Основні види та способи перекладу
Необхідною і важливою умовою еквівалентності перекладу повинне бути збереження мети комунікації. Для досягнення цієї мети перекладачеві необхідно здійснювати формальні перетворення, які в перекладознавстві називаються «лексичними трансформаціями».
Я. Л. Рецкер під лексичними трансформаціями розуміє прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті й знаходимо йому відповідне, незбіжне зі словником у рідній мові.
Найпоширенішими є сім типів трансформацій:
• диференціація значення;
• конкретизація значення;
• генералізація значення;
• змістовний розвиток значення;
• антонімічний переклад;
• цілісне перетворення;
• компенсація втрат у процесі перекладу.
Інколи спостерігається поєднання певних прийомів трансформації, найчастіше – двох перших: конкретизації та диференціації. В оповіданні Л. Тома читаємо: «Wie sie hereinkamen, sind sie zuerst auf den Pfarer los. Und dann hat Таnte Gutsi die Tante Frieda gekusst...». Дослівно перекласти вираз «auf jemanden los sein» – «ринутися на когось» – не можна, тому ми диференційовано конкретизуємо значення залежно від контексту й одержуємотакий варіант перекладу: «Коли вони ввійшли, то спочатку привіталися зі священиком, а потім тітка Гутсіпоцілувала тітку Фріду...».Очевидно, що кожна лексична трансформація вимагає від перекладача досконалого знання лінгвальних та екстралінгвальнихвластивостей тексту.
|
|
|
Часто перекладач вимушений застосовувати прийом змістовного розвитку значення, коли словникові відповідності замінюють контекстуальними, які логічно пов’язані з ними змістовно. Сюди належать різні метафоричні та метонімічні зміни. У Б. Кестнера є вірш під назвою «Die Zeit fährt Auto», цю метафору (персоніфікацію) ми можемо перекласти так: «Плин часу», або «Шалений час», що повністю передає зміст поданого речення.
Спостерігаючи ділові переговори на фірмі, знаходимо теж певну кількість лексичних перетворень, які, проте, не змінюють змісту висловлювання, а навпаки, передають його красивою українською мовою. Цікавими у цьому плані є такі факти мови:
- Geht es?
- Це можливо?
- Ich faxte später meine Auskunft.
- Я пізніше повідомлю факсом про своє прибуття.
- Ich möchte bitte zwei Plätze nach München buchen.
- Я хотів би замовити два квитки до Мюнхена.
- Tut mir Leid. Die Maschine am 3.11 ist voll.
- Мені дуже шкода, квитків на 3.11 немає.
Українською мовою не можна сказати «факсувати про щось», тому речення перекладається відповідно до вживання у рідній мові слів «повідомити факсом». В обох реченнях німецькі слова «Platz» та «Maschine» перекладаються українською мовою як «квиток». Такі трансформації є прийомом цілісного перетворення, і тут ми спостерігаємо логічний зв’язок між планом вираження іноземної та рідної мов. Досягнення міжкультурного, міжмовного взаєморозуміння певною мірою залежить від компетентності перекладача, який повинен не лише добре володіти іноземною та рідною мовами, а й розуміти й знати культуру, звичаї, історію свого народу і народу, чию мову він використовує під часу перекладу.
|
|
|
При антонімічному перекладі форма слова або словосполучення замінюється на протилежну (позитивна – на негативну і навпаки), а зміст одиниці, що перекладається, залишається здебільшого подібним.
По суті, термін «антонімічний переклад» є неточним, оскільки слово, що перекладається, не замінюється на антонім у мові перекладу, а змінює лише форму на протилежну, тоді як його зміст і значення залишаються без особливих змін. Тому для позначення цього способу перекладу іноді використовують термін «формальна негативація», в якому підкреслюється саме зміна форми слова або словосполучення й не йдеться про антонімічність як таку, що пов’язана зі зміною змісту на протилежний.
Формальна негативація представлена трьома видами:
1. Негативація – слово або словосполучення без формально вираженої суфіксом або часткою заперечувальної семи замінюється в перекладі на слово з префіксом не- або словосполученням із часткою не (to continue – не зупинятися, small – невеликий).
|
|
|
2. Позитивація – слово або словосполучення з формально вираженою заперечувальною семою замінюється в перекладі на слово або словосполучення, яке не містить формально вираженого негативного компонента (unallowed – заборонений, to disable – блокувати, закривати).
