I've seen (had)). «Вимушена» ввічливість передбачає такі вміння: уникати проявів влади, прямих наказів, прямої незгоди (Could you ...? Would you mind ...? Is it all right if ...? Why don't you try...?); висловити вибачення, шкода (I'm sorry to say but... it's not so. I'm afraid you are wrong.); уникати прямого висловлення негативних емоцій і ставлень (You are so very much changed. I hope you are well, Mr. Brown? Anything wrong?); доречне вживання типових фраз увічливості та відповіді на них («Please», «Here you are», «Thank you», «Thanks», «Don't mention it», «It's my pleasure», «You are welcome»).
Потрібно вміти розпізнавати та доречно реагувати на неввічливість, навмисне ігнорування правил ввічливості як у ситуаціях безпосереднього спілкування, так і під час роботи над текстом прозового чи драматичного твору. Перекладач повинен уміти інтерпретувати мовленнєву поведінку персонажів та дійових осіб, наприклад, висловів надмірної різкості та відвертості, вираження презирства чи зневаги (Listen you, there!), вимоги та докору (You ought to have been more modest. You could work better), гніву та нетерпіння (Can't you ever learn/do..?), демонстрації зневаги і зверхності (You are good for nothing!). При перекладі українською мовою потрібно уважно добирати адекватні засоби передачі подібних випадків ігнорування правил ввічливості.
До соціолінгвокультурної компетенції входять також знання виразів народної мудрості, сталих виразів та відомих усім носіям даної культури афоризмів. Тому під час вивчення іноземної мови особливо увагу необхідно звертати на вивчення прислів’їв та приказок національно-самобутнього характеру, напр.: No news is good news. Practice makes perfect. To carry coal to Newcastle. All work and no play make Jack a dull boy. Every dog has his day. The proof of the pudding is in the eating. The spirit is willing but the flesh is weak (The Bible). Cowards die many times before their deaths (William Shakespeare). Fools risk in where angels fear to tread (Alexander Pope). The Monarch reigns but does not rule; сталих виразів, характерних для висловлень про погоду, місцевість, компаративні фрази, наприклад: It's raining cats and dogs. It never rains but it pours. The Black Country; the Emerald Isle; as sober as a judge; as drunk as a lord; as changeable as weather; as happy as a lark, а також виразів про стосунки і ставлення людей, наприклад: Actions speak louder than words. All is not gold that glitters. Even a cat may look at the king. He who pays the piper calls the time; to be born with a silver spoon in his mouth, про цінності у їх житті, наприклад: Time is money. Time and tide wait for no man. Money talks. A penny saved is a penny gained, про особливості національної поведінки, наприклад: То call a spade a spade. You can't have your cake and eat. Do as you would be done by. Beggars cannot be choosers. Don't put all your eggs into one basket. You scratch my back and I'll scratch yours.
У наші дні рекламні висловлювання по телебаченню чи радіо або тексти навіть на одязі, оголошення та лозунги на робочих місцях виконують саме цю функцію. (Напр. You name it – we have it! Keep smiling! Keep your spirits up! Don't worry! Be happy! Care killed a cat, not work! Phone us and we're there! Cheers!)
Необхідно усвідомлювати і дотримуватися регістру мовлення як компонента соціолінгвокультурної компетенції, наприклад, розрізняти: офіційний стиль, пор.: Pray Silence for His Worship the Mayor! формальний стиль, пор.: May we now come to order, please? нейтральний стиль, пор.: Shall we begin? неформальний стиль, напр.: Right, what about making a start? фамільярний, розмовний стиль, пор.: О. К. Let's get going, інтимний стиль, пор.: Ready, dear? Get going, darling? Start, honey?
Соціолінгвістична компетенція передбачає також здатність розпізнавати лінгвістичні особливості суспільного класу, регіонального та національного походження, професійної групи тощо. Сюди входять як лексичні, так і граматичні особливості («pavement» (BE) і «sidewalk» (АЕ); «lift» (BE) і «elevator» (АЕ) «I ain't seen nothing» – «I haven't seen anything»), фонологічні особливості вимови, ритму, паралінгвістичні та корпоральні особливості.
В умовах міжкультурної комунікації домінуюча комунікативна схема перекладу вимагає пошуку динамічної еквівалентності, якої можна досягти за належної перекладацької компетенції. Її важливим компонентом є соціокультурна компетенція, яка робить перекладача ключовою фігурою у діалозі культур.
