Теоретичні та методологічні аспекти перекладу
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Сумський державний університет
С. В. Баранова
СПЕЦРОЗДІЛИ ПЕРЕКЛАДУ
Конспект лекцій
для студентів спеціальності
6.020303 “Переклад”
денної форми навчання
Затверджено
на засіданні кафедри
теорії та практики перекладу
як конспект лекцій
з дисципліни
«Спецрозділи перекладу».
Протокол № 5 від 07.12.2011 р.
Суми
Сумський державний університет
2012
Спецрозділи перекладу : конспект лекцій / укладач С. В. Баранова. – Суми : Сумський державний університет, 2012. – 86 с.
Кафедра теорії та практики перекладу
ЗМІСТ
| С. | |
| Передмова……………………………………………………. | 5 |
| Лекція 1. Теоретичні та методологічні аспекти перекладу……………………………………………………. | 8 |
| Переклад як діяльність………………………………... | 8 |
| Детермінанти перекладацьких дій…………………… | 10 |
| Основні види та способи перекладу…………………. | 13 |
| Питання для самоконтролю………………………….. | 22 |
| Лекція 2. Вихідний текст як детермінант перекладацьких дій………………………………………… | 23 |
| Теорія мовного знака, його значення. Роль мовного знака в перекладі………………………………………. | 23 |
| Зміст вихідного тексту в перекладі…………………... | 29 |
| Інтерпретація та переклад…………………………….. | 32 |
| Питання для самоконтролю…………………………... | 35 |
| Лекція 3. Лінгвокомунікативні аспекти перекладу……. | 35 |
| Еквівалентність та відповідність у перекладі………... | 35 |
| Перекладацькі відповідники………………………….. | 36 |
| Переклад безеквівалентних одиниць…………………. | 41 |
| Нормативність у перекладі……………………………. | 42 |
| Питання для самоконтролю…………………………… | 42 |
| Лекція 4. Лінгвоетнічний бар'єр як детермінант перекладацьких дій………………………………………… | 42 |
| Складові лінгвоетнічного бар’єра…………………….. | 42 |
| Подолання лінгвоетнічного бар’єра…………………... | 45 |
| Питання для самоконтролю | 50 |
| Лекція 5. Жанрово-стилістичні особливості перекладу.. | 50 |
| Особливості перекладу текстів різної функціонально-жанрової належності………………… | 50 |
| Питання для самоконтролю…………………………… | 59 |
| Лекція 6. Аспекти культури в перекладі………………... | 60 |
| Переклад як вторинна комунікація. Авторська концепція художнього твору…………………………. | 60 |
| Викладання перекладу………………………………… | 66 |
| Міжкультурна комунікація і переклад. Явище позитивної ввічливості………………………………… | 69 |
| Переклад професійних підмов у рамках галузевих культур………………………………………………….. | 77 |
| Питання для самоконтролю…………………………… | 82 |
| Список використаної та рекомендованої літератури….. | 83 |
| Предметний покажчик…………………………………….. | 85 |
ПЕРЕДМОВА
|
|
|
|
|
|
З кожним роком Україна все впевненіше інтегрується у світове співтовариство, розвиває співробітництво з іншими країнами й народами в різноманітних сферах: у промисловості, культурі, науці та освіті. Для забезпечення ефективної міжнародної співпраці, міжкультурного діалогу зростає потреба у фахівцях, які поряд із гарними знаннями іноземної мови володіють умінням ураховувати в процесі спілкування національно-культурні особливості партнерів. Більша частина сучасних досліджень емпатує семіотичність і унікальність кожної культури, розглядаючи її як діалогову систему, що базується на культурно-орієнтованих символах. Культура як сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людським суспільством, поєднує в собі мову, науку, знання, освіту.