3. Анулювання двох наявних у реченні негативних семантичних компонентів (not impossible – можливий, to disappear never – завжди залишатися).
У певних контекстах деякі англійські слова, які не мають у своєму складі заперечувальних морфем, але містять заперечувальний семантичний компонент, можуть перекладатися подібними за значеннями словами з префіксом не- або сполученнями частки не з антонімічним відповідником слова, що перекладається (to fail – не вдатися, to hate – не полюбляти). Тому формальна негативація є одним з прийомів реалізації контекстуальної заміни, тобто такої лексичної заміни, що можлива лише в певному контексті.
Одним із таких слів, під час перекладу яких найчастіше застосовується цей прийом, є дієслово to fail та похідний від нього іменник failure.
|
|
|
Whitney, however, failed to profit from his invention. – Однак Уїтні нічого не заробив на своєму винаході.
Часто прийом формальної негативації застосовується під час перекладу складних речень, що містять заперечувальну частку not і сполучник until або unless.
Large-scale structures of the universe did not become a preoccupation of cosmology until the mid-1980s. – Великі структури всесвіту стали об’єктом докладного дослідження лише в 1980-ті роки.
Описовий переклад– це такий прийом перекладу нових лексичних елементів вихідної мови, коли слово, словосполучення, термін чи фразеологізм замінюється в мові перекладу словосполученням (або більшим за кількістю компонентів словосполученням), яке адекватно передає зміст цього слова або словосполучення (wail – автомобіль з високими динамічними якостями).
До описового перекладу ставляться такі вимоги:
1) переклад повинен точно відбивати основний зміст позначеного неологізмом поняття;
2) опис не має бути надто докладним;
3) синтаксична структура словосполучення не повинна бути складною.
При застосуванні описового перекладу важливо стежити за тим, щоб словосполучення в мові перекладу точно і повно передавало всі основні ознаки поняття, позначеного словом оригіналу (термін outscriber має такі основні ознаки: вихід, записування і пристрій,і тому під час перекладу описовим способом потрібно зберегти всі ці головні ознаки, outscriber – вихідний пристрій відтворення даних).
Перед застосуванням цього прийому перекладу неологізмів необхідно виконати попередню умову правильності перекладу неологізмів – переконатися, що в мові перекладу відсутній перекладний відповідник, щоб не створювати термінологічні дублети в мові перекладу.
Порівняння з транскодуванням описовий переклад має ту перевагу, що завдяки ньому досягається більша прозорість змісту поняття, позначеного відповідником неологізму. Разом з тим описовий переклад характеризується такими недоліками:
1) при його застосуванні можливе неточне або нечітке тлумачення змісту поняття, позначеного неологізмом;
2) описове словосполучення порушує таку вимогу до термінів, як стислість (а тому від них важко утворити похідні терміни).
Системний аналіз перекладацької практики дозволяє показати єдину типологію перекладів. Згідно із жанрово-стилістичною характеристикою матеріалу та жанрової належності виділяють такі типи перекладів:
· науково-технічний переклад (переклад науково-технічних текстів та документації). До цього типу відносять тексти наукових статей, технічних описів, документів (паспорта, права водія, свідоцтв про народження, постанов, договорів i т. п.). Науково-технічний текст відрізняється від інших текстів великим арсеналом допоміжних знакових систем (схем, креслень), логічністю, об’єктивністю та компактністю викладу. Такий текст призначений спеціалісту в певній сфері. Їх потрібно писати згідно із чіткими правилами, й у різних авторів, що пишуть на одну й ту саму тему, ми бачимо не лише одні й тi caмi синтаксичні й морфологічні структури, а й однакові мовленнєві звороти, один стиль. Розбіжності є лише в частотності вживання деяких слів і виразів та складності викладу.