Переклад професійних підмов у рамках галузевих культур
На початку 21-го століття навряд чи можна говорити про існування монолітних національних культур та відповідно мов, які зрозумілі всім представникам того чи іншого етносу. У наш час унаслідок швидких науково-технічних та соціальних змін сформувалися професійні «підмови» в рамках національних мов, на яких спілкуються представники тих чи інших галузей виробництва, науки, економіки та політики. При цьому люди, які належать до однієї мовної та етнічної групи, але які не входять в окреслену професійну галузь, швидше за все, мало що зрозуміють, слухаючи (або читаючи) мовленнєві твори представників професійних галузей. Ситуація ускладнюється ще й тим, що всередині професійних підмов існують та активно розвиваються професійні жаргони, які стають зрозумілими все вужчому колу професіоналів, часто тільки представникам «культури» тієї чи іншої організації, фірми чи професійного об’єднання.
Так, люди, які професійно працюють з комп’ютерами, мабуть, зрозуміють, що «Клікнути (від англ. click) мишкою на Україну» означає «Навести курсор комп’ютера на слово «Україна» та натиснути клавішу маніпулятора типу «мишка», кадрові працівники британського Міністерства освіти та працевлаштування, скоріше за все, зрозуміють, що «We have a pool of high-fliers whom we promote» означає, що «Ми маємо резерв талановитих осіб, яких ми просуваємо по службі», а для робітників банківської сфери «We have ten projects in the pipe-line» означатиме «Ми маємо десять проектів у стадії розроблення». При цьому жоден словник саме такого тлумачення виділених слів не дає або взагалі їх не фіксує. Деякі дослідники взагалі не вважають галузеві терміни «словами», а розглядають їх як особливу якість, яку звичайні слова набувають або втрачають у процесі мовлення.
Рух слів можливий як «від центру за межі окресленого простору» (слова переходять із класу в клас аж доки не «забуваються» і не потрапляють до пасивного словника), так і із-за меж окресленого простору до центру («забуті» слова шляхом актуалізації через професійний жаргон знову потрапляють до термінології, а потім до загальновживаної лексики). Прикладами першого явища можуть бути англійські слова pupil, scientist та sportsman, які поступово витісняються словами student, academic та athlete. Прикладами другого процесу можуть бути слова coach (м’який автобус) та challenge (проблема, актуальне питання), які порівняно недавно набули таких значень. Рух слів у обох напрямках спричинений такими основними факторами:
1. Необхідністю дати назву новому явищу (наприклад, web-site, to browse, computer mouse).
2. Необхідністю «розвести» назви відповідно до різних денотатів (наприклад, coach технічно відрізняється від bus).
3. Набуттям денотатом нового змісту (наприклад, challenge має більш «конструктивний» зміст порівняно з problem, challenge – це те, що необхідно терміново вирішити у позитивному сенсі).
4. Впливом соціолінгвістичних факторів, зокрема гендерних параметрів мови (наприклад, марковане sportsman витісняється нейтральним athlete, chairman – chair, chairperson тощо).
5. Зникненням денотата, яке приводить до переходу слова до групи «історизмів» із подальшим переходом до пасивного лексичного запасу (наприклад, такі слова, як wireless, typewriter, punched cast, або калоші, примус, лікнеп, колгосп, госпрозрахунок тощо.
З поглибленням процесу розгалуження мовних культур стає цілком очевидним, що «знати мову» (тобто вміти говорити та читати загальновживаною мовою, яка містить принаймні 3500 мовних одиниць) зовсім не означає «бути у змозі перекладати» тексти, які хоч трішки виходять за рамки повсякденного життя в ту чи іншу професійну сферу. Для успішного перекладу таких текстів перекладач повинен бути «у темі», тобто усвідомлювати специфіку матеріалу, який він перекладає, і знати галузеві терміни, включаючи їх професійні жаргонні варіанти, абревіатури та акроніми. Розгалуження мовних культур призводить до того, що терміни, які «створюються для того, щоб звільнити мову людей від недомовок, натяків, неоднозначного розуміння явищ дійсності» часто «утворюють професійно замкнуту термінологічно номенклатуру», тобто стають елементами езотеричної метамови, яку розуміють уже тільки представники певної галузевої еліти. Провести чітку межу різницю між езотеричним (тобто зрозумілим тільки вузькому колу фахівців) та загальновживаним термінами досить важко. Певним критерієм тут можуть бути галузеві словники, які, на жаль, відстають від практики принаймні на 3 – 5 років.