Перекладознавство як наука спирається на порівняльне мовознавство, тeopiю комунікації та інформації, соціальну варіативність мов. Сучасне перекладознавство тісно пов’язане з минулим досвідом перекладачів, використовує його у розробленні нагальних питань теоретичної та практичної орієнтації, фокусуючи особливу увагу на аспектному та текстовому підходах до письмового й усного перекладу. Перекладачі на сучасному етапi вирішують piзноманітнi проблеми, серед яких – питання відповідності одиниць, формальна i динамічна еквівалентність, стилізація перекладу, прагматико-комунікативнізасади, типи i види перекладу, його соціально-теоретичний та національнийхарактер, принципи, критерії та методи перекладу.
|
|
|
На відмінувід попереднього перекладознавства, яке тлумачилось у термінах літературознавства та мовознавства, у сучасному українському перекладознавстві намітився синтез згаданих напрямів. Значна увага при цьому приділяється контрастивному перекладу, застосуванню принципів антропоцентризму, адаптивності та змінюваності. Теорія та практика сьогоденного перекладу в Україні збагачуються креативними пошуками таких провідних вчених, як O. I. Чередниченко. Р. П. Зорівчак, В. В. Копилов, B. I. Карабан, М. О. Новікова, В. Д. Радчук, О. М. Старикова, I. B. Корунець, А. Д. Бєлова, Ю. А. Зацний, О. І. Чередниченко, А. М. Науменко, Л. М. Черноватий. Нагальними є проблеми зіткнення культур, міжкультурні комунікативні аспекти, трансформації, соціальна варіативність мов, аксіологічні аспекти та суб’єктивний фактор у перекладі, відтворення реалій, прагматичних особливостей оригіналу тощо.
|
|
|
Конспект «Спецрозділи перекладу» є теоретичним узагальненням здобутих студентами знань щодо перекладу спеціальних текстів (науково-технічних, юридичних, суспільно-політичних, науково-популярних, релігійних, мистецьких тощо) та підґрунтям до виконання й оформлення перекладів у сфері різних стилів та жанрів. Метою дисципліни є аналіз теоретичних, методологічних, лінгвокомунікативних, культурних та інших аспектів перекладу як виду посередницької діяльності.
Після вивчення дисципліни студент повинен знати особливості композиції, стильової маркованості та частотності мовних / мовленнєвих одиниць, засоби передачі специфічної фразеології, принципи, норми, стратегії перекладацької діяльності, детермінанти перекладацьких дій, способи подолання лінгвоетнічного бар’єра та шляхи відтворення культурного колориту першотвору цільовою мовою. Студент повинен уміти перекладати спеціальні тексти, осмислювати фактори контексту, виконувати різні типи перекладацьких трансформацій та обґрунтовувати їх доцільність, оформлювати перекладні тексти згідно з вимогами та нормами цільової мови, користуватися спеціальними словниками та довідковою літературою.
Лекційний курс охоплює питання стосовно теоретичних та методологічних аспектів перекладу, ролі вихідного тексту в перекладацькому процесі, місця в ньому теорії мовного знака та його значення, розмежування понять «інтерпретація» та «переклад», порушує проблеми врахування лінгвокомунікативних особливостей вихідних одиниць у перекладі, еквівалентності / безеквівалентності, відповідності, нормативності, лінгвоетнічних чинників передачі явищ цільовою мовою. Матеріал занять присвячується особливостям перекладу текстів різних жанрів та стилів, професійних підмов у межах галузевих культур, розгляду перекладного художнього твору як засобу міжкультурної комунікації, питанням методики викладання перекладу.
Навчальні дисципліни «Практика перекладу з англійської мови», «Основи редагування перекладів», «Проблеми перекладу науково-технічної літератури», «Граматичні проблеми перекладу» є передумовою вивчення зазначеного курсу.
Лекція 1
Теоретичні та методологічні аспекти перекладу
Переклад як діяльність
Твердження про те, що мова є засобом здобуття нових знань не вимагає доказів. Більше того, обсяг отриманих індивідом знань зростає з кожною наступною мовою, яку ми вивчаємо, адже нова мова дає можливість доторкнутися до культури іншого народу, його духовних цінностей. Сьогодні вміння спілкуватись іноземною мовою розглядається вже не як данина моді, не як показник престижу, а як своєрідне вікно у світ, зокрема, в галузь професійних подій світової науки.