Домінантність перекладу, що забезпечує інваріантність тексту, – це терміни, загальнонаукова лексика, дієслівні форми теперішнього часу, пасивні дієслівні конструкції, складні слова, скорочення, цифри, формули. схеми тощо. Домінантами перекладу текстів документації є мовні засоби канцелярського різновиду писемної літературної мови: канцелярські кліше, складний синтаксис, форми теперішнього часу, юридичні терміни. Переважають однозначні еквіваленти та однозначні трансформації. Джерело та реципієнт цих текстів – фактично адміністративні органи, яким документи потрібні для підтвердження прав та повноважень відповідних ociб;
· суспільно-політичний переклад (переклад суспільно-політичних текстів). Важливою проблемою є засвоєння лексики сфери побутового життя, до яких належить значення основних понять політики, культури, економіки, науки, соціального забезпечення, екології тощо. До цього ж можна додати назви організацій та установ у повному та скороченому вapiaнтах та їхні загальноприйняті відповідності на мові перекладу. Особливу увагу потрібно приділити таким клішованим зворотам мови, як «криза довіри», «непоборні перепони», «сезон у розпалі» i т. п.;
· художній переклад (переклад художніх текстів).
Переклад художній, як i технічний, базується на комбінованому використанні прямих міжмовних трансформацій та денотативному переході (інтерпретації). Головна розбіжність між перекладом художнім та перекладом науково-технічної літератури полягає в тому, що під час перекладу художньої літератури поряд із предметним мовним тезаурусом є «тезаурус автора, перекладача, читача». Згідно з цим завдання технічного перекладача полягає в тому, щоб передати факт, а у перекладача художнього – не лише передати зміст, а й зуміти передати образ. У художньому тексті часто персонажі говорять, i тому потрібно вирішити швидше не перекладацьке, а акторське завдання – знайти прототипи героїв та спробувати імітувати манеру їxньої розмови;
· військовий переклад (переклад тексту військової тематики);
· побутовий переклад(переклад текстів розмовно-побутового характеру);
· юридичний переклад (переклад текстів юридичного характеру). Юридичний текст має риси схожості як із науковим текстом, так i з текстом інструкції, та виконує пізнавальну, приписувальну функцію (закони, договори, конвенції міжнародних прав і т. п.). Під час перекладу домінуючими ознаками є ті, що передають когнітивну інформацію з інтенцією наказу та емоційний відтінок. Частина юридичних термінів має архаїчне забарвлення. Теперішній час як домінуюча часова форма дієслова, пасивні конструкції, переважання структур зi значенням умови та причини, численність однорідних членів речення, кліше, відсутність компресивності – основні ознаки юридичних текстів.
Якість перекладу залежить від багатьох чинників, а передусім від перекладача, якому необхідно досягти синтаксичної, семантичної та прагматичної еквівалентності текстів оригіналу та перекладу, відтворити той зміст, якого набувають висловлювання в даній комунікативній ситуації . Взаємодія між цими трьома типами еквівалентності детермінує процес вибору мовних засобів перекладу.
Синтаксичноеквівалентними вважаються такі висловлювання тексту оригіналу й тексту перекладу, які збігаються за своєю синтаксичною структурою. Англійська та українська мови належать до різних структурних типів мов. Тому досягти синтаксичної еквівалентності важко, хоча у деяких випадках можливо. Порівняймо оголошення у ліфті готелі: In case of fire or earthquake, do not use the elevator. Не користуйтеся ліфтом у разі пожежі та землетрусу.
Тексти оригіналу й перекладу, які відтворюють однаковий запис, характеризуються семантичноюеквівалентністю. У таких текстах описується однакова ситуація об’єктивної реальності. Наприклад, оголошення на дверях «Private» відтворюється по-українськи «Стороннім вхід заборонений».Лексична одиниця «private» в англійській мові має значення «індивідуальне особисте», а отже – недоторкане. У наведеному прикладі висловлювання оригіналу й перекладу мають ще один тип еквівалентності – прагматичний, який передає зміст висловлювання у певній комунікативній ситуації, у наведеному прикладі обидва оголошення інструктивно-регулювального характеру, прагматична спрямованість яких директивна.
Співвідношення між прагматичною спрямованістю тексту оригіналу і тексту перекладу може бути різним. Збільшення ступеня ілокутивної сили висловлювання може відбуватися також за рахунок її дублювання. Наприклад: Who was that speaking? Хто, хто це там говорив?
У наведеному прикладі дублюються форма висловлювання і його прагматична спрямованість – інтерогативна форма речення, висловлювання – квеситив. У деяких випадках зазначалися дублювання форми та прагматичної спрямованості висловлювання з певною модифікацією. Порівняйте: Who was it? Who was it? Але хто ж це міг бути? Хто? В український переклад було введено додаткові лексичні одиниці «Але хто ж це міг бути?»