Так, наприклад, якщо у словнику зафіксовано bull market як «ринок биків», або «ринок цінних паперів, де панує тенденція підвищення курсу акцій»), benchmark як «база для порівняння статистичних або економічних показників», то такі варіанти можна вважати прийнятими широким загалом фахівців у даній галузевій культурі. Проте, якщо жоден словник не фіксує те чи інше слово, то його потрібно вважати езотеричним терміном, уживаним у межах професійної культури, таким, як, наприклад, subsidiarity («субсидіарність», тобто спроможність одного рівня системи доповнювати та підтримувати інший рівень), interoperability («взаємосумісність», тобто спроможність спільно використовувати технічні, організаційні та інші можливості арміями різних країн) або to browse web sites («гортати сторінки» Інтернету, тобто шукати потрібну інформацію в комп’ютерній мережі). Перший із наведених термінів вживається у політичній культурі Канади, другий – у військово-політичній культурі НАТО, а третій – у галузевій культурі Всесвітньої комп’ютерної мережі Інтернет.
Проблема перекладу езотеричних термінів ускладнюється ще й тим, що у культурі перекладу, як правило, відсутні відповідні денотати, що пояснюється або вузькою специфікою, або новизною таких денотатів у культурі оригіналу. Це викликає необхідність шукати аналогії, робити кальки або описовий переклад такого терміна шляхом тлумачення його змісту, що можна побачити з наведених вище прикладів.
У практиці перекладу застосовуються всі відомі способи відтворення галузевих термінів, абревіатур та акронімів, причому спостерігається певна перевага практичної транскрипції (приблизного фонетичного відтворення) та транслітерації (відтворення згідно з відповідними літерами іноземної мови) порівняно з калькуванням, уживанням аналогій або описовим перекладом, які часто застосовуються паралельно з іншими способами. Пор.:
clearing – кліринг (практична транскрипція);
trust – траст (практична транскрипція);
insurance – іншуренс (практична транскрипція);
vouching – ваучинг (практична транскрипція);
broker-dealer – брокер-ділер (транслітерація та практична транскрипція);
underwriting – описування (цінних паперів) (калька);
cash – кошти, готівка (аналогія);
benchmark – показник, маяк (аналогії);
surgery – робота депутата з виборцями (аналогія);
sustainability – спроможність підтримувати щось на заданому (усталеному) рівні (описовий переклад);
Верховна Рада – Verkhovna Rada (транслітерація);
область – oblast (транслітерація);
прописка – propiska (транслітерація);
прокуратура – prokuratura (транслітерація);
адміністративно-командна система – administrative-command system (калька):
безготівковий розрахунок – noncash settlement (калька);
матеріальні цінності stocks; tangible assets (аналогія);
СІЗО – pre-trial detention centre (калька), SIZO (транслітерація).
Певну перевагу практичної транскрипції та транслітерації як способів відтворення галузевих термінів можна пояснити як відсутністю відповідних денотатів у мові перекладу, так і небажанням вживати довгі описові конструкції, тобто тенденцією мовленнєвої економії, що сприяє поглибленню професійного розгалуження мов.
Останнім часом усе більше поширюється тенденція не перекладати галузеві терміни, абревіатури та власні назви взагалі, а лишати їх мовою оригіналу, що для фахівців полегшує спілкування, але, знову-таки, сприяє професійному розгалуженню мов. Особливо це притаманно «культурам» інформаційних технологій та медицини, причому приклади можна знайти практично у кожній відповідній публікації.
Професійне розгалуження мов та утворення езотеричних «підмов» у рамках галузевих культур є об’єктивним процесом сучасності, який зупинити чи якимось чином організувати практично неможливо. Відтак постає проблема підготовки перекладачів, які за таких умов уже не можуть бути «фахівцями широкого профілю», а повинні бути більш-менш вузькими – галузевих культур. Вважаємо, що цю проблему потрібно вирішувати шляхом удосконалення системи професійної практики майбутніх перекладачів з метою накопичення досвіду роботи з текстами (а ширше – з культурами) тієї галузі, у якій передбачається їхня майбутня спеціалізація.
Питання для самоконтролю
1. Що розуміють під глобальною структурою тексту?
2. Класифікація текстів К. Райє.
3. Поняття комунікативного значення тексту.
4. Чим відрізняються поняття «метатекст» і «прототекст».
5. Охарактеризуйте традиційну модель комунікативного процесу.
6. Проблема підготовки перекладачів на сучасному етапі.
7. У чому полягають причини міжкультурних непорозумінь у перекладі?
8. Наведіть приклади реалій. Із чим вони пов’язані?
9. Проаналізуйте складові перекладацької компетенції.
10. Обґрунтуйте причини появи галузевих термінів.
11. Поясніть термін «езотерична метамова».
12. Прокоментуйте способи перекладу галузевих термінів.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 535; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!