У сучасному перекладознавстві актуальним, цікавим і малодослідженим є питання з’ясування особливостей перекладу мовних одиниць та комплексів, що використовуються мовцями для вираження вербального спілкування між носіями мови.
Мова як інструмент вербальної комунікації є важливою і невід’ємною частиною культури, і всі особливості її функціонування та структури можуть вважатися транслятором культури певного мовного колективу. Вивчення різних сторін вербальної комунікації в аспекті культурної обумовленості викликає великий інтерес у перекладознавців. Незважаючи на унікальність, специфіку кожної культури, можна знайти багато спільного в багатьох культурах і відповідно в мовах, які вербалізують ці культури, адже існують міжмовні відповідності, обумовлені спільністю понятійних систем у представників різних мов.
Б. О. Серебренніков, О. С. Кубрякова, А. А. Уфімцева та ін. виокремлюють дві картини світу – концептуальну та мовну. Концептуальна картина світу багатіша за мовну, оскільки в її творенні беруть участь різні типи мислення, зокрема і невербальні. Мовна картина світу виконує дві основні функції: детермінації основних елементів та виявлення мовними засобами концептуальної картини світу.
Кожна мова створює свою, притаманну лише їй, «мовну картину світу», чим часто й ускладнює сам процес перекладу. Один і той самий зміст може по-різному сприйматись і бути основою для формування й розуміння різних трансформацій. Тому для перекладача конче важливо пам’ятати, що переклад – це взаємодія не лише двох мов, а й двох різних менталітетів. Ефективність міжмовної комунікації великою мірою залежить від того, наскільки переклад близький до оригіналу, наскільки він зрозумілий тим, для кого перекладається. Міжмовна комунікація залежить від осягнення мовної та комунікативної компетенції перекладача, від його вміння правильно вибрати той чи інший варіант перекладу, вдаючись при цьому до різних лексичних трансформацій.
З точки зору В. Н. Комісарова, специфіка перекладу, яка відрізняє його від усіх інших видів мовного посередництва, полягає в тому, що він призначається для повноправної зміни оригіналу і що рецептори перекладу вважають його повністю тотожним вихідному тексту. Разом з тим не викликає сумніву той факт, що досягти абсолютної тотожності в перекладі неможливо, але це не заважає здійсненню міжмовної комунікації. Намагання передати в перекладі абсолютно все, що є в оригіналі, дуже часто призводить до непорозумінь і дає небажані результати.
За загальною характеристикою суб’єкта перекладацької діяльності та за його відношенням до автора тексту, що перекладається, виділяють:
1. Традиційний (людський, ручний) переклад– переклад, що робиться людиною:
· переклад, що виконується перекладачем, а перекладач не є одночасно автором тексту перекладу;
· авторський (авто-)переклад – переклад, що виконується автором оригінального тексту;
· авторизований переклад – переклад, схвалений автором оригінального тексту.
2. Машинний (автоматичний) переклад–переклад, що виконується комп’ютером.
3. Змішаний переклад – переклад із використанням більшої частини традиційного перекладу чи машинної переробки тексту.
Згідно з ознаками обсягу та способу передачі змісту оригіналу виділяють головні типи перекладу:
· повний переклад – переклад, що передає зміст оригіналу без вилучень та скорочень;
· неповний переклад – переклад, що передає зміст тексту з вилученнями та скороченнями;
· скорочений переклад – переклад, що передає зміст тексту з вилученнями та скороченнями (у згорнутому вигляді);
· фрагментарний переклад – переклад не цілого тексту, а лише його уривка чи уривків;
· аспектний переклад – переклад лише частини тексту, згідно з якоюсь ознакою відбору (аспектом);
· анотаційний переклад – переклад, у якому відображені лише головна тема, предмет і призначення тексту перекладу;
· реферативний переклад – переклад, у якому євідносно докладні відомості про реферований документ, його призначення, тематику, методи дослідження, результати.
Зазначені види перекладу є прикладами адаптивного транскодування, а переклад – основним видом мовного посередництва.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 853; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!