Наступний приклад ілюструє експлікацію ілокутивної сили висловлювання введенням перформативних слів у переклад: Lombard said: What about yourself, Mr. Blare? – Ну, а що ви можете сказати у своє виправдання, містер Блер? – запитав Ломбард.
В українському тексті – «сказати у своє виправдання», в англійському – просто «сказати».
Прагматична спрямованість висловлювання оригіналу збільшується у висловлюванні-перекладі за рахунок експлікації директивної комунікативної інтенцїї адресанта.
Збільшення ступеня ілокутивної сили висловлювання може відбуватися також за рахунок введення в текст перекладу певних лексичних одиниць, а саме – вигуків:
The judge said acidly:
– At my time of life, I have no desire for «Thrills», as you call them.
– Овва! – скривився суддя, – такі клопоти у моєму віці.
Уведення вигуку збільшує ілокутивну силу висловлювання. Додавання лексичних одиниць емотивного змісту також збільшує ілокутивну силу висловлювання та дозволяє відобразити емоції мовця у повному обсязі. Збільшення ілокутивної сили висловлювання відбувається також за рахунок повтору прагматичної спрямованості висловлювання різними способами: She said to herself angrily: «You must keep cool. This isn’t like you. You’ve always had excellent nerves».
Англійському непрямому директивному висловлюванню «You must keep сооl» відповідають три прямих директивних висловлювання: «Зберігай спокій. Не панікуй, тримайся. Не втрачай рівноваги».
Зміни можуть відбуватися не лише на рівні збільшення / зменшення ілокутивної сили висловлювання, а й на рівні зміни типу прагматичної спрямованості висловлювання під час перекладу. Пор.:
Get some fancy Christian names, hasn’t he? Aleck Norman Owen. Quite a mouthful.
Якісь дивні імена в нашого господаря. Хіба не так? Ви тільки послухайте, Алек Норман Оуен. Язика зламаєш.
У текст перекладу вводиться підкреслене директивне висловлювання, яке підсилює категоричність судження мовця про ім’я господаря. Прагматичний потенціал тексту оригіналу, комунікативна ситуація дозволяють перекладачу таку трансформацію.
Іноді перекладач передає не те, що сказано, а те, що розуміють під імплікаціоналом, тобто мають на увазі. Пор.: Не said: «There, there, my dear, of course, it's not true». – «Заспокойтеся, люба, заспокойтеся, – втішав дівчину, – ми вам віримо».
В українському перекладі перформативне дієслово «втішав» прямо називає мовленнєвий акт, дієслово «said» більш загальне і прямо не називає мовленнєву дію мовця, хоча прагматична спрямованість висловлювання легко виводиться читачем із комунікативної ситуації, тобто у перекладі відбувається експлікація ілокутивної сили висловлювання. Розглянемо переклад висловлювань, які містять мовленнєві кліше:
Anthony said with a grin: «The legal life’s narrowing! I’т all for crime. Here's to it.»
Ентоні усміхнувся: «У вас, юристів, надто обмежені інтереси. А мене злочини не лишають байдужим. Я виголошую тост за злочини!»
У перекладі англійське стереотипне висловлювання «Here's to it» замінюється відповідною стереотипною фразою української мови «Я виголошую тост за злочини».
Таким чином, під час перекладу прагматична спрямованість висловлювання зберігається за рахунок функціональної заміни англійської фрази українським кліше, яке використовується носіями мови перекладу у відповідних комунікативних ситуаціях. Прагматичні модифікації при перекладі дозволяють досягти адекватного сприйняття змісту оригіналу, а це, у свою чергу, забезпечує бажане прагматичне ставлення до тексту перекладу його адресатів.
Питання для самоконтролю
1. Проаналізуйте роль перекладу на сучасному етапі.
2. У чому полягає специфіка перекладу як мовного посередництва?
3. Прокоментуйте класифікацію текстів Ю. Сорокіна та Дж. Сінклера.
4. Порівняйте діяльність перекладача художніх та технічних текстів.
5. Які трансформації виділяє Я. Л. Рецкер?
6. Поясніть поняття описового перекладу.
7. Поясніть поняття антонімічного перекладу.
8. Проаналізуйте жанрово-стилістичні різновиди перекладів.
9. Розтлумачте зміст понять синтаксичної, семантичної та прагматичної еквівалентності.
10. Проаналізуйте особливості прагматичної адаптації текстів перекладу.
Лекція 2
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 822; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!